Фізико-географічне районування

Фізико-географічне районування - це виділення великих і відносно однорідних за природними умовами територій, які відрізняються за ландшафтами. При визначені меж фізико-географічних регіональних одиниць аналізується історія розвитку ландшафтів даної території, вплив на природні умови, ландшафти господарської діяльності, наслідком чого є ступінь освоєння території у зв’язку з конкретними історичними і соціально-економічними умовами. Вивчення взаємозв’язків між ландшафтоутворюючими факторами і компонентами географічного середовища проводиться в такій послідовності: ландшафтоутворюючі фактори – основні фізико-географічні процеси – компоненти географічної оболонки.

Основними ландшафтоутворюючими факторами є:

1) сонячна радіація - джерело світла й тепла на земній поверхні; зумовлює енергетику, характер та інтенсивність природних процесів; радіацією визначаються поясно-зональні риси природних комплексів та процесів, що протікають в них;

2) атмосферна циркуляція – фактор перенесення мас тепла і вологи в географічній оболонці, формує провінціальні властивості ландшафтів;

3) літосфера і гідросфера з їх ендогенними та гідрофізичними процесами - це місце, де відбувається взаємодія згаданих факторів.

Взаємодія між ландшафтоутворюючими факторами відбувається опосередковано, через основні фізико-географічні процеси: тепло та вологообмін, речовинний органо-мінеральний обмін. Ці процеси досліджуються, вимірюються і кількісно оцінюються у вигляді певних балансів: тепла, вологи, мінеральних і органічних речовин. У результаті взаємодії ландшафтоутворюючих факторів через згадані фізико-географічні процеси формуються природні комплекси , розвиваються взаємозв’язані їх складові – компоненти:

1) форми рельєфу, які формуються тектонічними та екзогенними факторами;

2) клімат як багаторічний режим погоди та її складових;

3) гідрологічний режим суші і моря, поверхневий і підземний стік;

4) ґрунтовий покрив , який формується через процеси вивітрювання, накопичення гумусу і мінеральних солей, зміну фізико-хімічних властивостей материнських порід;

5) біота – рослинний покрив і тваринний світ.

Прояв взаємодії основних ландшафтоутворюючих факторів має зональний і азональний аспекти. Тому в системі одиниць фізико-географічного районування в одному таксономічному ряді необхідно об’єднувати групу зональних одиниць (фізико-географічний пояс, зона, підзона) і групу так званих азональних одиниць (фізико-географічна країна, край (провінція), область, район).

Виділяють такі одиниці фізико-географічного районування: країна, пояс, зона, підзона, край (провінція), область, район

Одиниця	Визначення	Географічне положення в межах України
Фізико-геогра-фічна країна	Великі ділянки суходолу, що займають сотні тисяч і навіть мільйонів квадратних кілометрів, їх утворення і розвиток пов’язані з великими тектонічними структурами (платформи, складчасті області). Розрізняють рівнинні і гірські фізико-географічні країни. Рівнинна територія України належить до країни, що розташована в межах давньої докембрійської платформи, фундамент якої перекритий товщею мезозойських і кайнозойських відкладів. Горизонтальне їх залягання і зумовлює рівнинність поверхні України. Ландшафтні зони на рівнинній частині території України змінюється з півночі на південь. Українські Карпати і Кримські гори є складчастими спорудами, які сформувалися в результаті альпійського горотворення; для цього краю характерна вертикальна зміна ландшафтних поясів, оскільки з підняттям угору змінюються умови ландшафтоутворення. В межах країни переважає один клас ландшафтів.	Південний захід Східноєвропейської рівнини, Українські Карпати, Кримські гори.
Фізико-географі-чний пояс	Виділяються на основі врахування значних відмін радіаційного балансу і термічного режиму та типів атмосферної циркуляції, які визначають певний характер, спрямованість та інтенсивність процесів вивітрювання, геохімічних і біологічних процесів тощо.	В Україні межа між помірним і субтропічним поясами проходить по південному схилу Головного пасма Кримських гір.
Фізико-геогра-фічна зона	Частина природної країни, яка сформувалася внаслідок певного співвідношення тепла й вологи, характеру циркуляції атмосфери. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього простягання.	Рівнинна частина України – лісова, лісостепова, степова зони
Фізико-геогра-фічна підзона	Частина географічної зони, яка виділяється за комплексом ознак: клімат, рослинність та ґрунти. Підзони, як і зони, мають горизонтальне простягання. В різних зонах підзональні особливості виражені неоднаково. Нечіткість меж підзон пов'язана зі складом антропогенових відкладів та особливостями рельєфу, що поряд з відмінностями кліматичних і гідрологічних умов в межах зони зумовлює неоднорідність ландшафтів. Саме їх просторове поєднання утворює власне природну підзону. На рівнинній частині України підзональні фізико-географічні одиниці виділяються не в усіх зонах. У зоні мішаних хвойно-широколистих лісів та в Лісостепу підзон немає. Степова зона України залежно від умов зволоження, теплозабезпечення, характеру ґрунтово-рослинного покриву, фізико-географічних процесів окремих її частин поділяється на північностепову, середньостепову і південностепову підзони	У межах зони степу: північно-,середньо- та сухостепова підзона
Фізико-геогра-фічний край (провінція)	Частина зони або підзони в рівнинній або гірській країні. Виділяється у зв'язку з неоднорідністю поверхні зони, віддаленістю окремих її частин від океану, різним характером впливу на неї повітряних мас, ступенем континентальності клімату. Під час виділення провінцій як одиниць фізико-географічного районування враховують також історію розвитку території в антропогені (вплив материкових зледенінь, наступ морів, новітні тектонічні рухи). Так, характерні ландшафтні риси Українського Полісся зумовлені дніпровським зледенінням, походженням і складом гірських порід.	У Лісостепу та північному степу
Фізико-геогра-фічна область	Складова частина провінції, яка відрізняється особливостями геологічної будови і рельєфу. Під час визначення меж областей враховують їх приуроченість до тектонічних структур, положення над рівнем моря, ступінь розчленування поверхні, склад гірських порід, поширення певних фізико-географічних процесів. Так, у межах провінції Українського Полісся критерієм виділення природних областей Волинського, Житомирського, Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського Полісся є приуроченість кожної з них до різних тектонічних структур, яким властиві свої нашарування гірських порід, поєднання форм рельєфу, видів ландшафтів.	У межах гірських країн, зон, підзон і провінцій
Фізико-геогра-фічний район	Найменша одиниця районування, яка виділяється на основі переважання одного виду ландшафту в певній місцевості	У межах фізико-географічних областей

Отже, майже вся територія України знаходиться в межах помірного поясу, і тільки на Південному березі Кримських гір ландшафти мають риси субтропічних. Україна розташована в межах трьох фізико-географічних країн: Східноєвропейської рівнини, Українських Карпат і Кримських гір.

Рівнинна територія України — це частина Східноєвропейської фізико-географічної країни з чітко вираженою широтною зональністю. Тут виділяють такі природні зони: мішаних хвойно-широколистияних лісів,зона широколистяних лісів, лісостепову та степову.

Зона мішаних лісів

Поліський край

Волинське Полісся	Житомирське Полісся	Київське Полісся
Чернігівське Полісся		Новгород-Сіверське Полісся

Зона широколистяних лісів

Західноукраїнський край

Волинське Опілля	Мале Полісся	Розточчя
Опілля,	Західно-Подільська область	Східно-Подільська область
	Прут-Дністровська область

Лісостепова зона

Дністровсько-Дніпровський лісостеповий край	Лівобережно-Дніпровський лісостеповий край	Східноукраїнський лісостеповий край

Північно-західна придніпровська височинна область	Північно-Дніпровський терасово – рівнинний лісостеп	Сумський височинний лісостеп

Північно-східна Придніпровська височинна область	Південно-Дніпровський терасово- рівнинний лісостеп	Харківський височинний лісостеп

Київський височинний лісостеп	Північно-Полтавський рівнинний лісостеп

Придніпровсько-Східно-Подільський лісостеп	Південно-Полтавський рівнинний лісостеп

Середньобузький лісостеп

Середньопридніпровський лісостеп

Центральнопридніпровський лісостеп

Південно-Подільський лісостеп

Південо-придніпровський височинний лесостеп

Степова зона

Північно-степова підзона	Середньо-степова підзона	Південно-степова(сухостепова) підзона

Дністровсько-Дніпровський північно-степовий край	Причорноморський середньо-степовий край	Причорноморсько-Приазовський сухостеповий край
Південно-Молдавська схилово-височинна область	Задністровський низовинний степ	Нижньобузько-Дніпровський низовинний степ
Південо-Подільська височинна область	Дністровсько-Бузький низовинний степ	Нижньодніпровський терасово-дельтовий степ
Південно-Придніпровська схилово-височинна область	Бузько-Дніпровський низовинний степ	Присивасько-Приазовський низовинний степ
Лівобережно-Дніпровсько-Приазовський північно-степовий край	Дніпровсько-Молочанський низовинний степ	Кримський степовий край
Орільсько-Самарська низовинна область	Західно-Приазовський схилово-височинний степ	Кримсько-Присиваський
Київсько-Ялинська низовина область		Центральнокримський рівнинний степ
Приазовська височинна область		Тарханкутський височинний степ
Приазовська низовинна область		Керченський пасмово-горбистий степ
Донецький північно-степовий край
Західно-Донецька схилово-височинна область
Донецька височинна область
Задонецько-Донський північностеповий край
Старобільська схилові-височинна область