Недорозвиненість або відсутність зв'язки Гунтера
(-) аномалії яєчка, котрі обумовлюють його рухливість навколо підвздошної вісі
Питання №523. Термін наступу незворотніх змін в яєчку після перекруту сім'яного канатика:
(-) менше 6 годин
(-) за 12-24 годин
(-) за 24-72 годин
За 6-10 годин
Питання №524. Сутність оперативного втручання при перекруті сім'яного канатика:
Розкручування сім'яного канатика в зворотному напрямку (реверсія), як спроба відновлення кровообігу в яєчку
(-) широкий операційний досіуп та ревізія пахвинного каналу
(-) ревізія місця перекруту
(-) спостереження протягом 15-20 хвилин з метою з'ясування можливості відновлення кровообігу в яєчку та видалення нежиттєздатних яєчка та придатка
(-) насічки на яєчку та придатку з метою контролю життєздатності їх паренхім
Питання №525. Особливість лікування хворих з перекрутом сім'яного канатика в післяопераційному перюді
(-) ліжечний режим
(-) антибактеріальна терапія
(-) ацетилсаліцилова кислота
(-) електрофізичні процедури
Гепарин двічі на добу по 5000 одиниць
Питання № 526. Особливість лікування гострих кавернитів полягає в застосуванні:
Гепарина
(-) нітрофуранів
(-) антибіотиків
(-) сульфаніламідів
Питання№ 527. Провідний симптом каверніта:
(-) послаблення ерекції
(-) спонтанна еякуляція
(-) набряк прутня
(-) підвищення температури тіла
Біль у прутні, який супроводжує ерекцію
Питання №528. Найчастіша локалізація фіброзної бляшки при хворобі Пейроні:
(-) в перемичках печеристих тіл
(-) між губчастими та печеристими тілами
(-) вздовж основного артеріального стовбура
Між білковою оболонкою та печеристими тілами
Питання №529. Головна скарга у хворих з хворобою Пеироні:
(-) надмірної тривалості ерекції
(-) млявий та тонкий струмень сечі
Викривлення прутня
(-) біль під час статевого акту
Питання №530. Консервативне лікування при хворобі Пейроні обов'язково включає:
(-) димексид
(-) антикоагулянти
(-) променеву терапію
(-) електрофорез з лідазою
Ін'єкції лідази безпосередньо у бляшки
Питання №531. Основний метод лікування хворих з хворобою Пейроні:
(-) хірургічний
Введення лідази та антикоагулянтів
(-) застосування лазеромагнітної терапії
(-) дієта з низьким вмістом кальцію
Питання №532. Наивірогідніший патогенетичний фактор приапізму:
(-) менінгіт
(-) спинномозкові сухоти
(-) пухлини спинного мозку
Алкогольна інтоксикація
(-) пухлини та травми прутня
Питання №533. Одна з головних причин приапізму:
Каверніт
(-) інфекційний паротит
(-) пролонгований статевий акт
(-) камені сечового міхура
(-) тромбоз вен навколопростатичного сплетіння
Питання №534. Одна з головних причин приапізму:
(-) уретрити
(-) фімоз, парафімоз
Мієломна хвороба
(-) отруєння ліками
Питання №535. Локальні патофізіологічні зміни в кавернозних тілах при тривалій патологічній ерекції:
(-) лімфостаз
Зростання в'язкості крові
(-) набряк перекладин кавернозних тіл
(-) збільшення вмісту ацетілхоліна
(-) збільшення вмісту гістамінів
(-) некроз венозних клапанів кавернозних тіл
(-) зростання змісту вуглекислого газу
Питання № 536. Віддалені наслідки патологічної ерекції:
Імпотенція
(-) варикоцелє
(-) стріктури уретри
(-) слоновість (лімфостаз) калитки
(-) локальна гіпоксія
(-) гіпоксія печеристої тканини
(-) розростання сполучної тканини
(-) фіброзна індурація печеристих тіл
Питання №537. Провідний метод консервативного лікування приапізму:
(-) призначення аналгіна, баралгіна
(-) призначення медичних пиявок
(-) призначення метилурацила, пентоксила в поєднанні з пункцією печеристих тіл
(-) призначення холодних компресів
Внутрішньом'язові та місцеві введення гепаріна
Питання №538. Приапізм найчастіше виникає у віці:
(-) 6-18 років
Років
(-) 60-80 років
(-) 4-10 років
Питання № 539. Симптом, який розрізняє початковий приапізм від фізіологічної ерекції:
(-) гостра затримка сечовипуску
(-) статевий член приведений до живота і приймає дугоподібну форму