Часові періоди і пристосування ринку

 

Часові періоди є найважливішою характеристикою в мікроекономіці, вони враховуються при аналізі всіх змін у ринкових процесах і в сфері вироб­ництва. Особливості реакції попиту та пропонування за часовими періодами ілюструють рис. 6.2 і 6.3.

Рис. 6.2. Зміна еластичності попиту за часовими періодами Рис. 6.3. Зміна еластичності пропонування за часовими періодами
     

Розрізняють три часових періоди:

– найкоротший (миттєвий) період (m) – це період часу, протягом якого у попиті чи пропонуванні не відбу­вається жодних змін: ні продавці, ані покупці не встигають відреагувати на зміну ціни. Попит і пропонування є абсолютно нееластичними, відповідні криві є вертикальними прямими ( , ).

– короткостроковий період (s) – це період часу, протягом якого відбувається часткова адаптація виробників і споживачів до зміни ціни, а попит і пропонування стають більш еластичними. Виробничі потужності залишаються незмінними, але виробники можуть збільшити випуск продукції за рахунок більш інтенсив­ного їх використання. Споживачі можуть знайти замінники певного товару або обмежити споживання. Попит і пропонування стають більш еластичними (криві , ).

– довгостроковий період (L) – це період, достатній для повної адаптації і покупців, і продавців до зміни ціни. За цей період виробники мо­жуть розширити виробничі потужності. Споживачі можуть змінити смаки і уподобання. Попит і пропонування стають надзвичайно еластичними (криві , ).

Пристосування ринку до змін у пропонуванні ілюструє рис. 6.4. Початкова рівновага встановлюється в точці , рівноважна ціна . При зменшенні пропонування до у короткостроковому періоді точка рівно­ваги поступово переміщується вздовж кривої попиту до . Оскільки короткострокова крива є досить стрімкою, попит нееластичний, ціна різко зростає з до , а обсяг попиту знижується незначно, з до . Різке зростання ціни спонукає споживачів до заміни дорогого товару дешевшим. З перебігом часу покупці змінюють свої смаки, знаходять все більше замінників. Довгострокова крива попиту стає пологішою, а попит – більш еластичним. Рівновага зміщується у точку вздовж кривої пропонування . При цьому ціна знижується з до , а обсяг попиту значно зменшується до .

Рис. 6.4. Адаптація ринку до змін у пропонуванні

Пристосування ринку до змін у попиті ілюструє рис. 6.5. Початкова рівновага встановлюється в точці на перетині кривих попиту і пропонування , значна крутизна якої демонструє його нееластичність у короткостроковому періоді. Припустимо, що доходи населення зросли, крива попиту зміщується праворуч у положення . Точка рівноваги переміщується вздовж короткострокової кривої пропонування до , ціна стрімко зростає до , а обсяг пропонування збільшується незначно – до , оскільки виробники можуть збільшити виробництво лише за рахунок його інтенсифікації.

Рис. 6.5. Адаптація ринку до змін у попиті

Поступово виробники нарощують потужності, і крива пропонування у довгостроковому періоді стає пологішою. Точка рівноваги переміщується до вздовж нової кривої попиту , рівноважна ціна знижується до , а рівноважний обсяг продукції зростає до . Отже, як і в попередньому випадку, в короткостроковому періоді в першу чергу відстежується реакція ціни, значне підвищення якої сигналізує виробникам, що нарощувати виробництво вигідно.

Загалом аналіз пристосування ринку до змін у попиті та пропо­нуванні показує, що у короткостроковому періоді на ці зміни найбільше реагує ціна, у довгостроковому періоді – обсяги продукції; а еластичність попиту і пропонування за ціною у довго­строковому періоді є значно вищою, ніж у короткостроковому.