Міжнародні ради з регулювання світових товарних ринків
На відміну від організацій, міжнародні ради не володіють правосуб'єктністю і не використовують спеціальні механізми регулювання ринків. Головною метою їх створення є сприяння реалізації міжурядових торговельних угод через регулювання відносин між учасниками угод, надання їм інформації про тенденції розвитку товарних ринків. На сьогодні діють міжнародні ради з оливкової олії, олова, зерна.
Міжнародна рада з оливкової олії - МРОЛ (International Olive Oil Council - iOOC) - створена в 1959 році в межах відповідної Міжнародної угоди (1956) зі змінами у 1963, 1974, 1986 і 1993 роках. У 1993 році підписаний Протокол, яким розширено сферу дії угоди 1986 року, до 31 грудня 1998 року. Учасниками є 12 країн і країни ЄС.
Основні цілі угоди - співробітництво та узгоджені заходи на ринку, обмін технологіями вирощування і переробки, розширення торгівлі і стандартизація продукції, збір і обмін інформацією із цих питань. Угода не передбачає безпосереднього регулювання ринків, а лише здійснює надання рекомендацій учасникам.
Робочими органуми МРОЛ є пленарні сесії ради, економічний, технічний комітети, підкомітети з хімії оливкової олії, комітети експертів та з пропаганди споживання.
Міжнародна рада з олова - МРО (International Tin Council - ITC) - створена для підтримки Міжнародної угоди з олова І (Конференція ООН по олову, 1953 p., вступила в дію з 1956 р. на 5 років), Угода II - 1961-1966 роки; Угода III - з 1967-1971 роки; Угода IV - 1972-1976 роки; Угода V - 1977-1981 роки, продовжено до 1982 року; Угода VI - 1983-1986 роки; Угода VII - 1987-1994 роки. Учасниками МРО є 22 держави та країни ЄС. Основні цілі МРО - запобігання надмірним ціновим коливанням, збалансування ринку, здійснення заходів для збільшення виробництва і справедливого розподілу олова. До складу МРО входять представники учасників, які збираються на сесії чотири рази на рік. Рада призначає виконавчого директора, керуючого стабілізаційним запасом та секретаря. Допоміжними органуми є група з економічних питань і розгляду цін, адміністративний комітет, комітет з фінансування буферного запасу, комітет з видатків і цін, мандатний і статистичний комітети.
Рада здійснює: щоквартальну оцінку обсягів виробництва та споживання олова на поточний і наступний квартал, спостереження за видатками, рівнем виробництва, кон'юнктурою ринку; збір, узагальнення та публікацію інформації.
У I, II, III Угодах як регулюючий механізм для обмеження цінових коливань використовувався стабілізаційний запас (25,4; 20 тис. т), а також експортні квоти (у 1957-1959 pp. тау 1968-1969 pp.). У V Угоді розміри запасу збільшені до 40 тис. т (з них 20 тис. т - додатковий запас, фінансований на добровільних засадах споживачами). Регулювання у VI Угоді включає як буферний запас (30 тис. т), так і запровадження експортних обмежень при нестачі запасу для зниження цін.
Міжнародна рада із зерна - МРЗ (International Grain Council - IGC) - діє з 1933 року з поновленням у 1949, 1953, 1956, 1962, 1967 і 1971 роках. Міжнародна угода з пшениці 1971 року продовжувалась сім раз, а у 1982 році ще на три роки. Прийнята у 1995 році. Міжнародна угода із зерна включила Конвенцію про торгівлю зерном 1995 року та Конвенцію про надання продовольчої допомоги 1995 року, які є самостійними правовими актами.
Угода 1967 року розроблялася в межах ГАТТ, а її текст - прийнятих в рамках ФАО угоди 1971 і двох наступних у межах ЮНК-тлд.
Основні цілі Конвенції з торгівлі пшеницею (11 країн-експортерів і 19 - імпортерів):
1) розширення торгівлі зерновими (збіжжям), забезпечення вільного розвитку ринку, усунення торгових бар'єрів, дискримінаційної практики;
2) стабілізація ринків, зміцнення світової продовольчої безпеки;
3) забезпечення форуму для обміну інформацією та обговорення питань торгівлі зерном.
Реалізацію Конвенції з торгівлі зерном здійснює Міжнародна рада з зерна; Конвенції про продовольчу допомогу - Комітет з продовольчої допомоги - автономний орган, що обслуговується Секретаріатом Міжнародної ради з зерна. Рада складається з представників учасників, проводить дві регулярні сесії на рік, призначає виконавчий комітет, голову та заступника. Виконавчий комітет затверджує Комітет з кон'юнктури ринку в складі технічних представників (по п'ять учасників від експортерів та імпортерів), який здійснює спостереження за кон'юнктурою та публікує огляди стану ринків.
Поточна робота здійснюється Секретаріатом ради на чолі з виконавчим директором, який готує проекти документів для сесії Міжнародної ради та виконкому, публікує щомісячну інформацію про угоди, фрахтові ставки, розрахунки індикаторних цін на зерно, а також проводить дослідження з різних питань. Діяльність фінансується за рахунок країн-учасниць.
Міжнародні консультаційні організації (МКО) створені у формі комітетів з метою сприяння розвитку торгівлі через надання учасникам відповідної інформації, обговорення проблем розвитку виробництва, торгівлі, регулювання цін. До них належать Комітет з бавовни та Комітет ЮНКТАД з вольфраму.
Міжнародний консультаційний комітет з бавовни - МККБ (International Cotton Advisury Committee - ICAC) - заснований у 1939 році на міжнародній конференції з бавовни. У 1946 році створені секретаріат і виконавчий комітет, який у 1948 році перетворено в постійний комітет. У 2002 році до складу МККБ входило 43 країни-виробники, членство було відкритим для всіх учасників ООН і ФАО. Функції комітету переважно мають дослідницький, інформаційний і рекомендаційний характер.
Вищий орган МККБ - пленарна сесія (раз на рік), виконавчі - керуючий комітет, комітет з інформації та статистики, комітет з досліджень у сфері виробництва. У період між сесіями робота МККБ здійснюється через постійний комітет, до функцій якого входить підготовка та проведення обговорень поточного і перспективного розвитку ринку, втілення практичних заходів за рішеннями пленарних сесій, підготовка проектів цих рішень, затвердження бюджету, керівництво діяльністю секретаріату, розгляд рекомендацій підкомітету з бюджету та фінансів.
Комітет ЮНКТАД з вольфраму (Міжнародна група експертів з вольфраму) створений у 1963 році за участю 29-ти країн з метою збору і поширення інформації про ринок, підготовки і публікації оглядів кон'юнктури, розгляду заходів зі стабілізації ринку. Підзвітний Комітету із сировини Ради ЮНКТАД. Практикує створення на тимчасових засадах допоміжних органів.
Міжнародні дослідницькі групи (МДГ) із сировинних товарів - це міжурядові організації, що діють під егідою ЮНКТАД з метою обговорення актуальних проблем розвитку ринків сировини і прийняття необхідних рекомендацій.
МДГ з каучуку - МДГК (International Rubber Study Group - IRSG) - створена у 1944 році за участю 27-ми країн з метою суспільного обговорення проблем розвитку, споживання і торгівлі натуральним і синтетичним каучуком; збору інформації, її публікації, надання рекомендацій учасникам, розгляду заходів щодо усунення перешкод у торгівлі. Керівництво МДГК здійснює генеральний секретар, який очолює секретаріат у складі адміністратора, економіста, статистика та адміністративного персоналу. Учасники щорічно збираються на сесії чи асамблеї (один раз на два роки), де обирається виконавчий комітет. Виконком здійснює поточне керівництво, контроль за роботою секретаріату. Робочими органуми групи є статистичний комітет, комітет експертів, тимчасовими органуми - групи і комісії.
МДГ зі свинцю та цинку - МДГСЦ (International Lead and Zink Study Group - ILZSG) - створена в 1958 році на Міжнародній конференції по свинцю і цинку під егідою ЕКОСОР ООН. Учасники - 31 країна. До головних завдань МДГСЦ належать проведення консультацій, дослідження тенденцій кон'юнктури, підготовка рекомендацій.
Керівний орган МДГ - секретаріат, робочі органи - сесія; постійний, економічний, статистичний комітети; підкомітети (з металобрухту, нових гірничих та металургійних проектів; з виробництва, з споживання, економічної політики, з умісту в бензині свинцю). Основна робота проводиться на сесіях груп (раз в рік).
МДГ з міді - МДГМ (International Copper Study Group - ICSG) - створена в 1989 році поза межами ЮНКТАД зі статусом незалежної МО. Цілі аналогічні цілям інших МДГ.
9.4. Міждержавні організації країн-виробників та експортерів сировини (МОВЕС)
Створення міжнародних організацій цього призначення розпочиналося в 60-х роках минулого століття у відповідь на картелізацію ринків покупців з боку ТНК для посилення національного контролю за природними ресурсами та стабілізації ринків. Нині існує 28 асоціативних організацій експортерів нафти, міді, бокситів, залізної руди, ртуті, вольфраму, олова, срібла, фосфатів, натурального каучуку, тропічної деревини, шкіри, кокосових продуктів, джуту, бавовни, чорного перцю, какао-бобів, кави, чаю, цукру, бананів, арахісу, цитрусових, м'яса, олійних культур. Частка країн-учасниць складає близько 20 % загального обсягу світового експорту і до 55 % - продовольства і промислової сировини, для більшості товарів - 80- 90 % обсягів експорту та 30-60 % обсягів виробництва.
Основними цілями товарних асоціацій є координація політики учасників у захисті їх історичних інтересів, сприяння розширенню споживання, контроль за діяльністю ТНК і розширення участі національних компаній у переробці і збуті сировини, запобігання різкій зміні цін, стандартизація торговельних угод.
Незважаючи на декларовані цілі і завдання діяльності, реальних успіхів у контролі над ринками досягли тільки члени ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти) та ОАПЕК (Організації арабських країн-експортерів нафти). Цьому сприяли особливості нафти як стратегічно важливого сировинного товару, географічна концентрація її видобування і високий ступінь залежності промислово розвинених країн від імпорту. Певні успіхи характерні для діяльності Міжнародної асоціації країн-виробників і експортерів чаю.
ОПЕК (Organization of the Petroleum Exporting Countries - OPEC) - створена в 1960 році (Багдад) як досить закрита організація у складі шість членів-засновників (Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Саудівська Аравія) та семи нових країн (Алжир, Габон, Індонезія, Катар, Нігерія, ОАЕ, Еквадор). З 1991 року ОПЕК бере участь у координаційних зустрічах з іншими організаціями - Організацією незалежних експортерів нафти (ІПЕК), ЄС, Міжнародним енергетичним агентством.
Вищий орган ОПЕК - Конференція на рівні міністрів, яка проводиться двічі на рік у штаб-квартирі (м. Відень). Конференція визначає основні напрями політики, шляхи і засоби їх здійснення, приймає рішення щодо доповідей, підготовлених Радою керуючих, та бюджету. Рада керує роботою секретаріату, дослідницького відділу (у складі департаментів енергетичних досліджень, економіки та фінансів, банків даних), а також департаментом інформації, Агентством новин і економічною комісією ОПЕК.
У 1976 році створено Фонд міжнародного розвитку (12 членів) з метою фінансового співробітництва між ОПЕК та країнами, що розвиваються, надання позик і субсидій, фінансування технічної допомоги. Фонд ОПЕК є донором інших міжнародних організацій розвитку (Кувейтського фонду, Арабського фонду). У 1994 році Фонд схвалив надання коштів на суму 4,28 млрд дол. США, фактично надавши 3,18 млрд дол.
Організація арабських країн-експортерів нафти - ОАПЕК (Organization of Arab Petroleum Exporting Countries - OAPEC) - створена на основі угоди між Кувейтом, Лівією і Саудівською Аравією в 1968 році, пізніше приєдналося ще вісім арабських країн.
Цілі аналогічні цілям ОПЕК. Вищий орган - міністерська рада, виконавчі - виконавче бюро та секретаріат, який здійснює адміністративні функції у складі чотирьох департаментів (фінансів і адміністративних питань; економіки; технічних питань; інформації та бібліотеки), апарату експерта з питань нафти та Арабського центру досліджень у галузі енергетики.
Міжнародні організації виробників та експортерів металів створені в першій половині 70-х років минулого сторіччя. Організаційну структуру переважно складає вищий орган - конференція на рівні міністрів, яка приймає рішення із загальних питань і затверджує бюджет; виконавчі органи (виконавчі комітети, Секретаріати, інформаційні бюро та ін.). Найважливішими серед них є такі:
1. Міжнародна рада країн-експортерів міді (СІПЕК) створена в 1968 році у складі шести країн і трьох асоційованих членів з метою координації діяльності щодо забезпечення росту доходів від експорту, збільшення ресурсів для розвитку та забезпечення інформацією.
2. Міжнародна асоціація боксито добуваючих країн (МАБС) створена в 1974 році у складі 11-ти країн, частка яких складає 80 % загального обсягу видобутку і експорту бокситів та 45 % обсягу виробництва і експорту глинозему. Нині є однією з найактивніших на ринку, але внаслідок монополізації алюмінієвої промисловості з боку ТНК, вплив на регулювання ринку незначний.
3. Асоціація країн-виробників ртуті створена в 1974 році у складі шести учасників, частка яких у загальних обсягах видобутку ртуті (без урахування Югославії) складає 70 %, в експорті - 50 %.
4. Асоціація країн-експортерів срібла утворена в 1974 році у складі Мексики та Перу (38 % обсягу світового видобутку і 16 % - експорту).
5. Асоціація країн-експортерів залізної руди (АПЕФ) утворена в 1975 році у складі десяти учасників (45 % обсягу світового видобутку і 54 % - експорту).
6. Організація країн-експортерів вольфраму (ОТЕК) створена в 1975 році у складі десяти країн (40 % обсягу світового видобутку і 70-75 % - експорту).
7. Асоціація країн-виробників олова (АСПО) створена в 1983 році у складі трьох, а пізніше ще чотирьох країн, незадоволених виконанням Міжнародної угоди з олова.
Тема 10.