Важливо знати, що
° Кожна людина має необмежену можливість до вдосконалення та самовдосконалення.
Цікаво знати, що:
о У більшості людей, тобто правшів, відносно домінує ліва півкуля, а у лівшів — права.
о І.П. Павлов відносив ліву півкулю до такої, що більшою мірою аналізує сигнали другої сигнальної системи, а праву - першої (у лівшів -навпаки).
Література
1. Бобрицька В.І. Поведінка людини як чинник формування здорового способу життя // Біологія і хімія в школі.— №4.— 2002.— С. 41-45.
2. Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти): Навч. посібник.— К.: МАУП, 1999.— 128 с.
3. Кирпиченко А.А. и др. Нервньїе и психические болезни (с основами ухода за больньїми): Учеб. пособие / А.А. Кирпиченко, А.А. Гурленя, А.А.Пашков. — Мн.: Вьіс.шк., 1997.— С. 231-233.
4. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології: Навч. посібник.— К.: Перун, 1996.— 464 с.
5. Медико-біологічні основи валеології. Навчальний посібник длястудентів вищих навчальних закладів / Під ред. П.Д.Плахтія. -— Кам'я-нець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічнийуніверситет, 2000.— С. 112-123.
6. Основи психології: Підручник / За загал, ред. О.В. Киричука,В.А. Роменця.— К.: Либідь, 1995.— 632 с.
7. Подоляк-Шумило Н.Г., Познанський С.С. Шкільна гігієна. Навч.посібник для пед. ін-тов.— К.: Вища школа, 1981.— С. 140-155.
8. Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Проби, навч. посібник.—К.: Фенікс, 1998.—С. 54-58.
9. Суворова В. В. Психофизиология стресса.— М.: Наука, 1975.—173 с.
Ю.Трошихін В.О., Віленський Ю.Г. Що ми знаємо про себе?— К.: Наукова думка, 1975.— С.72-84.
П.Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. Гигиенаи здоровье школьника.— М.: Просвещение, 1988.— С. 136-138.
Тема 10.
Анатомія, фізіологія і гігієна сенсорних
систем
Лекція 23.
ЗНАЧЕННЯ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ
ДЛЯ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ.
ЗОРОВА І СЛУХОВА СЕНСОРНІ
СИСТЕМИ:
БУДОВА, ФУНКЦІЇ І ГІГІЄНА
План
1.Значення сенсорних систем для організму людини.
2.Зорова сенсорна система: будова, функції. Порушення зору.
3.Профілактика порушення зору у дітей і підлітків.
4.Ембріологія ока. Вікові особливості зорових рефлекторних реакцій.
5.Слухова сенсорна система: будова, функції.
6.Хвороби вуха та гігієна слуху. Профілактика негативного впливу"шкільного" шуму на організм школяра.
7.Вікові особливості слухового аналізатора.
Основні поняття:органи чуття, аналізатор, сенсорні системи, зоровий аналізатор, слуховий аналізатор, рецептори, адаптація, очне яблуко, допоміжний апарат ока, фоторецептори, сліпа пляма, жовта пляма, акомодація, далекозорість, короткозорість, рефракція, рефракція, гіперметропія, еметропія, міопія, астигматизм, офтальмотренаж, природне і штучне освітлення, світловий коефіцієнт, зовнішнє вухо, середнє вухо, внутрішнє вухо, фонорецептори, кортіїв орган.
1. Значення сенсорних систем для організму людини
Система, яка забезпечує сприймання, передачу і перероблення інформації про явища навколишнього середовища, називають аналізатором,або сенсорною системою(від лат. зепзиз — відчуття, сприйняття). Вчення про аналізатори розроблене І.П. Павловим. Аналізатор, за вченням І.П. Павлова, складається з трьох нерозривно зв'язаних відділів:
1) рецептора— периферичного сприймального апарату, який сприймає подразнення і перетворює його в нервовий процес збудження;
2) провідника збудження— доцентрового нервового волокна,яке передає збудження в головний мозок;
3) нервового центру— ділянки кори головного мозку, в якійвідбувається тонкий аналіз збудження і виникають відчуття.
Таким чином, кожен аналізатор складається з периферичного, провідникового і центрального відділів (рис.73). До периферичного відділу
![]() |
Рис. 73. Схема аналізаторів: А — слуховий аналізатор; Б — зоровий аналізатор; В — аналізатори руху, больового відчуття, холоду, тепла, дотику; Г— аналізатор нюху; 1 —рецепторний апарат; 2 — провідниковий відділ; З — ділянка кори півкуль головного мозку. |
входить рецепторний апарат, до провідникового — аферентні нейрони і провідні шляхи, до центрального — ділянки кори півкуль великого мозку.
Периферичний відділ аналізатора представляють органи чуттяіз закладеними в них рецепторами, за допомогою яких людина пізнає навколишній світ, одержує інформацію про нього. Вони називаються органами зовнішнього чуття, або екстерорецепторами.
Екстерорецептори(від лат. ехіег—зовнішній, гесеріог—той, що сприймає) —чутливі утворення, що здійснюють сприйняття подразнень від довкілля. До них належать сприймаючі клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри (дотику і тиску), органів нюху, смаку.
Інтерорецептори(від лат. іпіегіог — внутрішній, гесеріог — той, що сприймає) — чутливі утворення, що сприймають зміни внутрішнього середовища організму.
Інтерорецептори розташовані в тканинах різних внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин та ін.) і сприймають зміни внутрішнього середовища організму і стан внутрішніх органів. У результаті надходження імпульсів від рецепторів внутрішніх органів відбувається саморегуляція дихання, артеріального тиску, діяльності серця.
Пропріорецептори(від лат. ргоргіиз — власний, особливий, гесеріог — той, що сприймає) — чутливі утворення, що сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м'язах, суглобах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.
Таким чином, у людини є такі органи чуття: зору, слуху, відчуття положення тіла в просторі, смаку, нюху, шкірної чутливості, м'язово-суглобове чуття.
За характером взаємодії з подразником рецептори поділяються на контактні і дистантні; за видом енергії, що трансформується в рецепторах — механорецептори, хеморецептори, фоторецептори та інші.
Контактні рецепториможуть одержати інформацію про властивості предмета, явища, дістати подразнення тільки при контакті, безпосередньому стиканні з агентом середовища. Це — хеморецептори язика, дотикові рецептори шкіри.
Завдяки дистантним рецепторам можна дістати інформацію на відстані: агент середовища поширює хвильову енергію—світлову, звукову. Саме її і вловлюють дистантні органи чуття, наприклад, око, вухо.
Механорецептори трансформують механічну енергію в енергію нервового збудження (наприклад, рецептори дотику), хеморецептори — хімічну (рецептори нюху, смаку), фоторецептори — світлову (рецептори органа зору), терморецептори — теплову (холодові і теплові рецептори шкіри).
Рецептори відрізняються дуже високою збудливістю щодо адекватних подразнень-. Специфічні для певного рецептора подразники, до яких він спеціально пристосований у процесі філо- і онтогенезу, називаються адекватними.При дії адекватних подразників виникають відчуття характерні для певного органа чуття (око сприймає тільки світлові хвилі, але не сприймає запахи, звук).
Крім адекватних, існують неадекватніподразники, які зумовлюють тільки примітивні відчуття, властиві певному аналізатору. Наприклад, від удару у вухо виникає дзвін у вухах.
Збудливість рецепторів залежить як від стану всього аналізатора, так і від загального стану організму. Найменша різниця в силі двох подразників одного виду, яка може сприйматись органами чуття, називається порогом розрізнення. Проте більшість імпульсів від рецепторів внутрішніх органів, досягаючи кори великого мозку, не спричиняє психічних явищ. Такі імпульси називаються субсенсорними: вони нижче порога відчуттів і тому не зумовлюють відчуттів.
Рецептори здатні звикати до сили подразника. Цю властивість називають адаптацією(від лат. аЛаріапо — пристосування), при якій зменшується або збільшується чутливість рецепторів. Найбільша швидкість адаптації для рецепторів, які сприймають дотик до шкіри, найменша — для рецепторів м'язів. Найповільніше адаптуються рецептори кровоносних судин і легенів, що забезпечує постійну саморегуляцію артеріального тиску і дихання. Зумовлена адаптація, насамперед, змінами в кіркових відділах аналізаторів, а також процесами, які здійснюються у самих рецепторах.
Провідниковий відділ сенсорних систем складається з доцентрових (аферентних) нервових волокон у складі чутливих нервів та деяких підкіркових утворень (ядер гіпоталамуса, таламуса та ретикулярної формації). У цьому відділі імпульс від рецепторів не тільки проводиться, але й кодується та перетворюється.
У центральному відділі аналізатора нервові імпульси набувають нових якостей та відображаються у свідомості, у вигляді відчуття. На основі відчуття виникають складніші суб'єктивні образи: сприймання, уявлення.
У дітей органи чуття ще недосконалі і перебувають в процесі розвитку. Найпершими розвиваються органи смаку і нюху, а потім органи дотику. Для удосконалення різних органів чуття у дітей велике значення має правильно поставлене тренування їх в процесі розвитку.