Альтернативні концепції розвитку світової економічної системи
Американські економісти С. Гаймер і Ч.Кіндлебергер розробили модель монополістичних переваг, за якою іноземний інвестор знаходиться в гіршій ситуації, ніж місцеві, оскільки гірше знає ринок цієї країни, не має ще широких зв’язків, тратиться більше на транспортні перевезення, більше ризикує. Тому йому потрібні якісь додаткові переваги, яких би не було в місцевих бізнесменів, щоб він почувався в цьому плані монополістом.
Такими монополістичними перевагами можуть бути:
- оригінальність продукту;
- наявність досконалішої технології;
- легкий доступ до кредитів;
- великий підприємницький досвід;
- перевага в масштабах;
- особливі пільги для іноземного капіталу тощо.
Раймонд Вернон у 60-х роках запропонував теорію життєвого циклу продукту, за якою деякі види продукції проходять цикл з чотирьох етапів (впровадження, зростання, зрілість, занепад), а виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну залежно від стану життєвого циклу товару. Якщо у якійсь країні наступає стан зрілості і країна насичена якимось товаром, то в іншій країні в цей час може відбуватись тільки впровадження такого ж товару у виробництво.
Технологічно передова фірма ще до моменту виникнення конкуренції з боку нових виробників починає впровадження іншого новішого продукту. І навіть більше, ця фірма сама може продати іноземним фірмам ліцензію на виготовлення першого продукту. Щоправда, фірма-піонер старається власноруч налагодити виготовлення продукту за кордоном, що продовжить життєвий цикл товару саме для неї, а не взагалі.
Близькою до теорії життєвого циклу продукту є модель технологічного розриву, яку обґрунтував американський економіст Майкл Познер. Його твердження зводяться до того, що створення нової технології дає країні тимчасову монополію у виробництві та експорті товару, який за цією технологією виготовляється. Маючи таку монополію, країна має порівняльну, а також досить часто й абсолютну, перевагу за цим фактором виробництва.
Пояснює природу транснаціональних компаній модель інтерналізації, основними творцями якої є англо-американський економіст Рональд Коуз, а також англійці Пітер Баклі, Марк Кессон, Ален Рагмен, Джон Даннінг. Головною ідеєю цієї концепції є теза про те, що в рамках великої транснаціональної фірми між її підрозділами діє особливий інтернальний (внутрішній) ринок, контрольований керівництвом фірми. За теорією інтерналізації значна частина формально міжнародних операцій фактично є системою внутріфірмових операцій в рамках транснаціональних компаній.
На початку 80-х років американські дослідники П.Кругман і К.Ланкастер запропонували модель економії на масштабі або зростаючої віддачі, як ще одну теорію, котра могла би дати додаткові роз’яснення суті міжнародних економічних явищ і процесів. Суть її зводиться до того, що при певній технології та організації виробництва довгострокові витрати скорочуються при збільшенні обсягу виготовлення продукції, тобто виникає економія за рахунок збільшення масштабу виробництва.
У міжнародному плані прихильники цієї моделі розглядають поняття зовнішньої економії, яка фіксує історично утверджену міжнародну спеціалізацію країн у тих чи інших галузях. При великих масштабах зовнішньої економії країна, яка з’явилася на ринку якоїсь іншої країни раніше, легше витримує конкуренцію, ніж ті, хто прийшов туди пізніше.
Засновником концепції конкурентної переваги націй (країн) є американський економіст Майкл Портер, який дослідив практику різних компаній 10 провідних індустріальних країн, на які приходиться майже половина світового експорту. Він прийшов до висновку, що на конкурентоспроможність країни в міжнародному обміні впливає поєднання таких властивостей, як:
- факторні умови, тобто ті конкретні фактори (кваліфікована робоча сила певного профілю або інфраструктура), які потрібні для успішної конкуренції в конкретній галузі;
- умови попиту, тобто яким є попит на внутрішньому ринку на продукцію чи послуги, що пропонуються цією галуззю;
- споріднені та допоміжні галузі, тобто наявність або відсутність в країні споріднених або допоміжних галузей, які є конкурентоспроможними на міжнародному ринку;
- стратегія фірм, їхня структура і суперництво, тобто якими є умови в країні, що визначають те, як створюються і управляються фірми, і яким є характер конкуренції на внутрішньому ринку.
Здатність нації досягти успіхів у певній галузі економіки залежить від сумарного впливу забезпеченості цієї країни факторами виробництва, особливостей місцевого попиту, розвитку споріднених і допоміжних галузей промисловості та конкуренції на місцевому ринку. Портер стверджує, що наявність усіх чотирьох властивостей (ромб Портера – рисунок 2.5) створює позитивний вплив на здатність фірм даної країни до ефективної конкуренції на світових ринках.
Портер стверджує, що конкурентна перевага на основі тільки одного чи двох детермінантів можлива тільки в галузях з сильною залежністю від природних ресурсів або в галузях, де мало застосовуються складні технології і навички. Утримати таку перевагу, як правило, не вдається, оскільки вона швидко перетікає з країни в країну, а глобальні фірми легко можуть нейтралізувати її, обходячи з допомогою глобальної стратегії
 |
Рис. 2.5. Детермінанти конкурентної переваги нації ("ромб Портера ", "національний даймонд")
Для довідки: відвідуючи Україну у 2006 році Майкл Портер на основі проведених досліджень, не зміг виявити конкурентну перевагу для нашої держави, а точніше, - зробив висновок, що Україні доцільніше розвивати кластери, на яких будується його теорія і які є основою для виділення конкретної переваги.
ГЛОСАРІЙ
Відкритість економіки країни — взаємодія національної економіки із зовнішнім світом. Це поняття, яке протилежне категоріям “замкнутість національної економіки”, “самодостатність національного господарства”. Рівень відкритості національної економіки залежить від характеру і величини обмежень, які заважають руху товарів, капіталів, робочої сили в країну та із країни.
Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності — процес зменшення або повної ліквідації різного роду обмежень та перешкод, які гальмують рух товарів, капіталів, послуг, робочої сили через кордон країни, Лібералізація, зокрема, приводить до посилення конкуренції між національними та зарубіжними виробниками.
Міжнародна економіка — теорія, яка описує закономірності взаємодії економічних суб’єктів із різних країн.
Міжнародні економічні відносини — торговельні, валютно-фінансові та інші економічні відносини, які виникають між економічними суб’єктами із різних країн.
Міжнародна кооперація — об’єднання зусиль, виробничих ресурсів господарських суб’єктів із різних країн у здійсненні певних видів економічної діяльності.
Міжнародна спеціалізація — концентрація виробничих ресурсів країни, її резидентів на певних видах економічної активності.
Міжнародний поділ праці (МПП) — поділ праці між країнами. МПП забезпечує зростання суспільної продуктивності праці та сприяє економії робочого часу в масштабах всієї світової економіки. Основою МПП є економічно вигідна спеціалізація окремих країн.
Форми МЕВ — міжнародна торгівля; міжнародна міграція капіталу; трудова міграція між країнами; валютні відносини і розрахунки; міжнародні економічні інтеграційні процеси, науково-технічне співробітництво країн.
Світовий ринок (СР) — товарно-грошові відносини між економічними суб’єктами із різних країн. Об’єктами цих відносин є товари, послуги, активи, технології, робоча сила. СР певного товару — являє собою взаємодію пропозиції та попиту на даний товар в міжнародному масштабі.
Світове господарство — сукупність національних господарств, які тісно взаємодіють між собою.
Інтернаціоналізація виробництва — формування інтернаціонального процесу виробництва, зростання виробничої взаємозалежності країн, їх економічних суб’єктів.
Принципи організації міжнародних економічних відносин (МЕВ) — сукупність міжнародних правил поведінки учасників МЕВ (суверенітет, взаємна вигода, добросовісне виконання міжнародних зобов’язань тощо).
Рівні МЕВ — форми зв’язків між суб’єктами МЕВ, які розрізняються між собою тривалістю, інтенсивністю взаємодії (економічні контакти, взаємодія, співробітництво, міжнародна економічна інтеграція).
Суб’єкти МЕВ — це їх учасники, які здатні відносно незалежно діяти в міжнародному економічному середовищі з метою реалізації своїх переважно економічних інтересів. Суб’єктами МЕВ є: домогосподарства і окремі фізичні особи, підприємства, держава і державні органи, міжнародні організації.
Інтернаціоналізація капіталу — процес взаємопереплетіння та об’єднання капіталу із різних країн. Формами інтернаціоналізації капіталу є міжнародний обмін підприємницьким і позичковим капіталами.
Економічне середовище МЕВ— чинники економічного характеру, які впливають на дії учасників МЕВ. До таких чинників відносяться, зокрема, структура національного господарства країн, рівень їх економічного розвитку, величина валового продукту на душу населення.
Інфраструктурне середовище МЕВ — галузі, види економічної активності, які забезпечують діяльність суб’єктів МЕВ (міжнародний транспорт, шляхи, засоби зв’язку).
Політичне середовище МЕВ — сукупність політичних чинників, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ (політичні інтереси, мотиви держав; політичні устрої країн; політичні ризики).
Правове середовище МЕВ— нормативно-законодавча база, що впливає на поведінку учасників МЕВ (трудове, антимонопольне, податкове законодавство, загально-правове середовище тощо).
Соціально-культурне середовище МЕВ — система соціально-культурних факторів, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ )соціальні нормі поведінки людей, їх цінності в різних країнах; нормі ділової етики; звички у праці тощо).
Середовище МЕВ — зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.
Фактори середовища МЕВ прямого впливу — безпосередньо впливають на дії суб’єктів МЕВ. До цих факторів відносяться постачальники, споживачі, працівники, конкуренти, закони та установи державного регулювання.
Фактори середовища МЕВ побічного впливу — не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях. До цих факторів відносяться стан економіки країни, міжнародні політичні події, соціально-культурні чинники.
Міжнародна економічна система — сукупність елементів світової економіки з властивими їм характеристиками, у процесі взаємодії яких виникають загальні властивості та якості, закони і закономірності функціонування цієї системи.
Міжнародна економічна діяльність (МЕД)— діяльність економічних суб’єктів, в першу чергу підприємств, в міжнародній сфері, на міжнародному ринку. Виділяють такі види МЕД: експорт/імпорт товарів і послуг; ліцензування, франчайзинг; господарська діяльність за кордоном; інвестування за кордоном.
Питання для закріплення матеріалу:
1. Охарактеризуйте основні принципи організації міжнародних економічних відносин.
2. Назвіть основні елементи соціально-культурного середовища міжнародних економічних відносин. Покажіть, як соціально-економічне середовище впливає на поведінку міжнародних компаній.
3. Наведіть класифікацію чинників природно-географічного середовища міжнародних економічних відносин. Які чинники природно-географічного середовища найбільш активно впливають на дії суб’єктів міжнародних економічних відносин із України?
4. Охарактеризуйте українське законодавство в цілому як складову правового середовища міжнародних економічних відносин.
5. Спробуйте спрогнозувати, які чинники середовища матимуть особливе значення для суб’єктів міжнародних економічних відносин у майбутньому?
6. Яке місце посідає Україна в системі міжнародного поділу праці?
7. У чому полягає суть теореми Гекшера-Оліна і яке відношення до неї має “парадокс Лєонтьєва”?
8. У чому полягає парадокс “парадокса Лєонтьєва”?
9. Які особливості сучасного вигляду теорії порівняльних переваг?
10. Окреслити основні моделі міжнародного руху капіталу та їхні постулати.
11. Як діє теорія життєвого циклу товару на міжнародному рівні?
12. У чому полягає суть теорії конкурентних переваг націй?
Тестові завдання
1. Міжнародний поділ праці – це:
а) розподіл трудової діяльності;
б) вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, пов’язаний з виходом останнього за межі народного господарства окремої країни;
в) спеціалізація кожної країни на випуск певних виробів з метою задоволення як своїх потреб, так і потреб країн – партнерів;
г) правильні визначення б) і в).
2. Яка з особливостей чинності законів розвитку МЕВ зумовлює баланс національних та інтернаціональних інтересів?
а) переважання однією з протилежних сторін над іншою;
б) закони як тенденції;
в) можливість регулювання МЕВ;
г) інтернаціоналізація економічних інтересів.
3. З означених груп принципів вкажіть загальні:
а) найбільшого сприяння, національного режиму;
б) невтручання, взаємної вигоди;
в) мирного співіснування, суверенної рівності держав;
г) суверенітету держави над їхніми природними ресурсами і над економічною діяльністю.
4. Яка з особливостей дії законів розвитку МЕВ показує, що процес формування МЕВ не завершений і буде вдосконалюватись:
а) переважання однією з протилежних сторін над іншою;
б) закони як тенденції;
в) можливість регулювання МЕВ;
г) інтернаціоналізація економічних інтересів.
5. Який з означених економічних законів розвитку МЕВ вимагає міжнародного усуспільнення виробництва і розвитку постійних і тісних зв’язків між суб’єктами світового господарства:
а) закон нерівномірності економічного розвитку;
б) закон міжнародної конкуренції;
в) закон вартості;
г) закон інтернаціоналізації господарського життя.
6. Який з означених економічних законів розвитку МЕВ вимагає обміну товару на основі суспільно необхідних затрат праці:
а) закон нерівномірності економічного розвитку;
б) закон міжнародної конкуренції;
в) закон вартості;
г) закон інтернаціоналізації господарського життя.
7. Який з означених економічних законів розвитку МЕВ зумовлює економічне суперництво виробників однакових товарів?
а) закон нерівномірності економічного розвитку;
б) закон міжнародної конкуренції;
в) закон вартості;
г) закон інтернаціоналізації господарського життя.
8. Який з означених економічних законів розвитку МЕВ зумовлює різні рівні економічного розвитку сфер і суб’єктів світового господарства і МЕВ?
а) закон нерівномірності економічного розвитку;
б) закон міжнародної конкуренції;
в) закон вартості;
г) закон інтернаціоналізації господарського життя.
9. Якщо Італія експортує в Німеччину вино, а Німеччина в Італію м’ясо, то підвищення світової ціни на вино відносно ціни на м’ясо означає:
а) збільшення виграшу від зовнішньої торгівлі Італії;
б) зміну кута нахилу лінії торговельних можливостей Німеччини;
в) всі попередні відповіді правильні;
г) правильні відповіді тільки а) і б).
10. Хто більше всіх виграє від вільної зовнішньої торгівлі:
а) споживачі;
б) галузі, які конкурують з імпортом;
в) країни, що розвиваються;
г) молоді галузі виробництва.
РОЗДІЛ 3.
МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ
§ 3.1. Міжнародна торгівля: суть, динаміка, структура.
§ 3.2. Основні показники міжнародної торгівлі.
§ 3.3. Види і форми міжнародної торгівлі.
§ 3.4. Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин.
§ 3.5. Регулювання міжнародної торгівлі на наднаціональному рівні (ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД, МТЦ, МТП).
