Бокове каротажне зондування (БКЗ) та боковий каротаж (БК). Їх суть і призначення

БКЗ – це вимірювання r_к серією зондів одного типу, але різного розміру. Розрізняють потенціал зонд(БКПЗ) і градієнт зонд (БКГЗ). В серію зондів входять 5-7 зондів, довжина найменшого зонду дорівнює діаметру свердловини, а кожний наступний зонд в 2-2,5 рази довший попереднього. До серії зондів входить стандартний зонд. Частіше всього використовують серію підошвенних градієнт зондів, при цьому один з них (4 м) обернений з метою уточнення відбивки пластів. БКЗ – детальний метод дослідження свердловин і його проводять в інтервалах перспективних на корисні копалини. Швидкість запису 1000-2000 м/год. для проведення і інтерпретації даних БКЗ необхідно знати діаметр свердловини і опір розчину. Головні вирішувані задачі:

- більш детально і точно розчленити розріз

- більш точно оцінити літологію порід

- матеріали дозволяють більш однозначно виділяти пласти-колектори в прцесі інтерпретації.

- Дозволяють судити про характер насичення

- Знання істинного значення опору пласта і опору зони проникнення дозволяють вийти на К_п і К_нгн.

В основі метода БК (СЭЗ) лежить поняття опору заземлень. Крім основного електрода А існують додаткові електроди (екранні), які фокусують електричне поле, яке створюється електродом А в свердловині таким чином, щоб силові лінії цього поля були перпендикулярні до осі свердловини (або в латеральному напрямку).екранні електроди перешкоджають розтіканню струму від електрода А по стволу свердловини і направляють його в глибину досліджуваних порід. Це забезпечує найбільш різку залежність опору заземлення R_A, а отже і ефективного опору r_Э від питомого опору порід, проти яких розміщено заземлення А. Фокусуюча дія екранних електродів залежить від сили струму, який протікає в них.

В модифікації БК-3 екранні електроди розміщені симетрично відносно електрода А. Його загальна довжина становить 3,2 м, мінімальна потужність пласта, який виділяється цим зондом 0,5 м при довжині центрального електрода 0,15 м.. Ця модифікація дуже ефективна при вивченні тонкошаруватих розрізів і неоднорідних пластів, а також високоомних розрізів, недолік такого зонда - неможливість збільшити радіус дослідження (1-2 м) шляхом зміни його розмірів.

В БК-7 крім живлячого електрода А є два екранні електроди А₁ і А₂ і дві пари вимірювальних електроди М₁ М₂ N₁ N₂. в БК-9 між основними електродами А₁ і А₂ і N₁ N₂ встановлюються додаткова екранні електроди В₁ і В₂. Головними задачами крім вище названих є визначення параметрів зони проникнення фільтрату промив очної рідини і істинний питомий опір пластів. При дуже сольоних промив очних рідинах і частому чергуванні пластів питомий опір останніх визначається тільки по даним r_Э методів БК.

4. Вертикальне сейсмічне профілювання (ВСП)

Метод вертикального сейсмічного профілювання (ВСП) застосовується для визначення вирішення геологічних, методичних та технологічних задач протягом усіх етапів геологорозвідувального процесу. Метод полягає у виконанні білясвердловинних та міжсвердловинних досліджень у сейсморозвідувальному діапазоні частот. При ВСП використовують системи спостережень які складаються з двох елементів (джерел та приймачів) пружних хвиль. Один з яких розташовується і пересувається вздовж стовбуру свердловини, це як правило сейсмоприймач, а другий розташовується на денній поверхні чи в іншій свердловині. Проводячи вибухи на різних відстанях і по різним азимутам від устя свердловини можна вивчати додаткові явища, такі, як нахил пластів, зміну відбиваючої здатності при зміні кута падіння хвилі, обмінні хвилі, головні хвилі, анізотропію і т.д. Методом ВСП вивчається саме процес формування хвильового поля, яке спостерігається на земній поверхні. Одночасно виділяються, простежуються, вивчаються хвилі різних типів (поздовжні, поперечні та обмінні) та неоднакової природи (кратні), що збуджуються у джерелі та утворюються на неоднорідності середовища. Реєструються та вивчаються не лише перші вступи хвиль, як при інтегральному сейсмічному каротажі, але й уся наступна частина сейсмограми. На відміну від більшості геофізичних свердловинних методів, що вивчають розріз лише поблизу стовбуру свердловини ВСП дозволяє вивчати середовище навколо свердловини, та між свердловинами, на значних відстанях та для дуже широкого кола геологічних умов і задач.

Гама-каротаж

Сутність ГК полягає у вивченні природного гама-поля по стволу свердловини шляхом реєстрації інтегральної і диференціальної інтенсивності гама-випромінювання, яке виникає при самочинному розпаді р/а елементів в гірських породах. Таким чином, предмет дослідження в природних гама-методах – природна р/а гірських порід, вскритих свердловиною. Вона обумовлена присутністю в них р/а елементів – U, Ra, Th, K. Максимальною р/а характеризуються глини, глинисті і бітумінозні сланці, фосфорити, калійні солі. Р/а інших осадочних порід знаходиться в прямій залежності від їх степені глинистості, а карбонатів – від вмісту теригенного матеріалу (нерозчиненого осаду).

Природна р/а г/порід в свердловині вимірюється свердловинним радіометром. Він переміщується по свердловині і при цьому індикатор g-випромінювання реєструє інтенсивність g-поля, обумовлену р/а г/порід, промивочної рідини стальної колони і цементу. Одноканальна апаратура складається з свердловинного приладу, з’єднаного через електричну лінію геофізичного кабеля з наземною панеллю і джерелом живлення. Двоканальна дозволяє реєструвати одночасно по дві криві – ГМ і НГМ, ГМ і ННМ_Т, ГМ і ГМ і ННМ-НТ. В якості датчиків використовуються газорозрядні, сцинтиляційні, напівпровідникові лічильники.

Важливе значення має вибір оптимальної швидкості v переміщення свердловинного радіометра і постійної часу t інтегратора. Оптимальне значення t розраховують за формулою t=1/2ε²І_g_ср, де ε – відносна похибка. Оптимальну швидкість підйому розраховують за формулою v£1800h/t. Масштаб запису повинен забезпечити достатню диференціацію вивчаємого розрізу (1:200, 1:500). Оскільки радіус дослідження ГМ малий близько 40 см, то І_g залежить від діаметру свердловини, положення приладу відносно стінки свердловини, р/а і щільності промивочної рідини, товщини колони і цементного каменю. Криві ГМ зареєстровані в свердловинах з різними умовами вимірювань неспівставні і тому показання ГМ повинні приводити до стандартних умов – відсутність впливу діаметру свердловини, товщини колони і цементного каменю. Крива ГК характеризує природну g-активність гірських порід теригенних свердловин і використовується для вирішення наступних задач:

1. літологічне розчленування розрізу

2. кореляція геологічного розрізу

3. виділення корисних копалин (уранових, торієвих, марганцевих, залізних руд)

4. виділення порід-колекторів

5. визначення абсолютного віку

дані ГК дозволяють вийти на коефіцієнт глинистості (об’ємна), визначити вміст р/а сировини.