Норми та джерела міжнародного права у сфері міжнародних фінансів
Норма міжнародного права –правило поведінки, що регулює відношення
на міжнародному, регіональному чи
локальному рівнях визначених суб”єктів
міжнародного права, є юридично
обов”язковими.
Диспозитивні -норми, від яких суб”єкти міжнародного
права можуть відступати за взаємною
угодою.
Імперативні -відхилення від таких норм не допускаються.
Норма може бути змінена тільки наступною
нормою такого ж характеру.
Для забезпечення реалізації норм міжнародного права існують санкції.
Застосування санкцій дуже слабке місце в міжнародному праві, тому що у міждержавних відношеннях не має таких інститутів ( ідентичних внутрішньодержавним ), які могли б ( адекватно внутрішнім діям держав ) гарантувати застосування міжнародних норм. Міжнародне право передбачає застосування санкцій самими державами індивідуально чи колективно, а також міжнародними організаціями, що наділені значними повноваженнями у цій сфері. Кількість видів санкцій, що можуть застосовуватися постійно зменшується. Та разом з тим, держави мають право застосовувати різні дії дипломатичного характеру, включаючи розірвання дипломатичних відносин, обмеження економічних, фінансових, науково – технічних та інших зв”язків, а також часткова або повна відмова від надання інформації про діяльність держави, обмеження доступу до інформації та її використання.
Міжнародно – правові джерела ( ст.38 Статуту Міжнародного суду )
Загальні принципи права, признані цивілізованими націями
Міжнародні конвенції, загальні та спеціальні, що встановлюють правила, визначено признані конфліктуючими державами
Міжнародний звичай як доказ загальної практики, признаної в якості правової норми
Судові рішення та доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй як додатковий засіб для визначення правових норм
Основні принципи міжнародного права –загальновизнані норми , що мають суттєве найбільш важливе значення для забезпечення нормального функціонування міждержавної системи відношень. Визначені у Декларації про принципи міжнародного права 1970р., Уставі ООН, Заключному акті Гельсінської наради щодо безпеки та співробітництва в Європі 1975р.
Принцип мирного співіснування держав незалежно від їх економічних, соціальних та політичних систем.
Принципи, що безпосередньо відносяться до підтримання міжнародного миру та безпеки : принцип незастосування сили чи погрози силою;
принцип мирного вирішення міжнародних спорів;
принцип територіальної цілісності держав;
принцип нерушимості післявоєнних кордонів.
Загальні принципи міжнародного співробітництва:
принцип суверенної рівності держав,
принцип невтручання,
принцип рівноправності та самовизначення народів,
принцип співробітництва держав,
принцип поваги прав людини,
принцип добросовісного виконання зобов”язань.
17.Сист міжнар договорів, щодо фін діял суб`єктів міжнар фін.
Міжнародні конвенції (договори ) –угоди між суб”єктами
міжнародного права для регулювання відносин
між ними через створення взаємних прав та
обов”язків.
Система міжнародних договорів щодо фінансової діяльності
Угоди про створення міжнародних ( регіональних ) організацій, основним предметом діяльності яких є забезпечення міжнародних валютно – кредитних відносин ( включаючи норми, викладені в уставах вказаних організацій ) :
Міждержавних міжнародних та регіональних організацій :
Договір про створення Міжнародного валютного фонду ( 1944 );
Договір про заснування Європейського економічного співтовариства (1957), Договір про заснування Європейського фонду валютного співробітництва (1973), Єдиний Європейський акт ( 1985 ), Договір про Європейський союз (1993);
Договір про створення Арабського валютного фонду (1977);
Договір про заснування Валютного союзу Центральної Африки (1972) та інші;
Міжнародних ( регіональних ) міждержавних банків :
Договір про створення Міжнародного банку реконструкції та розвитку (1944);
Договір про створення Банку міжнародних розрахунків (1930);
Договори про створення Азіатського банку розвитку (1965); Арабсько – Африканського міжнародного банку ( 1964); Європейського інвестиційного банку ( 1957); Європейського банку реконструкції та розвитку (1989); розвитку ( 1974); Центральноамериканського банку економічної інтеграції (1960); Чорноморського банку торгівлі та розвитку (1994); та інші.
Угоди про міжнародні розрахунки, тобто про порядок здійснення розрахунків за торгові та неторгові операції в сфері міжнародних економічних відносин :
Платіжні угоди, в яких держави висловлюють свою волю відносно платежів у вільно або обмежено конвертованих валютах у відповідності з законодавством, що діє в країнах – учасницях угод :
Договір про товарообіг та платежі між СРСР ( Росією ) і Японією (1991), Фінляндією (1989), Болгарією (1990);
Протокол про врегулювання розрахунків та платежів між Росією та КНР ( 1990);
Клірингові угоди про взаємний зарахування боргів та вимог по
зовнішньоекономічним операціям між державами без переказів валюти :
Договори СРСР з Італією (до 1957), з Францією ( до 1960), з Норвегією і Швецією ( до 1965) та інші.
Платіжно- клірингові угоди:
Договір про товарообіг і платежі між СРСР та Фінляндією (1979);
Договір про товарообіг та платежі між Росією і Японією (1991) та інші.
Міжнародні кредитні угоди, тобто міждержавні угоди про надання кредитів, в тому числі угоди про синдиційовані кредити, у визначеній валюті чи міжнародній рахунковій одиниці (ЄКЮ, СРД), або про поставку товару у кредит :
Угоди про врегулювання заборгованості держави Камбоджа перед СРСР (Росією) по державним кредитам (1991);
Угода про державний кредит для поставок з КНР в СРСР ( Росію ) товарів (1991);
Угода про форму обміну листами щодо кредитної гарантії для експорту сільськогосподарських товарів та продовольства з Європейської спільноти в СРСР (1991).
Міждержавні угоди про інвестиції ( вкладення капіталів ) :
Єдиний інвестиційний кодекс Андської групи країн;
Сеульська конвенція про заснування Міжнародної агенції щодогарантій іноземних інвестицій ( 1985);
Міжнародні угоди про забезпечення фінансових зобов”язань суб”єктів міжнародної фінансової діяльності :
Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі і міжнародні прості векселі (1988);
Женевська конвенція про одноманітний закон про перевідний та простий вексель (1930);
Женевська конвенція щодо колізій законів про перевідний та простий вексель (1930);
Женевська конвенція про одноманітний закон про чеки (1931);
Женевська конвенція про гербовий збір у відношенні перевідних та простих векселів ( 1930 );
Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (1924);
Брюссельський протокол до Брюссельської конвенції про уніфікацію деяких правил щодо коносаменту 1924р. (1968);
Конвенція про міжнародну фінансову оренду ( лізинг ) (1988);
Конвенція про міжнародне фінансове представництво ( факторинг ) (1990);
Міжнародні податкові угоди, що систематизують оподаткування суб”єктів міжнародної діяльності та виключають подвійне оподаткування :
Угода про уникнення подвійного оподаткування прибутків та майна між СРСР ( Росією ) та Бельгією ( 1987 ) та інші.
Міжнародні угоди про економічне співробітництво :
Угода про партнерство та співробітництво між Російською Федерацією і Європейським співтовариством і його державами – членами ( 1989 );
Угода між Урядом і Центральним банком Російської Федерації і Урядом і Національним банком Республіки Казахстан про взаємні зобов”язання та взаємну підтримку у зв”язку з введенням національних грошових знаків Республікою Казахстан (1993)
Інші міжнародні угоди про відношення майнового та немайнового характеру, що виникають при функціонуванні суб”єктів міжнародної фінансової діяльності, а також про порядок розгляду спорів між ними :
Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі – продажу товарів ( 1980 );
Н”ю – Йоркська конвенція про іскову давність у міжнародній купівлі – продажу товарів ( 1974), Віденський протокол про зміни Конвенції про іскову давність в міжнародній купівлі – продажу товарів (1980);
Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж (1985);
Європейська конвенція про зовнішньоторговий арбітраж ( 1961);
Вашингтонська конвенція про порядок розгляду інвестиційних спорів між державами і іноземними особами (1965);
Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ (1976);
Арбітражний регламент Європейської економічної комісії ООН (1966);
Гаагська конвенція про полегшення міжнародного доступу до судів (1980);
Брюссельська конвенція про судову підсудність та виконання судових рішень по громадянським та торговим справах (1968);
Гаагська конвенція про громадянський процес (1954);
Гаагська конвенція про надання судових та позасудових документів (1965);
Гаагська конвенція про докази (1970);
Н”ю – Йоркська конвенція про визнання та приведення до виконання арбітражних рішень (1958);
Регламент Арбітражного суду Міжнародної торгової палати (1975; із змінами 1988р.).