ВВЕДЕННЯ ТЕКСТУ З КЛАВІАТУРИ
Клавіатура (англ. keyboard) – найбільш поширений пристрій для взаємодії з комп’ютером. Програмне забезпечення, що управляє машиною, інтерпретує визначені комбінації символів, що вводяться або як команди, які необхідно виконати, або як дані, що підлягають обробці. Прості програми можна ввести безпосередньо з клавіатури, але більш складні і великі програми зазвичай загружаються в оперативну пам’ять комп’ютера за допомогою спеціального зовнішнього пристрою (наприклад, дисководу), яке передає в машину інформацію, що зберігається на диску.
Призначення клавіатури
Клавіатура – сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для введення і редагування даних, а також керування виконанням окремих операцій. Клавіша тут виступає як елемент клавіатури, натисканням якого генерується код відповідного знака або ініціюється деяка дія.
Клавіатури використовуються в найрізноманітніших пристроях – друкарських машинах, калькуляторах, мобільних телефонах, а також є однією з комплектуючих комп'ютера.
Основні типи клавіатур за призначенням – музичні та алфавітно-цифрові.
Клавіатури можуть мати різні конструкції:
1) механічні, історично найперші – рух клавіші за допомогою більш чи менш складної системи важелів, тяг тощо безпосередньо виконує свою корисну функцію (наприклад, важелів в друкарській машині чи клапанів у духових музичних інструментах);
2) кнопкова – рух клавіші безпосередньо з'єднує або роз'єднує електричні контакти;
3) пружинна клавіатура;
4) мембранна – натискання деформує мембрану, на якій надруковано провідні доріжки. При натисканні доріжки мембрани контактують з доріжками основи. Мембрана також повертає клавішу до вихідного положення;
5) гумова – натиснення клавіші спричиняє певний тиск гуми на друковану плату, внаслідок відбувається значне зниження електричного опору між металевими провідниковими доріжками, що нанесені на плату.
6) безкнопкова клавіатура;
7) оптоелектронна клавіатура;
8) ємнісна – відносно рідко вживана – клавіша з'єднана з елементом, що змінює ємність конденсатора, частіше, шляхом його всуву між обкладками конденсатора;
9) герконова – натиснення клавіші спричиняє наближення магніту до геркону, всередині якого відбувається замикання контактів;
10) екранна клавіатура;
11) тактильна (сенсорна) – на екрані висвітлюється зображення кнопки, дотик до зазначеного місця на екрані є рівнозначним її натисненню. Для реалізації цього виду клавіатури необхідний спеціальний тактильний монітор;
12) класична – на екрані висвітлюється зображення кнопки, по якому клацають мишкою. Цей вид клавіатури не вимагає спеціальних екранів. Перевагою екранних клавіатур над фізичними є можливість візуального відображення великої кількості наборів символів різних алфавітів.
Алфавітно-цифрові клавіатури
Алфавітно-цифрові клавіатури використовуються для керування технічними та механічними пристроями (друкарська машинка, комп'ютер, калькулятор, касовий апарат, кнопковий телефон). Кожній клавіші відповідає один чи декілька певних символів. Можливо збільшити кількість дій, які виконуються з клавіатури за допомогою комбінації клавіш. В клавіатурах такого типу клавіші супроводжуються наклейками із зображенням символів або дій, що відповідають натисненню.
Ввід даних в електронний пристрій називається набором, у випадку механічної або електричної друкарської машинки говорять про друк.
Комп'ютерна клавіатура
Комп'ютерні клавіатури містять 101 клавішу або більше. Також все частіше вбудовуються додаткові кнопки та контрольні елементи (світлодіоди) – частіше для обслуговування мультимедійних систем.
На комп'ютерній клавіатурі будь-яке натиснення та відпускання клавіші спричинює посилання сигналу до комп'ютера. Кожній такій дії відповідає окремий цифровий код. В залежності від способу передачі сигналу клавіатури звуться дротові та бездротові. Останнім часом на комп'ютерному ринку стали доступними бездротові клавіатури, що контактують з комп'ютером за допомогою інфрачервоного випромінювання або радіохвиль. Відстань дії бездротових клавіатур залежить від принципу передачі сигналу і лежить в межах від кількох метрів до кількох десятків метрів для дорожчих пристроїв, наприклад, Bluetooth-клавіатури.
Введення тексту з клавіатури
Програма Word випускається компанією Microsoft, і за багато років пройшла довгий шлях розвитку. Остання версія програми носить назву Word 2010, але в експлуатації знаходяться також версії Word 97 і ще більш рання версія Word 6.0.
Структура вікна Word типова для додатків Windows. У неї входять елементи, необхідні для редагування і форматування текстів. У верхній частині вікна розташовується панелі команд, до яких відноситься рядок меню і панелі інструментів. Після установки програми в ній присутні дві панелі інструментів – Стандартна і Форматування. Однак якщо в ході роботи виникає необхідність в інших панелях інструментів, їх теж можна відкрити і розташувати уздовж будь-якої границі чи вікна окремо.
Під панелями інструментів розташовується лінійка, проградуйована в сантиметрах чи дюймах.
Основну частину вікна займає робоча область, що містить вікно документа, що редагується. У вікні присутні два набори кнопок керування розміром. Верхні кнопки відносяться до програми, а нижні – до документа.
Вертикальна смуга прокручування програми Word має особливість. Під нею розташовані три додаткові кнопки переходу: на сторінку чи нагору чи вниз до обраного об'єкта , у якості якого може виступати сторінка, розділ, таблиця, виноска і т.п.
У самій нижній частині вікна розташовується рядок стану. Вона містить довідкову інформацію про документ і індикатори, що вказують на поточний режим роботи.
Ліворуч від горизонтальної смуги прокручування розташовуються чотири кнопки, що дозволяють вибрати вид відображення документа в робочій області. Документ має кілька режимів представлення документа на екрані.
Перша кнопка включає звичайний режим. Цей режим використовують при простому введенні і редагуванні тексту. У цьому режимі не відображаються спеціальні елементи сторінки, малюнки і стовпці тексту. Цей режим призначений тільки для роботи з текстом.
Режим електронного документа найбільш зручний, якщо мова йде не про редагування, а про перегляд готового документа. Ліворуч відкривається додаткова панель зі змістом документа. Вона дає наочне представлення про структуру документа і забезпечує зручний перехід до будь-якого розділу.
У режимі розмітки документ представляється на екрані точно так, як він буде виглядати при печатці на папері. Цей режим найбільш зручний для операції форматування.
Остання кнопка відкриває документ у режимі структури. Цей режим зручний для робіт над планом документа (стан, перегляд, редагування).
Вікно поточного документа завжди містить миготливу вертикальну рису – курсор. Уведення тексту здійснюється шляхом набору з клавіатури. Символи, що вводяться, з'являються в місці розташування курсору. Курсор при введенні зрушується вправо.
Щоб текст, що вводиться, заміщав, а не зрушував текст, що мався раніше, включають режим заміни. Переключення режиму заміни здійснюється натисканням клавіші INSERT чи подвійним щигликом на індикаторі ЗАМ у рядку стан.
По досягненні правого краю сторінки текст автоматично переноситься на новий рядок і почати новий абзац, треба натиснути клавішу ENTER.
Встановити курсор у потрібне місце документа простіше всього щигликом миші в потрібній крапці. Те ж саме можна виконати курсорними клавішами. Інші доступні клавіатурні комбінації приведені в супровідній таблиці.
Клавіші переміщення по тексту. Команди керування курсором.
Клавіатурна команда: Куди переміщається курсор:
HOME У початок поточного рядка
END У кінець поточного рядка
CTRL+HOME У початок документа
CTRL+END У кінець документа
PAGE UP Нагору на один екран
PAGE DOWN Униз на один екран
CTRL+ PAGE DOWN На одну друковану сторінку вперед
CTRL+ PAGE UP На одну друковану сторінку назад
CTRL+ВЛІВО На одне слово назад
CTRL+ВПРАВО На одне слово вперед
CTRL+ВНИЗ На один абзац уперед
CTRL+НАГОРУ На один абзац назад.
Правила знаків
Правила введення тексту і розділових знаків в реченнях з клавіатури:
• робити один пропуск між словами;
• розділовий знак не відривати від слова, за яким він стоїть;
• після розділового знака ставити пропуск;
• після відкритих дужок або лапок відразу писати текст;
• закривати дужки або лапки відразу за текстом;
• до і після дефісу не ставити пропуск;
• до і після тире ставити пропуск;
• примусово не переходити на новий рядок;
• слова на склади не розбивати, переноси не робити – це робиться автоматично;
• не ставити символ пропуск між літерами, щоб зробити заголовок розтягнутим, для цього є спеціальні засоби;
• не робити пропусками відступів від лівого краю;
• не робити порожніх рядків між абзацами, для цього є засоби міжабзацних інтервалів;
• не нумерувати списки – це зробить текстовий редактор;
• не нумерувати сторінки – це зробить текстовий редактор;
• для створення нового абзацу натискати клавішу Еntеr