Податки та їх сутність. Податкова політика держави
1.Податки, їх сутність та функції
2.Види податків. Методика оподаткування.
3.Прниципи побудови податкової системи
4.Податкова політика держави та її особливості на Україні
Податки — обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.
Податкова система — сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також інститутів та організацій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства
Податки виконують такі функції:
• Фіскальну - вона означає необхідність створення державної скарбниці для забезпечення існування держави та її установ, органів тощо;
• перерозподільну— податки є важливим інструментом розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. Відбувається це в основному через бюджетну систему;
• стимулюючу — вилучення податків впливає на активізацію трудової активності, на краще використання основних фондів, стимулювання тих чи інших галузей виробництва завдяки створенню податкових пільг
Елементи системи оподаткування:
— суб'єкт (платник податків) — юридична чи фізична особи, що сплачує податки;
— об'єкт оподаткування — кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для оподаткування.
— податкова база — це грошова сума, з якої вилучається податок;
— джерело оподаткування — дохід платника податку, що длягає оподаткуванню.
Податкова ставка (норма оподаткування) — законодавчо гановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Податкова ставка може існувати в таких формах:
- середньої податкової ставки — відношення обсягу по-гків до величини доходу, що підлягає оподаткуванню;
— граничної податкової ставки — відношення приросту по- гків до приросту доходу, що підлягає оподаткуванню
— податкові пільги — звільнення від податків або зменшення податкових ставок.
Види податкових пільг:
— прискорена амортизація основного капіталу (списання амортизації в обсягах, що значно перевищують реальне зношування капіталу).
— інвестиційний податковий кредит, по суті, єфінансуванням державою інвестицій приватного бізнесу. За своїм змістом він є податковою знижкою. Його обчислюють як відсо ток від вартості основного капіталу і вилучають безпосередньо із суми податку, а не з доходу, який підлягає оподаткуванню .Це зменшує на величину знижки вартість заново придбаного устаткування.
Податкова квота характеризує рівень оподаткування і визначається як частка податку в доході платника. З точки зору соціальної справедливості, цей елемент оподаткування має бути обо-в'язковим у формуванні механізму оподаткування. Але введення податкової квоти зменшує можливість впливу податків як економічного регулятора держави. Тому податкова квота законодавчо не встановлюється.
![]() | Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американський економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як "крива Лаффера" |
Методи оподаткування:
— пропорційне оподаткування — не враховує диференціаціїдоходів при встановленні податкової ставки;
— прогресивне оподаткування — середня ставка прогресивного податку зростає в міру збільшення доходу; платник податків сплачує не тільки більшу суму податку, а й більший відсо
ток (частку). Прогресивне оподаткування справляє найсильні-ший тиск на осіб з високими доходами;
— регресивне оподаткування ґрунтується на зниженні ставки податку в міру зростання доходу. Такий метод оподаткування вигідний для осіб із високим рівнем доходів, але вразливий для дрібних платників податків.
Класифікація податків
Залежно від рівня державних структур:
— загальнодержавні (встановлюються державними органа- влади вищого рівня);
— місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).
За об'єктом оподаткування:
— податки на доходи фізичних іюридичних осіб (заробітну плату, прибуток, ренту тощо);
— податки на майно (сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності);
— податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).
За методом стягнення:
— розкладні — спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями і, нарешті, між окремими платниками;
— окладні — встановлюються спочатку податкові ставки, а далі — розмір податку для кожного платника.
Визначальним критерієм класифікації податків є форма оподаткування.
За цією ознакою розрізняють такі податки:
v Прямі — вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.
v Непрямі (опосередковані) — вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу.
Прямі податки, у свою чергу, набувають двох форм:
— реальні (земельний податок, домовий, на грошовий капітал і т. ін.);
— особисті — встановлюються для конкретного платника особисто (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, на спадщину, на дарування, на приріст капіталу, на майно і т. ін.).
Непрямі податки поділяють на три групи: фіскальні монополії, акцизи і мито.
Ø Фіскальні монополії— це встановлені державою ціни на товари та послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом доходів держави від реалізації монополізованих товарів. Монополія держави може бути повна і часткова.
Ø Повна монополія виявляється у виключному праві держави на виробництво і реалізацію певних товарів за встановленою нею ціною. Об'єктом повної монополії зазвичай є такі товари масового споживання, як сіль, сірники, горілчані та тютюнові вироби тощо.
Ø Часткову монополію держава реалізує через монополізацію нею або тільки ціноутворення, або виробництва і ціноутворення, або ціноутворення і реалізації.
Ø Акцизи — це непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни, яка (надбавка) належить державі. У перекладі з латинської мови ассіа'о ("акциз") означає "відрізати", "відсікати".
Акцизи існують у таких формах:
— фіксовані — встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні;
— пропорційні — як відсоток до обсягу реалізації;
— специфічні — на окремі види товарів (вироби із золота і срібла, автомобілі, тютюнові вироби);
— універсальні — встановлені на весь обсяг реалізації (пода ток з продажу, податок з обороту, податок на додану вартість).
Мито — встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон або за транспортування іноземних товарів на тери-•гчрії певної країни транзитом.
Розрізняють такі форми мита.
За походженням — експортне й імпортне.
За метою:
— фіскальне — має бюджетне призначення;
— протекціоністське — для захисту вітчизняного ринку від конкуренції з боку іноземних товарів та послуг;
— антидемпінгове — встановлюється на багатосторонній основі з метою розвитку світової торгівлі. Воно невелике за розміром і є перехідною ланкою до безмитної торгівлі;
— статистичне — для обліку експортно-імпортних опецій в умовах вільної зовнішньої торгівлі (не має бюджетного ризначення);
— компенсаційне — встановлюється за угодою торговельних сторін з метою уникнення цінової конкуренції між ними.
За ставками:
— специфічне — встановлене на одиницю товару;
— адвалорне — як відсоток від вартості товару та послуг;
— змішане — яке передбачає чинність адвалорного і специфіічного мита.