Тоді, якщо існує , то існує і та справджується рівність
ЗАСТОСУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ ДО ОБЧИСЛЕННЯ ГРАНИЦЬ
5.4.1. Правило Лопіталя
Теорема 1. Нехай в околі точки а задано неперервно диференційовні функції f(x), j(x). Причому f(a) = j(a) = 0. Тоді в разі існування границі відношення похідних цих функцій при х ® а існує і границя відношення самих функцій при х ® а:
(1)
Доведення. Розглянемо деякий відрізок [а, х] з околу точки а, на якому для функцій f(x) і j(x) виконуються умови теореми Коші. Отже, між точками а і х знайдеться точка x, така що
,
або
. (2)
Переходячи в рівності (2) до границі при х ® а і враховуючи теорему про границю частки двох функцій, дістаємо (1). ¨
Зауваження. Правило Лопіталя можна застосовувати кількаразово, якщо для відповідної функції або похідної виконуються умови теореми Коші.
Зауваження. Функції f(x), j(x), які є неперервними та диференційовними в околі точки х = а, у самій точці а можуть не бути визначеними. Але якщо існують границі
,
то можна застосовувати правило Лопіталя до відношення . Якщо функції f(x) і j(x) невизначені в точці х = а, то визначаємо значення функцій f(x) і j(x) та їх граничні значення при х ® а:
.
Це можна зробити, оскільки ми розглядаємо границю відношення функцій, припускаючи, що в околі точки а виконується умова теореми Коші.
Теорема 2. Нехай функції f(x) і j(x) неперервні та диференційовні на півпрямій с < x < (– < x < c), причому j(x) на цій півпрямій не перетворюється на нуль і водночас виконуються рівності:
.
Тоді, якщо існує , то існує і та справджується рівність
(3)
Доведення. Покладемо . Отже, якщо х , то z 0. Маємо:
.
Розглянемо границю відношення
.
Якщо ця границя існує, то існує й границя . ¨
На підставі здобутих результатів можемо розглядати границі відношення нескінченно малих величин.
Границя відношення нескінченно малих величин дорівнює границі відношення їх похідних, якщо остання існує у зазначеному щойно сенсі.
1)
;
2) ;
3) ;
4) .
Теорема 3. Нехай функції f(x) і j(x) в околі точки х = а неперервні й диференційовні, причому . Тоді в разі виконання рівностей
,
та існування
існує і
:
. (4)
Доведення. Розглянемо деякий окіл точки а, в якому виконується умова теореми. У цьому околі візьмемо деяку точку й роз-
глядатимемо х із інтервалу a < х < а (аналогічно а < х < a).
Застосуємо до відрізка [a, х] теорему Коші:
(a < x < х).
Отже,
.
За умовою . Звідси випливає, що для будь-якого малого
виконується нерівність
,
або
. (5)
Знайдемо
.
Виберемо a так, щоб для заданого e справджувалася нерівність (5) і при х ® а виконувалися співвідношення: f(x) ® і j(х) ® .
Тоді
,
або
. (6)
Перемножимо почленно (5) і (6):
. (7)
Вибираючи значення e достатньо малим і переходячи в останній нерівності до границі при х ® а, дістаємо (4).
Аналогічно розглядається випадок, коли х ® . ¨
Якщо f(x) і j(x) неперервно диференційовні на півпрямій с < x< (– < x < c) ,
, причому існує
, то існує і
:
(8)
Границя відношення нескінченно великих величин дорівнює відношенню їх похідних у разі існування останніх.
![]() |
1) ;
·
Зауваження. У формулах (4), (8) з існування границь відношення похідних випливає існування відношення функцій. Обернене твердження не буде правильним.
Обчислити
.
· Згідно з правилом Лопіталя маємо:
.
Отже, границя даної функції не існує, оскільки не існує .
Але
.
Зауваження. Правило Лопіталя є ефективним методом розкриття невизначеностей. Проте застосування його не завжди дає змогу спростити здобутий вираз і знайти шуканий результат.
Знайти
.
· .
Якщо застосувати правило Лопіталя вдруге, то функція під знаком границі набере початкового вигляду. Таким чином, за цим правилом не вдається розкрити невизначеність.
Але
.
ВИСНОВОК:
Невизначеності виду можна розкривати за правилом Лопіталя (1), (4), (8).
5.4.2. Застосування правила Лопіталя
для розкриття невизначеностей виду
[0 × ¥], [¥ – ¥], [1¥], [¥0], [00]
I. Невизначеність виду [0 × ¥]
за допомогою перетворень зводиться до невизначеностей або
, а далі застосовується правило Лопіталя.
1. Знайти границю , якщо
.
¨
¨
Знайти: .
·
Знайти:
.
·
·
При х ® + ¥ степенева функція зростає повільніше, ніж будь-яка інша показникова функція.
ІІ. Невизначеність [¥ – ¥].
за допомогою перетворень зводиться до невизначеності виду або
.
2. Знайти , якщо
,
.
· ·
.
ІІІ. Невизначеність 1¥ — за допомогою перетворень зводиться до [¥ × 0].
3. Знайти , де
.
·
.
Знайти
.
ІV. Невизначеності виду [¥0], [00] за допомогою перетворень зводяться до невизначеності виду [¥ × 0].
4. Знайти при
або
.
Знайти
.
· ·
Знайти
.
·
·
Знайти
.
· . ·
Зауваження.Часто границі обчислюють, комбінуючи різні методи — застосування шкали еквівалентностей та правила Лопіталя.