ЛОГІСТИКА В РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ 6 страница

Сучасне визначення виробничого (операційного) менеджменту можна сформулювати у такий спосіб: «це сукупність дій з планування, координації й виконання виробничо-технологічного циклу для створення продуктів і сервісу».

З позицій сучасного операційного менеджменту конкурентні переваги дає використання передових виробничих технологій (Advanced ManufacturingTechnologies — АМТ), що дозволяють за рахунок застосування інформаційнокомп'ютерної підтримки й гнучких виробничих систем забезпечити швидкий перехід на виробництво нової продукції різних серій, розмірів і ступеня складності.

Синергія сучасних можливостей загального керування якістю (TQM), передових виробничих технологій (AMT) і логістики дозволяє фірмі досягти конкурентних переваг у гнучкості (швидкому переналагодженню обладнання, зменшенню часу виробничого циклу, випуску нових асортиментів продукції), швидкої реакції на зміну споживчого попиту, собівартості виробництва, якостіпродукції й супутнього сервісу, продуктивності праці .

8.2Розвитокмікрологістичнихконцепційісистемувиробництві.Логістичнийменеджментнавиробництві

Найбільш поширеною у світі мікрологістичною концепцією є концепція

«just-in-time» — JIT («точно в строк»). Поява цієї концепції відносять до кінця 1950-х років, коли японська компанія Тойота Моторс, а потім й інші автомобілебудівні фірми Японії почали активно впроваджувати мікрологістичну систему KANBAN.Первісним гаслом концепції JIT було потенційне виключення запасів матеріалів, компонентів і напівфабрикатів у виробничому процесі зборки автомобілів й їхніх основних агрегатів.

Вихідною постановкою було те, що, якщо виробничий розклад заданий, тоді можна так організувати рух матеріальних потоків, що всі матеріали, компоненти й напівфабрикати будуть надходити в потрібній кількості, у потрібнемісце (на складальній лінії — конвеєрі) і точно в призначений термін для виробництва або зборки ГП.

При такій постановці страхові запаси, що іммобілізують кошти фірми, виявлялися не потрібні.

Враховуючи широку експансію JIТ підходу в різні сфери сучасного бізнесу, можна дати наступне його визначення:

JIТ — це сучасна концепція побудови ЛС у виробництві (операційному менеджменті), постачанні й дистрибуції, заснована на синхронізації процесів доставки МР, НВ, ГП у необхідних кількостях на той час, коли ЛЛС у них потребують, з метою мінімізації витрат, пов'язаних із запасами.

У ідеальному випадку МР, НВ або ГП повинні бути доставлені в певну точку логістичного ланцюга (каналу) саме в той момент, коли в них є потреба (не раніше, не пізніше), що виключає зайві запаси як у виробництві, так й у дистрибуції.

Логістична концепція JIT характеризується наступними основними рисами:

1) мінімальними (нульовими) запасами МР, НВ, ГП;

2) короткими виробничими (логістичними) циклами;

3) невеликими обсягами виробництва ГП і поповнення запасів (поста-

вок);

4) взаєминами у закупівлях МР із невеликою кількістю надійних постачальників і перевізників;

5) ефективною інформаційною підтримкою; 6) високою якістю ГП і логістичного сервісу.

Впровадження й поширення концепції JIT у світі привело до зміни традиційного підходу виробничого менеджменту до керування запасами. У табл. 8.1 сформульовані основні відмінності цих підходів для керування виробництвам, постачанням і збутом.

ЛС, що використають JIТ ідеологію, є тягнучими системами, у яких розміщення замовлень на поповнення запасів МР або ГП відбувається тільки тоді, коли кількість їх у певних ЛЛС досягає критичного рівня. При цьому запаси«витягаються» по каналах фізичного розподілу від постачальників МР або логістичних посередників у системі дистрибуції.

Таблиця 8.1 - Порівняння концепції JIТ і традиційного менеджменту запасів

Фактори	JIТ підхід	Традиційний підхід

Запаси	Пасиви. Всі зусилля повинні бути спрямовані на їхнє усунення. Страхові запаси відсутні	Активи. Захищають виробництво від помилок прогнозування й ненадійності постачальників. Більшість запасів «страхові»
Розмір запасу, кількість закупівель МР	Розмір показує тільки поточну потребу. Мінімальна кількість МР у поставці застосовується як для виробника, так і для постачальника. Для визначення обсягу поставки використається формула EOQ	Кількість запасу визначається економічним розміром або по формулі EOQ. Не враховується зміна запасу при зміні витрат у збуті при переході на менші кількості ГП або МР
Збут	Високий пріоритет. Відстеження змін попиту шляхом швидкого переналагодження встаткування. Спрямування на виробництво невеликих партій ГП	Низький пріоритет. Звичайна мета максимізація обсягу випуску ГП
Запаси НВ	Усунення запасів НВ. Якщо є невеликі запаси між виробничими підрозділами, необхідно їх фіксувати й усунути якомога раніше	Необхідний елемент. Запаси НВ акумулюються між структурними підрозділами, будучи основою виробничотехнологічних циклів
Постачальники	Розглядаються як партнери по виробництву. Відносини тільки з надійними постачальниками. Невелика кількість постачальників	Підтримуються професійні тривалі відносини з постачальниками. Як правило, велика кількість постачальників, між якими штучно підтримується конкуренція
Якість	Ціль — нуль дефектів. Якщо якість не 100%, то виробництво й дистрибуція недостатньо ефективні. Ідеологія ТQМ	Допускається невелика кількість дефектів. Інспекції якості ГП вибіркові
Підтримка технологічним устаткуванням	Попередня підтримка істотна. Процес може бути перерваний, якщо підтримка не забезпечує безперервність доставки МР, НВ вчасно	По мірі необхідності. Не критична, доки запаси підтримуються

Продовження табл. 8.1


Головний час	Підтримується як можна коротший. При цьому зростає швидкість реакції постачальницьких каналів і зменшується невизначеність, пов'язана із прогнозом потреби	Довгий головний час. Немає потреби в його зменшенні, поки є компенсація за рахунок страхових запасів
Персонал	Вимагає уггодженості дій як робітника, так і керуючого персоналу. Не можна вносити зміни в логістичний процес, поки немає узгодженості	Керування здійснює загальний менеджмент. Зміни не залежать від персоналу нижніх рівнів

У практичній реалізації концепції JIТ ключову роль грає якість.

Однією з перших спроб практичного впровадження концепції JIТ з'явилася розроблена корпорацією «Тойота Моторс» мікрологістична система

KANBAN (що в перекладі з японського означає «карта»).

Сутність системи KANBAN полягає у тому, що всі виробничі підрозділи заводу, включаючи лінії кінцевої зборки, забезпечуються МР тільки у тій кількості й на такий термін, які необхідні для виконання заданого підрозділомспоживачем замовлення.

На відміну від традиційного підходу до виробництва структурний підрозділ-виробник не має загального твердого графіка виробництва, а оптимізує свою роботу в межах замовлення наступного згідно з виробничотехнологічним циклом підрозділу фірми.

Засобами передачі інформації у системі є спеціальна картка «kanban» упластиковому конверті. Поширені два види карток: відбору й виробничого замовлення.

У картці відбору вказується кількість деталей (компонентів, напівфабрикатів), що повинне бути взяте на попередній ділянці обробки (зборки), у той час як у картці виробничого замовлення — кількість деталей, що повинне бути виготовлене (зібране) на попередній виробничій ділянці. Важливими елементами мікро-лс KANBAN є:

1) інформаційна система, що включає не тільки картки, але виробничі, транспортні й постачальницькі графіки, технологічні карти, інформаційні світлові табло й т.д.;

2) система регулювання потреби й професійної ротації кадрів;

3) система тотального (TQM) і вибіркового («Дзидока») контролю якостіпродукції;

4) система вирівнювання виробництва й ряд інших.

Практичне використання системи KANBAN, а потім її модифікованих версій дозволяє:

1) значно поліпшити якість продукції, що випускається;

2) скоротити логістичний цикл, істотно підвищивши тим самим оборотність оборотного капіталу фірм;

3) знизити собівартість виробництва;

4) практично виключити страхові запаси й значно зменшити НВ.

Система KANBAN дає можливість зменшити виробничі запаси на 50%, товарні — на 8 % при значному прискоренні оборотності обігових коштів і підвищенні якості ГП.

Сучасне промислове виробництво — це складний механізм, що включає в себе:

1) виробничо-технологічні підрозділи, що здійснюють виробництво напівфабрикатів, деталей, компонентів, складальних одиниць із вихідної сировини й матеріалів, а потім зборку ГП із цих елементів;

2) велика кількість допоміжних підрозділів, які часто поєднують єдиною назвою «інфраструктура» виробництва.

Як в основних, так і в допоміжних підрозділах будь-якої промислової фірми реалізується певний набір елементарних і комплексних активностей, що складають предмет внутрішньовиробничого логістичного менеджменту.

Не можна штучно розділяти логістичне керуванняосновними підрозділами й інфраструктурою виробництва фірми, тому що вони працюють на виконання однієї мети випуску ГП відповідно до заданого виробничого розкладу при дотриманні стандартів якості й максимальної економії усіх видів ресурсів.

Серед сучасних методів оперативно-виробничого планування й диспетчеризації, заснованих на інформаційно-комп'ютерних технологіях, найбільше поширення мають мікрологістичні системи MRP I, MRP II й KANBAN. Вони стосуються до різних видів мікро-лс, а саме: «штовхаючого» й «тягнучого» типів.

Основним недоліком «штовхаючих» MRP систем є необхідність створення й підтримки значних буферних запасів між виробничими підрозділами й етапами технологічного циклу.

«Тягнучі» мікрологістичні системи типу KANBAN, усуваючи зайві запаси, можуть ефективно функціонувати лише при відносно коротких виробничих циклах, точному прогнозуванні попиту й деяких інших виробничотехнологічних умовах.

Одним з найбільш удалих прикладів синтезу у виробництві продукції ключових елементів MRP й KANBAN на основі сучасних інформаційнокомп'ютерних технологій є розроблена на початку 1980-х років мікрологістична система «Optimized Production Technology» — ОРТ (оптимізована виробнича технологія).

Система ОРТ належить до класу «тягнучих» мікрологістичних систем, що інтегрують процеси постачання й виробництва.

Тема9.ДИСТРИБУЦІЯТАФІЗИЧНИЙРОЗПОДІЛТОВАРІВ

9.1 Дистрибутивні канали й мережі

9.2 Фізичний розподіл

9.1Дистрибутивніканалиймережі

Серед базисних логістичних активностей, що визначають комерційний успіх фірми на ринку, головна роль належить збуту.

Дистрибуція - це комплексна логістична активність (логістична функція), що полягає в просуванні ГП від виробників до кінцевих (або проміжних) споживачів, організацій продажів, передпродажного й післяпродажного сервісу. Основними функціями логістичного менеджменту дистрибуції є:

1) побудова організаційної структури дистрибутивних каналів і мереж;

2) дислокація дистрибутивних центрів (баз, складів) і інших ЛЛС у дистрибутивних каналах;

3) транспортування ГП, зворотної тари й відходів;

4) складування, зберігання й вантажопереробка ГП у складській системі;

5) керування запасами, консолідація й розосередження товарів;

6) передача прав власності на ГП;

7) забезпечення збереження й захисту товарів, страхування ризиків;

8) підтримка стандартів якості ГП і логістичного сервісу;

9) ціноутворення;

10) моніторинг й інформаційно-комп'ютерна підтримка логістичних активностей у дистрибуції й т.д.

Укрупненно ці функції можна розділити на функції обміну, фізичного розподілу й підтримуючі.

Між виробниками й споживачами знаходиться велика кількість посередників, що відіграють важливу роль у дистрибуції, яких умовно можна розділити на дві великі групи: оптовики й роздрібні торговці (рітейлери — від англ, терміна «retailer»).

Число оптових торговельних посередників у дистрибутивних каналах сучасних організацій бізнесу перебуває в межах від двох-трьох до півтора десятків залежно від національних, галузевих і внутріфірмових особливостей відтворення.

Діапазон зміни логістичних витрат у дистрибуції дуже широкий. Логістичні витрати можуть становити в середньому від 30% до 70% і можуть доходити до 300% і більше від собівартості виробництва по різних галузях і компаніям.

Кожній окремій активності в дистрибуції відповідають свої витрати, які збільшено можна розділити на:

1) витрати створення й керування запасами,

2) транспортні витрати,

3) так звані трансакційні витрати («transaction costs»), пов'язані з пошуком логістичних партнерів у дистрибутивній мережі, оформленням договорів, передачею прав власності на ГП й іншими подібними операціями.

Дистрибутивним каналом називається впорядкована множина ЛЛС, що включає в себе всі логістичні ланцюги і їхні ділянки, що проводять матеріальні потоки ГП одного найменування (або асортиментів), а також супутній сервіс від фірми-виробника до кінцевих або проміжних споживачів.

Повна множина дистрибутивних каналів утворить дистрибутивну мережуфірми.

Види дистрибутивних каналів і структура мережі залежать від:

1) стратегічних і тактичних цілей і задач фірми на ринку збуту ГП;

2) логістичної стратегії фірми;

3) видів і параметрів матеріальних (сервісних) потоків; 4) продуктових атрибутів і ряду інших факторів.

Структуру дистрибутивних каналів і мереж, взаємини між ЛЛС у них, атакож рішення логістичного менеджменту в дистрибуції багато в чому визначають дві базисні концепції фірми-виробника ГП: спеціалізація й асортименти.

Спеціалізацію вважають свого роду надбудовою продуктових асортиментів. Логіка спеціалізації базується на економії в масштабі й охопленні. Коли фірма спеціалізується на здійсненні певної функції в дистрибуції (наприклад, на вантажопереробці), вона розвиває масштаб й охоплення специфічних активностей для досягнення операційної економії.

Асортиментний процес включає три основних етапи: концентрацію, кастомізацію й розсіювання.

Концентрація (абоконсолідація) являє собою збір великих кількостей одного продукту або декількох різних продуктів таким чином, щоб вони негайно могли бути продані (розподілені) групою. Простий приклад — це консолідаційний склад виробника.

Використання в дистрибутивних каналах центрів консолідації (наприклад, вантажних терміналів) дозволяє зменшити загальну кількість трансакцій (угод) за рахунок того, що споживачі можуть розмістити асортиментне замовлення на консолідаційному центрі швидше, ніж робити окремі замовлення на специфічні позиції кожному виробникові окремо.

Основним принципом концентрації є мінімізація суми можливих трансакцій -рис. 9.1.

Кастомізація - процес сортування й групування продуктів в унікальнікомбінації. Результатом кастомізації є такі продуктові комбінації, які задовольняють специфічні запити споживачів. Кастомізація часто включає спеціальнепакування для створення унікального у сенсі продажів товару й просування його по ексклюзивним дистрибутивним каналам.

(

ГП

(

ГП

(

ГП

(

ГП

(

ГП

Виробники

Рітейлери

Виробники

Оптовик

Рітейлери

Рис. 9.1 - Схема, що ілюструє зменшення загальної кількості трансакцій

Кінцевим етапом асортиментного процесу є розсіювання (dispersion), що полягає у відправленні унікальних асортиментних груп ГП споживачам у заданий час і місце.

Структури дистрибутивних каналів і мереж можна класифікувати за декількома ознаками.

За кількістю торговельних точок розрізняють:

1) інтенсивний розподіл (належить до великої кількості торговельних точок, що дозволяє найбільше інтенсивно «покрити» ринок; наприклад, для товарів повсякденного попиту);

2) селективний розподіл (належить до незначного числа торговельних точок, розрахованих на обслуговування особливих потреб спеціального сегмента ринку).

За ознакою прямолінійності (тобто кількості ланок вертикального каналу розподілу) розрізняють:

1) пряму дистрибуцію (коли виробник здійснює просування й продаж ГП в основному безпосередньо споживачам через структури збуту й відділи продажів);

2) непряму дистрибуцію (коли товари надходять споживачам через систему посередників - оптових і роздрібних торговців, агентів, дилерів і т.п.).

На рис. 9.2, а показані можливі схеми побудови дистрибутивних каналів для предметів споживання, а на рис. 9.2, б - для засобів виробництва.

Джоббер - особа, що виконує на фондовій біржі операції із цінними паперами, причому, на противагу біржовому маклерові, - за власний рахунок.

9.2Фізичнийрозподіл

Усі операції, пов'язані з перетворенням безпосередньо матеріального потоку в ЛЛС дистрибутивної мережі, становлять ключову логістичну активність — фізичний розподіл.

До цих операцій (елементарним активностям) належать:

1) навантаження,

2) розвантаження,

3) затарування,

4) перевезення,

5) експедитування,

6) зберігання,

7) сортування, 8) комплектація, 9) консолідація й т.д.

Фірми

виробники

ГП

Фірми

виробники

ГП

Агенті

або

брокери

Агенти

або

брокери

Агенти

або

брокери

Оптовики

Джоббери

Промислові

дист

риб

’

ютори

Промислові

дист

риб

’

ютори

Рітейлери

Населення

(

домашні

господарства

)

інші

непромислові

споживачі

Промислові

споживачі

великі

організації

сервісу

Рис. 9.2 - Типові дистрибутивні канали для різних груп споживачів (покупців)

Елементарні активності поєднуються в комплексні:

1) транспортування,

2) складування,

3) захисне впакування, 4) вантажопереробку,

5) керування запасами й інші.

Фірми, що здійснюють подібне комплексне обслуговування виробників або власників продукції, називають логістичними фірмами або компаніями фізичного розподілу (КФР).

Особливістю діяльності КФР є те, що вони звичайно обслуговують абопевну територію (зону, регіон, область і т.д.), або транспортні коридори (наприклад, в інтермодальних перевезеннях), або певну групу клієнтів.

Звичайно КФР працюють із декількома видами товарів або декількоматоварними складами по матеріальним потокам.

Коли продукт досягає кінцевої точки в ланцюзі внутрівиробничої логістики, тобто є придатним для фізичного розподілу в дистрибутивній мережі й кінцевому споживанні, із цього моменту продукт буде проходити через так звані центри консолідації.

Центр консолідації може бути визначений як центр, товари якого згруповані або розділені на частині, або в якому виконуються операції як групування, так і розділення.

Прикладами консолідації є сортувальні станції в залізничних перевезеннях і вантажні термінали - в автомобільних.

Протягом усієї логістичної мережі повинна бути забезпечена зв’язність ібезперервність матеріального потоку незалежно від одиниць виміру продукту або транспортних одиниць, що беруть участь у переміщенні.

Будь-яка одиниця логістичного потоку є результатом погоджень і визначень у відповідних ЛЛС. У західній літературі з логістики вони мають назву «transaction units» — обліково-договірні одиниці (ОДО).

Як тільки така одиниця визначена, вона буде мати постачальницькозбутові характеристики, досить довго закріплені, щоб полегшити логістичні операції фізичного розподілу, які повторюються. Ці характеристики численні йрізні:

1) вага брутто,

2) вага нетто,

3) висота, ширина, довжина,

4) міцність на стискання,

5) кліматична стійкість,