В) Ми повинні молитися за душі в чистилищі
Ось кілька слів про ці святі душі. Треба своїми молитвами і добрими ділами помагати цим душам, якщо бажаємо їх помочі. Це не тільки добре діло, але й водночас християнський обов'язок, бо любов ближнього вимагає, щоб ми помагали йому тоді, як він потребує нашої помочі і ми годні помогти йому без великої трудности. Це ж певне, що до ближніх треба зачислити і душі в чистилищі, бо вони — по словам Святого Августина — залишаються в сполуці Святих, хоч уже відійшли з .цього світу: «Душі добрих померлих людей не є відлучені від Церкви».
Святий Тома ще краще висловлюється про цю справу, заявляючи, що любов до душ, які в Божій ласці відійшли з цього світу, це ніщо інше ніж поширена любов, якою любимо тих. що живуть на землі. Отож ми зобов'язані, наскільки можливо, помагати цим святим душам як нашим ближнім. Душі в чистилищі знаходяться в більшій потребі наші ближні на землі, тому й маємо більший обов'язок помагати.
В якій потребі знаходяться ці ув'язнені святі душі? Це певне їхні муки дуже великі. Святий Августин заявляє: «Вогонь у чистилищі сильніший ніж яка-небудь мука, що людина зазнає в цім житті». Святий Тома думає, що вогонь у чистилищі є такий самий як у пеклі: «Той самий вогонь мучить проклятих і очищує вибранців». Цей вогонь страшно мучить душі в чистилищі, але куди більше вони терплять через те, що безпосередньо не бачать Бога. Не тільки природна, але й надприродна любов тягне ці святі душі до Бога, бо вони палко люблять Його. Ця подвійна любов викликає сильне бажання злучитися з найвищим Добром. Тим часом провини не дозволяють їм злучитися з Богом у небі. Тимчасова неможливість спричиняє їм таку велику муку, що вони відразу померли б, якщо б могли померти. Ось тому Святий Іван Золотоустий твердить, що позбавлення оглядання Бога більше мучить їх аніж всі інші страждання: «Вогонь тисячі пекел не годен спричинити таких мук, що душам у чистилищі спричиняє брак безпосереднього оглядання Бога». Ось тому ці святі душі воліли переносити всякі інші муки ніж хоча б на хвилинку бути позбавлені злуки з Богом, за якою так сильно зітхають.
Святий Тома твердить, що «страждання чистилища перевищають всякі можливі туземні болі». Святий Діонісій Картузький оповідає про одного мертвеця, що його Святий Єронім воскресив. Цей воскреслий мертвець заявив Святому Кирилові Єрусалимському, що всякі земські муки являються радощами і потіхою в порівнянні до найменших страждань у чистилищі: «Легкими видаються всі тортури, що люди коли-небудь зазнали на світі, коли порівняємо їх хоча б з найменшою мукою в чистилищі». І додав, що хто зазнав мук у чистилищі, той волів би терпіти аж до кінця світу всі болі, що люди зазнали на землі, ніж зазнавати хоча б найменшої муки в чистилищі. Ось тому згаданий Святий Кирило писав до Святого Августина, що «муки в чистилищі такі самі сильні як пекельні. Проте різняться від них тим, що вони не вічні».
Отож муки душ у чистилищі дійсно страшні. Ці душі не годні помогти самим собі, бо по словам Святого Йова: «Вони закуті в кайдани та заплутані в сітку вбогости». Щоправда ці душі призначені до неба, проте не годні туди піти, поки не скінчиться їхнє очищення. Хоч деякі Учителі думають, що ці святі душі годні молитвами трохи полегшувати свою долю, проте не можуть звільнитися з цих кайданів, поки вповні не сплатять довгів Божій справедливості. Один цистерський чернець з'явився по смерті паламареві свого монастиря й отак промовив до нього: «Будь ласка, поможи мені своїми молитвами, бо я сам не годен нічого виєднати для себе». Це згоджується з навчанням Святого Бонавентури: «Недостача не дозволяє сплачувати довгів». На його думку ці душі такі бідні, що не годні ніяк надолужити за свої провини.
Зате ми напевно можемо — бо ж це догма віри — своїми благаннями, особливо при помочі одобрених Церквою молитов, помагати цим святим душам. Не знаю, як можуть звільняти себе від провини ті, що бодай своїми молитвами відказуються помагати душам у чистилищі. Якщо ж обов'язок помагати їм не спонукує нас молитися за них, то нехай бодай любов до Ісуса Христа вчинить це, бо Спаситель тішиться, як бачить, що намагаємося визволити з чистилища Його улюблені обручниці, щоб могли пробувати з Ним у раю. Нехай зворушить нас згадка про великі заслуги, що можемо здобути собі цим виявом братньої любови супроти цих святих душ. Ці душі дуже вдячні. Вони знають, хто чинить їм добро, як своїми молитвами поменшуємо їхні страждання та приспішуємо вхід до неба. Діставшись до небесної слави, ці душі будуть завжди молитися за нас.
Господь обіцяв помилувати тих, що милосердяться над своїм ближнім: «Блаженні милосердні, бо вони будуть помилувані!». Отож слушно може сподіватися спасіння, хто помагає тим святим душам. що такі засмучені та дорогі Богові. Йонатан розгромив ворогів і своєю перемогою врятував жидівський нарід від загибелі. Батько Савло засудив його на смерть, бо покушав меду, переступаючи батьківський приказ. Нарід удався до царя і промовив: «Невже помре Йонатан, що спас Ізраїля?»
Хто своїми молитвами допоміг якійсь душі вийти з чистилища й дістатися до неба, той може сподіватися, що згадана душа отак промовлятиме до Бога: «Господи, не дозволь, щоб загинув той, хто визволив мене від мук!» Якщо ж Савло ради благань народу звільнив Йонатана від смерти, то й Бог не відмовить спасіння, бо душа, що молиться, це Його обручниця. Хто під час свого земного життя помагає цим святим душам, каже Святий Августин, тому інші помагатимуть по смерті, як опиниться в чистилищі, бо сам Бог подбає про це.
Слід зазначити, що вислухання Божественної Літургії це один із найкращих засобів, щоб помагати душам у чистилищі. Слухаючи Її, слід отак молитися за них Богові: «Предвічний Отче, жертвую Тобі за них цю безкровну Жертву Ісуса Христа з усіма болями, що їх Він зазнав в житті і при смерті. Ради його заслуг поручаю Тобі душі в чистилищі, особливо...»
Воно добре поручати Богові так само душі тих, що вмирають, бо це знаменитий акт любови ближнього.