Фактори виробництва i гранична продуктивнiсть
Вартiсть товару створюється за допомогою чотирьох факторiв:
- капiталу в грошах;
- капiтальних благ (засобiв виробництва i землi);
- пiдприємництва;
- працi робiтникiв.
Участь кожного фактора у створенні вартостi визначається його граничною продуктивнiстю: величиноюграничного продукту, пiд яким розумiється прирiст продукцiї, одержаний в результатi збiльшення використання даного фактора на одну одиницю при незмінній величині застосування всіх інших факторів.
Закон зниження граничної продуктивності
При незмінному рiвнi знань i технiки послiдовне зростання одного з виробничих факторiв на одиницю i незмiнностi iнших веде до зниження приросту продукцiї.
Доходи
Кожному фактору приписується певна частка виробленого за його допомогою продукту. Ця частка залежить вiд граничної продуктивностi фактора i становить його доход.
6.2.4. Шведська (стокгольмська) школа економічної теорії
Значний внесок у розвиток світової економічної науки зробили шведські вчені. Вони узагальнили ряд ідей та позицій інших економічних шкіл, які мали спільні риси.
Кнут Вікссель
(1851 – 1926)
Засновник шведської школи
Основні твори – „Цінність, капітал і рента” (1893), „Проценти на капітал і ціна товарів” (1898)
1. Вважає, що вартість – не постійна та не об‘єктивна величина, головним фактором якої є гранична корисність. На думку К. Віксселя, за умов досконалої конкуренції і ринкової рівноваги ціни товарів мають бути пропорційними граничним корисностям цих товарів. Але у реальному життя, де панують монополії, ця пропорція порушується.
2. Виводе теорію „кумулятивного процесу” (тенденції до прискорення якогось процесу). Причиною кумулятивної зміни цін є не збігання грошової та природної відсоткових ставок. Грошова ставка відповідає ставці на ринку позичкового капіталу, а природна – показує дохідність капіталу, котрий реально функціонує у економіці. Порушення рівноваги між цими ставками спричиняє зміну рівня цін.
3. Вводить новий термін – „очікування учасників господарського процесу”.
Густав Кассель
(1866 – 1945)
Економіст
Основний твір – “Природа і необхідність процента” (1903)
1. Розглядає економічні коливання та кризи як процеси, зумовлені явищами економічної історії. Вони породжуються не структурними особливостями сучасної економіки, а змінами у техніці.
2. Серед факторів, що визначають динаміку торговельно-промислового циклу виділяє норму процента. Висока норма процента зменшує вартість основного капіталу, а якщо вона тривається на такому рівні довго, то призводить до скорочення його виробництва.
Математична школа
Економiсти-математики будують свої теоретичні моделі на основі синтезу уявлень про граничну корисність, граничну продуктивність i теорію попиту i пропонування. В ролі інструмента економічних досліджень використовується апарат математики i здійснюється перша спроба опису ринку конкуруючих товаровиробників як замкненої системи кількісних взаємозалежностей. Математичною школою створюється теорія загальної рівноваги i ординалiстський варіант теорії граничної корисності.
Вільям Стенлі Джевонс
(1835-1882)
Англійський економіст
Основні твори: ”Теорія політичної економії” (1871), “Принципи науки” (1874)
Предмет політичної економії
Предмет політичної економії – пошук шляхів максимiзацiї корисності. “Насолода i страждання суть, без сумніву, дві кінцеві основи економічного розрахунку... збільшити в максимальному ступені насолоду – така проблема політичної економії”.
Гранична корисність
Не підлягає кількісному виміру, а лише проявляється у ринкових цінах споживчих товарів, послуг i факторів виробництва.
Закон байдужості
“На одному i тому ж вільному ринку в один i той же момент не може існувати дві різні ціни на один i той же вид продукції”.
Рівновага споживача в обмiнi:
MUx / MUy = Px / Py,
деMUx , MUy – граничні корисності благ х i у;
Px , Py –ціни благ х i у.
Загальна економічна рівновага
Загальна рівновага виражається рядом співвідношень, які пов’язують пропорції обміну, цін, граничної корисності i продуктивності. Умова рівноваги:
Qx / Qy = Wx / Wy = MUx / MUy = Cx / Cy = Pzx / Pzy,
деQ– кількість товару;
W –цінність одиниці товару;
C –витрати на виробництво одиниці товару;
Pz – продуктивність праці у виробництві одиниці товару;
x, y – товари.
“Кількості обмінюваних товарів прямо пропорційні продуктивності витраченої праці i обернено пропорційні цінностям цих товарів i питомим витратам виробництва так само, як і їхнім граничним корисностям”.
Френсiс Ісідро Еджворт
(1845 – 1926)
Професор економіки Оксфордського університету
Основний твір – “Математична психіка” (1881)
Умова рівноваги виробника
Зростання обсягів виробництва вигідно продовжувати до тих пір, доки гранична виручка не вирівняється з граничними витратами:
MR = MC,
де MR –гранична виручка;
MC –граничні витрати.
Гранична норма заміщення (субституції)
Вводить термін граничної норми заміщення благ одне одним (MRS) i доводить, що MRS одного блага іншим дорівнює відношенню граничних корисностей даних благ:
MRSxy = MUx / MUy
Рівновага в обміні
При розгляді проблеми встановлення рівноваги на товарних ринках довів, що всі учасники обміну не сприймають ринкову ціну як дану, а здійснюють ряд заходів, намагаючись одержати максимальну вигоду від існування різних цін на одному i тому ж ринку. I чим більше суб’єктів діє в межах ринку, тим ймовірніше, що ціна встановиться на єдиному рівні, який виражає єдину ринкову цінність даного блага. Ця закономірність отримала назву “Теореми еквівалентності Еджворта”, в процесі доведення якої було висунуто поняття “контрактної кривої” i “кривої байдужості”.
Леон Вальрас
(1834 – 1910)
Професор економіки Лозаннського університету
Основний твір – “Елементи чистої політичної економії” (1874)
Математична модель загальної ринкової рівноваги
Передумови моделі:
- вільна конкуренція;
- вiльна, досконала iнформацiя;
- миттєве пристосування цiн до змiн в ринковому середовищi;
- жорстка технологiя i технiчний зв’язок мiж витратами факторiв i випуском продукцiї.
Всі економічні суб’єкти поділяються на дві групи:
- власники виробничих послуг – продають фактори виробництва i купують споживчі товари;
- підприємці – продають товари i купують фактори виробництва.
Таким чином, в економіці існує тісний взаємозв’язок товарного ринку i ринку ресурсів, рівновага на яких – “це стан, за яким ефективне пропонування i ефективний попит на виробничі ресурси урівноважується на ринку послуг, ефективний попит i ефективне пропонування урівноважується на ринку продуктів i, нарешті, ціна продажу продуктів урівноважується з витратами виробництва, вираженими у виробничих послугах”.
Модель рівноваги:
1. Попит на i-й кінцевий продукт є функція всіх цін:
; i = 1…m.
2. Пропонування j-го фактора залежить від системи цін:
; j = 1...m.
3. Ціна продукту дорівнює витратам виробництва:
; j = 1...n
4. Попит на фактори виробництва дорівнює їхній пропозиції:
; i = 1...m
5. Оскільки при будь-яких Рi,di,Sj i Ij, які задовольняють умови 3 i 4, має місце:
,
то встановлюється рівність попиту i пропозиції.
n – фактори виробництва;
m – кінцеві продукти;
i – одиниця кінцевого продукту;
ai j – одиниця фактора виду j;
di – попит на продукт i;
Sj – пропонування фактора j.
Вiльфредо Парето
(1848 - 1923)
Професор економіки Лозаннського університету
Основні твори – “Курс політичної економії” (1898), “Вчення політекономії” (1906)
Порядкова гранична корисність
Вважаєє, що гранична корисність не пiдляга є кількісному виміру. Споживач може лише визначити, чи приносить йому дана комбінація благ меншу, більшу або таку ж величину корисності у порівнянні з іншою комбiнацiєю цих благ. Однакові за порядком набори описує крива байдужості.
Загальна економічна рівновага
Виводить п’ять умов, які характеризують стан загальної економічної рівноваги:
- урівноважень за цинами граничні корисності рівні для всіх суб’єктiв;
- для будь-якого суб’єкта сума доходів дорiвнює сумі витрат;
- кiлькicть товарiв до встановлення рівноваги i після неї однакова;
- ціни товарів дорівнюють витратам виробництва;
- запас виробничих благ є величина дана i використовується повністю.
Критерій стійкої рівноваги (оптимум Парето)
“Рівновага буде стійкою, коли неможливо покращити становище будь-кого з учасників обміну без того, щоб не погіршити становище хоча б одного з інших”.
Євген Євгенович Луцький
(1880 – 1948)
Економіст – статистик, професор Київського комерційного інституту, науковий співробітник Кон’юнктурного інституту в Москві
Основний твір – “До теорії збалансованого бюджету споживача”
Теорія корисності
Увів в економічний аналіз власну концепцію граничної корисності. На його думку, корисність будь-якого сполучення благ є величиною, що має властивість приймати тим більше значення, чим більшою мірою дане сполучення є переважаючим для індивіда. Під переважаючою комбінацією благ розумів таку, коли споживач переходить від набору блага А до набору блага В. Якщо такий перехід не здійснюється, то набори А і В мають однакову корисність.
Рівновага споживача
Доводить, що стан рівноваги бюджету індивіда має місце тоді, коли корисність бюджету споживача має однакову або найбільшу величину серед усіх наближених до нього станів. Проаналізував умови стійкості рівноваги бюджету споживача.
Теорія компенсованої зміни ціни
Дослідив ситуацію, коли збільшення ціни товару відбувається разом із збільшенням доходу і назвав її “компенсованою зміною ціни”. Вивів формули встановлення кількісної залежності попиту на одне благо від ціни іншого, що в подальшому було названо Дж. Хіксом ефектом заміни та доходу.
6.4. Сучасна неокласична теорія. Неолібералізм
У 30-i рр. ХХ ст. в економічній науці на основі ідей неокласики, молодої iсторичної школи i лiберальних ідей класичної полiтекономiї народжується неолiбералiзм. В основi неолiберальних концепцiй лежать такі принципи :
1. Предметом дослiдження здебiльшого виступають не кiлькiснi, а якiснi, iнституцiональнi проблеми.
2. Застосовується макроекономічний підхід до аналізу економiчної дiйсностi.
3. Проголошується ідея iндивiдуальної свободи на основi приватної власностi i активний вплив державного регулювання на iнституцiональнi основи прибутку i конкуренцiї.
Фрайбурзька школа
Вальтер Ойкен
(1891 – 1950)
Нiмецький економiст, викладач Фрайбурзького унiверситету
Основні твори: “Основи національної економіки” (1947), “Основні принципи економічної політики” (1959)
1. Вважає, що економiчна система повинна мати “господарський порядок”, пiд яким розумiє:
а)свободу конкуренцiї, яка забезпечує ефективнiсть ринкової системи;
б)вiльнi цiни як регулюючий iнструмент в умовах конкуренцiї – сигнал рiвня обмеженостi ресурсiв i важіль їхнього перерозподiлу мiж галузями виробництва;
в)“державнi проблеми” – стабiльнicть грошей, вiльний доступ до ринкiв, гарантiя приватної власностi, сталiсть i послiдовнicть економiчної полiтики.
2. Серед усiх господарських систем видiляє два чисті типи:
а) “централiзовано-кероване господарство”:
- індивiдуальне (рабовласницькалатифундія, феодальний маєток);
- централiзовано-адмiнiстративне (плановий соцiалiзм, командна економiка нацизму);
б)“господарство обмiну” (ринкове).
У реальному життi iдеальнi типи економiчних систем не iснують. Той або iнший порядок у конкретнiй країнi i в конкретний час являє собою певне поєднання чистих типiв господарства. Найбiльш привабливим з економiчної точки зору є ринковий тип, i тому держава повинна створювати умови для його функцiонування.
Iдеї неолiбералiзму щодо створення соцiального ринкового господарства були втiленi на практицi нiмецьким вченим i державним дiячем Людвiгом Ерхардом(1897 – 1977). На думку цього економіста, сучасний лібералізм не може не допускати помітної ролі держави в економічних процесах. По-перше, необхідне обмеження діяльності монополій. По-друге, “бездержавна” ринкова економіка породжує надмірний розрив у доходах, непевність становища деяких соціальних груп, що веде до політичної та соціальної нестабільності. Тому держава повинна запроваджувати частковий перерозподіл доходів на користь малозабезпечених та фінансувати ряд соціальних програм. У виняткових умовах держава може регулювати ціни на важливі товари та послуги. Цю концепцію Ерхард практично використував для повоєнної відбудови Німеччини.
Школа монетаризму
Мiлтон Фрiдмен
(народився у 1912 р.)
Професор Чиказького університету, лауреат Нобелiвської премiї 1976 р.
Основні твори – “Кількісна теорія грошей” (1956), “Капіталізм та свобода” (1962)