Юридичні визначення, правила та терміни
А
Австрія – імперія з 1804 по 1918р. У 1282 – 1918 р. правила династія Габсбургів. У 1867 р. була перетворена в двоєдину (дуалістичну) монархічну державу — Австро-Угорщину.
Б
Бачення—розсуд.
Безправне — без постанови суду, свавільно.
Без завіту— без заповіту.
Безажю — без спадкоємця.
Безатщина, безъзадщина (від беззадшина)— виморочне майно, маєток, що
не має спадкоємців.
Безвечен— каліка.
Безвечен, піп — представник духовенства.
Без дива: немає справи; не повинно звертати увагу; не повинно дивуватися (наприклад, новому правилу, установленому Biчем).
Без справи— без поділу; може бути, без розпорядження про поділ спадщини, тобто заповіту.
Без мотчания— без затримання.
Безнапраздньства— по своїй вині, за відсутності причин, що не залежать від волі людини.
Безпенно— іноді безкоштовно.
Бенкарти—незаконнонароджені.
Безтурботність — забезпечення.
Безчестя — позбавлення честі i прав, котрому піддавались звинувачені у тяжкому кримінальному злочині, які ухилились від суду. Іноді грошове відшкодуваня на користь ображеного.
Бирич — судовий чиновник, що служив для обмеження рішень та інших цілей.
Бирче — спеціальний з6ip, що вилучався місцевими урядниками при сплаті грошового податку (серебщини).
Бирчі — місцеві урядники, що збирали грошовий податок (серебщину).
Бирюч — глашатай, що повідомляє по вулицях i площах постанови уряду.
Битки, бити — бити, іноді перекладається як убити.
Біскуп — єпископ.
Ближики, ближнії, ближняго племені —близькі родичі.
Близкість — викупний родовий маєток. Родичам власника надавалось переважне перед чужеродцями право купівлі і викупу отчого маєтку; по першому маєтку власник міг відчужувати без згоди родичів тільки третю частину свого родового маєтку, у відношенні інших двох третин родичі могли заявити вимогу про викуп.
Бобровщина — оброк за експлуатацію бобрових гонів.
Боевник — убивця.
Боец — фізично повноцінний учасник бою.
Бой — побої: на убитому; із переможеного.
Бой: насильство (з боєм); із насильством.
Бологодел — благодіяння.
Бонда — майно, виділене невільній людині.
Борисфен — Дніпро.
Борисфеніти — населення Подніпров'я.
Босфор Кімерійський — Керченська протока.
Бочка — міра сипких тіл, дорівнювалась 72 великим або 144 малим гарнцям, відповідним приблизно 406,5 літра.
Бояри — верхівка феодального суспільства в Стародавній Русі і в Московській державі до початку ХУЛІ ст. Економічна могутність і політичне панування мало за основу велике спадкове землеволодіння і було підірване опричиною. В Україні ХУ-ХУІ ст. боярство втратило привілейований стан.
Борошно — їжа взагалі.
Бортная земля — див. Борть.
Борть, борьть, борти — колода для бджіл, пасіка, спочатку просто дупло.
Бою — нанесення побоев.
Бою і грабежу — злісне побиття, убивства, що супроводжуються насильницьким відібранням майна.
Братань — племінник, двоюрідний брат. Брама — ворота. Братню синове — син брата.
Братучадо, браточада — син брата, діти братів, тобто двоюрідні брати; іноді переводиться як племінник з боку брата.
Брацлавщина— історична область в Україні (займала території теперішньої Вінницької і частини Хмельницької обл.) у другій половині XVI—XVIII ст.
Братчина, братщина — група сусідів, які об'єдналися між собою з метою організації вскладчину суспільних гулянок та могли розглядати дрібні справи (образи і бійки під час бенкету).
Бьение, биття— див. Бой. Будування — споруда, будівля. Бидло — худоба.
В
Вазне (з вазні)— законним чином, встановленим порядком. Валька — війна.
Вальчити — вести війну, воювати.
Ванчос— дубові чи соснові дошки для виготовлення бочок та іншого дерев'яного посуду. Вапна — вапно. Варяг — житель Скандинавії.
Васалітету-сюзеренітету відносини — система відносин всередині класу феодалів у феодальному суспільстві. Сюзеренами були, як правило, великі феодали — сеньйори територій. Особисто залежні від них феодали були васалами.
Ведьство, ведство, водовство— чаклунство. Везіння — тюремне ув'язнення.
Велике князівство Литовське— феодальна держава, яка існувала з 30-40-х рр. ХШ ст. до 1569 р. на території сучасних Литви, ілорусі та України. Столиця — Тракай, пізніше Вільнюс.
Вено — дар, який чоловік давав дружині після одруження.
Верв (мотузка)— етимологічно верв пов'язується зі словом мотузка у значенні міри землі, обмеженою лінією, або, може бути, лінії початкового розселення малих сімей у процесі їх відособлювування.
Верв (община)— сільська община, сусідська територіальна община.
Верстання — зарахування на військову службу з призначенням грошового і помісного або земельного окладу.
Вершь, верши— хліб, жито.
Вершели — вирішені справи.
Взакличь, заклич сочити: шукати, вимагати свій борг із кого-небудь привселюдно перед народом;
оголошення своєї претензії перед верв'ю, общиною, на торгу. Своєрідна явка, що робить зайвими всі інші формальності позову без письмових доказів.
Взвада—див. Звада.
Взираа в правду— на основі права.
Взмолвят— обмовлять.
Видок— свідок, очевидець, можливо, бійки, а, можливо, і доброго життя позивача.
Вивить — виносити невигідне для сторони рішення.
Вижі — присяжні, яких обирали в XVI ст. із проживаючих у повіті шляхтичів для
учинення дізнань.
Вина— відношення особи до своєї протиправної поведінки (дії чи бездіяльності)
і її наслідком. Означає усвідомлення (розуміння) особою неприпустимості (протиправності) своїх дій і виникаючих з них наслідків.
Вина— штраф, плата судді.
- ґвалтовна — штраф за насилля, якій ішов на користь потерпілих.
- господарська — штраф, який вилучався на користь великого князя.
Вина пенежна— грошовий штраф.
Вину дати (кому)—звинувачувати.
Вира — грошове стягнення у випадку вбивства або злочину проти власності, передбачене Руською Правдою.
Вирник — збирач вири. Звичайно це назва княжого чиновника, що приїжджав в общину для одержання вири разом із молодшим членом княжого адміністративного апарата — отроком.
Віра — присяга.
Вірні голови — виборні посадові особи, що збирали мито.
Владза — влада, могутність, вплив, сила, міцність, гідність, твердиня.
Власність — належність засобів і продуктів виробництва певним особам — індивідам чи колективам.
Водлуг — по, згідно. Воєводство:
адміністративно-територіальна одиниця в Литовській і Польській феодальних державах. На українських землях існували Брацлавське (див. Брацлавщина), Волинське (див. Волинь), Київське, Подільське і Руське воєводства; адміністративно-територіальна одиниця в Польщі. На українських територіях, що входили до складу Польщі в 1919-1939 р., були створені Волинське, Львівське, Станіславське і Тернопільське воєводства; органи місцевого самоврядування у прикордонних областях Російської держави. У другій половині XVII — кінці XVIII ст. організовувалися на території України.
Возні — замінили колишніх вижів і децьких: призначались з місцевих шляхтичів для огляду слідів злочинів, для вводу у володіння та інших судових доручень.
Войський (воинський, свойський) кінь: військовий кінь, що належить пану, на якому закуп бере участь у військових діях у складі ополчення пана; кінь, що належить закупу (свойський).
Вольна рота: добровільна присяга; очисна присяга; добровільна присяга групи осіб, що нагадує послушество послухів.
Вольно — у праві.
Воровські — підроблені.
Ворчеться — обіцяється.
Восклепати — див. Клепати.
Всяк — кожний, будь-який.
Вивести виру — відвести обвинувачення.
Видаст — підведе поручителя.
Видел — частина майна чоловіка, що одержує вдова при поділі спадщини.
Виїмщик -— посадова особа, що робить вилучення чого-небудь, у даному випадку
корчемного вина.
Вивод — доказ.
Вивагання — вигнання.
Видавати ісправа — видавати звинуваченого за вироком суду потерпілому.
Видання — донос, наговір.
Вилога (волога) — рідина.
Виморочне майно, виморщина — див. Безатщина.
Виправа — придане.
Вирядок (від слова ряд) — угода, установлення про зміну ряду, про припинення його дії через визначений термін.
Виселок (новосілля) — виділена із селища частина селянських дворів, що звичайно поселяється на постоши — неораних угіддях.
Виступати ісправа— відмовлятися від права, позбавлятися права. Виступ — проступок, злочин. Вить— частка, частина, штраф.
Войт — голова суду, який обирався міським населенням у містах, що користувалися магдебурзьким правом. У статуті на волоки 1557 р. — сільський староста, який наглядав за виконанням селянами їх повинностей і виконував доручення судового і фінансового характеру
Волока (уволока) — основна поземельна міра в Литовсько-Білоруській державі. Волока дорівнювала приблизно 21,36 гектарів і ділилася на ЗО моргів або 90 шнурів. Кожний морг дорівнює 300 прентам.
Волость: в стародавній Русі — певна територія, підпорядкована єдиній владі світсь
кого чи духовного феодала;
в Російській імперії — найнижча адміністративна одиниця в сільській місцевості. З 1861 р. — одиниця станового сільського самоврядування. У 1923 р. волості в Україні були ліквідовані.
Волинь — стародавньоруська історична область по південних притоках Прип'яті та у верхів'ях Бугу.
Воля— крім звичайного значення вживається як термін, що означав дозвіл користуватися земельним наділом впродовж того або іншого терміну, причому цей термін визначався інколи розсудом самого власника.
Вонтіння, вонтіливість— сумнів, труднощі, перешкода. Вряд —див. Уряд.
Врядник — див. Урядник.
Вятьшії— кращі.
Вятший — старший.
Г
Галиційський крайової сейм — формально представницький орган (1861-1914 р.), який керував самоврядуванням Галиції.
Галиція — історична територія, що включала частину західноукраїнських і польських земель. Охоплювала сучасні Івано-Франківську, Львовську, Тернопільську і Чернівецьку (до 1848 р.) області України. Ці землі з 1772 р. увійшли до складу Австрії. Були включені до складу цієї держави Королівство Галиції і Лодомерії. З 1849 р. цією провінцією управляло Галиційське намісництво. Очолював його намісник із польських або австрійських аристократів, що призначав австрійський імператор.
Галицько-Волинське князівство — давньоруська феодальна держава. Створен-на в 1199 р. в результаті об'єднання Галицького і Володимир-Волинського князівств. Столиця — Галич, потім — Львів. У середині XIV ст. землі князівства стали володіннями Польщі і Литви. Гай — гай, ліс. Гафтар — золотошвач.
Ґвалт — насилля, сваволя (кгвалт).
Гетьман — (назва походить від німецького Наирітапп — начальник):
в Україні в XVI — першій половині XVII ст. воєначальник козацького запорізького війська, голова реєстрових козаків. У ході Визвольної війни українського народу гетьман Б.Хмельницький став правителем України. Після приєднання України до Московської держави гетьман обирався генеральною військовою радою з подальшим затвердженням царським урядом. З 1663 р. існували гетьмани Правобережної України (до 1704 р.) і Лівобережної (до 1722 р. і в 1750-1764 рр.). З 1708 р. призначалися царським урядом. Особа, яка тимчасово заміняла гетьмана, називалась наказним гетьманом; у феодальній Польщі (ХУ-Х\ОП ст.) і Литві (ХУІ-ХУПІ ст.) — вищий воєначальник.
Глава держави — вища посадова особа чи колегіальний орган, який є носієм влади та верховним представником держави. В країнах з монархічним державним устроєм ним є монарх, влада якого передається у спадок у встановленому законом порядку, як правило, в рамках правлячої династії. В країнах з республіканською формою правління ним є президент, що обирається. В СРСР главою держави був колегіальний орган — Президія Верховної Ради СРСР, в УРСР — Президія Верховної Ради УРСР.
Глава уряду — керівник вищого колегіального органу виконавчої влади в державі. Глейт (кглейт) — охоронна грамота.
Говядо— бик, рогата худоба.
Годность — гідність.
Голважня — одиниця виміру солі.
Голова — начальник митниці.
Головник — убивця.
Головничество: винагорода родичам убитого, по деяких дослідженнях означає те ж, що плата "за голову"; компенсація потерпілому.
Головна татьба: злодійство, що супроводжувалося убивством; викрадення людей, переважно холопів.
Головщина (головщизна) — плата за голову стягувалась із вбивці на користь родичів чи пана (володаря).
Гони боброві — боброві нори.
Городник — архітектор, керівник будівництва, що був княжим чиновником.
Городня в мосту — опора, складена у виді зрубу з бревен і засипана каменем.
Гостьба — стосується гостей, купців, що приїжджали з іншого міста або іншої країни.
Гость — іноземний купець.
Гостинець — велика дорога.
Грабиця— захоплення майна, пограбування.
Грабіж— розкрадання майна із застосуванням насильства.
Грабещики— грабежі.
Грамоти:
1) кріпосні акти, що засвідчують факт позики;
2) земельні акти, віддані під заставу, що засвідчують факт позики. Грамота ввізна — грамота на маєток із розпорядженням селянам слухати поміщика.
Грамота вотчинна (жалувана, жаловальная) — грамота на надання вотчини. Грамота духовна (духовна пам'ять) — заповіт, у підтвердження якого на звороті підписувалися свідки. Грамота на винуватого: безсудна грамота; грамота про доставку відповідача силоміць.
Грамота несудима — грамота з вилученням із загальної підсудності, що дає кому-небудь виключні права.
Грамоти старі:документи, що підтверджують право власності на землю або борть по дав
нині володіння; дався в грамоту — надійшов у холопство до якого-небудь пана.
Грані зсіче— знищить грані, межа.
Гребля— плотина.
Грецький номоканун, номоканон— збірник правил церковних соборів IV- VII ст., правил списків і установ про церкву візантійських імператорів, що був основним джерелом церковного права у Візантії і допоміжним джерелом на Русі.
Гридин, гридь — князівський воїн, дружинник, молодший князівський дружинник.
Гріш — дрібна монета.
Грош литовський — монета, 60 грошей складали одну копу, у кожному гроші було 10 пенезей. Вартість його становила 14—11 коп. у XVI ст. і 8-6 коп. — у ХVIст.
Грюнвальдська битва — бій 15 липня 1410 р. між польсько-литовською армією (входили українські загони) і військом Тевтонського ордену. Останній зазнав поразки. Історичне значення битви у зупиненні німецької експансії на схід.
Губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, очолювалась губернатором. Вперше була встановлена в 1708 р. указом Петра І. В українських землях перша губернія була утворена в 1708 р. з центром у Києві. До 1917 р. на території України існувало 9 губерній. Були ліквідовані під час адміністративно-територіальної реформи в 1925 р.
Д
Дача— грошова позика, купа, милість.
Дедина (дедизна) — родове нерухоме майно, що переходило у спадок від батька і діда. Володарі такого майна називались дедичами.
Держава:
1)в теорії права — певний спосіб організації суспільства, основний елемент
політичної системи, організація публічної політичної влади, що розповсюджуєть
ся на все суспільство і виступає його офіційним представником, спирається у необхідних випадках на міри примусу;
2) в конституційному праві — сукупність офіційних органів влади (уряд, парламент, суди та ін.);
3) як суб'єкт міжнародного права держава включає в себе політичну організацію влади і населення, якому належить певна територія.
Державці (тівуни) — управляючі у великокняжих маєтках, які водночас виконували військові, судові й адміністративні функції у доручених їм триманню волостях чи повітах. У XV ст. вони перетворюються в судових приставів, яким доручалося доставляти повістки, а також виконання судових рішень. Децькі — княжі слуги, які виконували розпорядження князя і наглядали за їх виконанням. В XV ст. вони перетворюються у судових приставів, яким доручалось доставлення позовникам повісток, а також виконання судових рішень. Див. Вижі.
Децькування— збір, що стягувався за виконання децькими різних судових доручень (наприклад: привід звинуваченого в суд, виконання майнового стягнення). Збір ішов на користь децьких, зокрема на користь намісника.
Діло земне — спір про земельний наділ.
Дільниця — виділена частина нерухомого майна.
Дільний— отримавший наділ (виділ).
Добра — великокняжі маєтки, державні домени.
Довод — доказ.
Долеглість— діло, інтерес, турбота, горе, потреба.
Домучитись татьби — вилучити тортурами зізнання у злочині.
Дойлида — тесляр.
Досвед (т) ІЧІ — доводити, підтверджувати.
Дотичеть що ся — що ж стосується.
Дочасне — до певного часу.
Драпежство — пограбування.
Дубці— палка.
Дякло— продуктова рента, стягувалась землевласником з усього того, що було вироблено в селянському господарстві. Дякло визискувалось житом, вівсом, сіном, дровами, домашньою птицею, яйцями.
Є
Євя — овен.
Єзи — риболовні закони.
Єзи — спорудження (частокіл або тин) для ловлі риби, що перегороджують ріку.
Ємець: княжий чиновник; поімщик (злодія).
Ємлют — беруть.
Ж
Жадний — ніякий.
Жалобница — позовна заява.
Жалування государя — загальна назва земельної, грошової і хлібної жалування,
що одержували служиві люди.
Железное:мито з виправданої по суді сторони, штраф; іспит залізом у формі ордалій;
мито за накладення кайданів на пійманого відповідача.
Железо — одна з форм середньовічних ордалій, визначення винності за ступенем опіку від розпеченого заліза, що повинний взяти в руки обвинувачуваний. Жена, жона, жонка—жінка. Женути — гнати, переслідувати.
Жеравь — журавель.
Жеребье —частка.
Живот:життя; майно; живота не дати — призначити страту.
Живучі в однім хлібі— ведуть спільне господарство.
Житьи — середні феодали.
З
Забити на смерть — вбити.
Забой— приміщення, що зачиняється.
Завада— перешкода.
Завмсды— завжди, повсякчас, при усякому випадку.
Завстегнути— припиняти.
Загамувати— затримувати, арештовувати.
Задница — спадщина, в деяких випадках, статок.
За живот поимается— див. Живот.
Зажигалник— людина, яка скоїла підпал укріплення або міста.
Зажоги на ком учнет сочит— буде звинувачуватись у підпалі, крадіжці.
Заказ — наказ, повістка королівських судів. Див. Позов.
Заказ — заборона. Заказник — розпорядник.
Заклад — покарання, інколи гроші, які взяті на поїздку для визову послуха.
Заклатчик — посадська людина, яка живе у кого-небудь.
Заклич — оголошення в публічному місці позову до відповідача, застосовувався у видках.
Заключний акт — Наради з безпеки і співробітництва у Європі. Підписаний 1 серпня 1975 р. в Хельсінкі 33 європейськими державами, США і Канадою. В документі сформульовано 10 принципів, що визначають правила і норми взаємовідносин та співробітництва між державами. На основі Заключного акту в кінці 70-х — початку 90-х рр. здійснювалась діяльність серії європейських Нарад з безпеки і співробітництва по врегулюванню спірних питань і конфліктів, а також захисту прав людини. В січні 1994 р. Наради з безпеки і співробітництва в Європі були перетворені в постійно діючий миротворчий орган — Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Закон — в праві — виданий у встановленому порядку загальнообов'язковий акт вищого органу державної влади, що має вищу юридичну силу.
Законодавство:сукупність діючих законів, що регулюють суспільні відносини у цілому та
окремі їх галузі. В широкому розумінні законодавство включає і підзаконні нормативні акти;
діяльність вищих органів держави по встановленню, зміні чи скасуванню законів.
Закуп — селяни, які мали заборгованність і працювали за борг разом з невільною челяддю на дворі землевласника та на його дворовій ріллі.
Закупен:закуп Руської Правди, наймит; закупщик.
Закуповати — брати в заставу.
Замкові суди — міські суди (до кінця XVI ст.), до складу яких входила місцева шляхта і які рядом з цивільними справами вирішували кримінальні справи, пов'язані із замахом на особистість і майно шляхти.
Зане— тому що.
Зане же — тому що, у зв'язку з тим, що.
Запа — підозра.
Записи — специально оформлені документи. Записка — скарга, заява в суд.
Запись — документ про мирову угоду.
Заповесть— публично оголосити.
Заповідь— об’ява, наказ.
Запорізька Січ — суспільно-політична і військово-адміністративна організація українського козацтва, сформована в першій половині XVI ст. за Дніпровськими порогами. Перші козацькі поселення за Дніпровськими порогами з'явились для захисту від ворогів в умовах боротьби з польсько-литовськими феодалами і татарськими загонами. В 30-х рр. XVI ст. розрізнені січі об'єднались в Запорізьку Січ з централізованим органом управління. Головні зміцнення Запорізької Січі та Кічи до кінця XVI ст. знаходились на острові Томаковка (на південь від острова Хортиця). В 1593 р. після зруйнування цього укріплення кримськими татарами запорожці заснували Чортомлицьку Січ. Запорізькі козаки складали "товариство" — общину, яка ділилась на курені. В ХУШ ст. їх налічувалось 38.
Запоможіння— підмога, що надавалась землевласниками селянам.
Запретея— відмовлятися від певних дій.
Зарок — термін сплати згідно із зобов'язанням.
За руками — за підписом.
Зарука чи заклад — грошове забезпечення, встановлювалось владою при розгляді майнових спорів з метою попередження подальших правопорушень зі сторони відповідача.
Засобно — зокрема, відокремленно.
Заступування— майнова відповідальність землевласника за правопорушення підвласних йому осіб.
За слюблено — полюбовно, за взаємною згодою.
Заставаньє— звинувачення чоловіком дружини у порушенні подружньої вірності.
Затинщики— служителі при фортечній зброї.
Заховання — переховування, зберігання, склад.
Зацність — шляхетність, знатність, велич.
Збивати — втручатися.
Збіги — закріплені селяни (несхожі, а також вільні і схожі, які засиділись на одній ділянці більше 10 років) визнавались збігами, якщо вони залишали свої ділянки і переходили на землі інших власників.
Збіжжя — хліб в зерні, взагалі рухоме майно.
Зблюдеиие (сблюдение) — зберігання, інколи позика грошей.
Збурення— зруйнування, обурення.
Звада — сварка, бійка.
Звирхність— старшинство, главенство.
Звичаєве право — сукупність звичаїв, що стали нормою права внаслідок санкціонування державою.
Звлаща— особливо, головним чином, понад усе.
Зґвалтувати— заподіяти насильство.
Згордити — зневажати, нехтувати.
Злочин — суспільно небезпечне діяння, за яке законом передбачена кримінальна відповідальність і яке заподіяне винним — осудною особою. Визнати ту чи іншу особу винною у скоєнні злочину і призначити кримінальне покарання може тільки суд.
Здрада — зрада, віроломство.
Здрайця — зрадник.
Зелживість — безчестя, осуд, ганьба, лайка.
Зілля знати — знати засоби (трави), які допомагають переносити біль при тортурах.
Зеленичество — знахарство.
Земский дьячок — писар.
Зем'яни-бояри — шляхта на Підляшині, Волині і в західних повітах Київської землі.
Зешстя — смерть, відалення.
Зрайця— див. Здрайця.
Зупольний — повнолітній, достатній.
Зуфальство— нахабство, зухвальство.
Змушення— примус.
Знаменне: знак, сліди, відміна; речові докази.
Знаменний — той, хто має відзнаку.
Знамяни — умовний знак, який замінює підпис для неписьменних.
Знахорь — знаючий.
И
Извод— показання свідків.
Изьимати — схопити, захопити.
Имание — право вимоги кредитора.
Имутся — стануть відчужувати, пред'явити позов.
Ино быть ему самому в годовщине: віддати на страту; застосувати покарання як за вбивство.
Иночим — перший чоловік по відношенню до другого.
Инстиговать — примушувати.
Ис дружини — разом у складі общини.
Искать бою і грабежу — звинувачувати кого-небудь у нанесенні побоїв і пред'явити позов про крадіжку майна.
Искать сябренаго серебра — пред'явити позов до співтоваришів.
Искористуются— від слова користь.
Испродать— притягнути до відповідальності.
Истец — відповідач.
І
Ізвет — донос про скоєний злочин, або про такий, що готується.
Ізвэси, ставила — назва древньоруської ваги.
Ізветник — посадова особа для доручень в суді.
Із воли — добровільно.
Ізгой— людина, яка вийшла з общини.
Ізимай — спійманий.
Ізможет — переможе.
Ізневести — несподівано. (справа: розслідування; докази.)
Істий— першочерговий, залишений у спадок.
Істинна — гроші, капітальна сума.
Істопиться — зазнати корабельної аварії.
Ї
Їздок — суддя, який виїжджав для вирішення спорів про земельні володіння.
К
Кабала— письмове зобов'язання, документ, договір, за яким одна людина іде З
іншої в кабалу.
Казнь— арешт, в'язниця.
Капь — міра ваги.
Капщизна — плата за утримання корчми і продаж у ній спиртних напоїв — меду, пива, вина.
Кат— кат.
Каштелян — в Речі Посполитій посадова особа (до XVIII ст.) призначена королем чи князем для управління замком і місцевістю, що його оточує.
Келарь — монах, завідуючий господарством у монастирі.
Киммерійці— найдавніше з відомих за своєю назвою племен, які жили в степах Північного Причорномор'я. Вперше згадуються в джерелах, що відносяться до VIII—VII ст. до Р. X. Були скотарсько-землеробними племенами. В VII ст. до Р. X. були витіснені скіфами в Малу Азію. Класти — робити.
Клейн, клейно — клеймо.
Клеплеть, клепати — наклеп, несправедливе звинувачення.
Клеть — княжа казна.
Клеть (жиле приміщення) — будинок, комора.
Кляштир— монастир.
Князь — у стародавніх слов'ян — воєначальник племені чи союзу племен, в період раннього феодалізму — глава феодальної держави чи окремого політичного об'єднання. Князі, які очолювали значні державні утворення, носили титул великого князя.
Коверник — золотошвачка.
Козацька рада — загальні збори козаків, вищий орган влади Запорізької Січі, пізніше — всієї України. Скликалась для вирішення політичних, військових, господарських, судових, адміністративних і дипломатичних питань. На Козацькій раді обирались Кіш Запорізької Січі, кошовий отаман чи гетьман, козацька старшина. З 1783 р. перестала скликатись.
Козацька старшина — керуюча привілейована верхівка українського козацтва Обиралась на Козацькій раді. В 1785 р. царський уряд ліквідував козацьку старшину як окрему станову групу, урівнявши її в правах з російським дворянством. Козацькі суди — узагальнююча назва судів , що існували на території Лівобережної України в XVII—XVIII ст. (сільські, сотенні, полкові, генеральш суди). Застосовували в судовій практиці норми звичаєвого права, Литовські статути, російське законодавство.
Козацтво — збірна назва козаків, особливий військовий стан, існував у XV — кінці XVIII ст. В 1775 р. ліквідовано козацтво Слобідської України (виникло близько середини XVII ст.) і Запорізька Січ, на початку 80-х рр. Х\ТП ст. ліквідовано українське лівобережне козацтво.
Кодифікація — процес зведення до єдиного цілого нормативно-правових актів шляхом переробки їх змісту. У ході кодифікації відкладається частина застарілого матеріалу, проводиться оновлення нормативно-правової бази — до зводу включаються нові закони, іде їх систематизація і структурування за галузями права. При цьому, як правило, більше число законів з того чи іншого питання заміняється єдиним кодексом. Здійснення кодифікації спрямовано на полегшення роботи професіоналів-юристів і спрощення знайомства населення із законами.
Коледи — збори, що стягувались духовною та світською владою та приурочувались до відомих свят.
Колико — скільки.
Конституція— основний закон держави, що визначає основи політичної, правової й економічної систем країни, структуру органів влади, права й обов'язки громадянина, принципи функціонування товариства.
Кольвек— який-небудь.
Комяга — барка, лодка.
Копа— общинний схід; копа в епоху розвитку феодальних відношень викорис 
товується панівним класом головним чином по лінії виконання судово-каральних функцій. В цій судовій діяльності розрізняють: гарячу копу — наспіх зібраний сход із декількох представників найближчих населених пунктів для розслідування злочину по гарячих слідах; копу велику або вальну — сход всього населення даної общини, зібраний для здійснення суду; завиту, котра виносила остаточне рішення.
Копа грошей, литовська — грошова одиниця, дорівнювала 60 грошам і мала вартість в XV ст. приблизно 12 крб, в XVI ст. — 6 крб. Розрахунки на копи велись переважно при купівлі та продажу нерухомості.
Кормилец, кормиличич, кормилчиц: вихователь, дядько молодших членів княжої або боярської сім'ї. Ними могли бути як холопи, так і вільні, але ця посада робила їх правове положення на
рівні з холопами; молочний брат.
Кормля— користування речами, майном, у т.ч. отримання з речі вигоди, отримання прибутку і плодів.
Кормовой человек — найманий військовослужбовець.
Кормові іноземці — які перебували на державній службі і отримували грошову і хлібну плату.
Корець — міра сипучих тіл, дорівнювала 120,6 літра.
Костирство — гра в кості.
Кош Запорізької Січі — центральний орган управління, відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими справами Запорізької Січі. Спочатку був лише виконавчим органом, що обирався козацькою старшиною.
Кравчий — високопоставлений чин.
Крамола— зрада, заколот.
Кревська унія — домовленість, заключена (укладена) між Польщею і Великим князівством Литовським 14 серпня 1385 р. в замку Крево (нині на території Бєла-русі). Передбачала об'єднання Литви і Польщі в результаті шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайла. Поклала початок польсько-литовській інтеграції.
Кренеть — купити.
Крепость — документ.
Крепостной холоп— кабальний холоп.
Крестное целованиє: вид присяги як судового доказу;
спеціальна процедура принесення присяги посадовими особами.
Кримская кража:крадіжка з приміщення; крадіжка церковного майна.
К служилим кабалам і книгам руки прикладивати — маються на увазі кабальні книги, куди заносились необхідні дані по оформленню кабальної залежності.
Кто тем людям род и племя— родичі.
Куна— стовп з прикріпленим обручем, в який замикали голову (шию) злочинця.
Куниця— збір натурою, стягувався великим князем чи землевласником за екс плуатацію тих чи інших угідь ( головним чином мисливських ) чи за обробк земельних ділянок. В епоху статутів куниця стягується вже не натурою (вовною), а грошима.
Куниця варна — збори в містах з тих будинків, де варять пиво і мед.
Куниця вивідна чи весільна —збір за дозвіл вивезти наречену в іншу волость.
Куничники — селяни, з яких стягувались куничні збори та наймачі земельних ділянок, які сиділи на "куницях".
Купа — грошова сума або матеріальні цінності, що дозволяли закупу вести господарство на основі угоди між ним і паном.
Курінний отаман — виборна особа в Запорізькій Січі, яка очолювала курінь і відала його господарськими справами. Обирався на курінній сходці терміном на рік.
Курінь: військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі, складалась з декількох
сотень козаків; нижча ланка адміністративно-територіальної системи Лівобережної України
з середини XVII ст. до 1781 р.
Л
Лай — образа словом.
Лашт — міра сипучих тіл, що дорівнювала 8 литовським бочкам, або ЗО корцям.
Лежні — люди, які не мали осідлості, волоцюги, а також особи, які ставились на постій до місцевого населення.
Лейти — селяни, що зобов'язані нести службу по утриманню та догляду за господарськими табунами.
Леч — але, однак.
Лечебное: відшкодування потерпілому платні за лікування;
додаткова платня більш 1 гривні.
Лист — документ, грамота.
Листи дозволні — дозволи, які видавались воєводами та старостами на здійснення угод з нерухомістю.
- залізні — відстрочні грамоти, які надавали право відстрочки у виконанні боргових зобов'язань.
- заручні — охоронні грамоти.
- заповідні — дозволи відстрочки явки в суд.
- закривальні — імунітетні грамоти, які звільняли від підсудності воєводським судам.
- отворонні — відкриті листи.
Литовські статути — звід законів феодальної Литовської держави XVI в., який розповсюджувався на українські землі, що входили до її складу. Були видані три Литовські статути — "Старий" (1529), "Волинський" (1566) і "Новий" (1588), який діяв до 1840 р. Були одним з основних джерел "Прав, за якими судиться малоросійський народ". Лице — слід, доказ, викрадена річ.
Лицем взяти — взяти саме річ, що зникла, а не іншу рівноцінну їй.
Личач — рахувати, лічити.
Liberum veto (вільне вето) — правило, цю існувало в польському сеймі, згідно з
яким жодне рішення не могло бути прийняте, доки проти нього голосував хоча б один депутат. Вважалось основоположним принципом конституції Речі Посполитої.
Лозниця —див. Чужеложниця.
Люди — селяни. В епоху розвитку в Литовсько-Білоруській державі феодальних відносин були позбавлені політичних прав і залежали від влади того землевласника, якому належала оброблювана ними земля. За характером і ступенем експлуатації їх господарем, панами і шляхтою вони ділилися на ряд груп.
невільні — челядь — представляли групу рабів, що поступово зменшувалась, несхожі (отчичи) — закріплені селяни, зобов'язані виконувати оброк і барщи-ну (панщину) на землі власника, не мали права залишати наданої їм ділянки. СХОЖІ (вільні) — в більшості випадків були вихідцями з селянських сімей, сиділи на незайнятих землях і юридично мали можливість (доки не засиділи давності ) залишати зняті ними ділянки, що, звичайно, не звільняло їх від обов'язку сплати оброку, виконання цілого ряду повинностей і підсудності суду їх поміщика.
тяглі — несли обов'язок виконувати на господарському дворі певну роботу і понад того платили господарю ренту натурою.
Люблинська унія — була заключена (укладена) 28 червня 1569 р. Польсько-литовський сейм, скликаний королем Сигізмундом П, оформив остаточне об'єднання Польщі і Великого князівства Литовського в єдину державу — Річ Посполиту. Під владу Польщі переходив ряд українських земель — Волинь, Підляшшя, Київщина, Браштавщина.
Людье вилезуть —знайдуться свідки, які підтвердять втрату.
М
Мавакавув — церковне, канонічне право, див. Номоканон. Магдебурзьке право — феодальне міське право, встановлювало часткове звільнення міст від влади центральної адміністрації і феодалів та засновувало органи місцевого самоврядування. Виникло у XIII ст. в Магдебурзі (звідси назва). В XIII—XVIII ст. розповсюдилось в Польщі, Литві, Чехії, Бєларусі та на українських землях. Управління в містах, що користувались магдебурзьким правом, здійснювали магістрати. Маєтність — майно. Маєтність лежача — нерухоме майно. Маєтність рухома — рухоме майно.
Малжонка— дружина.
Марне — даремно, марно, марнотратно.
Маршалок земський — вища посадова особа, відала порядком та етикетом при великокняжому дворі.
Маршалок дворний — начальник дворян, які перебували при дворі великого князя.
Материзна — материнське майно, тобто майно, що перейшло по материнській лінії.
Машталер— конюх.
Мезлево — продуктова рента, стягувалась живністю: яловиця ми. баранами, сі нями, курами (курками).
Меотійське озеро — Азовське море.
Мечник— князівський дружиник, судовий службовець.
Містич— міський житель, міщанин.
Молодчиї— найнижчі верстви міського населення.
Монархія — форма правління, за якої вища державна влада повністю чи частково знаходиться в руках єдиноособового, як правило спадкового, глави держави.
Монастирский заказщик — управитель, розпорядник.
Морг (к) — поземельна міра, дорівнює 7122,6 кв.м; ЗО моргів складали волоку.
Мордер — вбивця.
Мостове — мито за користування мостами.
Мостовщина — мито за проїзд через міст.
Мужобоєць— вбивця.
Мужобойство — смертовбивство.
Мука— фізичне насильство, тортури.
Минця — монетний двір, монета.
Минцар — монетний майстер.
Мир — община
Митник — чиновник, що збирав торгове мито і слідкував за дотриманням правил торгівлі.
Мито — торговий збір, визискувався з провезених, а також з привезених у даний пункт товарів, що там продаються.
Мьзда— плата.
Н
Набути — нажити, придбати.
Нав'язка — штраф, який сплачувався на користь потерпілого у випадку нанесення йому ран, каліцтв, побоїв, а також при образі честі.
Наганений— знеславлений, зганьблений.
Наддание — збільшення прав і привілеїв.
Наезд — напад.
Наезжать — самовільно захопити.
Назвисок— назва, найменування. Наймит: грошова платна за працю; це вільна людина, що користується цивільними і політичними правами як член міської общини.
Належачой — належний.
Нарядние писма— підроблені.
Наход— напад, вторгнення, захват чужої власності.
Неледа— важливий, той, що має серйозне значення.
Неоселий— той, що не має вотчини, помістя.
Нато— скор. від Північноатлантичного театру військових дій організація. Створена 4 квітня 1949 р. Членами НАТО є Бельгія, Великобританія, Данія, Ісландія, Італія , Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США і Франція (з моменту заснування), Греція і Турція — з лютого 1952 р., ФРН — з 
травня 1955 р., Іспанія — з травня 1982 р. В 1997 р. до складу НАТО увійшли Угорщина, Польща і Чехія. Керуючі органи — сесія, що скликається 2 рази на рік, Північноатлантична рада (Рада НАТО) і Комітет військового планування НАТО; до них приєднується Група ядерного планування НАТО. Поточне керівництво здійснює Генеральний секретар (на стан 1998 р. ним є Хав'єр Солана). Націоналізм — політика та ідеологія у визвольному русі і державному будівництві, проголошує головним пріоритетом етнокультурне збереження та всесторонній розвиток нації.
Небоец — фізично неповноцінна сторона в судовому поєдинку.
Не делом — не за законом.
Не имати — не брати.
Нейтралітет — у міжнародному праві положення (статус) держави, яка не бере участь у війні, зберігає мирні стосунки з воюючими країнами та не надає жодній з них військової допомоги. Визначений Гаазькими конвенціями 1899 і 1907 р. В мирний час означає відмову від участі у військових блоках.
Не мощно— неможливо.
Неповестечливий — жорстокий, немилосердний.
Непокований правом— не звинувачений по суду.
Неправди —- правопорушення.
Неправити иметь— не будемо виконувати.
Неправое доношение— неправдивий наклеп.
Несхожий— див. Люди несхожі.
Ни пословици не било будеть— відповідач раніше не притягувався до відповідальності.
Номоканон — сбірник офіційних і церковних постанов, що виникли у Візантії і розповсюдженні у Стародавній Русі під назвою Кормчих книг.
Норма права — загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою, забезпечується її примусовою силою.
Нормативно-правовий акт — владний припис державних органів, який встановлює, змінює чи відмінює норми права. В сучасних європейських державах — основне джерело права.
Нянтство — затримання, ув'язнення.
О
Обвинити— визнати, що справа програна.
Обволати — обнародувати, оголосити.
Обвязати — зобов'язати.
Обискати —допитати.
Обелження — безчестя, ганьба.
Обечается — зобов'язаний, наприклад, з'явитися до суду.
Обискать правда— з'ясувати.
Обличний — той, що знаходиться на обличчі.
Облична рана— рана на обличчі.
Одерноватий холоп— повний холоп.
Обмовлення — донос.
Оболживить— оскаржити.
Обороч — стіг, скирта.
Ображення— образа.
Обредит— осудити.
Овшейки — цілком, дійсно, зовсім.
Огнищанин — старший дружинник, боярин.
Огурний — непокірний, безтурботний.
Оже истец чего не возможет— що позивач не може.
Ознаймення — об'ява, повідомлення, донесення.
Окоповать — оцінити що-небудь на сході.
Окорд — угода, договір.
Окрутентство — жорстокість.
Окуп — відкуп.
Опатривати — піклуватись, допомагати, наглядати.
Опилство — п'янство (пияцтво).
Оправит — винесе рішення на користь.
Оправить — звільнення від відповідальності.
Оприсно — без участі.
Опроче миру — без участі свідків та суддів.
Організація Об'єднаних Націй (ООН) — універсальна міжнародна організація безпеки. Створена в 1945 р. за ініціативою провідних країн антигітлерівської коаліції. На 1997 р. членами ООН є понад 180 держав. Цілі ООН: підтримання міжнародного миру, прийняття ефективних колективних мір для усунення загрози миру та подавлення актів агресії (миротворчі операції проводяться на основі мандатів ООН), вирішення мирними засобами міжнародних спорів, розвиток дружніх відносин і співробітництва між народами, заохочення і розвиток поваги до прав людини для всіх, без огляду на расу, стать, мову, релігію. Головними органами ООН є Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна рада (ЕКОСОР), Рада з опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Вища адміністративна особа ООН — Генеральний Секретар, який координує діяльність Організації, керує її персоналом, дає загальні вказівки підрозділам Секретаріату. З 1 січня 1997 р. цю посаду обіймає Кофі Анан (7-й Генеральний Секретар ООН, обраний на 5 років, змінив Бутроса Галі), представник Гани.
Орудье, орудиа — справа (в суді), або земельний спір.
Осадне — грошовий оброк, яким землевласники заміняли натуральні повинності селян.
Осочення— донос.
Осочники — селяни, які стерегли великокняжі пущі і висліжували (вистежували) (сочили) звіра. О сроце — про термін.
Оставят в обговоре — призупинення справи до пред'явлення нових доказів.
Осумовати — визначити, вирахувати, підбити підсумок.
Отдаляти — обділяти, позбавляти.
Оступи — простір в лісі, необхідний для облави.
От голови— при звинуваченні у вбивстві.
Отложиша убиение за голову— відмінити кровну помсту.
Отморщина — спадщина за законом.
Отозви— зміна підсудності на розгляд сторін (шляхтичів). По найбільш важливих справах сторони, "не вступаючи в право", могли відізвати з суду намісників-державців прямо до великого князя.
Отпись — рішення, розписка про відстрочення виплати боргу, або розписка про отримання грошей.
Отчизна— спадковий маєток по батьківській лінії, переходив до синів, дочки мали право лише на четверту його частину, що виділялась як придане.
Отчичи— кріпосні селяни, прикріплені до ділянок, які оброблювались ними з покоління в покоління.
Охроміння— каліцтво.
Очевистий— явний, очевидний, не викликаючий сумніву.
Ошацовати — оцінити.
П
Пагуба — збиток.
Пани ради — див. Рада великого князівства Литовського.
Пас — свідоцтво, посвідчення.
Патент — диплом, звання.
Парламент — представницький виборний (повністю чи частково) законодавчий
орган в ряді держав. В Україні парламент називається Верховна Рада.
Певний — вірний, достовірний.
Пенези— див. Грош.
Пенние дела— справи, що караються штрафом.
Пеня— вина, штраф.
Перевоз — мито, що стягується при переправі через ріку.
Переговаривать — переглядати.
Пересуд:повторний розгляд справ у вищій судовій інстанції; мито, що збиралось при перегляді справ.
Пересужать — переглядати справу.
Перейма— нагорода.
Переконаний — викритий. Перст — палець.
Пересуд — плата суду за вирішення справи, стягувалась звичайно з вигравшої процес сторони.
Підляшина — історична область. В теперішній час у складі Польщі. До XIV ет. входило до Київської Русі; до 1569 р. — до Великого князівства Литовського, з 1569 р. (крім 1795-1815 рр.) —до Польщі.
Платной — застава, що давалась у забезпечення отриманих у борг грошей.
Побор — податок, збір грошей.
Повіт— спочатку адміністративно-судовий округ, був разом з тим територіальною одиницею військового характеру. Повітова реформа 1565-1566 р., надавши шляхті широкі привілеї в області суду, перетворила повіт у територіальну організацію шляхтичів за місцем їх проживання, несенню військової служби, здійсненню судових і адміністративних функцій та підсудності.
Поймати:взяти; захопити; вкрасти.
Покон — статут, звичай.
Порт — одяг.
Поручник — поручитель або свідок.
Поряд — рада.
Порядочно — в установленому порядку.
Послух — свідок злочину.
Посуживати — відмінити.
Пошибание — зґвалтування.
По Ярославе — після смерті Ярослава.
Пояти, поняти— взяти, піймати, схопити.
Підкоморий— палацевий служитель, відав порядком та убранством палацевих приміщень.
Повітовий — в XVI ст. спеціальний суддя по розгляду поземельних і прикордонних спорів.
Підскарбій земський — державний казначей.
дворний — казначей, що відав домовою казною великого князя.
Поводовасторона — позивач.
Повстегать— стримувати, припиняти, приборкувати.
Погоніння слідом— переслідування злодія від одного села до іншого.
Подлуг— на підставі, згідно з, відповідно до.
Пожитки — угіддя.
Позов— виклик до суду.
Поклени — прибутки намісників-державців при наданні селянам порожніх земель, а також позик зерном із господарських запасів.
Полечить —доручити, віддаватися під опіку.
Полукоп 'я— півкопи грошей, тобто ЗО грошей. Див. Копа грошей.
Помильне — збори (по грошу з милі), визискувались вижами.
Поручник, наручник— поручитель.
Поспол — разом.
Пофалити — хвалитись, погрожувати.
Похвалка — похвала, погроза, похваляння.
Почтивість — честь.
Поліс— місто-держава, форма соціально-економічної і політичної організації
суспільства і держави в Стародавній Греції та Італії і стародавньогрецьких колоніях.
Правые грамоты — судові рішення, які не могли бути змінені князем.
Президент— у країнах з республіканською формою правління глава держави,
який обирається у встановленому законом порядку.
Прем'єр-міністр — особа, яка очолює уряд.
Привлащати— привласнювати.
Приганити— образити, зганьбити.
Приганіння— образа.
Приговор — рішення.
Пригода— нещастя, біда, нещасний випадок.
Приказники — представники волості, які призначались великим князем чи намісником і виступали посередниками між місцевими урядниками та селянами. На них покладались обов'язки наглядати за виконанням селянами їх повинностей та давати наміснику потрібні йому довідки. Приказати слугу — віддати в служіння кому-небудь іншому.
Приказця — вотчинник, який дав свого слугу на службу іншому вотчиннику.
Приметати: підкинути; віддати, поступитися.
Примова— згаоблення.
Примовка— глузування, лайка, дорікання.
Прирука— доручення.
Присуд — підсудність, юрисдикція.
Прихилятися — застосовуватись, засновувати.
Продажа— грошовий штраф, штраф на користь князя.
Проесть — рана.
Просока — розшук, розслідування, а також плата за розшук злочинця.
Прудкий— швидкий, невідкладний.
Приправити— довести (до смерті).
Пуги — батоги.
Пясть— кисть руки.
Р
Рада великого князівства Литовського — рада при великому князі з представників великої земельної аристократії, які займали вищі посади по державному та палацовому управлінню. Як представники верхівок панівного класу, світські і духовні пани ради фактично зосереджували в своїх руках, особливо після привілея 1492 р., всю повноту державної влади. Великий князь міг не інакше, як за їх згоди, відправляти посольства в іноземні держави, відміняти існуючі закони, відбирати державні посади, ухвалювати рішення по найважливіших судових справах. У випадку незгоди його з радою він повиннен був підкоритись її рішенням, хоч би вони й суперечили його думці.
Расправа — розгляд справи.
Рать возметь — втрата майна в результаті військових дій.
Реверс— за визначенням В.Грибовського, "письмове зобов'язання", тобто будь-яке письмове зобов'язання, інколи письмова розписка.
Род: народ; особи, зв'язані кровним родством.
Рикуня— жінка, якій доручався нагляд за коровами у великокняжих фільварках.
Річ — справа. Річ замкнути — заніміти.
Республіка— одна з форм державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний термін.
Ріхлейши — поспішно, прудко.
Річ Посполита — (назва походить від перекрученого respublicum — загальна справа) — офіційна назва об'єднаної Польсько-Литовської держави з часів Люб-линської унії, з 1569 до 1795 р. Друга Річ Посполита — назва Польщі в 1918— 1939 р. Третя Річ Посполита — назва Польщі з 1990 р.
Розвинутий соціалізм — термін, що використовувався в радянському законодавстві, теоретичній і пропагандистській літературі по відношенню до соціально-економічного і політичного устрою СРСР та ряду країн, що належали до так званої "соціалістичної співдружності". Під ним розумілось суспільство, що "склалось після повної і остаточної перемоги соціалізму, його більш зрілий етап, який є перехідним до комунізму". Як ознаки виділялись високі показники в економіці, культурі, рівні народного добробуту, а також намічена тенденція "переходу до безкласового суспільства". Концепція побудування розвинутого соціалізму була надуманою і слугувала обгрунтуванням і виправданням існуючого тоталітарного режиму. Розподіл влади принцип — один з основних принципів конституціоналізму, згідно з яким єдина державна влада поділяється на самостійні і незалежні одна від одної законодавчу, виконавчу і судову влади. Вперше висунутий у працях англійського філософа Дж. Локка (1632-1704), обгрунтований і розвинутий у працях Ш.Л. Монтеск'є (1689-1755). Закріплений у теорії права, яка визначає його необхідним для нормального функціонування держави і громадянського суспільства. Діюча Конституція України враховує принцип розподілу влади.
Розказання — наказ.
Розпрошитель — марнотратець.
Розтирки — чвари.
Рок — строк.
Рок завитий — певний строк, призначений для явки в суд.
Род ополчится: міжусобиці внаслідок разбрату на віче; повстання народу.
Родин: житель Київської Русі; горожанин.
Російська Імперія — монархічна станова багатонаціональна держава. Склалась на основі Московської держави, яку Петро І у 1721 р. проголосив імперією. Існувала до 1917 р.
Роспуст— розлучення подружжя без дозволу церковного суду.
Рост — відсотки.
Рука— порука.
Рука дать— поручитись.
Рукоємство— поручительство.
Рукоємством увийстити— надати поруку.
Рукописаниа— письмовий заповіт.
Рухало— рухоме майно
Рухлядь— майно.
Ручити — ручитись.
Ряда— об'єднання по договору, корпорація.
Рядная запись— письмовий договір.
Рядница (порядня) — письмовий документ, що свідчить про уплату.
С
Сажавки — садки.
Сармати — стародавні кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами.
Сачит — порушити кримінальну справу.
Сблюдеине—див. Зблюдение.
Сваска — показання.
Сведетство— свідоцтво, присяга.
Свержет виру— доказати безпідставність обвинувачень у вбивстві.
Светки — свідки.
Свод — процес пошуку недобросовісного власника речі.
Свирепа — кобила.
Свирна — комора.
Седети — цей термін, крім загального значення, в староруському праві мав значення збереження безшлюбності.
Сейм великий вальний —станово-представницька установа, яка встановлювала і закріплювала привілеї землевласницького класу як політичний вираз феодальних виробничих відносин. На початку XVI ст., коли переважаючий вплив у державі належав великій земельній аристократії, сейм був по суті сеймом панів-ради за участі шляхти-лицарства. Але в епоху Ливонської війни сейм стає яскравим виразником станово-політичних вимог шляхти, яка обирає на повітових сеймиках сеймових депутатів (послів) для участі у вальному сеймі. Сейм вирішував питання війни, військової повинності, серебщини, порушував клопотання з усіх питань, що так чи інакше зачіпали інтереси шляхти.
Серебщина— грошова податок, стягувася для військових цілей.
Сквапити— поспішно засуджувати, виносити вирок у пришвидченому порядку.
Скіфи — збірна назва рада споріднених племен північноіранської мовної групи, які жили в УП ст. до Р.Х. — Ш ст. н. є. на території південної частини сучасної України.
Скорикговані — виправлені.
Скуток— дія, виконання.
Слово противу слова — на підтвердження своїх слів.
Слобідська Україна (Слобожанщина) — історична область, територія якої охоплювала сучасні Харківську, частину Сумської, Донецької, Луганської областей України і частину Курської, Білгородської, Воронезької областей Російської Федерації.
Слуги вільні — група населення, створилася в результаті звільнення окремих осіб від різного роду повинностей із покладанням на них обов'язку несення військової служби. Такі особи вважались особисто вільними, їх не можна було закріпити у чиєму-небудь підданстві і у випадку пожалування кому-небудь їх земель могли зійти з них з усім своїм майном.
Слушний — достатній, належний.
Смерди — основна маса сільського населення.
Смильное — незаконний зв'язок чоловіка і жінки.
Смирять: примирити; помститись кривднику.
Снос: збиток;що-небудь украдене.
Соборність— соціально-політична, моральна і філософська концепція, головне положення якої — збирання і єднання людей навколо спільної справи як умова існування суспільства. Передбачає об'єднання на основі всезагальної відповідальності за принципом "всі відповідають за всіх", взаємного духовного збагачення, збереження і розвиток індивідуальності кожного члена суспільства. Положення соборності традиційно визнаються як ідеологія українського національно-визвольного руху і державно-правового будівництва.
Сок — розслідування, донесення. За наявності злочину потерпілому належало збирати околичних жителів ( копу ) на сок, для того щоб знайти злочинця.
Спадкові маєтки — маєтки, які відійшли господарю від приватних осіб ( на основі виморочності, конфіскації і т.д.)