Хвороби нервів грудних кінцівок

Параліч плечового нервового сплетіння спостерігається у коней та собак і проявляється у вигляді парезу й паралічу.

Етіологія. Може бути центрального і периферичного походження. Центральні паралічі й парези виникають внаслідок захворювань ЦНС інфекційної (чума м’ясоїдних, мит, бруцельоз) інфекційно-токсичної та неінфекційної (переломи кісток черепа, крововиливи, пухлини, абсцеси) природи. Периферичні спостерігаються при значних механічних ушкодженнях нервів: ушиби, переломи лопатки, груба фіксація, повали тварин, глибокі рани, сторогі предмети та гнійно-запальні процеси в паховій ділянці грудної кінцівки.

Клінічні ознаки тварина в стані спокою тримає хвору кінцівку напівзігнутою в ліктьовому та зап’ястковому суглобах і злегка опирається зачіпною частиною копита. При гострому перебігу спостерігається тремор м’язів. Рефлекси кінцівки знижені. Під час руху кульгавість опертої кінцівки високого ступеня, а під час опори вона прогинається в ліктьовому суглобі (випадання функції триголового м’яза), а плечовий суглоб відводиться від тулуба. При повному паралічі опора хворою кінцівкою неможлива, вона повністю розслаблена, зігнута в зап’ястковому і пальцевих суглобах, торкається підлоги дорзальною поверхнею зачіпної частини копита. Під час руху уражену кінцівку тварина тягне волоком, рефлекс тканин кінцівки на больові подразнення відсутні. Виникає атрофія м’язів плечового пояса.

Параліч надлопаткового нерва.

Параліч часто виникає у коней і великої рогатої худоби; буває одно- і як виняток – двостороннім.

Етіологія. Основною причиною є механічні ушкодження при випадкових ударах у ділянці плеча, сковзанні та падінні тварини на плече, при раптовій зупинці коня за швидкої їзди, неправильно підігнаній збруї, переломах лопаток, новоутворення, стороні тіла, рани, абсцеси.

Клінічні ознаки. у стані спокою тварини порушення кінцівки малопомітне. Інколи спостерігають незначну абдукцію плечового суглоба, але при піднятті протилежну здорову кінцівку, то суглоб хворої кінцівки різко відходить назовні, утворюючи між ліктьовим горбом і грудною кліткою велику западину. При осаджуванні тварини назад хвора кінцівка тягнеться волоком. Під час руху спостерігають кульгавість опертої кінцівки, вона посилюється при русі тварини по м’якому , грузькому ґрунту або по колу. Протягом 1-2 тижнів настає атрофія передостного і заостного м’язів.

Діагноз. За клінічними ознаками, виключають розрив заостного м’яза.

Прогноз. При гострих парезах – сприятливий, при паралічі – обережний і сумнівний.

Параліч променевого нерва.

Відмічають ураження досить часто у коней, великої та дрібної рогатої худоби, собак.

Етіологія. Ураження бувають периферічного і рідко центрального походження. Їх причина механічні ушкодження або патологічні процеси в місці локалізації, при дресируванні, тривалій фіксації в лежачому положенні.

Клінічні ознаки. залежать від ступеня та характеру змін у нерві. При повному паралічі в стані спокою плечовий суглоб розігнутий, ліктьовий – опущений, передпліччя утворює із зап’ястковим суглобом тупий кут; п’ясть при цьому спрямована назад, а путовий суглоб перебуває в стані волярної флексії.

Під час руху тварина викидає хвору кінцівку вперед поштовхами, а в період опори всі суглоби, окрім лопатко-плечового, сильно прогинається (внаслідок випадання функції триголового м’яза плеча). Виникає атрофія м’язів кінцівки та зниження больової чутливості.

При частковому паралічі в стані спокою тварина опирається на кінцівку, але під час руху по твердому ґрунті спостерігається поштовхоподібне розгинання зап’ясткового і суглобів пальця, а на рисі тварина спотикається, опираючись на дорзальну поверхню путової кістки.

Діагноз. За клінічними ознаками, використовують «ліктьову пробу».

Прогноз. У коней та великої рогатої худоби на початку хвороби – сприятливий, при задавненому перебігу – обережний і сумнівний.; у собак від сумнівного до несприятливого.

Параліч ліктьового нерва.

Етіологія. ушиби, надмірне розтягання нерва при падінні, спотиканні та подоланні перешкоди, рани ат запальні процеси, чума м’ясоїдних.

Клінічні ознаки. у стані спокою надмірне розгинання зап’ясткового та провисання пальцевих суглобів, з подовженням грудної кінцівки. У рисі відмічається кульгавість опертої кінцівки, що проявляється надмірним її витягуванням вперед, дорзальною флексією зап’ясткового суглоба і поштовхоподібним спиранням на ґрунт.

При чумі собак відмічається судоми знервованих м’язів навіть у спокої. Пальці кінцівки – навпаки, надмірно розігнуті і не згинаються при опорі, контури сухожилків чітко виражені.

Діагноз. За клінічними ознаками.

Прогноз. При паралічі ліктьового нерва у великих тварин обережний, а при чумі у собак – від сумнівного до обережного.

Лікування при паралічах нервів комплексне з використанням медикаментозних, фізіотерапевтичних, а в разі потреби і хірургічних методів. При відсутності ран і гнійно-запальних процесів у місці ушкодження застосовують легкий масаж, теплові процедури (зігрівальні компреси, грілки, припарки, лампа солюкс, інфраруж, подразливі мазі, суміші: камфора – 15,0; кухонна сіль – 50,0; спирт – 300,0).

З метою усунення больової реакції, відновлення живлення і покращення функціонального стану ураженої ділянки нерва застосовують коротку новокаїнову блокаду, блокаду зірчастого симпатичного вузла або внутрішньовенне введення 0,25%-ного розчину новокаїну (1мл/кг). Для відновлення м’язового тонусу і поліпшення передачі нервового імпульсу використовують діатермію, гальванізацію та фарадизацію.

Застосовують також розчини прозерину з вітамінами В1,В 6 ,В12, які прискорюють регенерацію нерва і відновлюють функцію м’язів (курс лікування 10 днів). Досить ефективне використання 1%-ного розчину амерєдіну, або 5%-ного розчину америкола (в дозі 1,2-2.4 мл/100 кг), та препаратів групи кальцію (глюконату кальцію, хлористого кальцію, броваглюкіну)

Рекомендоване застосування тканинної, гемотерапії, рефлексотерапії тощо.