Регіональні економічні організації Західної Європи
Визначальною особливістю цих організацій є те, що вони створювалися у процесі еволюційного розвитку інтеграційних зв'язків і організаційно оформляли їх. На сьогодні можна говорити про оформлення 13-ти економічних організацій у Європі.
1. Європейський Союз - створений на основі Маастрихтського договору про ЄС (1992) главами держав-членів Європейського співтовариства, набув чинності з 1 листопада 1993 року. Є політико-економічним союзом для проведення спільної економічної, зовнішньої політики у сфері безпеки та соціального розвитку. Крім того, запроваджується єдине європейське громадянство, зростає роль наднаціональних органів ЄС. Членами ЄС є 25 держав: (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Литва, Латвія, Естонія, Словенія, Кіпр, Мальта) із загальною чисельністю населення понад 378,5 млн осіб, сукупним обсягом ВНП - 4414 млрд дол. США (44 % загального обсягу ВНП країн ОЄСР), обсягами ВНП на одну особу - 13 594 дол. та 21 % обсягу світової торгівлі (США - 20 %).
Основою ЄС є Європейське співтовариство, запроваджене підписанням у 1957 році Римського договору, згідно з яким було створено Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) або Спільний ринок як об'єднання трьох юридично самостійних організацій: ЄЕС; Європейське об'єднання вугілля і сталі (1951 р., Паризький договір); Європейське об'єднання з атомної енергії (Євратом, 1957 р., Римський договір). З 1967 року ці об'єднання належать до юрисдикції однієї комісії та іменуються Європейським співтовариством.
Першочерговою сферою діяльності ЄЕС було вільне переміщення товарів, капіталів, робочої сили, узгодження транспортної політики. Перше зниження тарифів було проведено в 1959 році, а з 1968 року відбувся перехід на єдиний зовнішній тариф. У 1962 року розроблено єдину сільськогосподарську політику, яку сприяла зростанню продуктивності праці, скороченню імпорту та росту експорту субсидійованих ЄС товарів.
У 1979 році введено в дію Європейську валютну систему, якою передбачалися стабілізація валютних курсів, запровадження єдиних стандартів бухгалтерського обліку для сприяння інвестиційним процесам.
З 1987 року набув чинності Акт про створення єдиної Європи, яким спрощуються процедури прийняття рішень парламентом з питань оподаткування, імміграції та прав працюючих.
З 1999 року введено загальноєвропейську валюту, запроваджено проведення спільної політики безпеки, співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ.
Органами управління ЄС є Європейська рада, Європейський парламент, Рада ЄС, Європейська комісія, Європейський суд.
Європейська рада у складі глав держав (урядів), представника Єврокомісії, міністрів закордонних справ визначає стратегічні напрями діяльності на своїх сесіях (двічі на рік).
Європарламент обирається на п'ятирічний термін у складі 626-ти депутатів від кожної з країн залежно від чисельності населення. Спільно з Європейською радою визначає стратегію розвитку
ЄС (у випадку розбіжностей компроміс досягається за допомогою узгоджувальної комісії). Діяльність парламенту та його органів (постійних комітетів, підкомітетів, тимчасових комітетів) скеровується бюро у складі голови і 14-ти заступників.
Рада ЄС (Рада міністрів) включає міністрів країн-членів, несе відповідальність за прийняття основних політичних рішень на основі пропозицій Європейської комісії.
Єврокомісія - це виконавчий орган, уповноважений контролювати правильність застосування положень Договору, розробку і проведення політики ЄС.
Європейський суд є вищим апеляційним Судом ЄС щодо дотримання положень Договору країнами-учасницями.
Процес прийняття та виконання рішень в ЄС включає такі етапи: підготовку пропозицій Єврокомісією; розгляд пропозицій Європарламентом; прийняття остаточного рішення Радою міністрів; виконання рішень Єврокомісією. Крім того, Європарламент спільно з Радою ЄС і Єврокомісією приймає постанови, директиви та рішення, дає рекомендації.
Постанови мають загальне застосування прямої дії і заміняють відповідні елементи національних законодавств країн.
Директиви є обов'язковими для певних держав стосовно цілей, які повинні досягатися, причому форми і методи досягнення визначаються національними урядами. Рішення теж є обов'язковими, стосуються конкретних питань і країн, яким адресовані. На противагу їм рекомендації стосуються загальних тенденцій і не мають обов'язкової сили.
До структури ЄС належать також: Рахункова палата (15 членів) з функцією фінансового контролю за діяльністю органів ЄС; Економічний і соціальний комітет (222 члени, які представляють інтереси працедавців; робітників; фермерів; споживачів та ін.); Управління з удосконалення внутрішнього ринку; Європейський валютний інститут і Європейський центральний банк; Європейське агентство з охорони здоров'я та праці; Європейське агентство з охорони довкілля та ін.
Фінансовою інституцією ЄС є Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), створений у 1958 році відповідно до Римського договору. Учасниками ЄІБ є 14 країн (за винятком Франції). Головне завдання ЄІБ - неприбуткова діяльність з надання позик і гарантій для полегшення фінансування проектів у недостатньо розвинених районах; модернізації чи конверсії підприємств; розвитку підприємництва; реалізації проектів, які мають значення для декількох країн. У межах ЄІБ функціонують: Європейський інвестиційний фонд (створений у 1994) для надання гарантій фінансування трансєвропейських транспортних, комунікаційних, енергетичних мереж; розвитку малого та середнього підприємництва; Тимчасовий Единбурзький фонд кредитування (1992) для сприяння фінансуванню створення капітальної інфраструктури.
2. Європейська асоціація вільної торгівлі (European Free Trade Association) - створена в 1960 році після підписання Конвенції про її створення у складі одинадцяти країн, сім з яких пізніше вийшли з неї і ввійшли до ЄС. Сьогодні учасниками ЄАВТ є чотири країни (Швейцарія, Норвегія, Ісландія і Ліхтенштейн). У торгівлі між членами ЄАВТ відмінено всі мита при збереженні зовнішніх митних тарифів. Керівними органуми є Рада, постійні комітети і Секретаріат.
3. У 1992 році для врегулювання проблем, пов'язаних з усуненням бар'єрів торгівлі, руху капіталів, людських ресурсів, узгодження політики у сфері економіки, інноваційної діяльності, охорони довкілля, соціальних питань, а також створення правової системи для реалізації загальних норм і правил підписано Угоду про Європейський економічний простір (ЄЕП). Учасники - 12 країн ЄС і сім країн ЄАВТ - уклали низку двосторонніх угод про імпорт сільськогосподарської продукції, рибальство (між ЄС і Норвегією, ЄС та Ісландією), про спрощення прикордонного контролю та політичний діалог. Угода набула чинності з 1996 року і застосовується вісімнадцятьма країнами (крім Швейцарії).
Керівництво ЄЕП здійснюється Радою ЄЕП та Об'єднаним комітетом ЄЕП (оперативне управління), а також дорадчими органуми (консультативним комітетом ЄЕП і об'єднаним парламентським комітетом) та інституційними органуми (Контрольним відомством, судом, постійним комітетом держав ЕАВТ і секретаріатом).
4. Рада країн Балтійського моря - (РКБМ) (Council of Baltic Sea States - CBSS) - створена в 1992 році для координації діяльності країн Балтійського регіону в окремих галузях (енергетика, економічна і технічна допомога, транспорт і зв'язок, туризм та інформація, охорона довкілля), а також надання допомоги країнам СНД і Грузії, Польщі та Угорщині. Учасниками є Російська Федерація, країни Балтії, а також ФРН, Данія, Ісландія, Норвегія, Польща, Фінляндія, Швеція.
5. Європейська конференція міністрів транспорту - ЄКМТ (European Conference of Ministers of Transport - ECMT) - належить до галузевих наддержавних регіональних організацій Західної Європи. Створена в 1953 році за участю міністрів транспорту 31-ї держави та шести асоційованих членів і п'яти країн-спостерігачів. Мета діяльності - сприяння розвитку внутрішньоєвропейських транспортних сполучень, координація заходів міжнародних організацій у сфері транспорту на території Європи.
Вищим органом є Рада міністрів ЄКМТ, організаційно-виконавчу роботу здійснює секретаріат (відділ транспортної політики, економічних досліджень і документації; адміністративний відділ).
Основними завданнями ЄКМТ є: розробка напрямів розвитку транспортної інфраструктури, вирішення конкретних проблем наземного транспорту, включаючи міські перевезення, безпеку
З 1995 року Радою міністрів ЄКМТ прийнято рішення про розробку концепції всеєвропейської транспортної політики, гармонізацію транспортних норм (безпеки руху і довкілля, технічних норм, раціоналізації транспортних перевезень). Окремим напрямом є інтеграція постсоціалістичних країн у європейський транспортний ринок здійснення заходів щодо модернізації інфраструктури, усунення перешкод для руху товарів).
6. Європейська конференція цивільної авіації (ЄКЦА) створена в 1955 році за підтримки Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та Ради Європи у складі 33-х членів. Основними напрямами діяльності є розвиток системи контролю за повітряними перевезеннями, систем аеронавігації, сприяння розвитку інфраструктури аеропортів, співробітництво з ЄС, Європейським комітетом з використання повітряно-космічного простору НАТО, розробка стратегії гармонізації та інтеграції систем аеронавігаційного контролю.
7. Європейська організація з безпеки повітряної навігації - Єв-роконтроль - створена в 1963 році на основі підписаної в 1960 році. Міжнародної конвенції про співробітництво в забезпеченні повітряної навігації.
8. Європейське космічне агентство (ЕКА) - створене в 1980 році на основі Конвенції 1975 року, шляхом злиття Європейської організації космічних досліджень і Європейської організації з розробки ракет-носіїв. До складу входить 14 держав.
9. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), створений у 1990 році, функціонує з 1991 року. Засновниками були 40 країн, нинішня кількість учасників - 57. Головна мета - здійснення операцій у Центральній та Східній Європі для підтримки переходу до ринкової економіки.
До складу ЄБРР входять: 1) Балтійський спеціальний інвестиційний фонд; 2) Балтійський спеціальний фонд технічної допомоги; 3) Російський спеціальний фонд малого бізнесу; 4) Російський спеціальний фонд технічного сприяння.