Економічна і бухгалтерська вартість. Підприємницька діяльність і прибуток. Природа і джерела прибутку
Прибуток – фактична ціль підприємницької діяльності.
Прибуток = доход - витрати
Доход = ціна * кількість реалізованої продукції.
Економічний прибуток = доход – економічні витрати.
Бухгалтерський прибуток = доход – бух. витрати (явні) = економічний прибуток+ +неявні витрати
Нормальний прибуток (неявні витрати) – це та частина доходу, яка утримує займатись даною господарською діяльністю.
Бухгалтерський облік відносить до витрат виробництва лише зовнішні витрати і не визнає неявних витрат. Оскільки грошові потоки на покриття неявних витрат відсутні, бухгалтери зараховують весь надлишок сукупного виторгу над явними витратами до прибутку.
Бухгалтерський прибуток обчислюється як різниця між сукупним виторгом і явними витратами: 
.
Економічний прибуток обчислюється як різниця між сукупним виторгом та явними і неявними витратами: 
.
Оскільки неявні витрати являють собою нормальний прибуток, то: 
.
Бухгалтерський, економічний та нормальний прибутки співвідносяться як: 
Бухгалтерські витрати менші за економічні на величину неявних витрат. Бухгалтерський прибуток більший за економічний прибуток на величину неявних витрат, тобто нормального прибутку.
Економісти вважають прибутковою лише таку діяльність, за якої сукупний виторг перевищує всі альтернативні витрати, як явні, так і неявні.
У моделях фірми метою її діяльності вважають максимізацію економічного прибутку.
Сутність, загальна характеристика ринкових структур
Економічні умови, в яких відбувається ринкова конку-ренція, називають ринковою структурою. Структура ринку визначається кількістю і розміром фірм, характером про-дукції, легкістю входження і виходу з конкретного ринку, доступністю ринкової інформації. Розглянемо основні типи ринкових структур: досконалу або чисту конкуренцію, чисту монополію, монополістичну конкуренцію, олігополію (див. табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Основні типи ринкових структур [12, с. 246]
| Структурна характеристика | Досконала конкуренція | Недосконала конкуренція | |||
| Монопо-лістична конкуренція | Олігополія | Моно-полія | |||
| Число продавців Бар'єри входження Диференціа-ція продукції Приклади | Багато Немає Немає Сільське господарство; ринок акцій, які знаходяться у власності приватних осіб | Багато Немає Є Ресторани, аптеки | Мало Як правило, є Можлива Вироб-ництво автомо-білів, алюмінію | Один Немає (нема вход-ження) Немає (один продукт) Алмази, момен-тальна фото-графія | |
Досконала конкуренція
Досконала або чиста конкуренція - це ринкова ситуація, яка характеризується такими ознаками: велика кількість незначних ринкових агентів (як продавців, так і покупців); випуск однорідного продукту; повне знання ринкових цін і обсягів випуску продукції; висока мобільність ресурсів. Проаналізуємо ці ознаки.
Велика кількість ринкових агентів. За досконалої конкуренції існує так багато виробників, постачальників і продавців, що кожен з них знає, що він сам не може поміт-но вплинути на ринкову ціну шляхом змін у кількості ви-робленої продукції. Кожен виробник чи продавець постачає такий незначний обсяг продукції порівняно з її загальною кількістю, що зміни в обсязі виробництва окремого вироб-ника не впливають на ринкову ціну. Іншими словами, окремий виробник не може перемістити ринкову криву пропозиції і, як наслідок, змінити рівень рівноважної ціни.
Ніхто з виробників не може сам вплинути на ринкову ціну. Змінюючи кількість виробленої продукції, кожен з них вважає, що існує певна задана ціна, яка встановлюється на ринку завдяки ринковому попиту і ринковій пропозиції.
Аналогічно до цього, покупці є не настільки вели-кими, щоб мати змогу купити щось за меншою ціною, ніж будь-який інший покупець, користуючись оптовими знижками тощо.
Звичайно, якщо всі виробники будуть діяти разом, зміни у випуску продукції вплинуть на ціну. Однак вироб-ник, який діє сам, не зможе цього зробити. Виробників так багато, що немає можливості для таємної домовленості фірм щодо обмеження випуску продукції і фіксацію цін [12, с. 247].
Випуск однорідного продукту. За досконалої конку-ренції продукція однієї фірми не відрізняється від виробленої іншими фірмами. Це важлива умова, яка забезпечує ін-диферентність покупця щодо продавця, поки залишається однакова ціна. Але слід пам'ятати, що продукт може бути визначений не лише за своїми фізичними товарними харак-теристиками. Наприклад, різні пивбари продають однакове пиво, але їхній продукт може бути різним внаслідок іншого оформлення залу, цікавішого товариства, кращого місця роз-ташування тощо.
Повне знання ринкових цін і кількостей продукції. Задосконалої конкуренції необхідно, щоб споживачі, фірми-виробники і власники ресурсів мали повне уявлення про відповідні екологічні і технологічні умови. Споживачі по-винні мати всю цінову інформацію. Фірми - виробники та-кож повинні володіти доступом до будь-якої ціновоїчитехнологічної інформації. Власники ресурсів повинні знати все про можливість своїх ресурсів. Отже, всі мають рівні можливості брати участь у процесі купівлі - продажу, вироб-ництва і збуту.
Висока мобільність ресурсів. Досконала конкуренція вимагає того, щоб усі ресурси були повністю мобільними. Іншими словами, кожна ресурсна одиниця може вільно входити в ринок чи виходити з нього, швидко переключа-ючись з одного способу використання на інший. Це озна-чає, що:
трудові ресурси можуть вільно і легко переміщуватись з регіону в регіон, із одного виду діяльності в інший;
сировинні джерела не змонополізовані;
нова фірма може легко увійти і вийти з галузі, бо немає економічних, правових, технологічних, патентних, фінансових бар'єрів для входження фірми у ринок і виходу з нього.
Переваги досконалої конкуренції. В умовах досконалої конкуренції в довгостроковому періоді дотримується рівність MR = МС = АС = Р (рис. 1.1).
Звичайно, протягом короткого відрізка часу в умовах досконалої конкуренції фірма може одержувати надприбутки або зазнавати збитків. Однак для тривалого періоду така передумова нереальна, тому що в умовах вільного входу і виходу з галузі занадто високий прибуток залучає в дану галузь інші фірми, а збиткові фірми розоряються й ідуть із галузі.
Досконала конкуренція допомагає розподілити обмежені ресурси таким чином, щоб досягти максимального задоволення потреб. Це забезпечується за умови, коли Р = МС. Дане положення означає, що фірми будуть робити максимально можливу кількість продукції доти, поки граничні витрати ресурсу не будуть рівні ціні, за яку його вдалося купити. При цьому досягається не тільки висока ефективність розподілу ресурсів, але і максимальна виробнича ефективність. Досконала конкуренція змушує фірму робити продукцію з мінімальними середніми витратами і продавати її за ціну, що відповідає цим витратам. Графічно це означає, що крива середніх витрат тільки торкається кривої попиту. Якби витрати на виробництво одиниці продукції були вище ціни (АС > Р), то будь-яка продукція була б економічно збитковою і фірми змушені були б покинути дану галузь. Якби середні витрати були нижче кривої попиту і відповідно ціни (АС < Р), це означало б, що крива середніх витрат перетинала криву попиту й утворився деякий об'єм виробництва, що приносить надприбуток. Приплив нових фірм рано або пізно звів би цей прибуток нанівець. Таким чином, криві тільки торкаються один одного, що і створює ситуацію тривалої рівноваги: ні прибутку, ні збитків.
Виникає своєрідний парадокс: в умовах рівноваги на усіх фірмах даної конкурентної галузі витрати повинні бути однакові. Така передумова здається нереальною, адже ми знаємо, що одні фірми працюють на кращій сировині, інші мають більш сучасне й ефективне устаткування, треті - більш кваліфікованих працівників, четверті - найкращих менеджерів. Та й узагалі, не може бути двох однакових фірм. Цілком очевидно, що на фірмах, що використовують кращі ресурси, витрати будуть більш низькими.
У економічній теорії існує наступне пояснення цього в парадокса: передбачається, що власники більш зроблених ресурсів одержують більшу винагороду. Наприклад, більш кваліфіковані робітники - велику заробітну плату, за більш зроблені машини доводиться платити більш високу ціну і т. д.
Таким чином, вся економія, отримана за рахунок більш ефективних ресурсів, витрачається на їхню оплату. Це пояснює тенденцію до рівності витрат, що існують у конкурентній галузі.
Недоліки досконалої конкуренції. Досконала конкуренція, як і ринкова економіка в цілому, має ряд недоліків. Говорячи про те, що досконала конкуренція забезпечує ефективний розподіл ресурсів і максимальне задоволення потреб покупців, не слід забувати, що вона виходить із платоспроможних потреб, із розподілу грошових прибутків, що склалися раніше. Це створює рівність можливостей, однак аж ніяк не гарантує рівність результатів. Досконала конкуренція враховує лише ті витрати, що окупаються. Однак в умовах недостатньої специфікації прав власності існують такі вигоди (витрати), що не враховуються фірмами: їх здійснює товариство [11, с. 223].
У цьому випадку говорять про побічні зовнішні вигоди або витрати (позитивні або негативні екстерналії). Тому в умовах недостатньої специфікації прав власності можливо недовироблення позитивних і надвиробництво негативних екстерналій.
Досконала конкуренція не передбачає виробництво суспільних благ, які хоча і приносять задоволення споживачам, однак не можуть бути чітко розділені, оцінені і продані кожному споживачу окремо (поштучно). Це відноситься до таких суспільних благ, як протипожежна безпека, національна оборона і т. д.
Досконала конкуренція, що передбачає величезне число фірм, не завжди здатна забезпечити концентрацію ресурсів, необхідну для прискорення науково-технічного прогресу. Це насамперед стосується фундаментальних досліджень (які, як правило, бувають збитковими), наукомістких і капіталомістких галузей.
Досконала конкуренція сприяє уніфікації і стандартизації продукції. Вона не враховує повною мірою широкий діапазон споживчого вибору. Тим часом у сучасному суспільстві, яке досягло високого рівня споживання, розвиваються різноманітні смаки. Споживачі усі більше не тільки враховують утилітарне призначення речі, але і звертають увагу на її оформлення, дизайн, можливість пристосувати її до індивідуальних особливостей кожної людини. Все це можливо лише в умовах диференціації продуктів і послуг, що пов'язано, однак, із підвищенням витрат їхнього виробництва.
Чиста монополія
Чиста монополія - це ринкова ситуація, за якоїнаринку існує тільки один продавець і немає близького замінника продукту, який він виробляє.
За даними Мінстату України, на середину 90-х років 173 підприємства були абсолютними монополістами у ви-пуску 332 найважливіших видів продукції. Це НВ° «Свема» (виробництво кіно- і фотоплівки). Львівське АТ «Конвеєр» (підвісні конвеєри), Київське НВО «Харчомаш» (хлібопекарські печі) та ін.
Чому виникає монополія?
Існує багато причин існування монополії, але чотири з них дуже важливі:
володіння основними видами сировини;
низькі середні витрати;
патентні права;
особливі привілеї [12, с. 249].
Володіння основними видами сировини. Одна фірма може повністю контролювати постачання основного виду сировини, який необхідний для виробництва продукту. Час-то згадуваним прикладом, що ілюструє цю ситуацію, є до-воєнна алюмінієва галузь у США. Для виробництва алюмі-нію потрібні боксити. У той час всі бокситові шахти конт-ролювались Алюмінієвою компанією Америки (АLСОА). Завдяки цьому АLСОА була єдиним виробником алюмінію у США протягом довгого часу.
Унікальні здібності або знання також можуть створити монополію. Талановиті співаки, художники, спортсмени во-лодіють монополією на використання своїх послуг. Так, актор Сільвестер Сталлоне за свої послуги у фільмі «Роккі-4» отримав 15 млн. дол. гонорару.
Низькі середні витрати. Фірма може стати монополіс-том тому, що середні витрати виробництва продукту дося-гають мінімуму за достатньо високого рівня випуску про-дукції, щоб повністю задовольнити ринок і отримати при-буток. Якщо на ринку є не одна, а кілька фірм, що виробляють такий продукт, то кожна повинна виробляти його на вищому рівні, ніж мінімальний рівень середніх ви-трат. Кожна фірма може бути схильна зменшити ціну, щоб збільшити випуск продукції і знизити свої середні витрати. Результатом цієї своєрідної економічної війни є виживання одного переможця-монополіста. Іншими словами, масове виробництво супроводжується низькими середніми витра-тами, яких важко досягти за незначних рівнів вироб-ництва. Це служить бар'єром для входження інших фірм на цей ринок.
Патентні права. Фірма може мати монополію на товар, володіючи патентом на певний продукт або технологічний процес, що використовується для виробництва про-дукту. Вже згадувана АLСОА була власником патентів на основні процеси виплавлення алюмінію. Патентна система часто використовується у фармацевтичній промисловості, книгодрукуванні, звуко-, відеозаписі. В основі розробки придатної для патентування продукції лежить науково-дос-лідницька робота. Прибутки, які забезпечує патент, можуть використовуватися для фінансування НДДКР, щоб отри-мати нову придатну для патентування продукцію. Патенти забезпечують монопольні позиції тільки на обмежену кіль-кість років.
Особливі привілеї (ліцензії). Фірма може стати моно-полістом внаслідок державного дозволу (ліцензії), що вида-ється спеціальним урядовим органом. Фірмі надається особ-ливе право випускати певний продукт чи надавати послуги в певному районі. В обмін на це право фірма погоджується з тим, що уряд встановить контроль над нею і буде регулю-вати деякі аспектиїї діяльності. Наприклад, урядможевстановити цінові обмеження.
Ліцензії можуть бути урядовими і муніципальними. В деяких випадках держава може видати ліцензію самасобі (наприклад, продаж алкогольних напоїв тільки через дер-жавні роздрібні магазини). В ситуації з ліцензіями важли-вим є те, що монополію створює сам уряд. Така монополія має суспільні вигоди. Видана ліцензія означає, що тільки одна фірма може найбільш ефективно виробити певний товар чи надати певні послуги. Це буде зроблено з найниж-чими середніми витратами.
Основними видами чистої монополії є природна і білатеральна. Природна монополія виникає в тій галузі, де будь-яка кількість продукції виробляється з меншими витратами саме одною фірмою, а не двома чи більшою кількістю фірм. Це переважно підприємства громадського користування - електричні і газові компанії, автобусні фірми, кабельне телебачення, підпри-ємства водопостачання і зв'язку [12, с. 250].
Білатеральна (двостороння) монополія виникає тоді, ко-ли монополіст-продавець стикається з монополістом-покупцем. Наприклад, якщо б лише одна фірма виробляла пластмасові пляшки і лише одна фірма використовувала б їх, то це був би випадок білатеральної монополії.
Особливістю діяльності фірми-монополіста є проведенняполітики цінової дискримінації. Її сутність в тому, що вона встановлює різні ціни для різних категорій споживачів на основі різниці в еластичності їх попиту.
Авіакомпанія буде розглядати можливість зниження ціни для будь-якої категорії пасажирів тільки тоді, коли по-пит певної групи є еластичним. Тільки в цьому випадку зниження ціни збільшує дохід авіакомпанії. З іншого боку, якщо попит якої-небудь категорії клієнтів нееластичний, то авіакомпанія може збільшити свої прибутки шляхом підви-щення ціни, яку встановлює для певної категорії пасажирів.
Цінова дискримінація є звичайною справою. Напри-клад, розглянемо передплату на спеціалізовані видання. Як правило, на них встановлюється висока ціна для фірм і біб-ліотек, попит яких характеризується низькою еластичністю. Відносно нижча ціна встановлюється для індивідуальних передплатників і ще нижча - для студентів. Шляхом вста-новлення різних цін для різних груп передплатників вида-вець намагається «витиснути» якомога більше прибутку з кожної окремої групи. Таким чином, цінова дискримінація - це цілком розумна політика, що зорієнтована у даному випадку на використання низької еластичності попиту фірм і одночас-но на реалізацію продукції на певному (в даному випадку студентському) ринку.
Ще приклад. Більшість музеїв запроваджують спеці-альну низьку вхідну плату для студентів і вищу плату для інших відвідувачів. Ми знову зустрічаємося з ціновою дис-кримінацією. Річ у тому, що попит студентів на відвідуван-ня музеїв характеризується значно вищою еластичністю, ніж попит більшості «немолодих» відвідувачів. Зниження вхідної плати для студентів приводить до музеїв багатьох із них, не зменшуючи при цьому дохід, який отримують шля-хом встановлення більш високих цін для відвідувачів, по-пит яких менш чутливий до ціни [12, с. 251].
Отже, цінову дискримінацію можуть практикувати і продавці з слабкою владою над ринком. Це означає, що таке ціноутворення є досить звичним.