Обов'язкова частка у спадщині

Будь-який дієздатний громадянин може залишити за заповітом все своє майно або його частку (не виключаючи предметів домашньої обстановки та вжитку) одній чи кільком особам, які як належать, так і не належать до кола спадкоємців за законом, а також окремим організаціям чи державі, позба­вити спадщини одного чи всіх спадкоємців, не зазначаючи підстави позбавлення спадщини. В цьому і полягає принцип свободи заповіту.

Водночас свобода заповіту обмежується правилом щодо обов'язкової частки спадщини. Так, ще за римських часів, якщо хтось позбавляв спадщини своїх малолітніх дітей, залишаючи майно стороннім особам, то свобода заповіту за таких обставин обмежувалася. Чому Римська держава повинна годувати дітей громадянина, який позбавляє їх майна?

Обов'язкові спадкоємці — це визначені законом особи, які незалежно від змісту заповіту завжди мають право отримати певну частку спадщини.


До обов'язкових спадкоємців належать:

• неповнолітні або непрацездатні діти померлого (у тому
числі й усиновлені);

• непрацездатне подружжя;

• непрацездатні батьки (у тому числі усиновителі).
Наведений законодавцем перелік осіб, які мають право на

обов'язкову частку спадщини, є вичерпним і розширеному тлу­маченню не підлягає. Інші непрацездатні родичі померлого: брати, сестри, дід, баба, тітка, дядько, внуки, правнуки — не є обов'язковими спадкоємцями.

Умовою отримання обов'язкової частки спадщини не є злиденність спадкоємця. Тобто якщо особа, яка має право на обов'язкову частку спадщини, отримує пенсію, є матеріально забезпеченою і не потребує матеріальної допомоги, це не позбавляє її права вимагати належної їй обов'язкової частки спадщини.

Розмір обов'язкової частки становить половину частки, яка б належала особі за законом. Тобто право заповідача на вільне розпорядження своїм майном у цьому випадку обмежується. До обов'язкової частки належить і домашнє майно, і предмети домашнього вжитку, і вклади в банківських установах. Обов'яз­кова частка спадщини не обтяжується боргами спадкодавця.

Так, якщо спадкодавець склав заповіт на користь сусідки, позба­вивши спадщини дочку, сина та непрацездатну дружину, то дру­жина має право претендувати на 1/6 спадкового майна, а сусідка на 5/6 (якщо б заповіт не було складено, то при спадкуванні за зако­ном до спадщини закликалися б три спадкоємця — дружина, дочка і син, і кожний би набував право на 1/3 спадщини. Оскільки порядок спадкування за законом змінено заповітом, то син та дочка усува­ються від спадкування, а непрацездатна дружина як обов'язковий спадкоємець має право на половину своєї "законної" частки, тобто 1/3:2=1/6 частку спадщини).

Розмір обов'язкової частки може бути зменшено судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями і спадкодав­цем, а також інших обставин, які мають істотне значення (наприклад, обов'язковий спадкоємець претендує на частку однокімнатної приватизованої квартири, в якій за життя про­живали спадкоємці за заповітом).