Організація виробничого процесу у просторі

(типи виробництв, структура виробництва)

Ступінь спеціалізації підприємств, стійкість номенклатури виробляємої продукції та обсяг виробництва визначають тип виробництва.

Відрізняються три типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

Одиничне виробництво характеризується різноманітною і нестійкою номенклатурою виробів. Це означає, що окремі види виробів виробляються у незначній кількості, постійно змінюються види виробляємих виробів.

Процес праці на робочому місці має непостійну структуру, на кожному робочому місці виконуються, як правило, різні операції. Це потребує наявність універсального устаткування, яке часто переналагоджується. Кваліфікація робітника повинна бути високою. Тобто одиничне виробництво більш затратне і являє найменш економічний тип виробництва.

Даний тип виробництва застосовується у машинобудівництві, у експериментальному виробництві і допоміжних виробництвах на підприємствах галузі хлібопродуктів.

Серійне виробництво характеризується виробленням партій або серій продукції (виробів), які повторюються в залежності від обсягу і різноманітності номенклатури виробів.

Існує: дрібносерійне, середньосерійне, крупносерійне виробництво. Чіткого критерія цього розподілу нема. У галузях АПК прийнято вважати, що у дрібносерійному виробництві розмір партії виробів не перевищує змінної виробки. Якщо тривалість вироблення партії виробів дорівнює декілька днів, тижня – це вважається середньосерійне виробництво. При більших розмірах партії виробів буде крупносерійне виробництво.

Устаткування, що застосується у серійному виробництві менш універсальне, ніж у одиничному, вимоги до кваліфікації робітників теж нижчі. Економічні показники вище ніж у одиничному виробництві.

Прикладом серійного виробництва є комбікормове виробництво.

Масове виробництво характеризується тим, що номенклатура виробів тривалий час не змінюється. Склад процесу праці постійний. Широко застосовується спеціалізоване обладнання. Вимоги до кваліфікації робітників мінімальні.

Масове виробництво дає можливість широко застосовувати поточний метод його організації і паралельний вид руху предметів праці. Тому цей тип виробництва найбільш продуктивний і економічний. У галузі хлібопродуктів це борошномельне виробництво.

 

ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА

Під виробничою структурою підприємства розуміється склад виробничих ланок (підрозділів) та їх взаємозв’язок.

Підприємство включає: апарат управління і виробництво.

Виробництво розподіляється на:

- основне (основні технологічні цехи, дільниці);

- допоміжне (ремонтно-механічна дільниця, енергодільниця тощо);

- обслуговуюче (транспортна дільниця, складське господарство)

- побічне;

- підсобне.

Кожна частина виробництва і апарат управління має свою структуру.

Складність такої структури залежить від ряду факторів:

- масштабу виробництва (обсягу виробляємої продукції, чисельності працівників);

- номенклатури виробляємої продукції;

- рівня спеціалізації виробництва;

- рівня централізації інфраструктури.

Структурні підрозділи можуть відокремлюватися у складі підприємства за такими ознаками:

- предметній;

- технологічній;

- функціональній.

Головною структурною одиницею підприємства є ЦЕХ (а при безцеховій структурі – дільниця). Цех – це відокремлена у виробничому і адміністративному відношеннях частина підприємства, яким керує начальник цеху. Як привило, у цеху відбувається закінчений виробничий процес. Наприклад, цех комбікормів.

Цех у свою чергу може включати дільниці (відділення), в яких здійснюється виробнича стадія або частковий процес праці. Наприклад, у борошномельному виробництві є підготовче відділення, розмельне відділення, вибійне відділення.

Структура апарату управління буде розглядатися у другому розділі дисципліни – Управління виробництвом”.

Оргструктура виробництва відображається у вигляді схеми.

Приклад схеми виробничої структури борошномельного підприємства.

 

 

У цехах, на дільницях, у відділеннях організуються первинні виробничі одиниці – бригади, ланки, зміни.

Робота у вказаних первинних підрозділах відбувається на робочих місцях.

В залежності від характеру взаємовідношень засобів праці та виконавців робочі місця розподіляються на:

- стаціонарні РМ, які встановлені стаціонарно, а виконавець у процесі роботи виконує лише незначні переміщення;

- рухомі РМ, які у процесі роботи пересуваються разом з виконавцем;

- маршрутні РМ, які встановлені стаціонарно, а робітник пересувається між ними по визначеному маршруту.

Ієрархія організаційної структури виробництва має такий вигляд

 

5. Організація основного виробництва(потокове виробництво)

Основне виробництво на переважній більшості сучасних виробництв є потоковим.

Ознаки потокового виробництва:

1) Розчленування загального процесу виробництва на окремі складові частини (стадії, операції)

2) Закріплення цих складових частин за робочими місціми, машинами

3) Одночасне (паралельне) виконання усіх операцій, які складають процес виробництва

4) Розташування машин і робочих місць у порядку послідовності виконання технологічних процесів

Потокове виробництво відрізняється високою продуктивністю праці, омкільки забезпечує максимальне скорочення тривалості виробничого циклу.

Потокове виробництво організується у вигляді потокових ліній.

Потокова лінія об’єднує ряд машин і робочих місць, розташованих ланцюжком по ходу технологічного процесу.

У ланцюжку машин виділяється ведуча машина, яка виконує головну функцію на даній лінії по переходу предметів праці з одного якісного стану у другий. У такій машині реалізуються найбільш складні фізичні, механичні, хімічні і другі процеси. Тому вона найбільш складна, матеріалоємка, енергоємка і часто займає більше місця. З цих причин продуктивність ведучої машини визначає продуктивність потокової лінії.

Машина, у якої продуктивність менша ніж у ведучої машини є вузьким місцем у потоковій лінії. У цьому випадку не повністю використовується продуктивність ведучої машини. Тому у потоковій лінії не повинно бути вузьких місць.

Потокові лінії розподіляються на головні і допоміжні.

Головна лінія виконуєголовний процес по перетворенню сировини у готовий продукт.

Допоміжні лінії розділяються на дві групи:

- лінії підготовчої стадії виробництва (підготовчі лінії); наприклад лінії, що виготовлюють передсуміші у комбікормовому виробництві;

- лінії заключної стадії виробництва (кінцеві лінії); наприклад, лінії пакування, фасування тощо.

Елементи потокових ліній:

1) Технологічні машини і технологічні робочі місця

2) Транспортне обладнання

3) Оперативна місткість (виробнича площа)

4) Гілка потокової лінії – це дільниця простої лінії, яка включає не менш однієї тохнологічноїмашини і обмежена оперативною місткістю

 

 

Одна гілка Друга гілка

 

ПОКАЗНИКИ ПОТОКОВОЇ ЛІНІЇ

До показників потокової лінії відносяться:

- продуктивність машин, робочих місць, поточної лінії;

- час обробки одиниці предметів праці;

- ритми потоку, операцій.

Продуктивність машин (Пм) вказується у паспорті машини.

Продуктивність робочого місця (на якому застосовується ручна або машинно-ручна праця) визначається встановленою нормою вироблення (Нвир).

Продуктивність потокової лінії визначається по “вузькому місцю”, а потужність лінії – по продуктивності ведучої машини. У борошномельному виробництві – по продуктивності розсівів, у комбікормовому – по продуктивності змішувачів.

Час обробки визначається за формулою:

Ритм потоку (потокової лінії - Rл) – це проміжок часу між випуском двох виробів (партій, одиниць продукції).

Rл = T / N, де: Т – час деякого періоду (як правило – зміни), N – виробнича програма (завдання на період Т).

Rл, мін = Т / Nмакс , де: Nмакс – максимальне завдання.

Ритм операції :

машинної ® r_м = 1/ Пм

ручної, машинно-ручної ® r_р = Т/ Zрм, де: Zрм – завдання робочому місцю.

Операцію, у якої r найбільший (продуктивність найменшою), є головною. Якщо це не ведуча машина, то це буде “вузьке місце”.

 

ЗАДІЛИ ПОТОКОВОЇ ЛІНІЇ

Заділ потокової лінії (ПЛ), машини, РМ – це запас предметів праці, який необхідно мати для нормального функціонування виробництва (лінії, машини, РМ.

Заділи класифікуються за призначенням та місцеположенню.

Класифікація за призначенням: технологічні, транспортні, резервні (страхові), зворотні.

Технологічний заділ – це кількість предметів праці, які знаходяться в обробці у машинах, на РМ, лініях.

Транспортний заділ - це кількість предметів праці, які знаходяться у процесі транспортування.

Резервні (страхові) заділи - це кількість предметів праці, які необхідно мати на випадок непередбачених обставин, порушень ходу виробничого процесу (поломок обладнання, затримання транспорту тощо). Наприклад, на борошномельному підприємств утворюється, як мінімум 30 денний запас зерна.

Зворотній заділ виникає тоді, коли продуктивність суміжних машин, РМ відрізняється.

Для резервних і зворотніх заділів передбачаються місткості, бункери, площі.

Класифікація за місцеположенням: внутрішньолінійні (циклові), міжлінійні (складські).

Внутрішньолінійні заділи включають усі види заділів по призначенню.

Міжлінійні заділи включають усі види заділів по призначенню за винятком технологічного.

 

ШЛЯХИ СИНХРОНИЗАЦІЇ ПОТОКОВИХ ЛІНІЙ

Під синхронізацією потокових ліній розуміється забезпечення однакової продуктивності машин і норми вироблення продукції на ручних та машинно-ручних операціях лінії.

Це здійснюється при проектуванні або модернізації діючих потокових ліній.

Способи синхронізації потокових ліній:

- заміна обладнання на обладнання відповідної продуктивності;

- модернізація обладнання із зміною його продуктивності;

- збільшення кількості однакових РМ на операції;

- розчленування робочого процесу на складові частини і передача виконання їх на інші РМ;

- звеличення (укрупнення) робочого процесу.