Методика обстеження дерматологічних хворих.

• 1)Суб єктивно (скарги). свербіж шкіри (сверблячка). Вираженість його буває різною і залежить від хвороби та емоційного стану хворого. Наявність чи відсутність свербежу має діагностичне значення. Наприклад, виражений свербіж характерний для екземи, корости, простого хронічного лишаю та інших хвороб. Свербіж посилюється ввечері, коли хворі залишаються наодинці із хворобою, сильний свербіж увечері та вночі характерний для корости.

• печіння (дерматити, багатоформна еритема),* біль (фурункул, карбункул, оперізувальний герпес) ; мокнення (екзема),* сухість і відчуття стягування шкіри(іхтіоз, псоріатична еритродермія* поколювання,* відчуття повзання мурашок (патомімії).Хворий також може скаржитись на порушення загального стану, нездужання, підвищення температури тіла, втрату маси тіла тощо, що необхідно теж враховувати.

• 2)Обєктивно(огляд).величина,* площа,* контури,* краї, (чіткі, нечіткі, рівні, фестончасті);* форма (кругла, овальна, у вигляді смуг, дуг, неправильна тощо);* схильність до периферійного росту і злиття;* висипка симетрична чи ні (для псоріазу, червоного плоского лишаю, рожевого пітиріазу характерна симетричність висипки);* згрупована (герпетиформне розміщення — простий герпес),* розміщення за ходом нервів (оперізувальний герпес);* блискуча чи ні (при боковому освітленні);* малюнок шкіри (виражений, підкреслений (ліхеніфікація) чи ні).

• 3) Пальпацією визначають:

• болючість,*

• консистенцію (м’яка, щільна, туго еластична)

• залишається ямка при натискуванні (запальний набряк, застій) чи ні (ангіоневротичний набряк),

• рухомість лімфовузлів, пухлин,

• спаяні між собою лімфатичні вузли чи з навколишніми тканинами чи ні (сифілітичний склераденіт).

• 4) Зшкрябуванням предметним скельцем визначають:

• наявність прихованого лущення (різнокольоровий пітиріаз, парапсоріаз)

• псоріатичних феноменів,

симптом пурпури (парапсоріаз),

лущення значне чи незначне тощо.

• 5).Діаскопія(вітропресія).метод дослідження, коли на елементи висипки натискують предметним склом і таким чином витискують кров із капілярів, з’ясовуючи справжній колір висипки. Якщо при проведенні діаскопії майже повністю тимчасово бліднуть плями чи папули, то вважають, що вони запального походження (виняток — бліднуть також телеангіектазії та поверхневі гемангіоми незапального походження).Не змінюють кольору при діаскопії крововиливи та різні пігментні утворення. Діаскопію також використовують для визначення феномену яблучного желе у хворих на туберкульозний вовчак: після витискування крові внаслідок діаскопії туберкульозні горбики набувають жовто-коричневого кольору, як яблучне желе.

• 6)Дермографізм.Натискуючи тупим гладеньким предметом або пальцем, проводять по шкірі грудей або спини і спостерігають за реакцією судин.1. Червоний дермографізм — на місці тиску виникає червона смуга — це нормальний дермографізм, інколи ця червона смуга дуже виражена і значно виходить за межі тиску — розлитий червоний дермографізм, який свідчить про тенденцію до розширення судин, трапляється у хворих на екзему, кропив’янку тощо.

• .2. Білий дермографізм — на місці тиску з’являється біла смуга як свідчення наявності у хворого схильності до спазму судин шкіри (у хворих на атопічний дерматит), в цих випадках до комплексної терапії доцільно додавати препарати, що розширюють судини шкіри (нікотинова кислота,ксантинолу нікотинат тощо).3. Підвищений (уртикарний) дермографізм — на місці тиску виникає підвищена червона смуга, як опік кропивою. Цей дермографізм часто трапляється у хворих на кропив’янку, іноді може свідчити про наявність у хворого тиреотоксикозу.

• 7)Біопсія-прижиттєве взяття частини ураженої тканини для подальшого гістологічного дослідження з метою підтвердження діагнозу.

• Капельна проба- на здорову ділянку передпліччя наносять 1-2 краплі розчину алергену (у спирті чи ізотонічному розчині натрію хлориду) або накладають зволожений у розчині алергену шматочок марлі розміром 1х1 см і покривають целофаном. Паралельно таким самим чином наносять тест-контрольну рідину. Результати крапельної проби оцінюють через 20-30 хв, 2, 4, 12, 24 год. У разі позитивної реакції з'являються гіперемія, набряк, пухирці. У разі появи печіння, свербіння на місці нанесення алергену пробу слід припинити, залишки алергену зняти ефіром чи спиртом.

• Аплікаційна шкірна пробапроводиться з різними хімічними речовинами у концентраціях, що не викликають подразнення шкіри у здорових людей.Шкіру обробляють 70° спиртом і після підсихання на її поверхню накладається марлева серветка в 4 шари розміром 1 см2, змочена розчином алергену. Зверху її прикривають шматком целофану трохи більшого розміру і закріплюють лейкопластирем. Одночасно таким же чином в якості контролю ставлять пробу з розчинником. Результат оцінюють через 20 хвилин і 1-2 доби. Хворого інструктують, що при появі свербежу і печіння алерген необхідно видалити з поверхні шкіри спиртом або ефіром.

• Вутрішньо шкірна проба- алерген вводиться внутрішньошкірно. Ці проби більш чутливі, ніж скарификаційні, але і менш специфічні. При їх постановці можливі ускладнення у вигляді органних і загальних алергічних реакцій. Застосовуються для виявлення сенсибілізації до алергенів бактеріального та грибкового походження, а також для визначення ступеня чутливості до алергенів неінфекційної природи. Алергени перетинчастокрилих комах часто не дають позитивних скаріфікаціонних проб, тому їх також вводять внутрішньошкірно, а реакція виявляється у вигляді системних проявів. Тест з цими алергенами можна віднести до провокаційних тестів.