Якість і конкурентоспроможність товару
Якість товарів чи послуг є одним із найважливіших факторів успішної комерційної діяльності будь-якої організації.
Якість –це сукупність властивостей і характеристик товару, які зумовлюють його здатність задовольняти конкретні особові чи виробничі потреби відповідно до свого призначення.
Якість продукції вимірюють системою показників, що характеризують надійність, функціональність, довговічність, ремонтопридатність, економічність, дизайн, легкість у користуванні та інші споживчі властивості товару.
Відповідно до Декрету КМУ „ Про стандартизацію і сертифікацію", прийнятого утравні 1993 р., в Україні створено систему сертифікації продукції УкрСЕПРО, функціонування якої спрямоване на забезпечення належного рівня якості продукції.
Сертифікація –це дія, яка за допомогою сертифіката відповідності стверджує, що даний товар чи послуга відповідає стандартам якості.
Управління системою сертифікації продукції УкрСЕПРО здійснює Держстандарт України,який має мережу територіальних органів із сертифікації, випробувальні лабораторії.
Сертифікація продукції може бути обов'язкова чи добровільна.
З 1 липня 1994 р. введено обов'язкову сертифікацію для значної частини товарів і послуг, які увійшли до затвердженого переліку. Серед них продукти харчування, лікарські препарати, медтехніка, синтетичні мийні засоби, побутова техніка тощо.
За бажанням підприємств-виробників можна проводити добровільну сертифікацію продукції, яка не увійшла до затвердженого переліку. Така ініціатива набуває дедалі більшого поширення, адже наявність сертифіката відповідності є нормою торговельних відносин у світі. З 1 січня 1997 р. в Україні запроваджено нові бланки сертифікатів відповідності стандартам якості, які мають кольорове художньо-графічне оформлення і12 ступенів захисту.
Якість продукції є основою її конкурентоспроможності, але ці два поняття не слід ототожнювати.
Якість –абсолютний показник, результат пращ; вона охоплює характеристики, які об'єктивно закладені в даний товар у процесі його розроблення і виробництва. Хоча при тому окремі споживачі можуть сприймати по-різному рівень якості одного й того самого товару.
Конкурентоспроможність –це сукупність споживчих властивостей товару, яка забезпечує його здатність конкурувати з аналогами на конкретному ринку в певний період часу.
Конкурентоспроможність – це відносна величина, адже товар даного рівня якості може бути цілком конкурентоспроможний на одному ринку (українському) і неконкурентоспроможний на іншому (приміром, німецькому).
Розглядаючи сутність поняття конкурентоспроможності товару, належить підкреслити такі аспекти:
■ Конкурентоспроможність товару може бути визначена лише внаслідок його порівняння з іншими товарами.
■ Конкурентоспроможність відображає відмінність даного товару від товарів-конкурентів за ступенем задоволення конкретної споживчої потреби.
■ Крім якісних показників, вона враховує ще витрати споживача на придбання і використання товару для задоволення своєї конкретної потреби.
Конкурентоспроможність – поняття складне, інтегральне, враховує багато параметрів. Параметри конкурентоспроможності групуютьпо-різному. При використанні спрощеної методики розрахунків їх можна поділити на дві групи: технічні й економічні.
Група технічних параметрівхарактеризує технічний рівень і якість товару. До їх складу входять класифікаційні, конструктивні, нормативні, ергономічні, естетичні параметри тощо.
Економічні параметривраховують не тільки вартість придбання товару, а й витрати на його подальшу експлуатацію: купівлю пального, мастил, запчастин, оплату використаної електроенергії, ремонт, а для деяких товарів ще й витрати на доставку, монтаж тощо. Отже, витрати споживача складаються з двох частин:
■ витрат на купівлю товару (його ціни);
■ витрат, пов'язаних із споживанням товару.
Суму цих витрат називають ціною споживання,і вона, як звичайно, суттєво перевищує ціну продажу. Тому більш конкурентоспроможним є не той товар, за який просять мінімальну ціну на ринку, а той, в якого мінімальна ціна споживання за весь термін його служби (за інших рівних умов).
Для визначення конкурентоспроможності досліджуваного товару спочатку необхідно обрати серед ринкових аналогів базовий варіант, який найкраще задовольняє потребу споживача і з котрим порівнюватимуть даний товар.
Кількісну оцінку рівня конкурентоспроможності роблять через систему показників: одиничних, групових та інтегральних.
Спочатку визначають одиничні показникиза кожним параметром як відсоткове відношення величини даного параметра оцінюваного виробу до величини того самого параметра базового виробу:
![]() ![]() - для технічних параметрів – індекс якості: | |
Товарні знаки й упаковка
Одним із важливих елементів товарної політики підприємства є рішення щодо використання товарних марок. Пропозиція товару під певною маркою сприяє зміцненню його ринкових позицій, але водночас потребує додаткових витрат і відповідно підвищує ціну цього товару.
Товарна марка –це ім'я, назва, символ, малюнок чи їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів чи послуг даного продавця і диференціації їх від товарів конкурентів.
Товарний знак –це товарна марка, що зареєстрована у встановленому порядку і має юридичний захист.
Товарний знак є об'єктом промислової власності, його юридичний захист здійснюється на основі Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", прийнятого 15 грудня 1993 р. Офіційну реєстрацію товарних знаків (ТЗ) виконує Держпатент України.
Зареєстрований товарний знак, як звичайно, супроводжується буквою Куколі, іноді – позначенням ТМ (від англійської назви ТЗ – „Trade mark", що часом дослівно перекладають як „торгова марка").
Згідно із Законом України офіційно зареєстрованими елементами ТЗ не можуть бути:
■ герби і прапори держав;
■ емблеми, скорочення чи повні найменування міжнародних організацій (приміром, Червоний Хрест, ООН, ЮНЕСКО);
■ родові назви товарів;
■ знаки, що дуже подібні до ТЗ відомих фірм.
У 1994 р. Україна приєдналася до „Паризької конвенції" – міжнародної організації, утвореної у 1883 р., яка контролює норми охорони промислової власності. Відтепер товарні знаки українських виробників мають юридичний захист на територіях усіх країн-учасниць „Паризької конвенції".
Функції товарних знаків:
■ створюють відмінності між товарами;
■ полегшують ідентифікацію товару;
■ виступають гарантом якості товару;
■ надають інформацію про товар та його виробника;
■ рекламують товар;
■ підносять престиж продукції;
■ забезпечують правовий захист товару.
Створення товарних знаків – це поєднання науки и мистецтва, адже вони повинні одночасно відповідати багатьом вимогам,основні з яких:
— новизна ідеї;
— асоціативність;
— естетичність;
— лаконічність;
— зручність вимови;
— легка запам'ятовуваність;
— гармонія кольорів;
— а головне – можливість миттєвого розпізнання (як, наприклад, ТЗ „Мерседес").
З огляду на те, хто є власником марок,розрізняють марки виробників і марки торговельних посередників (ділерські марки).
Більшість марочних товарів виходить на ринок із марками виробників,які ще називаються загальнонаціональними марками. Ці марки орієнтовані на широке коло споживачів і є гарантом якості продукції. Виробники витрачають значні кошти на підтримку своєї марки (контроль її якості, сервіс, рекламу тощо), що призводить до підвищення цін на марочні товари. Головна мета – збільшити коло прихильників даної марки.
Марки ділерів(або приватні марки) містять назву відомої оптової чи роздрібної збутової фірми. Вона закуповує у середніх і дрібних виробників немарочні товари іставить на них свій товарний знак. Для споживачів, які постійно купують у даного посередника і довіряють йому, ділерська марка гарантує певний рівень якості незалежно від того, хто цю продукцію виробив.
Оскільки витрати на маркетинг у виробників у такій ситуації менші, товари з ділерськими марками коштують дещо дешевше, що приваблює значне коло споживачів. Головна мета у використанні приватних марок – збільшувати кількість постійних покупців даного магазину або торговельної мережі.
Можливий і третій варіант – використання у товарно-знаковій практиці концепції франчайзингу.Сутність її полягає у тому, що добре відоме велике підприємство – франчайзер – на ліцензійній основі надає право використовувати свій товарний знак (і відповідну технологію) невеликому самостійному підприємству. Останнє використовує авторитет і довіру споживачів до відомої марки, але водночас бере на себе велику відповідальність за підтримання його авторитету.
І виробники, і торговельні посередники у своїй практиці можуть орієнтуватися на різні стратегії використання товарних марок(див. рис. 5.1).
![]() |