Основні типи в’язей та напрямок їх реакцій

 

Тип в’язі Схема в’язі Представлення реакції в’язі Примітки
1. Гладенька опорна поверхня.     Реакція такої в’язі напрямлена по загальній нормалі до поверхонь, що контактують.
2. Шорстка поверхня.       Напрямок реакції такої в’язі наперед невідомий, тому її розкладають на дві складові: нормальну та дотичну (силу тертя ), тобто .  
3. Опора на гладеньке ребро тіла G, або тіло G ребром спирається на гладеньку поверхню.   Реакція такої в’язі напрямлена перпендикулярно дотичній до тієї поверхні, яка не має аналітичної особливості у точці контакту.  
4. Нерухомий шарнір A.     Якщо знехтувати тертям у шарнірі, тоді реакція в’язі буде проходити крізь вісь шарніру, а її напрямок може бути довільним у площині, перпендикулярній до осі опори. Тому реакція цієї в’язі задається у вигляді двох складових по координатних осях, що лежать у вказаній площині, тобто .  
5. Рухомий шарнір (каток A). Відповідна реакція шарніра напрямлена перпендикулярно до його опорної поверхні.  
6. Невагома нерозтяжна нитка (аналогічні пружні тіла: мотузка, шнур, трос, ланцюг). Вказані тіла як в’язі можуть знаходитись тільки в умовах розтягування. Реакція таких в’язей напрямлена вздовж лінії в’язей AC (CB) від точки кріплення тіла G.

 


 

7. Жорсткі стрижні, на кінцях яких знаходяться ідеально точкові шарніри, розмірами та силами тертя в яких можна знехтувати.     Якщо можна знехтувати силами тертя у шарнірах та вагою стрижнів, тоді реакція такої в’язі напрямлена вздовж прямої, яка з’єднує кінцеві шарніри, а саме: від вузла A (B, C), якщо стрижень стиснутий; до вузла A (B, C), якщо він розтягнутий.  
8. Сферичний шарнір або підп’ятник, якщо забезпечується нерухомість точки A тіла G. Сферичний шарнір     Підп’ятник   Якщо сферична поверхня контакту ідеально гладенька, тоді реакція такої в’язі проходить крізь центр шарніру A, а її напрямок може бути довільним і визначатися з відповідних умов рівноваги тіла G (подібне маємо на разі підп’ятника). Відповідні реакції в’язей задаються у вигляді складових по координатним осям, тобто .
9. Закладання одного тіла в інше (плоска постановка задачі)     Така в’язь заважає не тільки лінійним переміщенням тіла G, але й обертанню його навколо точки закріплення A, створюючи систему реакцій, яка складається з сили та момента , який називається моментом у закладанні. Вказана сукупність сили і момента визначається з відповідних умов рівноваги тіла G; при цьому на разі плоскої постановки задачі реакцію розкладають на дві складові: , а невідомий момент напрямляють перпендикулярно до площини дії пари сил.
10. Закладання одного тіла в інше (просторова задача)         На разі просторової постановки задачі невідому реакцію та момент задают у вигляді таких складових: , .