Шум, його вплив на працюючого, засоби боротьби з шумом
Шум – це сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю необхідних для людини сигналів.
Шум може спричинити глухоту. Під впливом шуму у людини прискорюється пульс і дихання. Тривалий шум впливає на центральну нервову та судинну системи: з’являються симптоми втоми, послаблюється увага, знижується працездатність, порушується робота шлунково - кишечного тракту.
Нормою виробничого шуму є 85 дБ.
Шум створюють машини, механізми недосконалої конструкції, зі спрацьованими деталями.
Найефективнішим способом боротьби з шумом є зниження його в джерелі створення. Для цього шумні технологічні процеси або обладнання замінюють на малошумні. Щоб зменшити шум на виробництві, використовують звуковбирання та звукоізоляцію, екранування і глушителі шуму, індивідуальні засоби захисту від шуму та інше.
3. Транспортування потерпілого
При транспортуванні необхідно забезпечити спокій і зручне положення потерпілого, а також швидку доставку до медичного закладу.
Найкраще транспортувати потерпілого ношами. При цьому можна використовувати підручні засоби: дошки, одяг тощо. Можна переносити потерпілого на руках. Якщо є підозра на перелом кісток тазу, потерпілого кладуть на спину із зігнутими ногами у колінах і у тазостегнових суглобах для того, щоб його стегна були розведені.
Якщо є підозра на перелом хребта, потерпілого кладуть обличчям догори на тверді ноші. За відсутності такого можна використати ковдру, пальто. В такому випадку потерпілого кладуть на живіт..
По рівній поверхні потерпілого несуть ногами вперед, при підйомі на гору або по східцях – головою вперед. Ноші весь час повинні бути в горизонтальному положенні. Щоб ноші не розгойдувались треба йти не в ногу, злегка зігнувши коліна.
№ 13
1. Закон України про охорону праці. Завдання роботодавця З ОП
Стаття 13. Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків ; організовує проведення аудиту охорони праці, атестацій робочих місць розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства ; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим.
2. Вібрація, вплив на організм людини
Вібрація – це механічні коливання твердих тіл. Джерелом вібрації є інструменти ударної та обертальної дії, обладнання, яке встановлене без достатньої амортизації. Місцева вібрація викликає погіршення кровопостачання окремих органів, при загальній вібрації порушується діяльність серця та центральної нервової системи. Під час довготривалої дії може виникнути вібраційна хвороба. Заходи боротьби з вібрацією поділяють на колективні та індивідуальні. Колективні методи – це методи зниження вібрації через вплив на джерело збудження і методи зниження вібрації на шляху її поширення. Індивідуальними заходами боротьби з вібрацією вважають використання віброзахисного взуття, прокладок рукавиць.
4. Принципи надання допомоги потерпілим від нещасних випадів
Усунути дію небезпечних та шкідливих факторів на організм потерпілого.
Надати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпечує спокій.
Оцінити стан потерпілого.
Визначити характер травми, що становить найбільшу загрозу життю потерпілого, а також послідовність дій його рятування.
Вжити необхідних заходів щодо рятування потерпілого в порядку терміновості.
Підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного персоналу.
Викликати швидку допомогу.
Повідомити керівника установи про те що трапилось.
№ 14
7. 1 Норма тривалості робочого часу
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється: 1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років(учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку; 2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством. Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).П'ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи. Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години. . Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Забороняється залучення до роботи в нічний час:1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років; 2) осіб, молодших вісімнадцяти років.2. Фізіологія праці
Фізіологія праці – це розділ фізіології людини та гігієни праці, який вивчає вплив трудової діяльності та умов праці на фізіологічні функції людини.
Досліди з фізіології праці проводяться під час роботи поза нею і включають хронометраж трудових процесів і відпочинку, реєстрацію роботи серця та м’язів, мозку, ритму дихання, оцінку зміни працездатності під час короткочасних дозованих та довготривалих за часом різноманітних навантажень.
Сучасними проблемами фізіології праці є діагностика і прогноз працездатності, напруженості та втоми, вивчення фізіологічних механізмів навчання і адаптації до праці з метою розробки фізіологічних принципів і критеріїв раціональних режимів праці і відпочинку.
Їх вирішення спрямоване на збереження здоров’я та забезпечення ефективності праці.
Надмірні фізичні і психологічні навантаження у разі порушення режимів праці та відпочинку призводять до втоми організму. Відсутність відпочинку призводить до патологічних порушень, які можуть стати причиною професійних захворювань.
Працівникам надається перерва, яка входить до робочого часу.
Спеціальними нормативними актами для деяких працівників встановлені додаткові перерви для відпочинку, які входять до робочого часу і оплачуються.