Видання, які рекомендовані в бібліографічному огляді

Шановні друзі!

Серед тих визначних діячів, чиї серця, помисли, талант спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові до батьківщини, Шевченко по праву займає почесне місце. З палаючим вогнем у душі захищав він свободу і незалежність вітчизни, честь і гідність народу. Безсмертне ім’я великого українського поета і художника Т. Г. Шевченка відоме скрізь як ім’я людини, що віддала своє життя боротьбі за свободу українського народу.

Своєю творчістю Т. Г. Шевченко відкрив нову епоху в українській літературі, створив чудові зразки поезії, які могутньо зазвучали над світом як гнівне звинувачення царизмові, як пристрасний заклик до активної боротьби за кращу долю. Натхненні поетичні твори Тараса Шевченка – неоціненний скарб світової літератури . За півтора століття після смерті поета накопичений величезний інформаційний матеріал про його життя і творчість. Видані цікаві спогади сучасників: художників, літераторів, громадських діячів, істориків, етнографів, акторів, представників духовенства, військових, політиків, рідних і близьких поета, і навіть звичайних селян.

В нашій бібліотеці зібрано багато видань, присвячених життю і діяльності видатного митця українського народу - Т.Г. Шевченку. З окремими, найбільш цікавими, на мій погляд, виданнями я хочу познайомити вас у своєму бібліографічному огляді.

Життя Тараса Шевченка [1]

В першу чергухочу звернути вашу увагу на книгу професора Павла Зайцева «Життя Тараса Шевченка». Своїми дослідженнями український громадсько-політичний і культурний діяч, учений-літературознавець, Павло́ Іва́нович За́йцев здобув собі ім`я видатного шевченкознавця ще перед першою світовою війною.

Вперше ця книга була видана у 1955 році за кордоном. На той час це була єдина у своєму роді, правдива біографія Тараса Шевченка.
Книга розкриває і утверджує перед читачем новий, нетрадиційний образ Шевченка. Написана з пієтетом патріота і глибокою любов`ю до поета. Дослідженню життя і творів письменника проф. Павло Зайцев присвятив усю свою довгорічну діяльність ученого, тому ця книга дає зразок справді вільного, неупередженого, об`єктивного вивчення.

У роки Незалежності України дане видання перевидається двічі: у 1994 році та у 2004 році, у серії «Бібліотека українського раритету» Київського видавництва «Обереги».

Шевченкознавчі студії [2]

Могутнє слово Шевченка супроводжувало Івана Франка усе його творче життя. На творчості великого свого попередника Іван Франко зростав як поет. Та ще більше Шевченкові твори цікавили його як дослідника – на їх прикладі Франко відточував не лише своє мистецьке перо, а й літературознавчий інструментарій.

Творча спадщина І. Франка – один із небагатьох у світовій практиці випадків, коли талановитий письменник пильно вдивляється у свою творчу практику та практику своїх колег як критик та літературознавець.

У цій книзі вперше в Україні зібрано шевченкознавчі студії Івана Франка, які друкувалися від 80-х років XIX ст. до перших десятиліть ХХ ст. в українських, польських, німецьких та ін. виданнях. Згруповані в одному виданні шевченкознавчі праці І. Франка відображають еволюцію його поглядів, а також дають змогу глибше осягнути ідейно-тематичні та образно-стильові особливості поезії Т. Шевченка, історичне значення художнього досвіду великого поета в українській і світовій літературі.

Шевченкознавці праці Івана Франка неоднозначно були предметом наукових досліджень. Особливо зацікавилися цим питанням у післявоєнні роки і в Україні, і в українській діаспорі. Поштовхом до осмислення значущості цих праць було святкування ювілеїв Т. Шевченка та І. Франка.

Сьогодні знову і знову звертаємося до шевченкознавчих праць І. Франка, намагаємось осмислити той небуденний набуток, що пов`язаний з діяльністю Франка як найбільшого і найгрунтовнішого знавця творчості геніального Тараса. Познайомившись із цими працями у нас є можливість простежити основні проблемні вузли шевченкознавчих візій І. Франка, беручи до уваги їх еволюцію, яка тривала 4 десятиліття.

Більшість із цих праць увійшла до 50-томного видання творів І. Франка, проте, подані з купюрами та заідеологізованими коментарями, вони потребують сьогодні нового прочитання. Іван Франко у своїх художніх творах щораз частіше звертається до постаті Т. Шевченка. У його творчості І. Франко відчував джерела своєї громадянської лірики, критичного сприйняття дійсності, палкої любові до «рабів німих». Ця тенденція властива не тільки літературознавчим працям І. Франка, а й художнім творам, присвяченим творчості Шевченка.

Єфремов, С. О. Шевченкознавчі студії [3]

Серед науковців – дослідників творчості Тараса Шевченка, які першими зайнялися ґрунтовним вивченням його літературної спадщини, чільне місце належить видатному історику української літератури, критику, публіцисту, культурно-громадському діячеві Сергію Єфремову (1876 – 1939).

Сергій Олександрович Єфремов – історик української літератури, критик, публіцист, культурно-громадський діяч, академік, голова управи і секретар Історико-філологічного відділу Всеукраїнської Академії наук, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка.

Два томи його вибраних праць, видані 1993 та 2002 р. – засвідчили не лише масштаб та значення особистості Єфремова, а й неповноту наших уявлень про суспільно-літературні прцеси тієї доби, коли працювали Єфремов та його сподвижники.

Шевченко посів серед наукових зацікавлень Єфремова особливе місце, його перші літературно-критичні виступи пов`язані саме з Шевченком: 1899 року, коли Єфремов починає активно виступати як літературний критик – більшість його публікацій присвячені саме Шевченкові. Таким чином на землі століть Єфремов підсумовує здобутки попереднього шевченкознавства і надовго стає душею, мотором та найактивнішим учасником шевченкознавства нового. Єфремов привертав увагу української культурної спільноти до наближення століття від народження поета, котрого називає тут не лише найвизначнішим представником української літератури, а й «титаном народної поезії всіх країн». Саме Шевченко, стверджує Єфремов, вивільнив український рух із тісних меж «місцевого провінціалізму» та надав йому широкого національного значення. З пристрастю щирого вболівання висловлює тут автор своє розуміння того, чим має бути ознаменований такий ювілей: адже вшанування письменника – це насамперед, звичайно, поширення його творів серед якнайчисельніших мас людності, при тому «по змозі у повних і перевірених текстах»; це також і поширення відомостей про його життя та діяльність, загалом – увічнення його пам`яті у формах, що їх виробило громадянське суспільство.

До видання ввійшли вперше зібрані разом шевченкознавчі твори (від 1899 р. до арешту в 1929-му) – як фундаментальні наукові праці, так і оригінальні розвідки, полемічні статті, рецензії на тогочасні публікації, що стосуються життя і творчості Кобзаря.

Тарасові шляхи [4]

Страждання наших предків, які спізнали, що таке утиски царизму і кріпацтва, заслання і каземати, з погляду сучасного суспільства здаються незначними порівняно з тим, що пережило людство в період тоталітаризму і фашизму з їх концтаборами та геноцидом за національними, інтелектуальними чи соціальними ознаками.

Але страждання людини, особливо душевні, завжди були, є і будуть стражданнями, які відносяться до Тараса Шевченка. Тільки той, хто не має серця, душі або має значні психічні розлади, може зневажливо ставитися до страждань людей у минулому як до дріб`язкових, звертаючи свою увагу лиш на ступінь фізичного покарання, зосереджуючись тільки на фізіологічний та матеріальний стороні життя.

Звичайно, переживання закоханої молодої людини і муки в`ягня чи приреченого на смерть – поняття не спів мірні, та в обох випадках – страждає людська душа. Хотілось би, щоб із усіх терзань людських лишилася тільки страждання і муки творчості, без яких неможливе створення шедеврів мистецтв, літератури, відкриття в науці, винаходи в техніці.

Великі світу цього полишили нам твори, в яких відобразили свої страждання, співзвучні більшості людей, тому вони Співзвучні саме стражданням людства. У творах великих, в листах, щоденниках та й у спогадах про їхніх сучасників ми черпаємо ту животворну силу, яка дає нам опору, щоб піднятися над усім буденним, і у таким способом стати справжньою людиною, творцем духу, духовності, аби хоча б зменшити ті страждання людства, якщо вже не можна уникнути їх зовсім.

Давайте заглянемо в книгу, погортаємо її, дізнаємося про окремі факти біографії, ретельно вивчимо біографію Тараса Шевченка. В мене виникло бажання привернути і свою і вашу увагу сучасника до страждань, душу українського генія – Тараса Григоровича Шевченка, мудрість творів, якого здається, не осягнув сповна ще кожен краянин – громадянин держави України. Найвищий рівень Шевченкового духу не збагнула ще повною мірою і світова громадськість. Адже наш Кобзар – це унікальне явище не тільки в поезії, в духовному житті України, а й у світовій культурі.

Талант – це така унікальна піщинка-трудівниця, яка тільки тоді утворює перлину геніальності, що залишається у вічності, коли попадає в певне живильне середовище, незважаючи на різні підводні течії, надворні бурі шторми буденності. Треба віддати належне і тому, хто своєю тяжкою працею відшукує і дістає з глибин буття ту перлину, щоб її краса радувала людство.

Видання, які рекомендовані в бібліографічному огляді

1.Зайцев, П. Життя Тараса Шевченка [Текст]: 2-е вид. / П. Зайцев. – К.: Обереги, 2004. – 480с.

2. Франко, І. Шевченкознавчі студії [Текст] /упоряд. М. Гнатюк. – Львів: Світ, 2005. – 472с.

3. Єфремов, С.О. Шевченкознавчі студії [Текст] / С. О. Єфремов; передмова Е. С. ; упорядкув. О. В. Меленчук. – К.: Україна, 2008. – 368с.

Є до мене запитання? Якщо ні, дякую за увагу!