Системний аналіз як метод дослідження в БЖД

Системний аналіз - це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина — життєве середовище», її підсистемах, або на рівні окремих елементів цих систем та їхнього впливу на людину.

Методологічними засобами системного аналізу можуть бути як загальновідомі способи досліджень (аналіз і синтез, математичне і фізичне моделювання, морфологічний аналіз), так і відносно нові (метод сценаріїв, побудови та аналізу дерева цілей, теорії ризику, катастроф та ризику тощо) методи досліджень.

Системний аналіз безпеки як метод дослідження сформувався наприкінці 50-х років, коли виникла нова наукова дисципліна, що зветься «Безпека систем».

Безпека систем - це наука, що застосовує інженерні та управлінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, застосування засобів із запобігання та контролю цих небезпек протягом життєвого циклу системи та з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.

Ідея або концепція безпеки систем вперше була використана у ракетобудуванні наприкінці 40-х років XX століття. У подальшому вона виокремилася в окрему дисципліну та використовувалася головним чином у ракетобудівних, авіабудівних та аерокосмічних об'єднаннях. До 40-х років конструктори та інженери орієнтувалися виключно на метод спроб та помилок при розробці безпечних конструкцій. Такий підхід виправдовував себе у часи, коли системи та конструкції були відносно простими. Наприклад, в авіаційній промисловості розв'язання подібних проблем часто полягало у використанні методу «літай - усувай недоліки – літай». Авіаційна техніка розроблялася на основі вже існуючих або відомих технологій. Потім вона експлуатувалася до того моменту, доки не виникали проблеми чи, у найгіршому випадку, аварії. Якщо встановлювалося, що причиною аварії були помилки в конструкції, то ці конструктивні недоліки усувалися і літаки літали знову. Якщо ж встановлювалося, що причиною аварії були помилкові дії пілотів, то проводилося додаткове навчання, змінювалася програма навчання або ж застосовувалися інші організаційні заходи. Цей метод добре працював, коли літаки літали повільно та низько і будувалися з фанери, дроту і тканини. Однак, оскільки системи ставали все більш складними та можливості літаків, такі як швидкість і маневреність, зросли, збільшилася ймовірність значних наслідків аварії системи або однієї з багатьох її складових. Такі чинники призвели до виникнення системного інжинірингу, з якого потім зрештою виникла концепція безпеки систем.

Початок космічної ери в середині 50-х років викликав необхідність розробки більш безпечних систем. Ракетобудування та космічні програми стали рушійними силами у розвитку системно-безпечного інжинірингу. Такі системи з 50-х - початку 60-х років стали вимагати нових підходів до контролю за небезпекою, оскільки вони асоціювалися з озброєнням та космічними системами.

Програми, розроблені спочатку військовими та фахівцями у галузі космонавтики, з часом були пристосовані до застосовування у промисловості в таких небезпечних галузях як: ядерна енергетика, нафтопереробка, перевезення вантажів, хімічна промисловість і пізніше у комп'ютерному програмуванні.

Будь-яке сучасне робоче місце може розглядатися як результат останніх досягнень у галузі безпеки систем. Багато правил норм, законів і основних критеріїв безпеки, що використовуються сьогодні у промисловості у більшості своїй є прямими наслідками дійсної або усвідомлюваної потреби у такій контрольній доктрині. Нові правила та норми безпеки вводилися після того, як сталася аварія або після того як хтось далекоглядно передбачив можливість і запропонував контроль, щоб запобігти такій події. Незважаючи на те, що перша з вказаних причин часто була головною при запровадженні правил і нормативів з безпеки, друга також має важливе значення у прийнятті багатьох вимог з безпеки, які використовуються сьогодні в народному господарстві. Обидві ці причини є основою, на якій базується діяльність інженерів з охорони праці.

Перший метод - створення правил з безпеки пір ля того як нещасний випадок або аварія сталися подібний до методу «літай - усувай недоліки – літай», що розглядався раніше.

Другий метод - передбачення можливої аварії та спроба її запобігання за допомогою використання різних контрольних операцій, регулювання тощо с саме тим методом, який використовує спеціаліст з безпеки систем коли аналізує якусь конструкцію, умови праці чи технологію. Однак там, де це можливо, концепція безпеки систем йде на крок вперед можливих інцидентів і насправді намагається виключити ризик цих подій з процесу взагалі. З появою безпеки систем як науки метод забезпечення безпеки і надійності систем «літай - усувай недоліки – літай» перетворився на метод гарант безпеки систем, який названо «визначення, аналіз та виключення».

Системи мають властивості, яких немає у елементів, що складають її.Ця найважливіша властивість систем називається емерджентністюі лежить в основі системного аналізу. Наприклад, сукупність людей і територія на якій вони проживають (елементи) створюють нову систему - країна, яка має герб, гімн, органи влади, тобто елементи, яких окремо взяті люди і територія не мають.

 

Рисунок 1.2 Розбиття елементів системи на окремі під елементи

Система «людина - життєве середовище» є складною в тому розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість перемінних, що визначає безліч зв'язків між ними. Відомо, що чим більше перемінних та зв'язків між ними має система, тим важче ці зв'язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів. Складності вивченні систем «Л - ЖС» обумовлюються також і тим, що ці системи є багаторівневими, містять у собі позитивні, негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і мають багато емерджентних властивостей.

Для вивчення небезпек в системах любого рівня можна використовувати різні засоби пізнання. Наприклад, підсистема «людина - виробниче середовище» вивчається окремою галуззю знань, яка практично оформилася в самостійну науку «Охорона праці'». В ній сформувався певний методологічний комплекс наукового пізнання для вивчення виробничих небезпек, їхніх властивостей та розробки заходів і засобів щодо подолання. Підсистема 3-го рівня «людина – тварина» вивчається в розділі «Охорона праці в ветеринарії», яка окрім методів «Охорони праці» включає власні методи пізнання.

У складі дисципліни «Безпека життєдіяльності» діє багато систем. Основним завданням є використання знань, понять і уявлень про системи і отримання нової інформації для розробки методів і заходів запобігання аваріям, травмам і негараздам.

У змісті своєї організації кожна система повинна мати:

1. Центральну (головуючу) підсистему.

2. Певні зв'язки за характером «кожна підсистема пов'язана з кожною»

3. Усі підсистеми повинні мати єдиний характер (штучний чи матеріальний)

Таким чином, головною системою, яка вивчається у безпеці життєдіяльності, є система «людина - життєве середовище», а системний аналіз цієї галузі знань - це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають в системі «людина - життєве серодовище» чи на рівні компонентних складових її, та їх вплив на самопочуття, здоров'я та життя людини.

Питання для контролю та самоконтролю:

1. Поняття про системно-структурний підхід в БЖД.

2. Поняття про системний аналіз.

3. Що таке взаємозв'язки?

4. Що таке елемент? Приведіть приклади розбиття елементів на піделементи.

5. Поясність, як Ви розумієте що таке внутрішні і зовнішні взаємозв'язки системи?

6. Що таке емерджентність? (привести приклади).

7. Поясніть методи створення правил безпеки.

8. Загальна структура взаємодії людини та середовища