Способи колективного захисту

 

Основні захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпеки при роботі закритих джерел (виключаючих влучення радіації в навколишнє середовище), засновані на знаннях наступних законів поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною:

а) доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випромінювання і часу впливу;

б) інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено пропорційному квадрату відстані;

в) інтенсивність випромінювання зменшується за допомогою екранів.

Із цих закономірностей випливають основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:

1) зменшення потужності джерел до мінімальних величин ("захист кількістю");

2) скорочення часу роботи із джерелом ("захист часом");

3) збільшення відстані від джерел до працівників ("захист відстанню");

4) екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання ("захист екраном").

Основні принципи захисту від відкритих джерел іонізуючого випроміннювання такі:

1) використання способів захисту, що застосовуються при роботі із закритими джерелами випромінювання;

2) герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що приводять до витоку радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

3) заходи планувального характеру;

4) застосування санітарно-технічних засобів і устаткування;

5) використання засобів індивідуального захисту та санітарної обробки персоналу;

6) виконання правил особистої гігієни (у випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття підлягають дезактивації під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації - похованню);

7) дезактивація будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту.

 

Захист від медичних діагностичних джерел опромінення

 

1. Виключення необґрунтованих радіологічних досліджень.

2. Зміна структури досліджень на користь методів з малим дозовим навантаженням.

3. Впровадження нової апаратур, оснащеною сучасною електронною технікою посиленого візуального зображення.

4. Застосування екранів для захисту ділянок тіла, що підлягають дослідженню.

 

Основні захисні заходи від поразки електричним струмом

 

До них ставляться:

1. Застосування малих напруг і низьковольтних електричних мереж. Для забезпечення безпеки электропотребителей варто застосовувати напругу до 42 В, у приміщеннях з підвищеною небезпекою - 36 В, а в особливо небезпечних - 12 В.

2. Контроль ізоляції.

3. Захисне заземлення

4. Захисне автоматичне відключення.

5. Захист від випадкового торкання до струмопровідних частин.

6. Вирівнювання потенціалів для виключення виникнення крокової напруги.

До організаційних заходів електробезпечності належать:

а) вимоги до електротехнічного персоналу:

- вік персоналу для самостійної роботи зобов'язаний бути не менше 18 років;

- персонал не повинен мати хвороб і каліцтв, що перешкоджають роботі на електроустановках;

- допуск до роботи тільки навченого персоналу;

б) всі роботи на електроустановках повинні виконуватися строго відповідно до правил.

До технічних заходів електробезпечності належать:

- відключення від напруги робочого місця при налагоджувальних роботах;

- установка попереджуючих, заборонних плакатів і огороджень;

- перевірка відсутності напруги;

- накладка переносних захисних заземлень на відключені струмопровідні частини.

 

Захисні засоби

 

Захисними засобами в електроустановках називаються прилади, апарати, переносні пристосування і пристрої, що служать для захисту персоналу від поразки електричним струмом, а також від впливу електричної дуги, продуктів її горіння і т.д.

Ізолюючі захисні засоби - це вироби, виготовлені з діелектрика (бакеліт, текстоліт, порцелян, гума, пластмаса та ін.). Вони, у свою чергу, діляться на основні і додаткові.

Основні захисні засоби - це такі, ізоляція яких надійно витримує робочу напругу електричної установки. До них відносяться: вимірювальні штанги; покажчики напруги; спеціальні пристрої для ремонтних робіт, індикатори.

Додаткові захисні засоби - це засоби, не гарантуючі надійну ізоляцію від робочої напруги і, що з’являються додатковим заходом. До них належать діелектричні рукавички, діелектричні боти та калоші, діелектричні коврики; ізолюючі підставки.

До обгорочуючих захисних засобів відносяться: ширми, бар'єри, щити, сітки і т.д.; попереджуючі та заборонні плакати.

 

Захист від електромагнітних випромінювань

 

Для запобігання професійних захворювань, що виникають під впливом ЕМП, установлені допустимі норми опромінення.

Як захисні засоби і заходи застосовуються: захист часом, відстанню, екранування джерел випромінювання, зменшення випромінювання безпосередньо в самому джерелі випромінювання, екранування робочих місць, засоби індивідуального захисту, виділення зон випромінювання.

Методами захисту від дії ІЧ (інфрачервоного) випромінювання є: теплоізоляція гарячих поверхонь, охолодження поверхонь, що випромінюють тепло, екранування джерел випромінювання, застосування засобів індивідуального захисту, організація раціонального режиму роботи і відпочинку.

Зниження інтенсивності УФ опромінення досягається захистом відстанню, екрануванням джерел випромінювання, екрануванням робочих місць, засобами індивідуального захисту, спеціальним фарбуванням приміщень і раціональним розміщенням робочих місць.

Для захисту від лазерного випромінювання застосовують: телевізійні системи спостереження, захисні екрани (кожухи), огородження зони дії лазера, ЗІЗ - спеціальні противолазерные окуляри, маски, халати, рукавички.

 

Захист населення от ХНР

 

Основним у захисті людини від дії шкідливих речовин є санітарне нормування їхньої концентрації в різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів і стоків.

 

Біологічний захист

 

Насамперед, профілактикою інфекційних захворювань є дотримання правил особистої гігієни.

Специфічна профілактика заснована на створенні штучного імунітету шляхом щеплень. Проти ряду захворювань (віспа, дифтерія, туберкульоз) попереджуючі щеплення проводяться по певному розробленому плану. Боротьба з іншими інфекціями передбачає щеплення лише у випадках небезпеки їхнього поширення.

Для захисту від проникнення в організм людини збудників хвороб під час НС використають такі ж засоби, як і для захисту від РР (радіоактивних речовин) і ХНР. Ці засоби захисту розділяють на:

- індивідуальні (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри);

- колективні (спеціально обладнані інженерні споруди).

У комплексі заходів біологічного захисту обов'язковою складовою частиною є дезінфекція, дезінсекція і дератизація.

 

5.2 Захист населення на побутовому рівні

 

5.2.1 Правила поведінки людей у зоні зараження

 

Оповіщення населення про погрозу зараження у випадку виникнення аварій проводиться негайно після встановлення факту аварії та попереднього прогнозу про напрямок поширення хмари зараженого повітря. В інформації про аварію говориться: яка речовина викинута в навколишнє середовище, у яких районах (житлових кварталах) може виникнути найбільша небезпека поширення хмари зараженого повітря, які міри захисту необхідно терміново почати.

Якщо сигнал застав на вулиці, то не слід піддаватися паніці. Необхідно зорієнтуватися, де перебуває джерело виникнення небезпеки. Після цього почати прискорений рух убік, перпендикулярний напрямку вітру. Якщо на шляху прямування зустрінуться перешкоди (високий забір, ріка, озеро і т.п.), що не дозволяють швидко вийти з небезпечної зони, а поблизу перебувають житловий або громадського призначення будинок, необхідно тимчасово вкритися в ньому. У випадку поширення пар хлору, варто здійнятися на верхній поверх, якщо це аміак, необхідно вкритися на першому поверсі. Більше надійним укриттям у цьому випадку будуть приміщення житлових будинків.

Якщо сигнал застав вдома, то не треба його залишати. Необхідно закрити вікна, фрамуги, кватирки й підготувати ЗІЗ. При їхній відсутності швидко виготовити ватно-марлеві пов'язки, у крайньому випадку, взяти рушник, шматок тканини, змочити їх 2%-м розчином питної соди (при захисті від хлору) або 5%-м розчином лимонної кислоти (при захисті від аміаку), у крайньому випадку простою водою.

Необхідно прийняти заходи щодо герметизації житлових приміщень від проникнення в них небезпечних речовин.

Якщо не було рекомендацій про евакуації з житлових приміщень, то перейдіть у кімнату, що знаходиться з підвітреного боку відносно поширення хмари зараженого повітря. При відсутності такої можливості найкраще зайти в ту частину квартири (будинка), що найменше піддається впливу протягів.

Не забувайте, що вітер може змінити свій напрямок, істотно скоротивши тривалість дії зараженої хмари. Після одержання сигналу "Відбій хімічної тривоги", відкрийте вікна і провітрите приміщення.

Необхідно знати, що ширина зони зараження залежно від відстані від джерела зараження і швидкості вітру може коливатися від десятків до декількох сотень метрів. А це значить, що на вихід з небезпечної зони при русі зі швидкістю 4 км/год буде потрібно 10-15 хвилин. При наявності стерпних концентрацій цього часу може бути досить, щоб вбезпечити себе.

Іти треба швидко, уникаючи при цьому ярів, лощин, парків. Обов'язково обходити видимі скупчення пар отруйних речовин і диму.

При виході із зони зараження необхідно використати протигази (респіратори), а при їхній відсутності - найпростіші пов'язки з марлі або тканини, змочені водою.

 

5.2.2 Захист продуктів харчування і води

 

Основним способом захисту продуктів харчування і води від зараження є їхня ізоляція від зовнішнього середовища.

Найкраще захищені консервовані продукти, а також загорнені в пергамент, целофан і щільний папір. Упаковані продукти рекомендується зберігати в буфетах, шафах, ящиках і домашніх холодильниках. Для захисту продуктів харчування можна використати скляні та глиняні банки, різний домашній посуд, захисні мішки із прогумованої тканини або поліетиленових плівок, дерев'яні або фанерні ящики, вистилений зсередини щільним папером.

Особливо ретельно потрібно захищати хліб, сухарі, кондитерські вироби. Для цього застосовують поліетиленові мішечки, пергамент, плівки та інші подібні матеріали Для захисту рідких продуктів використаються посуд з добре пригнаними кришками, посудини із притертими пробками термоси, бідони, банки, пляшки. Картоплю, капусту та інші свіжі овочі варто зберігати в дерев'яних або фанерних ящиках, вистелених зсередини щільним папером, целофаном, поліетиленовою плівкою або клейонкою і укритих брезентом або іншою щільною тканиною.

Запаси питної води варто тримати в герметичному скляному або металевому посуді. Цю воду бажано щодня заміняти свіжою.

Для герметизації різних сховищ щілини в їхніх стелях і стінах замазують глиняним (цементним, вапняним) розчином. У дерев'яних приміщеннях щілини проконопачують мохами або ганчірками і штукатурять. Стіни цих приміщень зовні обвалують землею. Вікна наглухо закладають цеглою і замазують глиною або зашпаровують по обидва боки щитами, простір між якими засипають землею (піском). Частина вікон може залишатися незакритими. На ці вікна роблять знімні щити, що обшитые толем або іншим щільним матеріалом. Щілини між деталями вікон варто промастити замазкою або яким-небудь розчином. Двері ремонтують, оббивають толем, прогумованим або плівковим матеріалом. На дверну раму кріплять прокладку із пружного матеріалу: гуми губчатої, поролону. Із внутрішньої сторони дверних прорізів роблять занавеси із щільного матеріалу або солом'яних матів, які за допомогою планок щільно притискають до дверної рами. Повсякденно використовувані двері повинні мати тамбур такої величини, щоб, входячи в нього, можна було спочатку закрити за собою, а потім відкрити наступні двері. У тамбурі повинне бути місце для зберігання забрудненого одягу, комбінезонів, зміни взуття.

Система вентиляції повинна відповідати всім вимогам захисту: дверцята або заслінки вільно відкриватися і закриватися, і в той же час щільно пригнані. У вентиляційну трубу ставлять фільтри з підручного матеріалу: мішковини або рогожини в кілька шарів. Керування систем вентиляції повинне здійснюватися тільки із приміщення. Щоб у сховище не проникали гризуни, вентиляційні отвори, віддушини, вікна і дверні прорізи забезпечуються дрібними металевими сітками, а нижню частину дверей оббивають смужкою листової сталі.

 

 


 

ТЕМА 6 ДЕРЖАВНЕ КЕРУВАННЯ І НАГЛЯД ЗА БЖД