Інтегративна
Контактна
2.Інформаційна
Спонукальна
4.Координаційна
5.Пізнавальна
Емотивна
Регулятивна
Професійне спілкування репрезентує також інші функції:
1.Функція самовираження
2.Функція соціального контролю
3.Функція соціалізації
Інструментальна
5.Трансляційна
Інтегративна
15.Види, етапи й форми професійного спілкування
Можна розділити на види :
1.За участю мовних засобів: Вербальне, не вербальне, комбіноване.
2.За формою вираження мовних засобів: усне, письмове, друковане.
3.За темою: політичне, наукове, навчальне, побутове.
4.За метою: ділове, розважальне
5.За кількістю учасників:Внутрішнє, міжособистісне, групове, масове.
6.За характером: діалогічне, монологічне, полілогічне
7.За ступенем офіційності: офіційне, не офіційне, приватне.
8.За тривалістю: постійне, періодичне, короткотривале, довготривале.
9.За свободою вибору партнера: ініціативне, вимушене.
10.За результативністю: необхідне, бажане, нейтральне та не бажане.
11.За додержанням норм: нормативне, ненормативне.
Типи спілкування:
1.Індивідуальні і групові бесіди
2.Телефонні розмови
3.Наради
4.Конференції
5.Збори
6.Дискусії
7.Полеміка
Етапи спілкування:
1.Ретельна підготовка до спілкування
2.Орієнтація в ситуації і встановлення контакту (початок спілкування)
3.Обговорення питання (проблеми)
4.Прийняття рішень
5.Вихід із контакту
16.Невербальні компоненти спілкування.
Мовлення не єдиний засіб спілкування. Невербальні засоби спілкування це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.
Словесними засобами передається чиста інформація, а не вербальним — ставлення до партнера.
Засоби невербального спілкування:
Міміка- експресивні рухи м'язів обличчя, що виражають психічний стан та настрій людини в момент мовлення, з мімікою тісно пов'язаний візуальний контакт.
Погляд - розділяють діловий, світський та інтимний погляди.
Жести- виражальні рухи рук що передають внутрішній стан людини.
Вирізняють такі види жестів:
1.Ритмічні жести(дублюють інтонацію)
2.Емоційні жести передають відтінки почуттів.
3.Вказівні жести
4.Зображувальні жести- передають форму або розмір.
5.Жести символи
Поза- це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина.
Вирізняють закриті та відкриті пози.
Хода- стиль пересування, що належить до важливих засобів невербального спілкування.
Ритмічно-інтонаційніневербальні засоби (інтонація, гучність, темп, тембр, тональність)
До невербальних засобів також відносять дистанцію між учасниками спілкування:
Інтимна (0-45 см)
Особиста (45-120см)
Соціальна(120-400см)
Громадська (400-неск. см)
17.Гендерні аспекти спілкування
Стилі спілкування жінок і чоловіків найяскравіше представлені у діловій сфері.
Чоловічий стиль спілкування— зорієнтований на систему домінування. Чоловікам властива завищена самооцінка, зосередженість на завданні, схильність до стереотипів. Такий стиль спілкування називається авторитарним.
Жінки репрезентують демократичний стиль спілкування, колегіальне вирішення проблем, заохочення активності учасників комунікації.
Для чоловіків характерне виокремлення свого я, для жінок- актуалізація ми.
Гендерні особливості спілкування виявляються в етикетному спілкуванні. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову. Чоловіки контролюють і керують її перебігом.
18.Поняття ділового спілкування
Ділове спілкування — цілеспрямований процес обміну інформацією, що преслідує конкретну мету.
Метою ділового спілкуванняє організація, регулювання, оптимізація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності. В основі ділового спілкування лежить рух до успіху суб'єктів його. Воно концентрує в собі все те, що сприяє згуртованості, комунікативному співробітництву учасників спілкування та прояву індивідуальної ініціативи.
Шляхом зіставлення ділового спілкування як специфічної форми взаємодії і спілкування в цілому як загального виявлено такі його особливості:
- наявність певного офіційного статусу об'єктів;
- спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку стосунків між представниками взасмозацікавлених установ;
- регламентованість, тобто підпорядкованість загальноприйнятим правилам і обмеженням;
- передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст, можливі наслідки;
- творчий характер взаємин, спрямованість їх на розв'язання конкретних ділових проблем, досягнення мети;
- взаємоузгодженість рішень та подальша організація співпраці партнерів;
- взаємодія економічних інтересів і соціальне регулювання здійснюється у правових межах. Ідеальний результат таких взаємин - це партнерські стосунки, що ґрунтуються на обопільній повазі й довірі;
- значущість кожного партнера як особистості;
- безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що хвилюють їх внутрішній світ
19.Публічний виступ, як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики — Теорії ораторського мистецтва, науки красномовства. Поняття ораторське мистецтво або красномовство має два значення :
1.Вид громадсько-політичної та професійної діяльності. Мета, якої- інформувати та переконувати аудиторію засобами живого слова.
2.Високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.
Особливим жанровим різновидом мовленєвої діяльності є публічний виступ. Виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.
Доповідь- це найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що потребують розв'язання.
Доповідь може бути: політичною, діловою, звітною, науковою.
Промова — це заздалегідь публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні промови.
Виступ це — публічне виголошення промови з одного чи декількох питань, поширеними є виступи за доповіддю.
Повідомленняпевний публічний виступ з певної теми.
20.Мистецтво аргументації
Аргументація у широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів. В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є комбінацією суджень, як елементів доведення.
Доведення — це сукупність логічних засобів обґрунтування істинності будь-якого судження.
Структура доведення складається з : тези, аргументів, демонстрації.
Теза— це судження істинність якого потребує доведення.
Аргументи це ті істинні судження, якими послуговуються під час доведення тези.
Види аргументів:
Вірогідні одиничні факти, визначення, аксіоми та постулати, раніше доведені закони науки та теореми.
Демонстрацією, як формою доведення, називається засіб логічного зв'язку між тезою та аргументом, який веде до встановлення бажаної істини. За формою докази поділяють на прямі і не прямі.
Прямим називають такий доказ, якому безпосередньо прямо обґрунтовують істинність тези.
Не прямимназивається такий доказ, в якому істинність обґрунтовується шляхом доведення помилковості попереднього твердження.
Спростування- це логічна операція спрямована на зруйнування доведення, шляхом встановлення хибності або необґрунтованості висунутої тези.
Існують три засоби спростування:
1.Критика аргументів