Методичні рекомендації до вивчення теми. Як завжди, підготовку до вивчення теми розпочніть із пригадування лекційного матеріалу
Як завжди, підготовку до вивчення теми розпочніть із пригадування лекційного матеріалу. Використайте нижченаведений опорний конспект лекції, а також запропонований план (логіку) засвоєння матеріалу:
1. Суспільство, типи та характерні ознаки.
2. Соціальні спільноти та статусно-рольові складники суспільства.
3. Соціальні інститути, їх функції.
4. Соціальні процеси.
5. Теорія соціальної стратифікації.
Готуючись до семінару, пригадайте відомі вам із історії філософії, політології дефініції терміна «суспільство».
Знайдіть і порівняйте визначення суспільства у О. Конта, М. Вебера, Т. Парсонса. Вчитайтесь у визначення терміна «суспільство» в опорному конспекті лекцій. Пригадайте або знайдіть у науковій літературі, які типи і види суспільств вам відомі.
Вихідним моментом у підготовці теми має стати розуміння, що суспільство — це соціальна система, а соціальна система — це цілісне соціальне утворення, де основним елементом є люди, їх зв'язки і стосунки.
Кожна людина у суспільстві має свій соціальний статус і соціальну роль. Статус — це позиція людини у суспільстві, пов'язана з певними правами і обов'язками, яка визначається соціально значущими для даної суспільної системи ознаками. Статуси бувають соціальні й особисті, мають певні ранги. Соціальна роль — це модель поведінки у відповідності зі статусом. Всі люди зі своїми статусами і ролями вступають у складну систему соціальних зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле— соціальну спільноту. Соціальні спільноти бувають масові й групові. Групові соціальні спільноти, або соціальні групи, розрізняються як первинні та вторинні, формальні та неформальні.
Усі індивіди, що об'єднуються у спільноти, мають соціальні потреби, які задовольняються не автоматично, а за допомогою стійких форм організації і регулювання спільної діяльності людей, що називаються соціальними інститутами. Основними з них є економічні, політичні, сім'ї, освіти, релігійні соціальні інститути, їх основними функціями, крім задоволення соціальних потреб, є ще й соціальне управління та соціальний контроль.
Суспільство — це система соціальних інститутів, їх регулятори постійно перебувають у процесі оновлення. Ніщо у суспільстві не може відбуватися поза соціальним процесом. Соціальний процес — послідовна зміна явищ суспільного буття, соціальні зміни в динаміці.
За рівнем соціальної системи розрізняються процеси:
— внутрішньоособистісні;
— міжособистісні;
— процеси, що відбуваються між індивідом і групою;
— процеси, які змінюють відносини між двома групами (спільнотами);
— процеси, які змінюють організацію і внутрішню структуру спільності;
— процеси, які змінюють глобальну структуру суспільства.
— їх ще розрізняють, як
— особливі (урбанізація, адаптація);
— загальні (пов'язані з діяльністю соціальних інститутів);
— соціетальні (глобальні процеси зміни структури суспільства).
Для кращого розуміння суті соціальних процесів слід розглянути поняття: соціальна мобільність, співробітництво, пристосування, дезорганізація, міграція.
Соціальна мобільність — це процес переміщення індивідів між ієрархічними або іншими елементами соціальної структури.
Соціальна структура — це анатомічний скелет суспільства. У соціології соціальна структура розглядається як в широкому, так і у вузькому значенні. В першому випадку соціальну структуру розуміють як поділ суспільства на сфери життя людей (економічну, соціально-політичну, духовну) — на виробництво, обмін, розподіл, споживання.
У більш вузькому значенні аналізуються соціальна стратифікація та соціальна диференціація, яку розуміють, як усі відмінності між людьми в процесі їх життєдіяльності.
Загалом, соціологія виділяє два головних елементи соціальної структури:
1. Соціальні інститути - безособова система ролей і статусів.
2. Система класів, верств, професійних та інших груп.
Ці підходи є взємодоповнювальними. Соціальні інститути являють собою більш або менш рухому суспільну форму організації й регулювання діяльності соціальних груп.
Соціальні групи, які виступають активним суб'єктивним компонентом соціальної структури, інтегруються в неї, якщо це відповідає їх потребам, інтересам та цінностям, або її відхиляють.
Прийнято виділяти такі види соціальних структур:
— соціально-класова (класи, соціальні верстви, соціальні групи, прошарки, стани);
— соціально-демографічна (вік, стать);
— соціально-територіальна (міська, сільська спільноти, населення агломерацій, переселенські групи);
— соціально-професійна;
— соціально-етнічна та ін.
Різноманіття відносин, ролей, позицій призводить до відмінностей між людьми в кожному конкретному суспільстві. Для опису системи нерівності між групами (спільностями) людей у соціології використовується поняття соціальна стратифікація.
Виділяють дев'ять типів стратифікаційних систем, які можуть бути використані для опису будь-якого суспільства:
— фізико-генетична;
— соціально-професійна;
— рабовласницька;
— класова;
— кастова;
— культурно-символічна;
— станова;
— культурно-нормативна;
— етакратична.
Ці типи стратифікаційних систем існують у сучасних суспільствах у складних, змішаних комбінаціях взаємодоповнюючи одна одну.
Соціальна стратифікація означає не тільки різне становище у суспільстві окремих індивідів чи родин, а саме їх нерівність. При цьому важливим положенням теорії стратифікації є проблема соціальної мобільності, яка ставить питання про методи зміни особистістю чи групою свого соціального становища. Виділяють два основні шляхи підвищення соціального рангу: аскрипція та досягнення.
Вивчення соціальної структури має велике значення, оскільки саме вона виступає головним регулятором еволюції суспільства.
Ретельно виконуючи завдання за завданням у вищевказаній логічній послідовності, намагайтеся якомога глибше розібратися з кожним поставленим завданням, використовуючи літературу до теми. Це стане запорукою того, що ви зможете підготуватися до відповіді на питання плану семінарського заняття.
Городяненко