Теми доповідей та рефератів. 1. Індивідуальний і ринковий попит, його табличне і графічне представлення

 

1. Індивідуальний і ринковий попит, його табличне і графічне представлення.

2. Особливості впливу нецінових факторів на лінію попиту.

3. Пропозиція і закон пропозиції. Аналіз змін у пропозиції та обсязі запропонованого товару.

4. Взаємодія попиту і пропозиції на конкурентних ринках.

5. Ринкова рівновага та державне регулювання.

6. Основні фактори цінової еластичності попиту.

7. Методологічні особливості обчислення показників цінової еластичності попиту.

8. Еластичність пропозиції та фактори, які на неї впливають.

9. Взаємодія попиту і пропозиції в умовах формування ринкової економіки в Україні.

Семінарське заняття № 4.

Тема:Мікроекономічна модель підприємства. Оптимум товаровиробника.

 

Мета: Поглибити, систематизувати та розширити знання з проблем виробничої системи. Засвоїти питання оптимального та ефективного використання матеріальних ресурсів у виробництві.

 

План

1. Підприємство як різновид мікросистем.

2. Поняття і параметри виробничої функції.

3. Виробнича функція з одним змінним фактором.

4. Виробнича функція з двома змінними факторами.

5. Оптимум виробника.

6. Траєкторія розвитку фірми та віддача від масштабу.

 

Проблемні питання.

Покажіть в чому різниця між короткостроковими і довгостроковими виробничими можливостями, які відкриваються перед фірмою.

Чому граничний продукт праці має в короткостроковому періоді тенденцію до зростання, а потім до спадання?

 

Ви роботодавець, якому потрібно заповнити вакантну посаду на складальній лінії. Що цікавитиме вас більше – середній продукт чи граничний продукт праці останнього із найнятих робітників? Якщо ви помітили, що середній продукт тільки-но почав зменшуватися, чи слід вам наймати додаткову кількість робітників? Як пов’язана ця ситуація із граничним продуктом праці останнього найнятого робітника?

 

Відомо, що граничний продукт праці перевищує середній за даного рівня зайнятості. Зростає чи зменшується середній продукт? Поясніть, чому.

 

Дати оцінку одночасної зміни факторів виробництва в довгостроковому періоді. Проілюструвати графічно.

Як кривизна ізокванти пов’язана з граничною нормою технологічної заміни капіталу працею упродовж ізокванти?

 

У процесі виробництва фірми вхідні фактори виробництва у довгостроковому періоді абсолютно взаємозамінні. Чи можете ви сказати якою є гранична норма технологічної заміни, чи потрібна додаткова інформація?

Обґрунтувати, що ізокоста – лінія можливостей придбання ресурсів фірмою у довгостроковому періоді.

 

Проілюструвати графічно, як фірма може досягти заданого рівня виробництва при мінімальних витратах, користуючись методом ізоквант.

 

Розв’язати задачі:

Задача 1.

В таблиці показано як змінюється обсяг виробництва фірми при зміні кількості найнятих робітників в короткостроковому періоді:

 

Кількість найнятих Обсяг виробництва Граничний продукт Середній продукт
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   

 

1. Обчислити граничний і середній продукт праці.

2. Накреслити криві граничного та середнього продукту праці.

3. З’ясувати скільки робітників доцільно найняти фірмі? Чому?

Задача 2.

Побудувати ізокванту для ферми, яка повинна вирити силосну яму, якщо відомо, що для виконання цієї роботи вона може використати:

1. 3 екскаватора і 20 робітників;

2. 2 екскаватора і 30 робітників;

3. 1 екскаватор і 60 робітників.

Яку інформацію несе в собі побудована ізокванта.

Задача 3.

Побудувати карту ізокост, якщо одна із них задана рівнянням:

48 = С · 12 + L · 8, де С – обсяг капіталу, L – кількість праці.

Визначити кут нахилу побудованих ізокост.

Література:

Базілінська О.А. Мікроекономіка: теорія та практика – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. (с. 81-90)

Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Микроэкономика /пособие для подготовки к экзамену – М., К. и др. изд. Питер, 2003. (с. 103-116)

Долан Э.Дж. Линдсей Д. Микроэкономика / под общ.ред.Б.Лисовика,– СПб, Экон.шк., 1994.(с.131-157)

Задоя А.О. Мікроекономіка / курс лекцiй та вправи. / К. «Знання», 2002. (с. 69-81)

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: 2 т. М: Республика, 1992. (т. 2, с. 45-63)

Кулішов В.В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум / навчальний посібник – Львів: „Магнолія плюс”, 2004. (с. 127-156)

Піндайк Р.С., Рубінфельд Д.Л. Мікроекономіка – К.Основи, 1996. (с.159-182)

Стеблій Г.Я. Мікроекономіка. Навчальний посібник. К: фірма «ІНКОС» Центр навчальної літератури, 2007.

Самюельсон Пол.А., Нордгауз Вільям Д. Экономика – М.Санкт Петербург К.: Вильямс, 2001. (с 111-122)

 

Методичні поради до питань

семінарського заняття № 4.

1. При підготовці першого питання зверніть увагу на те, що підприємство являє собою господарську ланку, яка реалізує власні інтереси за допомогою виготовлення та реалізації товарів та послуг шляхом планомірної комбіна­ції факторів виробництва.

Фірми відрізняються між собою асортиментом продук­ції, яку випускають, сферами застосування капіталу.

Якщо відокремитись від різноманіття продукції, яка виробляється тим чи іншим конкретним підприємством, то ми зможемо виділити загальні ознаки, які властиві всім підприємствам:

Сукупність певних засобів виробництва, сукупність робітників, об’єднаних загальним процесом праці, тавиробничі відношення, які включають організаційні відношення,зв’язки, в які вступає кожне підприємство з іншими зовнішніми по відношенню до нього суб’єктами господарювання.А такожзв’язки, які обумовлені і витікають з відношень власності на засоби виробництва.

Названі ознаки не існують відокремлено один від одного. Тільки їх сукупність і єдність придають визначеність і цілісність підприємству, як окремій ланці господарчої системи.

Крім того необхідно відзначити основні цілі підприємств.

Всі фірми можна класифікувати за двома основ­ними критеріями: формою власності капіталу та ступенем концентрації капіталу. За цими двома критеріями виділяються різні організа­ційно-економічні форми підприємницької діяльності.

За формами власності на капіталпідприємства класифікуються на державні та приватні.

Класифікація підприємств за ступенем концентрації виробництва. В залежності від кількості зайнятих праців­ників, фірми діляться на дрібні, середні та великі.

2. При підготовці другого питання необхідно надати поняття виробництва та виробничої функції.

Під виробництвом розуміють процес використання факторів виробництва для виготовлення товарів та надання послуг.

Функція виробництва визначає технологічну взаємодію між затратами виробництва та розмірами продукції, яку можна одержати з їхньою допомогою.

Також треба показати, що підприємство уявляє собою виробничу систему, яка характеризується параметрами: вхід, процесор і вихід. Надати їх характеристику. Опираючись на це дати визначення підприємства з мікроекономічної точки зору.

Потрібно відмітити, що в основі аналізу діяльності підприємства лежать три часові періоди.

Найкоротший ринковий період (миттєвий) настільки малий, короткий період часу, для здійснення будь-яких змін у обсязі виробництва. Підприємство не має ні якої змоги збільшити або зменшити випуск продукції, але воно може збільшити поставки на ринок за рахунок запасів готової продукції або зменшити поставки, шляхом зберігання продукції.

Короткостроковий період– період часу достатній для розширення або скорочення обсягу виробництва на уже існуючих виробничих потужностях, але недостатній для введення нових виробничих потужностей. Підприємство має можливість пристосуватись під попит за рахунок більшої завантаженості обладнання, інтенсифікації праці і продажу існуючих запасів. Короткостроковий період ще називають періодом фіксованих потужностей.

Довгостроковий період– період часу, достатньо тривалий, щоб змінити кількість всіх зайнятих ресурсів, в тому числі і виробничих потужностей (масштабів виробництва) – період змінних потужностей. В умовах довготривалого періоду підприємствам достатньо часу, щоб відреагувати на ринкову ситуацію.

Потрібно також відзначити, що жодний конкретний період часу, як, наприклад, рік, не розмежовує довгостроковий і короткостроковий періоди. Їх треба розрізняти на основі конкретних випадків. Вважається, що підприємство діє в короткостроковому періоді, доки не змінить виробничі потужності, незалежно від того, чи йому недостатньо для цього часу, чи існуючі масштаби виробництва, його влаштовують без змін.

3. При підготовці третього питання треба показати, що в процесі виробництва різні фактори діють не ізольовано, а взаємодіють один з одним. В залежності від сполучення цих факторів знаходиться обсяг продукції, що випускається підприємством. Функція виробництва якраз і визначає технологічну взаємодію між затратами виробництва та розмірами продукції, яку можна одержати з їхньою допомогою.

Для виробничої функції з одним змінним фактором виробництва завжди існує межа для збільшення обсягу виробництва, яка досягається за допомогою збільшення одного з факторів виробництва.

Так, не можна нескінченно розширювати обсяг випус­ку продукції, збільшуючи число робітників, оскільки для них не вистачить обладнання, також не можна на стільки збільшувати кількість матеріалу та обладнання, що для їх використання не залишиться робітників.

Необхідно надати визначення показників, які відображають внесок одного з факторів у виробництво: сукупного, середнього та граничного продукту; сформулювати закон спадної віддачі (прибутковості).

Закон спадної віддачі можна застосовувати у тих випадках, коли один із видів затрат є змінним, а всі інші залишаються постійними. В цій ситуації обсяг змінних затрат, необхідних для виробництва додаткової одиниці випуску, з певного моменту починає зменшуватись. Іншими словами, граничний фізичний продукт змінних затрат цього виду зменшується.

4.При підготовці четвертого питання треба звернути увагу на те, що специфічною рисою одночасної зміни декількох затрат є можливість заміни одного виду іншим без скорочення обсягів виробництва. Це можна показати на прикладі виробництва зернових.

Крім постійних затрат праці та техніки фермер ви­користовує два види змінних затрат - землю та добриво. Щоб виростити певну кількість зернових, він ви­користовує більш оптимальний спосіб поєднання вказаних затрат.

Аналогічний принцип діє і тоді, коли один вид затрат змінюється іншим з метою підтримання постійного рівня випуску продукції.

Залежність між факторами виробництва може бути зображена графічно у вигляді ізокванти, яка являє собою криву, точки якої зображують різні комбінації факторів виробництва, які забезпечують однаковий (конкретний) обсяг виробництва.

При підготовці цього питання необхідно також надати поняття карти ізоквант. Це набір ізоквант, в якому кожна ізокванта показує максимальний рівень виробництва, якого можна досягти за кожної комбінації ресурсів.

Ізокванти подібні до кривих байдужості споживача. Ізокванти відповідають різним рівням виробництва так само, як криві байдужості відповідають різним рівням сукупної корисності від низького до високого. Проте на відміну від кривих байдужості, кожна ізокванта асоціюється із конкретним рівнем виробництва. Необхідно зупинитися на властивостях ізоквант.

Слід зауважити, що з подальшою заміною одного ресурсу іншим витрати одного ресурсу підвищуються швидше, ніж зменшуються витрати іншого, тобто при постійному обсязі виробництва подальше заміщення ресурсів буде збільшувати витрати.

5.При підготовці п’ятого питання треба показати, що чим більший обсяг виробництва, тим більші витрати. Проте один і той самий обсяг виробництва можна забезпечити за рахунок різних витрат факторів виробництва. Тому перед підприємством постає проблема вибору комбінації факторів виробництва, яка за певних умов, має забезпечити заданий рівень виробництва при мінімальних витратах. Інколи важливою стає зворотна задача – досягти максимального рівня виробництва при заданих витратах.

При цьому необхідно знати можливості фірми у придбанні факторів виробництва при певних цінах на ресурси, які показує ізокоста – бюджетна лінія підприємства. Необхідно зупинитися на визначенні ізокости та її властивостях.

Пошук комбінації факторів виробництва з найменшими витратами базується на поєднанні карти ізокост та ізокванти на одному графіку, який демонструє фірмі можливість на основі аналізу точок ізокванти та ізокост досягти оптимального варіанту. Точка дотику ізокванти (що відповідає заданому випуску продукції) до найнижчої із досяжних ізокост (що відповідає мінімальним затратам із всіх можливих) буде відповідати комбінації ресурсів з найменшими витратами для заданого рівня виробництва з урахуванням цін на ресурси.

Пошук комбінації факторів виробництва, що забезпечує максимум виробництва продукції при фіксованих цінах та сумарних витратах на фактори виробництва, зводиться до накладання карти ізоквант на ізокосту і знаходження точки, яка перебуває на ізокості (що гарантує повне використання та не перебільшення допустимих витрат) і максимально віддаленій від початку координат ізокванті (що відповідає максимальному випуску продукції із всіх можливих). Це буде точка дотику ізокости до найвищої ізокванти.

6.Можна розв’язати задачу мінімізації витрат для кожного із можливих обсягів виробництва фірми при незмінних цінах на ресурси, поєднуючи карти ізокост та ізоквант. Крива, що з’єднує точки дотику кожної із окости з ізоквантою, є лінією експансії (траєкторією розвитку фірми). Лінія експансії ілюструє комбінації праці та капіталу, які фірма вибирає, щоб мінімізувати витрати при кожному з рівнів виробництва.

Треба також відмітити, що ізокванти не тільки дозволяють визначити як економно використовувати наявні ресурси для досягнення заданого обсягу виробництва, але й визначити мінімально ефективний розмір підприємства в галузі. У випадку зростаючої віддачі від масштабу, фірмі необхідно нарощувати обсяг виробництва, бо це призводить до економії наявних ресурсів. Спадаюча віддача від масштабу свідчить про те, що подальше нарощування виробництва недоцільне.

 

Рекомендації до виконання практичних завдань:

 

1. При розв’язку першої задачі необхідно розрахувати граничний продукт при зміні кількості найнятих. Граничний продукт визначається по формулі: МР = DQ/DL,де: DQ–зміна в обсязі виробництва., DL–зміна витрат праці. Необхідно звернути увагу на те, що кількість найнятих у нашій задачі змінюється на одиницю тобто DL = 1, значить можна використати спрощену формулу: МР = DQ. Середній продукт визначається по формулі АР = Q/L, тобто відношенню сукупного продукту (обсягу виробництва) до кількості найнятих.

При визначенні оптимальної кількості найнятих необхідно згадати, що виробник втрачає інтерес до збільшення чисельності робітників у точці перетину кривих граничного і середнього продукту, тобто коли граничний продукт дорівнює середньому продукту.

2. Друга задача вимагає визначення інформації, яку несе в собі побудована ізокванта. Необхідно згадати, що ізокванта являє собою криву, точки якої зображують різні комбінації факторів виробництва для одержання того ж самого обсягу продук­ції при цьому пов’язати з умовою задачі. При побудові ізокванти необхідно відкладати на осі Y кількість використаних екскаваторів, а на осі Х чисельність робітників.

3. Виконуючи третє завдання необхідно згадати визначення ізокости та її бюджетне рівняння. Ізокоста це лінія, яка показує можливості у придбанні ресурсів фірмою за даного рівня сумарних витрат при певному рівні цін на ресурси. А якщо рівень сумарних витрат буде постійно змінюватися при незмінному рівні цін на ресурси, то одержимо безліч паралельних ізокост – карту ізокост. Тобто, щоб побудувати карту ізокост достатньо побудувати одну і провести паралельно ще декілька. Бюджетне рівняння: ТС = r·С + w·L, де: TC – сумарні витрати фірми, C– обсяг капіталу, L – кількість праці, r – вартість капіталу. w – рівень заробітної плати.

Ізокоста будується аналогічно бюджетній лінії. Спочатку визначаються точки перетину з осями координат: с осію Y по формулі: Cm = TC/r; с осію Х по формулі: Lm = TC/w. Величина куту нахилу ізокости дорівнює співвідношенню рівня заробітної плати і вартості капіталу: j = w/r.