Основні прийоми аналізу рядів динаміки
Одним із завдань статистики в процесі аналізу рядів динаміки є виявлення закономірностей зміни рівнів ряду, тобто, визначення загальної тенденції розвитку.
В деяких випадках ця закономірність, загальна тенденція розвитку об'єкту досить чітко відображується рівнями динамічного ряду, які протягом всього досліджуваного періоду або систематично збільшуються, або зменшуються. Але частіше зустрічаються ряди динаміки, в яких відбуваються різні зміни (збільшення і зменшення) і тоді можна говорити лише про загальну тенденцію розвитку явища або тенденція росту, або зниження. В таких випадках для визначення основної тенденції розвитку явища використовують особливі прийоми обробки рядів динаміки.
Рівні ряду динаміки формуються під сукупним впливом різноманітних факторів як тривалої дії так і короткочасно діючих факторів, серед яких різного роду випадкові обставини. Виявлення основної закономірності зміни рівнів ряду передбачає її кількісну оцінку, в деякій мірі вільну від випадкового впливу.
Для встановлення загальних закономірностей розвитку суспільних явищ за даними динамічних рядів їх обробляють за доподопомогою методів, які можна розділити на механічні та аналітичні.
Механічне вирівнювання рядів динаміки здійснюють за допомогою таких прийомів: укрупнення періодів і обчислення за ними середніх показників з наступним їх аналізом; переведення абсолютних показників динамічних рядів у відносні, за рахунок чого досягається порівнянність багатомірних динамічних рядів.
Найпростішим способом виявлення загальної тенденції розвитку явища є укрупнення інтервалів часу динамічного ряду Суть цього прийому полягає в тому, що первинний ряд динаміки перетворюється і замінюється іншим, показники якого відносяться до більш триваліших періодів часу. Наприклад, ряд, що характеризує місячний випуск продукції, можна замінити рядом квартальних показників випуску продукції. Новостворений ряд може складатися із абсолютних величин за укрупнені періоди часу (ці величини одержують шляхом додавання рівнів первинного ряду абсолютних величин), або із середніх величин по інтервалах. При додаванні рівнів або при виведенні середніх по укрупнених інтервалах взаємоврівноважуються коливання первинного ряду, внаслідок чого тенденція розвитку вирізняється чіткіше.
Очевидно, що плинна середня більш гнучка і може краще відобразити особливості тенденції розвитку явища.
Для визначення плинної середньої формуємо укрупнені інтервали, які складаються з однакової кількості рівнів. Кожен наступний інтервал одержуємо, поступово зсуваючись від початкового рівня динамічного ряду на один рівень. Тоді перший І інтервал буде включати рівні у1 у2 у3; другий інтервал — рівні у2 у3 у4, третій інтервал — рівні у3 у4, у5 і т.д. У сформованих укрупнених інтервалах визначаємо суми значень рівнів, на основі яких обчислюють плинні середні. Оскільки середня належить до середини інтервалу, то доцільно формувати інтервали з непарного числа рівнів первинного ряду. У випадку парного числа рівнів необхідна додаткова процедура центрування (усереднення кожної пари значень).
Вибір інтервалу згладжування переважно здійснюється мимовільно, однак при цьому слід враховувати кількість рівнів у динамічному ряді, який аналізується, тому що при використанні прийому плинної середньої згладжений ряд скорочується порівняно з первинним рядом на (r— 1). Разом з тим, чим довший інтервал згладжування, тим сильніше досягається усереднення і, відповідно, виявлена тенденція розвитку буде більш плавною. Переважно інтервал згладжування може складатися з трьох, п'яти або семи рівнів.