Організація управління фінансами в Україні. Фінансовий апарат та його функції
В основі виділення органів управління фінансовою системою лежить її функціональне призначення. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи державної влади й управління.
До організаційного складу фінансової системи України входять:
US' органи управління:
Міністерство фінансів;
Державна податкова адміністрація;
Контрольно-ревізійна служба;
Державне казначейство;
Тема З
Рахункова палата;
Аудиторська палата;
Департамент з нагляду за страховою діяльністю;
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
Пенсійний фонд;
Фонд соціального страхування тощо.
е& фінансові інститути:
Національний банк;
комерційні банки;
страхові компанії;
небанківські кредитні установи (ломбард тощо);
міжбанківська валютна біржа;
фондові біржі;
фінансові посередники на ринку цінних паперів.
Фінансові органи та інститути можуть бути згруповані в чотири блоки. Перший блок становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Це насамперед Міністерство фінансів України та його відокремлені підрозділи - Державне казначейство і Контрольно-ревізійна служба. До цієї ж групи відноситься Державна податкова адміністрація, яка в 1996 р. виділилась зі складу Міністерства фінансів. Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи - Рахункова палата Верховної Ради України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Департамент з нагляду за страховою діяльністю, Аудиторська палата і аудиторські фірми. Третій блок становлять фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку: Національний банк України і комерційні банки, міжбанківська валютна біржа, фондові біржі та фінансові посередники, страхові компанії. До четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування тощо.
Існує досить складна схема взаємозв'язку органів управління фінансовою системою з її окремими сферами й ланками. Як видно з наведеного розподілу повноважень фінансових органів та інститутів, основна увага в системі управління зосереджена на бюджеті держави. Це цілком природно, оскільки саме в ньому концентруються головні фінансові потоки та зв'язки.
Окремі сфери і ланки не мають відповідних фінансових органів чи інститутів управління. Так, управління фінансами суб'єктів господарювання здійснюють фінансові служби в складі управлінських структур підприємств та організацій, господарських товариств і холдингових компаній, міністерств і відомств.
Фінансова політика та механізм її реалізації 79
Як зазначалося раніше, управління фінансами в Україні здійснює відповідний фінансовий апарат, в якому визначено розподіл функцій в управлінні фінансами між державними органами:
Ф Верховна Рада України як найвищий орган законодавчої влади приймає закони, у тому числі з фінансових питань, затверджує Державний бюджет України та здійснює контроль за його виконанням в особі Рахункової палати, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики в сфері фінансів.
Ф Президент України як глава держави створює у межах коштів, передбачених Державним бюджетом для здійснення своїх повноважень, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, підписує закони, прийняті Верховною Радою, має право вето щодо цих законів із наступним поверненням їх Верховній Раді на повторний розгляд.
Ф Кабінет Міністрів України як найвищий орган виконавчої влади забезпечує проведення фінансової, інвестиційної та податкової політик, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організовує розробку проекту закону про Державний бюджет і забезпечує його виконання.
ФМіністерство фінансів України, як центральний орган виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів, виконує такі функції-
> реалізує державну фінансову політику;
> складає проект Державного бюджету;
> організовує виконання Державного бюджету;
> контролює виконання Державного бюджету та складає звіт про його виконання;
> забезпечує захист фінансових інтересів держави, здійснює
■ контроль за дотриманням фінансового законодавства;
> проводить методичну роботу з питань фінансового та бюджетного планування;
> здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;
> розробляє пропозиції з удосконалення податкової політики;
> здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів, бере участь в роботі керівних органів фондових бірж;
> вивчає валютно-фінансові проблеми в сфері міжнародного економічного співробітництва;
> готує і подає до Кабінету Міністрів пропозиції щодо вступу України до міжнародних фінансових організацій та членства в них тощо.
Тема З
т- До 1996 року в складі Міністерства фінансів знаходилася Державна податкова служба України. Але пізніше вона була відокремлена від Міністерства фінансів (що було аргументовано метою посилення контролю за справлянням податків) і набула статусу окремого міністерства. - Головними завданнями'ДерШаШоІШдаткО^оїШЩаУШШШШ здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів;
розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб -платників податків та єдиного банку даних про платників -юридичних осіб;
проведення роз 'яснювальноїроботи серед платників податків з питань оподаткування;
попередження та розкриття злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування. При Міністерстві фінансів України діють Державна контрольно-ревізійна служба (ДКРС) та Державне казначейство.
* ДКРС була створена в січні 1993 р., про що свідчить Закон
України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".
Головними завданнями Державної контрольно-ревізійної служби є:
> здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також; на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів;
> здійснення контролю за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в цих установах;
> розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у майбутньому.
♦ Наказом Президента України від 27.04.1995 року було
засноване Державне казначейство України при Міністерстві фінансів
на базі відповідно ліквідованих Управління виконання Державного
бюджету та Головного управління обслуговування державного
зовнішнього боргу Міністерства фінансів.
Фінансова політика та механізм її реалізації 81
організація касового виконання Державного та місцевих бюджетів України і здійснення контролю за ними;
ведення обліку, здійснення контролю та складання звітності про стан виконання Державного бюджету України тамісцевих бюджетів;
розподіл відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, між: різними рівнями бюджетної системи;
управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатківі визначених на відповідний період;
здійснення контролю за надходженням та використанням коштів державних позабюджетних фондів;
здійснення управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;
розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів та коштів державних позабюджетних фондів.
Ф У 1997 році було прийнято Закон "Про Рахункову палату Верховної Ради України ".
пэ" Основними завданнями Рахункової палати є:
=> контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету, фінансуванням загальнодержавних програм, укладанням угод про державні позики і кредити;
О контроль за використанням золотого запасу, дорогоцінних металів та каменів;
*> надання кредитів та здійснення операцій з розміщення золотого резерву і резерву в іноземній валюті.
♦ Органи місцевого самоврядування у сфері фінансів мають такі повноваження:
*" самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;
Тема З
*" використовують вільні бюджетні кошти, додатково отримані в процесі виконання місцевих бюджетів;
*" мають право встановлювати розміри ставок місцевих податків і зборів, перелік яких затверджується Верховною Радою України;
~~ мають повноваження в галузі ціноутворення;
■*" мають право здійснювати місцеві позики, випускати цінні папери та організовувати грошово-речові лотереї;
*" можуть виступати гарантами під надання кредитів підприємствам і установам, що належать до комунальної власності тощо.
3.4.3. Особливості управління фінансами в економічно-розвинених ринкових країнах
Економічний устрій, або система господарювання, визначає коло фінансових відносин, що входять у сферу управлінських функцій безпосередньо держави та її органів.
У країнах з розвиненою ринковою економікою більша частина фінансових відносин знаходиться поза увагою держави, тому що основна частина фінансових ресурсів формується та використовується їх власниками відповідно до їх потреб. Держава здійснює вплив на недержавну сферу фінансових відносин лише через:
•=> податкову політику,
<=> регламентацію кредитних відносин,
■=> регулювання фінансового ринку,
■=> формування амортизаційного фонду і систему державної підтримки.
Тобто відбувається не управління фінансами з боку держави, а вплив через фінанси - реалізація фінансової політики.
До сфери безпосереднього державного управління входять лише державні фінанси, які регулюються вищими законодавчими органами через:
■=> прийняття фінансового законодавства,
■=> затвердження держбюджету та звіту про його виконання,
■=> введення або скасування окремих податків,
О затвердження граничного розміру державного боргу тощо.
В залежності від державного устрою та політичної системи такими законодавчими органами виступають:
1. Парламент у Великобританії,
2. Національні збори у Франції,
Фінансова політика та механізм її реалізації %$
3. 
Конгрес в США,
4. Бундестаг у Німеччині тощо.
Управління фінансами в цих країнах,як правило, здійснюється кількома державними органами.
У США - Мінфін (Казначейство), яке є представником уряду:
> розробляє фінансову та податкову політику,
> здійснює емісію грошових знаків,
> займається питаннями внутрішніх позик та управління
державним боргом,
> здійснює контроль за виконанням фінансових законів, за зборами
внутрішніх доходів, грошовим обігом.
Іншим фінансовим відомством США є Адміністративне бюджетне управління при президенті. Воно ■=> складає витратну частину бюджету, ■=> розробляє фінансові програми,
■=> організує фінансовий контроль щодо управління бюджетом, ■=> є провідним органом виконавчої влади.
Управління виконанням бюджету США поділено між Мінфіном, яке проводить збір внутрішніх доходів (прибутковий податок з громадян; соцстрахування; податки з корпоративного майна та дарчих; непрямі податки), що разом складають приблизно 89% державних доходів, митною службою та Бюро з алкогольних напоїв, тютюнових виробів та вогнепальної зброї при Адміністрації президента.
У Великобританії органом державного управління фінансами виступає Казначейство. Воно опікується:
■*" розробкою, складанням та виконанням державного бюджету,
*" визначенням податкової політики,
*■ фінансово-економічним прогнозуванням,
*" міжнародними фінансовими відносинами.
■"" здійснює контроль за витрачанням коштів держпідприємствами.
Виконання бюджету в області митних зборів та акцизів організує Управління митних зборів та акцизів.
У Німеччині органом державного управління фінансами є Мінфін, який:
"^ розробляє основи фінансової, податкової, валютної та кредитної політики, % складає проект бюджету та середньострокового фінплану, •5> здійснює касове обслуговування бюджету, та ведеконтроль за його виконанням,
Тема З
Ч> забезпечує розробку основ розподілу фінансових ресурсів між:ланками бюджетної системи.
В управлінні фінансами приймає участь Федеральне відомство з фінансів та Федеральне управління державним боргом, що підпорядковані Мінфіну.
Федеральне відомство з фінансів займається:
> податковою перевіркою підприємств,
> оподаткуванням іноземних капіталовкладень,
У проблемами скасування подвійного оподаткування.
Федеральне управління державним боргом забезпечує ведення операцій з випуску і погашення позик та фінансування бюджетного дефіциту.
У Франції управління фінансами здійснює Міністерство економіки, фінансів і бюджету. До його функцій належать:
■=>розробка державного бюджету та контроль за його виконанням,
"=> касове обслуговування бюджету,
О збір податків, митних зборів тощо,
"=> контроль за фінансовими операціями,
■=> здійснення зв 'язку з підприємствами в якості акціонера,кредитора або гаранта,
■=> суспільний облік та контроль.
ВІталії функції управління фінансами розподілені між чотирма органами:
1. Управлінням державними витратами та фінансовим контролем
займається Казначейство.
2. Доходами державного бюджету - Мінфін.
3. Складанням бюджету та координацією фінансових ресурсів -Міністерство бюджету та планування.
4. Місцевими фінансами - Міністерство внутрішніх справ.
3.5. Фінансове планування
3.5.1. Зміст, значення, завдання фінансового планування та фінансових планів
Фінансове планування - це підсистема фінансового механізму,складова частина планування економічного та соціального розвитку.
Ф Фінансове планування - це діяльність із складання планів щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань,
Фінансова політика та механізм її реалізації 85
| I |
I галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць І та країни в цілому.
+ Метою фінансового планування є забезпечення оптимального розподілу та використання валового внутрішнього продукту та на цій підставі досягнення підвищення ефективності суспільного виробництва.
Фінансове планування здійснюється у всіх країнах, у більшості з них воно поставлене на високий технічний і науковий рівень та має коротко, -середньо- та довгостроковий характер.
+ Фінансове планування можна визначити і як діяльність з формування та використання цільових централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів, спрямованих на розширене відтворення та задоволення різноманітних потреб суспільства.
с^ Централізована частина фінансових ресурсів під час планування перерозподіляється у внутрігалузевому, міжгалузевому та територіальному розрізі для:
^ забезпечення пропорційного розвитку суспільного виробництва; ^ вирішення проблеми ліквідації монополізму у виробництві
окремих товарів; % посилення соціальної спрямованості розвитку економіки; % підтримки обороноздатності країни.
кэ" Децентралізована частина фінансових ресурсів у процесіфінансового планування формується та використовується з урахуванням принципів цілковитого госпрозрахунку.
Фінансове планування впливає на хід економічного та соціального планування в державі. Цей вплив є більш ефективним, якщо досягається більш повна відповідність виробничих та фінансових показників, а також максимальна збалансованість матеріальних, трудових та фінансових ресурсів в галузевому, міжгалузевому та регіональному розрізі.
Фінансове планування активно впливає на весь процес відтворення, тому що без обліку потоків формування та перерозподілу фінансових ресурсів є неможливим науково обґрунтувати темпи та пропорції розширеного відтворення. Окрім того, фінансове планування сприяє створенню умов для здійснення контролю за виробництвом та розподілом.
Конкретні завдання фінансового планування визначаютьсяфінансовою політикою. Це стосується:
Тема З
> обсягу грошових коштів та їх джерел, необхідних длявиконання планових завдань;
> виявлення резервів зростання доходів, економії на витратах;
> встановлення оптимальних пропорцій щодо розподілу коштів між: централізованими та децентралізованими фондами тощо.
3.5.2. Система фінансових планів та їх взаємозв'язок
Об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб'єктів господарювання та держави, а підсумковим результатом - складання фінансових планів, починаючи від кошторису окремого закладу і закінчуючи зведеним балансом держави.
В кожному плані визначаються доходи і витрати на певний період, зв'язки з ланками фінансової та кредитної систем (внески відрахувань на соцстрах, платежі до бюджету, плата за кредит тощо).
Фінансові плани складають всі ланки фінансової системи, причому форма фінансового плану, склад його показників .відображують специфіку відповідної ланки фінансової системи.
Так, підприємства та організації, що функціонують:
■=>на комерційних засадах, складають баланси доходів тавидатків закладів,
■=> на некомерційних засадах - кошториси;
<=> колгоспи, кооперативні підприємства, громадські об'єднання та страхові компанії- фінансові плани;
О органи державної влади всіх рівнів - бюджети.
В залежності від сфери функціонування та характеру фінансових відносин фінплани поділяються на централізовані та децентралізовані. До першої групи належать Державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим, фінплан державного майнового та особистого страхування, зведений фінансовий баланс; до другої - фінплани підприємств, організацій та закладів.
Всі фінансові плани є відносно самостійними і в той же час тісно пов'язаними між собою. Вони узагальнюють різні сторони створення, розподілу та використання частки вартості ВВП.
Вони покликані сприяти:
Ч> з'ясуванню та раціональному використанню ресурсів, необхідних для забезпечення своєчасного виконання плану соціального та економічного розвитку;
\ встановленню відповідності між рухом матеріальних та
____ грошових ресурсів, правильних пропорцій між фондами
Фінансова політика та механізм її реалізації 87
відшкодування, споживання та нагромадження, які утворюються в процесі розподілу ВВП та національного доходу.
Фінансові плани мають забезпечити також оптимальне співвідношення між централізованими та децентралізованими фондами грошових коштів.
За допомогою фінпланів встановлюється раціональне співвідношення між джерелами фінансування капіталовкладень, приросту сукупної суспільної вартості та інших видатків підприємств, визначаються оптимальні пропорції між власними, позичковими та іншими ресурсами.
Ф Бюджетне планування є найважливішою частиною фінансового планування.
Воно являє собою процес визначення обсягу тієї частини фінансових ресурсів, яка за плановий період може бути мобілізованою в державний бюджет та використаною на загальнодержавні цілі.
Одночасно визначаються параметри розподілу та перерозподілу між ланками бюджетної системи, що пов'язано з особливостями бюджетної політики держави.
Склад видатків кожного виду бюджету залежить від розподілу державних функцій між окремими рівнями державної влади; склад і обсяг доходів - від особливостей податкової політики та податкової системи держави, а також від особливостей системи державного регулювання.
Ф Фінплан страхувальника щодо майнового та особистого страхування врегульовує надходження страхових внесків та їх використання за всіма видами страхування.
Органи страхування знаходяться на госпрозрахунку.
В доходній частині фінплану відображаються всі надходження страхових платежів. У витратній частині - виплати страхових відшкодувань та страхових сум, відрахування на профілактичні заходи, в резерв внесків щодо страхування життя; в страховий пенсійний фонд, видатки на ведення страхової справи тощо.
# Організації та заклади, що здійснюють некомерційну діяльність розробляють фінансові плани у вигляді кошторису видатків (якщо знаходяться лише на бюджетному фінансуванні) або кошториси видатків та доходів (якщо мають додаткові джерела фінансових ресурсів).
Головна відмінність кошторису від фінпланів госпрозрахункових
підприємств полягає в більш детальному обґрунтуванні видатків, в
той час як доходи відображаються лише у розрізі різноманітних
джерел.__________
Тема З
Для складення кошторису в якості вихідних даних використовуються контрольні цифри та економічні нормативи.
е& Контрольні цифри складаються з показників, що відображають специфіку діяльності відповідного закладу.
Наприклад, в навчальних закладах використовується показник чисельності осіб, що навчаються, у середньорічному численні; кількість ставок викладачів. У медичних закладах стаціонарного типу - показники кількості лікарняних ліжок, днів їх функціонування, ставок медичного персоналу тощо.
Контрольні цифри не мають директивного характеру та відображають кінцеві результати діяльності закладів щодо надання різних видів послуг.
ss- Економічні нормативи, які використовуються для фінансового планування, є обов'язковими для виконання й містять нормативи:
> бюджетного фінансування діючого закладу;
> утворення фонду оплати праці;
> утворення фонду виробничого та соціального розвитку;
> утворення фонду валютних відрахувань за рахунок валютної виручки.
Окрім контрольних цифр та економічних нормативів, заклади можуть отримувати державне замовлення на введення в дію нових виробничих потужностей та об'єктів за рахунок державних централізованих капіталовкладень.
Базуючись на контрольних цифрах та економічних нормативах, державному замовленні, заклади складають кошторис видатків та доходів, який має бути розглянутим трудовим колективом та затвердженим керівництвом закладу і головою профспілки.
Складений кошторис вміщує три великих розділи:
Ф Баланс доходів та видатків;
ф Виробничі показники.
® Розрахунки та обґрунтовування видатків та доходів.
В 1-му розділі щодо видатків вказують:
- матеріальні та прирівняні до них витрати;
- фонд заробітної плати;
- фонд виробничого та соціального розвитку;
- фонд матеріального стимулювання;
- інші фонди та резерви.
В 1-му розділі щодо доходів вказують:
- фінансування з бюджету;
Фінансова політика та механізм її реалізації 89
-додаткові платні послуги населенню;
- надання послуг за договорами між організаціями;
- інші надходження;
- виручка від передачі в оренду приміщень та обладнання.
Баланс видатків та доходів за кошторисом надається в річному численні з щоквартальною розбивкою.
У всіх розділах кошторису наводяться планові та звітні дані поточного року, що дозволяє порівняти їх з показниками планового року.
♦ Фінансовий план виробничого підприємства будується у формі балансу доходів та видатків.
До доходів та надходжень коштів належать прибуток та амортизаційні відрахування; кошти від продажу цінних паперів, пайові внески громадян; виручка від реалізації майна, що вибуває, приріст стійких пасивів, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві; довгострокові позики банків тощо.
До видатків та відрахувань коштів належать - фінансування розвитку науки та техніки, соціального розвитку, сплата відсотків за кредит та погашення довгострокового кредиту.
Взаємини з бюджетом відображають платежі до бюджету з ПДВ, акцизного збору, податку на прибуток та інші платежі, а також отримані з бюджету суми (якщо такі мали місце).
Всі перераховані вище фінансові плани узагальнюються у зведеному фінансовому балансі. Це розрахунковий документ, в якому знаходять відображення рух всіх централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів як за джерелами формування, так і за напрямками витрачання.
Щодо доходної частини фінансового балансу - в ній знаходить відображення:
■=>прибуток підприємств,
■=> доходи від лісового господарства,
О відрахування підприємств на соціальні потреби,
=> ПДВ,
Оакцизний збір,
■=>амортизаційні відрахування;
■=> суми страхових внесків за майновим та особистим страхуванням;
О доходи від реалізації держпозик та лотерейних білетів;
"=> доходи від зовнішньої торгівлі тощо.
У видатковій частині відображають витрати на: ■=> капіталовкладення;
приріст оборотних коштів;
соціальні потреби;
оборону;
управління;
утворення резервів;
виплати страхового відшкодування;
витрати за держпозикою тощо. У зведеному фінансовому балансі визначаються напрями використання фінансових ресурсів на утворення фондів відтворення, споживання, нагромадження.
♦ Фінансовий баланс - цефактично зведена фінансова
програма економічного і соціального розвитку держави. Він дає
можливість встановити взаємозв'язок матеріальної та
вартісної структур ВВП в процесі відтворення на плановий
період, визначити напрями забезпечення планових завдань
фінансовими ресурсами.
Ґрунтуючись на зведеному фінансовому балансі, визначають
фінансові показники ефективності суспільного виробництва,
розробляють стратегічні напрями фінансової політики.
3.5.3. Зміни щодо змісту фінансового планування при переході до ринкових відносин. Методи фінансового планування
В умовах адміністративно-командної системи формування та розподілу грошових доходів та нагромаджень, їх групування в централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів визначалося через директивне планування, як одну з функцій управління.
В умовах ринкової економіки планування як функція управління не може приймати форму загального охоплення всіх сторін економічної та соціальної діяльності.
Якщо за часів планової економіки в плануванні фінансів основний наголос робився на розподільчі процеси, то в ринковій економіці акцент пересувається у сферу обміну, через яку здійснюється реалізація товарів та послуг і визначаються суспільно-необхідні витрати на їх виробництво.
Таким чином, в ринковій економіці переважаючим та визначним способом зв'язку в процесі виробництва та реалізації товарів виступає ринок із власним механізмом, який включає: гроші; ціну; закон вартості; закон попиту та пропозиції.
Тема З
Фінансова політика та механізм її реалізації
Така природа ринкового механізму зумовлює функціонування в
ньому прогнозного методу визначення результатів виробництва, але
з елементами планування. ;.
Ринкова економіка не заперечує планування, оскільки план - це належним чином оформлене управлінське рішення.
Але ринкова економіка у порівнянні з плановою є більш гнучкою, маневровою, і в цьому їй допомагає орієнтація на прогнози і програми. Звідси виникає проблема взаємозв'язків прогнозування та планування фінансових ресурсів та їх використання в процесі управління фінансами.
Фінансове планування набуває нових рис, які пов'язані з обліком вимог ринкової економіки. Це також стосується бюджетного фінансування освіти, науки, охорони здоров'я тощо.
В їх кошторисах послаблюється адресна регламентація, посилюється обґрунтованість розрахунків показників на підставі впровадження довгострокових економічних і соціальних нормативів.
Організаціям рекомендується впроваджувати елементи госпрозрахунку для отримання додаткових доходів.
с^ Методи фінансового планування
І прогнозні, і планові розрахунки фінансових показників базуються на використанні різноманітних методів. До числа найбільш важливих належать:
> метод екстраполяції;
> нормативний метод;
> метод математичного моделювання;
> балансовий метод.
# Метод екстраполяції- полягає у визначенні фінансових показників на підставі виявлення їх динаміки. У розрахунках виходять з показників звітного періоду, корегуючи їх на відносно стійкий темп змін. Цей метод інакше називається методом коефіцієнтів або методом планування від досягнутого рівня. Він може застосовуватись лише за умов усталених тенденцій розвитку.
# Нормативний метод базується на використанні встановлених норм та нормативів. Застосовується при плануванні діяльності бюджетних установ та організацій.
# Метод математичного моделювання полягає у побудові
фінансових моделей, що імітують реальні економічні та соціальні
процеси. Дозволяє заощаджувати фінансові ресурси за рахунок
прийняття альтернативних рішень стосовно фінансування певних
напрямів діяльності.
# Для узгодження напрямів використання фінансових ресурсів з джерелами їх формування, узгодження всіх розділів фінплану між собою використовується балансовий метод. Цей метод дозволяє збалансувати джерела фінансових ресурсів з матеріально-речовими та трудовими ресурсами, створювати фінансові резерви на всіх рівнях планування для попередження можливих диспропорцій в ході реалізації планів.
На сучасному етапі розвитку української економіки, коли проблеми інтенсифікації матеріального виробництва та ресурсозбереження розв'язуються в умовах стагфляції, розбалансованості економіки та відокремлення грошових ресурсів від товарної маси, найбільш доцільним підходом в фінансовому плануванні є оптимальне сполучення нормативного та балансового методів.
Фінансовий контроль