Стаття 4. Законодавство про працю. 13 страница

Глибинне (клінічне) інтерв'ю спрямоване на одержання найбільш повної інформації про соціально - трудові відносини, потреби, мотиви респондента. Основна ідея глибинного інтерв'ю полягає в тому, щоб змусити респондента розговоритися на обрану тему, при цьому одна думка викликає появу іншої шляхом асоціацій. І самі далекі асоціації є щирими мотивами поведінки. Роль інтерв'юера зводиться тільки до демонстрації співчуття і заохочення висловлень. Індивідуальні глибинні інтерв'ю особливо ефективні під час обговорення глибоко особистих, інтимних питань, що звичайно не обговорюються в групах, хоча мають вплив на формування ринку праці.

Телефонні інтерв'ю в даний час мають тенденцію на зростання, оскільки є методом, що дозволяє уникнути високих матеріальних витрат, ризику зштовхнутися з не передбачуваними ситуаціями (зокрема, криміногенного характеру) та оперативно провести дослідження ринку праці. Вони дають можливість без особливих затрат енергії вступати в контакт із респондентами, розосередженими по території. Слід зазначити, що організація телефонного інтерв'ю не представляє складності, оскільки основою для формування репрезентативної вибірки служить телефонний довідник. Водночас, телефонні опитування мають ряд обмежень: пропонуватися в них можуть тільки самі короткі анкети, що містять прості для сприйняття запитання, у яких не можуть використовуватися ілюстративні матеріали; абоненти можуть відмовитися відповідати на запитання анкети, якщо тема опитування для них не актуальна або не цікава на даний момент часу.

Ще один метод дослідження ринку праці пов'язаний з поштовими інтерв'ю. Сутність останніх полягає в тім, що дослідник направляє анкету поштою спільно із супровідним листом та конвертом з марками і зворотною адресою. Переваги цього методу - у відносній економічності, він розрахований на респондентів, що географічно роз'єднані, наприклад, фермерів, жителів віддалених населених пунктів. Водночас, основними недоліками цього методу є практична відсутність взаємодії між інтерв'юером і респондентами (оскільки не можна уточнити запитання і дати роз'яснення), а також низький відсоток відповідей, що надсилаються (не більше 30%).

Ще одним методом збору інформації щодо ринку праці є метод спостереження, під яким мається на увазі цілеспрямована і систематична фіксація процесів відповідно до задач дослідження.

Характерна особливість методу спостереження полягає в тому, що завжди існує небезпека одержати необ'єктивну, перекручену інформацію про досліджуваний процес, тому що сам факт спостереження може змінити поведінку у певному інтервалі часу.

В сучасних умовах метод спостереження доцільно застосовувати на етапі складання програми, коли необхідно отримати попередні дані про об'єкт, уточнити проблему, сформулювати гіпотезу. Також цей метод можна використовувати для перевірки даних, отриманих іншими методами.

Розрізняють наступні види спостережень щодо ринку праці: безпосереднє й опосередковане; включене і невключене; структуроване і неструктуроване.

Безпосереднє (пряме) спостереження припускає фіксацію різних соціально-трудових процесів у момент їхнього виникнення, а непряме спостереження - визначених соціально-трудових процесів, що пройшли.

Включене спостереження припускає присутність дослідника в досліджуваній ситуації, на яку він може як впливати, так і піддаватися її впливові.

При невключеному спостереженні дослідник знаходиться осторонь від Ситуації, що спостерігається, і не приймає в ній особистої участі.

При проведенні структурованого спостереження дослідник заздалегідь визначає, що він буде спостерігати і реєструвати в спеціальній^стандартній карті спостережень.

Неструктуроване спостереження припускає такий вид спостереження, коли дослідник не визначає заздалегідь, які елементи досліджуваного явища або процесу він буде спостерігати. Цей вид часто використовується на розвідувальній стадії дослідження ринку праці.

За характером навколишнього оточення спостереження може бути польовим (якщо вивчення соціально-трудових процесів відбуваються в природній обстановці - на підприємстві) або лабораторним, тобто проводиться в штучно створеній ситуації.

Метод аналізу документів широко використовується при дослідженні ринку праці. Під документами мається на увазі спеціально створені речовинні носії інформації, призначені для її фіксації, передачі і збереження. Рішення дослідницької задачі вимагає визначення того, які документи потрібно вивчити, щоб дані про об'єкт були достовірними.

За формою, у якій зафіксована інформація про ринок праці, документи поділяються на:

• письмові тексти (друковані, машинописні, рукописні):

• іконографічні (кіно, відео і фотодокументи);

• фонетичні (магнітофонні записи).

У залежності від статусу документи класифікуються на офіційні, вихідні від тих або інших органів влади (урядові матеріали, постанови, дані статистичної звітності, документи різних організацій, архіви тощо), неофіційні документи (особисті картки, анкети, заяви тощо).

За джерелами інформації документи поділяються на первинні, складені на основі прямого спостереження або опитування, і вторинні, що представляють собою обробку, узагальнення, зроблене на основі даних первинних джерел.

Варто враховувати, що той самий документ може бути класифікований за декількома ознаками.

Цікава для дослідника інформація щодо ринку праці, закладена в документі, як правило, є присутня там у схованій формі, у зв'язку з чим необхідно виявити глибинні, закриті сторони змісту документу.

Варто розрізняти опис подій і їхню оцінку, оскільки в документах відсутній опис соціальної атмосфери, у якій висловлювалися думки і давалися оцінки, що утрудняє адекватне тлумачення подій і не дає можливості зрозуміти мотиви прийняття рішень щодо ринку праці.

Водночас, необхідно аналізувати намір укладачів документів, а також вияви­ти, чи сприяла загальна обстановка, у якій створювався документ, до об'єктив­ної фіксації інформації або навпаки - сприяла її перекручуванню і змішанню.

Специфічним різновидом опитування є соціометричне опитування. Термін «соціометрія» у перекладі означає: вимір ступеня дружніх відносин. Основна відмінність соціометрії від інших різновидів опитування складається в можливості з її допомогою виявити взаємні почуття симпатії і ворожості між членами первинного колективу і на цій основі одержати кількісну оцінку міжособистісних відносин у ньому. У строгому змісті слова, соціометричне опитування відноситься до соціально-психологічних методів. Він досить широко використовується для вивчення функціонування бригад і особливостей трудових відносин у первинних трудових колективах. Тому його можна віднести до методів досліджень в системі ринку праці.

Цей метод використовується для дослідження різних міжособистісних відносин: формальних і неформальних, емоційних, раціональних, ділових і рольових.

Слід зазначити, що основним інструментом проведення соціометричного опитування є соціометрична картка, що заповнюється кожним членом первинного колективу. Аналіз соціометричних карток дозволяє установити наступні прояви міжособистісних відносин: схильність, перевага (тобто позитивний вибір) і відкидання, відхилення - тобто негативний вибір, а також ігнорування або байдужність, що впливатиме на ринок праці.

Запитання соціометричної картки називається соціометричним критерієм.

На підставі заповнення соціокарт за кожним критерієм будується соціометрична матриця, що являє собою таблицю - «шахматку», у рядках якої вказується - «хто вибирає», а в стовпцях - «кого вибирають». При цьому число рядків і стовпців соціоматриці дорівнює числу членів трудового колективу, а їхні прізвища по горизонталі і вертикалі збігаються. Обробка даних соціоматриці припускає підрахунок числа отриманих і зроблених оцінок (виборів) як за групою в цілому, так і за кожним членом групи зокрема.

Для обробки даних, отриманих за допомогою соціометричного опитування, використовують два способи: графічний і кількісний. Графічний

спосіб пов'язаний з побудовою графічних зображень міжособистісних відносин у колективі, а кількісний припускає розрахунок соціометричних індексів, групових і персональних, на основі побудованих соціоматриць.

Зазначимо, що специфіка використання соціоматриць, як методу дослідження ринку праці полягає в наступному: по-перше, практично неможливо використовувати цей метод на великих об'єктах, оскільки соціограма виявиться занадто багатомірною і погано інтерпретованою; по-друге, не можна не враховувати етичні обмеження, тобто неприпустимість розголошення результатів соціометричного опитування, зокрема соціометрич­ного статусу індивідів, без їхньої добровільної згоди; по-третє, варто враховувати, що соціометрія фіксує лише відображення сформованих міжособистісних відносин у свідомості людей.

Окремим методом збору інформації в системі ринку праці є метод тестування. Тест - це короткий стандартизований іспит, якому піддають людину, щоб виявити в неї наявність і ступінь виразності визначених рис особистості, здібностей і умінь, мотивів і психічних станів. Тести не дозволяють зробити однозначний висновок, але подають корисну інформацію при його вірній постановці.

Тестування в системі ринку праці необхідне тому, що:

Ø по-перше, людина часто не може дати про себе ту інформацію, що від нього потрібно, оскільки більшість людей просто не задумуються про свій характер, особистість і не здатні оцінити в себе наявність і ступінь виразності тих або інших рис характеру;

Ø по-друге, щирі мотиви власних вчинків і поводження не завжди усвідомлюються або усвідомлюються в перекрученому виді;

Ø по-третє, людина не завжди хоче подавати правдиву інформацію, що відповідає тому, що він про себе знає (або думає), що знає, оскільки всім людям властиве прагнення представити себе іншим, у найбільш сприятливому світлі, тому іноді в тести «вбудовується» спеціальна шкала «неправди», що дозволяє оцінити, наскільки людину прагне себе прикрасити;

Ø по-четверте, у людини можуть бути особливі причини дати про себе перекручену інформацію, з чим приходиться зіштовхуватися при проведенні різного роду експертиз, наприклад, при доборі кандидатур людей, що не люблять тестуватися і намагаються повідомити про себе якнайменше, тому необхідну інформацію про них можна одержа­ти лише непрямими методами психологічного тестування, вірно поставивши запитання.

Дуже часте тестування застосовується при дослідженнях: профорієнтації молоді, здібностей і лідерства на різних ділянках діяльності, переваг кандидатів на робоче місце тощо.

Зокрема, новим аспектом сучасного працевлаштування в Україні стало тестування претендентів на робочі місця. Водночас, зазначимо, що, дане питання вимагає ще відповідної правової оцінки. Так, у законодавстві європейських країн чітко закріплені положення про поняття тестування, перелік видів тестів, припустимі межі вибору та застосування тих чи інших тестів, захист персональних даних громадян, які наймаються на роботу.

Основна особливість тестової методики - багаторазовий контроль інформації щодо вимірюваної риси або характеристики. У своїй сутності тест представляє велику серію іспитів. Головні труднощі в роботі з тестами полягають у тому, що характерні оцінки за процедурами завжди досить відносні. Важливо знати, що кожен тип тесту має так званий «ключ», тобто супроводжується особливою інструкцією, у якій зазначені співвідносні значення пунктів і способи підсумкового оцінювання за текстом для конкретних умов.

До числа найбільш складних методів збору інформації в системі економіки праці й соціально-трудових відносин (зокрема, ринку праці) відноситься експеримент, що дозволяє отримати унікальну інформацію, добути яку іншими методами практично не є можливим.

Як різновид заглибленого, аналітичного дослідження і одночасно як метод збору інформації про фактори, що впливають на зміну стану тих або інших явищ і процесів в системі ринку праці, а також про ступінь і результати цього впливу, експеримент має велику наукову і практичну цінність.

Слід підкреслити, що ефективність експерименту в системі ринку праці залежить від створення відповідних умов. Зокрема, щодо останнього то варто мати на увазі як мінімум три аспекти:

Ø по-перше, те, що при створенні експериментальної ситуації в якості контрольних вибираються характеристики, найважливіші з погляду досліджуваної проблеми;

Ø по-друге, варто враховувати ті зміни контрольних характеристик експериментальної групи, що вводяться або змінюються самим дослідником;

Ø по-третє, на процес експерименту не повинні впливати ті явища, що не відносяться до експериментальної ситуації, але потенційно здатні змінити її стан в конкретний момент часу.

 

 

ВИСНОВКИ

Методологія озброює дослідження загальними принципами пізнання суспільства і представляє собою реалізацію світогляду соціолога в практиці його дослідницької діяльності. Корінна проблема методологічного характеру, яку вимушені вирішувати в кожному окремому дослідженні - це розмежування пізнаного і відомого від ще невідомого, проблемного, ймовірного.

Методика соціологічного дослідження являє собою сукупність різних спеціальних методів, засобів і прийомів одержання, обробки й аналізу емпіричних даних. Методичний інструментарій, використовуваний у кожному конкретному соціологічному дослідженні, визначається насамперед його цілями і задачами.

У дослідженнях найчастіше застосовуються наступні методи збору інформації:

- анкетне опитування;

- інтерв'ю;

- спостереження;

- аналіз документів;

- соціометричне опитування;

- тестування;

- експеримент тощо.

Як джерела одержання інформації про соціальні процеси застосо­вуються також ділові й організаційні ігри. Вони дозволяють створити імітовану модель професійної діяльності, змоделювати трудові відносини, характерні для визначених виробничих ситуацій.

Застосування кожного з названих методів припускає попередню розробку інструментарію. Інструментарієм у соціології називають спеціально розроблені документи: анкету, бланк інтерв'ю, соціокарту, спостережний лист і ін. Для перевірки якості підготовленого інструментарію доцільно провести пілотажне дослідження. І тільки після підтвердження надійності інструмен­тарію варто приступити до польового дослідження.

 

 

 

1. У чому полягає методологія дослідження ринку праці?

2. Як Ви можетеохарактеризувати сутність методики дослідження ринку праці?

3. Що Ви можете сказати про основні види, вибірки в дослідженні ринку праці?

4. У чому полягає класифікація запитань при анкетному опитуванні системі ринку праці?

5. Що таке інтерв'ю? Основні сфери його застосування.

6. Які Ви знаєте види інтерв'ю? Охарактеризуйте їх.

 

 

Тести

1. Методологія, в контексті методу соціально-економічного пізнання ринку праці являє собою:

а) техніку одержання знання про економічний стан суспільства;

б) техніку одержання знання про ринок праці;

в) техніку одержання знання про рівень розвитку людства;

г) немає правильної відповіді.

2. Закінчіть думку: "При строгому дотриманні правил добору..."

а) вибіркова сукупність відповідає генеральній;

б) вибіркова сукупність не відповідає генеральній;

в) вибіркова сукупність знаходиться у прямій залежності від генеральної;

г) немає правильної відповіді.

3. За структурою запитання при анкетному опитуванні в системі ринку праці поділяються на:

а) відкриті, закриті, напівзакриті;

б) напіввідкриті, напівзакриті, закриті;

в) закриті, відкриті, напіввідкриті;

г) немає правильної відповіді.

4. Інтерв'ю - це метод одержання інформації шляхом:

а) опосередкованої бесіди інтерв'юера з респондентом, виходячи з проблематики ринку праці;

б) цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом;

в) безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом;

г) немає правильної відповіді.

5. Для групового інтерв'ю вибирається група:

а) до 10 чоловік;

б) 10 чоловік;

в) понад 10 чоловік;

г) немає правильної відповіді.

 


Вплив глобалізації на економіку праці й соціально-трудові відносини
РОЗДІЛ 11

 

Ö Сутність глобалізації та глобальні проблеми людства

Ö Глобалізаційні процеси в системі світового ринку праці

Ö Глобалізація й сучасні моделі регулювання соціально-трудових відносин


 

Правом володіє той, на чиєму боці сила; межі наших сил - наші закони.

Ф. Шіллер

Все, що несправедливо, ображає нас, якщо не приносить прямої вигоди.

Л.Вовенарг

Надай перевагу збитку, ніж ганебному прибутку: перше засмутить тебе один раз, друге буде засмучувати завжди.

Хілон

Пам'ятайте, що оплата є, можливо, найбільш чутливим елементом стосунків компанії зі своїми працівниками.

К. Міллю

Коли рішення прийняте та намічено його виконання, залиште повністю сумніви про відповідальність та хвилюйтесь про результати.

У. Джеймс

Хто не знає ціну часу, той не народжений для слави.

Л. Вовенарг

Час не змінює, а лише удосконалює нас.

М. Фріш

В останні десятиріччя XX ст. темпи вичерпання природних ресурсів швидко нарощувались. Так, з 1970по 1995 було спожито майже 35% усіх природних ресурсів планети, а в 90-х швидкість їх виснаження збільшилася до 3% на рік.

Відчутно змінились тенденції у формуванні робочої сили, зокрема, міжнародна міграція робочої сили набуває дедалі гло­бальнішого характеру. Сьогодні вона охоплює абсолютну більшість країн світу. Наприкінці 90-х років загальна кількість мігрантів у світі оцінювалася у 125 млн. осіб., що становить близько 2 % населення планети. Згідно даних Міжнародної організації з питань міграції (MOM) за останні три десяти­річчя чисельність мігрантів подвоїлась та склала 175 мільйонів.

Практично глобалізація впливає на світовий ринок праці, а тому виникає й необхідність її вивчення та регулювання.

- знати причини та методи впливу глоба­лізації на економіку праці й соціально-трудові відносини;

- вміти визначити поняття "глобалізація", "глобальні проблеми людства ".


11.1. Сутність глобалізації

та глобальні проблеми людства

 

Глобалізація (фр. global - загальний, всесвітній, від лат. globus-куля) - категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х років XX ст. набуває форм постійного й неухильно зростаючого міжнародного переплетіння національних економік. Характерним її проявом є залежність темпів зростання світової торгівлі та валового внутрішнього продукту в усіх розвинутих країнах.

На практиці глобалізація виявляється у розширенні проникнення компанії в економіку інших країн за допомогою експорту, а в ширшому значенні - за допомогою іноземних інвестицій у відкриття заводів з виробництва комплектуючих, виробничих підприємств або дочірніх підприємств зі збуту продукції (науково-технічного продукту). Виходячи з реалій, які відкриває глобалізація підприємницькі структури отримують як додаткові можливості для збуту, який стримується через недостатні розміри внутрішнього ринку країни, так і зменшують свою залежність від єдиного внутрішнього ринку при отриманні прибутку. Глобалізація в сучасних умовах стала можливою завдяки активізації руху інвестицій на фінансових ринках.

Сутність глобалізації в системі економіки праці стає більш зрозумілою, коли оперувати деякі висновками та цифри з недавніх статистичних досліджень. Так, за останні десятиріччя кількість "транснаціональних" або "багатонаціональних" компаній швидко зростала. За даними ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі й розвитку - UNCTAD), їх кількість у 14 найбагатших країнах світу більш ніж потроїлася за останню чверть століття, тобто з 7 тис. у 1970 р. досягла 24 тис. у 1995 році. А вже на початок ХХІ-го століття кількість транснаціональних компаній (ТНК) перевищила 40 тисяч. Саме ними сумарно по всій планеті здійснюється поставок та продаж товарів і послуг майже на 7 трлн дол. США, що майже дорівнює обсягу всього ВВП США.

Щільність світових ринків відповідно й обумовлює подальше загострення конкуренції на них. Виходячи з останнього, щоб стати конкурентоспроможною, мало бути транснаціональною чи багатонаціональною компанією (БНК), - необхідно стати "глобальною", тобто розширити сфери своєї діяльності на весь світ. Метою глобальної компанії, де б вона не з'явилася, є спрямування всіх її ресурсів проти конкурентів, забезпечуючи тим монополію та високий рівень прибутковості, зниження ризику. Так, для глобальної компанії не досить обмежитися перенесенням виробничих потужностей туди, де можливо скористатися найкращими умами й найдешевшими руками, а необхідно зламати всі внутрішні бар'єри, які заважають рухові людей, ідей та капіталів в межах цієї території.

Слід зазначити, що процес глобалізації сьогодення супроводжується й таким явищем, як "багатокультурність", що характеризує сучасну практику діяльності більшості глобальних фірм у світовому ринковому середовищі. Зокрема, у розумінні глобальних фірм "багатокультурність" виявляється у вигляді використання праці конкретних менеджерів (управлінців) з країни, що приймає, кожною із своїх дочірніх компаній, а також у цілеспрямованому залученні у свої штати кращих професіоналів, не зважаючи на їх національність.

Глобалізація набуває різного значення в залежності від того, чи йдеться про окрему компанію, галузь, країну, чи про світове виробництво взагалі. Для окремої компанії глобалізація визначається тим, наскільки компанія розширила географію надходження своїх доходів і в яких масштабах і пропорціях розподілила свої активи у різних країнах, а також тим, наскільки вона залучена до експорту капіталу, товарів та ноу-хау через структури, що залежать від неї

Динамічний розвиток процесів глобалізації сприяє створенню єдиного глобального ринку, основні контури якого будуть сформовані в першій чверті XXI ст. Слід підкреслити, що в цих процесах зацікавлені передусім провідні розвинуті країни, які в боротьбі за світову гегемонію створили великі інтеграційні об'єднання - ЄС, НАФТА (North American Free Trade Agreement), ATEC (Asia-Pacific Economic Cooperation). Об'єктивно, що ці процеси формують та впливають на глобальні проблеми людства.

Глобальні проблеми людства - це комплекс проблем, які вийшли за межі окремих держав і впливають в тій чи іншій мірі на інтереси всього людства. Так, їх перетворення з національних на глобальні зумовлено посиленням взаємозалежності, цілісності та єдності людства, основою якого є глобальні закономірності розвитку науки, техніки, інформації, планетарний характер людської діяльності тощо. Зокрема, до них відносяться:

- відвернення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру;

- необхідність подолання екологічної кризи та ефективна й комплексна охорона довкілля;

- продовольча, сировинна, енергетична криза; проблема розвитку самої людини, перспективи забезпечення її гідного майбутнього тощо. Сучасне загострення глобальних проблем людства спричинено технологічним способом виробництва і наявною системою суспільно-трудових відносин.

Зокрема, в останні десятиріччя XX ст. темпи вичерпання природних ресурсів зростали. Так, з 1970 по 1995 роки було спожито майже 35% усіх природних ресурсів планети, а в 90-х роках швидкість їх виснаження збільшилася до 3% на рік.

Спеціалісти стверджують, що базові напрямки розв'язання сучасних глобальних проблем (екологічної, паливно-енергетичної та сировинної):

- наступальний розвиток і використання основних видів відновлю­ваної енергії, як сонячна та вітрова, океанічна та гідроенергія річок;

- структурні зміни у використанні традиційних невідновлюваних видів енергії за рахунок нарощування частки вугілля в енергобалансі та зменшення газу й нафти, оскільки їх запасів на планеті менше, а їхня цінність для сучасної хімічної промисловості набагато більша;

- реалізація засад формування екологічно чистої вугільної енергетики (без викидів шкідливих газів. Проте, останнє потребує значних витрат держав на природоохоронні заходи. За оцінками міжнародних експертів, на них необхідно щороку виділяти до 4% ВНП. Зокрема, у США та ФРН на ці заходи витрачається 3,2% національного доходу, в Японії -17%, а в Україні - менше 1 %); дослідження запасів усіх ресурсів з використанням найновіших досягнень їх пошуку та оцінки;

- проведення політики на створення у країнах, що розвиваються, власного масштабного сировинно-переробного господарства; зниження темпів та припинення вирубування лісів, особливо тропічних, забезпечення раціонального лісокористування; формування нових ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення;

- системна розробка і прийняття міждержавних актів та націона­льного законодавства щодо охорони навколишнього середовища, зокрема, шляхом використання податкових пільг, субсидій тощо.

 

 

11.2. Глобалізаційні процеси

в системі світового ринку праці

Глобалізація за своєю сутністю має об'єктивний вплив на світовий ринок праці. Світовий (міжнародний) ринок праці - це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту працюючих. Ці відносини традиційно склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили за країнами світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні. Так, в умовах глобалізації виробництва, зростання взаємозалежності в сучасному світі національні ринки праці дедалі більше втрачають свою замкненість та відокремленість. Між ними виникають транснаціональні потоки робочої сили, котрі набирають постійного, систематичного характеру. Виходячи з цього, поряд з міжнародним ринком товарів, послуг і капіталів значних масштабів набуває тепер і міжнародний ринок робочої сили.

Для формування і функціонування міжнародного ринку праці потрібні певні стартові умови, зокрема високий рівень міждержавних господарських взаємозв'язків, які зумовлені активізацією глобалізацій них процесів. Водночас, на сучасному етапі постала низка нових факторів, що зумовлюють необхідність широкої участі всіх країн у світогосподарських процесах. Нині жодна країна, навіть маючи багаті природні ресурси, розвинуту економіку, науку, кваліфіковані трудові ресурси і ємний внутрішній ринок, не може залишатися осторонь від потужних загальносвітових інтеграційних процесів руху товарів та капіталу.

Зокрема, для західних країн характерний інтенсивний процес перерозподілу робочих місць на користь більш кваліфікованої праці за одночасного "вимивання" місць для низькокваліфікованих працівників. За розрахунками експертів, у цих країнах щорічно оновлюється 10-15% усіх робочих місць. Сектор кваліфікованої праці постійно зростає. Так, на менеджерів та кваліфікованих спеціалістів припадає 50-60 % усіх вакансій, що відкриваються. Причому вимоги до робочої сили підвищуються не тільки в матеріальному виробництві, де питома вага кваліфікованих робітників традиційно більш висока, а й у сфері послуг. Ідеться насамперед про "інтелектуальні" галузі (наприклад, фінансово-банківська сфера), а також торгівлю та послуги. Тому сфера послуг не може слугувати пристановищем для некваліфікованої робочої сили, що виштовхується з інших галузей економіки, як це було ще в середині 80-х років минулого століття.