Основні цілі та принципи сталого розвитку
Поняття сталого розвитку
Усвідомлення катастрофічності сучасного типу економічного розвитку, вичерпності природних ресурсів і взаємозв’язку всіх еколого-економічних процесів на нашій невеликій планеті стало важливою причиною початку розроблення концепцій світового розвитку.
Концепція – це система поглядів, те або інше розуміння явищ, процесів, єдиний визначаючий сенс.
Особливо активно розпочалися розробки різних концепцій у розвинених країнах Заходу, де в 70-ті роки ХХ століття розвиток виробництва став наштовхуватись на обмеженість природних ресурсів.
Основою формування нового типу еколого-економічного зростання повинен стати сталий розвиток (sustainable development).
Сталий розвиток – це процес гармонізації продуктивних сил , забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умов збереження і поетапного відновлення природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалами і потребами людей усіх поколінь.
В інтерпретації (розкритті змісту) концепції (понятті) сталого розвитку сформувалось декілька концептуальних напрямів:
1) технократичний напрям (принцип – техніка створює пробеми і вона ж допомагає їх вирішувати)
2) ресурсно-технократичний напрям (постулат – стійке майбутнє є проблемою управління, сталий розвиток пов'язаний із фізичними обмеженнями на розширення виробництва енергії або на продуктивність земель)
3) природоохоронний напрям (основною метою сталого розвитку є охорона і збереження природи, індикаторами стійкості виступають якість повітря і води, продуктивність ґрунтів тощо)
4) екологічний напрям (в основу покладено розуміння партнерства у взаємодії людини і природи. Напрям відстоює «глибинну» екологію з акцентом на єдність всього існуючого, релігійних і традиційних цінностей)
5) культурологічний напрям (ставить на перше місце сталого розвитку ідейний і культурний стан суспільства, аналіз соціальних і психологічних кордонів зростання. Напрям не отримав значного поширення).
Основні цілі та принципи сталого розвитку
Економічний розвиток визначається трьома факторами економічного зростання: трудовими ресурсами, штучно створеними засобами виробництва (фізичним капіталом), природними ресурсами.
Критерії сталого розвитку на тривалу перспективу:
¨ для відновлювальних природних ресурсів (земля, ліс) їх кількість або продуктивність повинні хоча б не зменшуватись;
¨ для невідновлювальних природних ресурсів (корисні копалини) максимально можливе сповільнення темпів вичерпування їх запасів на перспективу, заміни їх у майбутньому на інші види ресурсів (наприклад, вугілля, газ на альтернативні джерела енергії – сонячну, вітру);
¨ для відходів повинна бути передбачена можливість мінімізації їх кількості на основі впровадження маловідходних і ресурсозберігаючих технологій;
¨ забруднення навколишнього середовища в перспективі не повинно перевищувати його сучасний рівень, повинна передбачатися можливість мінімізації забруднення до соціально і економічно допустимого допустимого рівня.
Всі ці критерії повинні враховуватися у процесі розробки концепції сталого розвитку. Врахування цих критеріїв дозволить зберегти навколишнє середовище для майбутніх поколінь і не погіршить екологічні умови проживання.
Основними цілями сталого розвитку є:
ü економічне зростання – формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення якості життя, раціонального споживання матеріальних ресурсів;
ü охорона навколишнього середовища – створення громадянам умов для життя в якісному природному середовищі з чистим повітрям, землею, водою тощо;
ü соціальна справедливість – забезпечення гарантій рівності громадян перед законом, рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя;
ü раціональне використання природних ресурсів – створення системи гарантій раціонального використання природних ресурсів на основі дотримання національних інтересів країни і їх збереження для майбутніх поколінь;
ü стабілізація чисельності населення – формування державної політики з метою збільшення тривалості життя і стабілізації чисельності населення;
ü освіта – забезпечення гарантій доступності для одержання екологічної освіти громадян, збереження інтелектуального потенціалу країни;
ü міжнародне співробітництво – активне співробітництво з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою раціонального використання екосистем.
Реалізація цілей забезпечується через:
1) структурну перебудову народного господарства;
2) гарантування національної безпеки країни, включаючи соціальну, економічну й екологічну безпеку;
3) підвищення рівня організації процесу природокористування з урахуванням місцевих природокліматичних умов і природно-ресурсного потенціалу територій;
4) паритетність (рівність) використання природних ресурсів для нинішніх і прийдешніх поколінь;
5) формування еколого-економічного мислення, адекватного процесам суспільних формацій.
Основою сталого розвитку є рівність відносин у тріаді «людина-господарство-природа», що забезпечує перехід до такого способу взаємодії природи і суспільства, який характеризується як епоха ноосфери – епоха розуму.
Ключовими принципами сталого розвитку є:
§ принцип обережності (збереження сучасного стану НПС);
§ принцип «передбачати і запобігати» (більш дешевий, ніж ліквідація збитків);
§ принцип балансу між ресурсами і забрудненням (використання ресурсів у рамках масштабів регенеративної (відновлюючої) здатності екосистем та контроль над обсягом забруднень і відходів у рамках асиміляційного (уподібненого) потенціалу екосистем);
§ принцип збереження природного багатства на нинішньому рівні (недопущення чи зменшення втрат природно-ресурсного потенціалу);
§ принцип «забруднювач платить» (повна вартість екологічного збитку повинна бути компенсована користувачем)
Концепція сталого розвитку дає розуміння тісного взаємозв’язку економічних і соціальних проблем людства і того факту, що вони можуть бути вирішені тільки комплексно, за умов тісного співробітництва і координації зусиль усіх країн світу.