СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ КУРСУ

Авторитарна сім’я- характеризується твердим підпорядкуванням дружини - чоловіку, а дітей - батькам.
Аналітичне дослідження - найбільш глибокий і масштабний вид дослідження, полягає не тільки в описі структурних елементів досліджуваного явища або процесу, але й у виявленні причин, що лежать у його основі.
Анкетування– різновид методу опитування, збір даних у вигляді письмових відповідей, які фіксуються респондентом у спеціально виготовленому питальнику – анкеті.
Бюрократія- організація, що складається з ряду офіційних осіб, посади й пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами й обов'язками, що визначають їхні дії й відповідальність.
Велика соціальна група – різновид соціальної спільноти, члени якої об’єднані для виконання певної мети або певного виду діяльності і взаємодія яких носить зазвичай знеособлений характер.
Вертикальна мобільність – переміщення індивіда чи групи з однієї страти (стану, класу, касти) в іншу.
Вибіркова сукупність– репрезентативна частина генеральної сукупності, відібрана за допомогою спеціальних методів в якості об’єкту дослідження.
Генеральна сукупність– це вся сукупність одиниць обстеження, що має відношення до проблеми дослідження.
Гіпотеза- обґрунтоване наукове припущення, яке висунуте для пояснення певного явища й потребує перевірки.
Горизонтальна мобільність – переміщення, при якому індивід міняє соціальний стан або професію на рівноцінні.
Груповий шлюб– шлюбний союз декількох чоловіків з декількома жінками, які проживають разом і ведуть спільне господарство.
Демографічна політика– система соціальних, економічних і юридичних заходів держави й інших суспільних інститутів, спрямована на формування бажаної для того або іншого суспільства усвідомленої демографічної поведінки.
Демократична сім’я- ґрунтується на рівній участі кожного з подружжя в прийнятті рішень, на добровільному розподілі обов'язків і ролей.
Детермінізм –соціологічний підхід, який полягає у визнанні однієї з функцій підсистеми суспільства найбільш важливою, визначальною для всіх інших.
Дисфункція соціального інституту- явище, при якому соціальні потреби не знаходять адекватного відбиття в діяльності відповідного соціального інституту.
Діапазон мобільності –кількість статусів, що існують у даному суспільстві.
Егалітарна (біархатна) сім’я- рівноправна, яка характеризується тим, що престиж і влада розподіляються між чоловіком і дружиною нарівно.
Екзогамія- правило, згідно з яким вибір шлюбного партнера необхідно здійснювати поза своєю групою (кастою, кланом).
Елітарна (висока) культура – форма культури, яка створювалася й споживалася елітарними групами і яка для свого сприйняття вимагає певної підготовки.
Емпірична соціологія –напрямок у соціології, метою якого є ретельний емпіричний аналіз соціальної дійсності й розробка на його основі практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення різних сфер суспільного життя.
Ендогамія- правило, згідно з яким вибір шлюбного партнера можливий лише всередині певних груп (наприклад, своєї касти, раси або релігійної групи).
Задачі дослідження- коло проблем, які необхідно проаналізувати, щоб відповісти на головне питання дослідження.
Закон класифікації наук- кожна попередня наука стає передумовою появи наступної, більш складної.
Закон трьох стадій- розвиток суспільства являє собою перехід від однієї стадії до іншої: від теологічної до метафізичної й далі – до позитивної.
Зміщення вибірки– відхилення структури вибірки від реальної структури генеральної сукупності.
Ідеальний тип- штучно сконструйоване поняття, яке дозволяє виділити основні риси досліджуваного соціального феномену.
Індустріалізація – створення великого машинного виробництва, запровадження досягнень науки й техніки у виробництво.
Інституціалізація- це процес визначення й закріплення соціальних норм, правил, статусів і ролей, приведення їх у систему, що здатна діяти в напрямку задоволення деякої суспільної потреби.
Інструментарій– набір спеціально розроблених документів методичного характеру, пристосованих до соціологічних методів, за допомогою яких забезпечується збір соціологічних даних.
Інтерв'ю– різновид методу опитування, це бесіда, що проводиться по заздалегідь визначеній темі за допомогою спеціально підготовленого питальника.
Інтерпретація понять– теоретичне уточнення змісту основних (висхідних) понять.
Клас– будь-яка соціальна страта в сучасному суспільстві, що відрізняється від інших доходом, освітою, престижем, відношенням до влади.
Контркультура (лат. contra – проти) – різновид субкультури, яка не просто відрізняється від домінуючої культури, але протистоїть їй, перебуває в конфлікті з пануючими цінностями.
Координація – певна погодженість елементів, особливий характер їхньої взаємної залежності, що забезпечує збереження цілісної системи.
Культура (лат. сultura – обробка, освоєння, облагороджування) – сукупність цінностей, норм, символів, ритуалів і звичаїв, які формують образ життя людей.
Культурна трансмісія -процес, завдяки якому культура передається від покоління до покоління через навчання.
Культурний лаг – поняття, яке характеризує ситуацію, коли одні частини культури змінюються швидше, а інші повільніше.
Культурний релятивізм – відношення до чужої культури, виходячи із її стандартів, розуміння правомірності існування незвичних норм і цінностей, які можуть бути зрозумілими лише в контексті культури, елементами якої являються.
Культурний етноцентризм – це властивість етнічної самосвідомості сприймати і оцінювати культуру інших соціальних спільностей через призму традицій і цінностей культури власної етнічної групи, яка виступає в якості деякого всезагального еталону, що породжує неприязне відношення до представників інших культур.
Культурні універсалії – це норми, цінності, правила, традиції, аспекти культури, які мають всезагальний характер і властиві всім культурам незалежно від географічного місця, історичного часу і соціального ладу суспільства.
Латентні функції- такі, що ніде не декларуються і дають несподівані наслідки, до яких ніхто не прагнув, не ставив їх своєю метою.
Мала соціальна група – нечисленна за складом група людей, учасники якої об'єднані спільною діяльністю й вступають у безпосереднє спілкування, яке є основою для виникнення емоційних відносин, особливих групових цінностей і норм поведінки.
Маргіналізація – (лат. margo – край, межа) – процес втрати особистістю об'єктивної приналежності до певної соціальної групи, без наступного входження в іншу спільність, страту.
Масова культура – явище культури ХХ століття, породжене науково-технічною революцією, урбанізацією, розвитком засобів масової комунікації й інформації. Створюється професійними творцями і тиражується засобами масової інформації, відрізняється високим рівнем стандартизації культурних зразків, що культивують типові цінності.
Масова спільність (квазігрупа)–реально існуюча сукупність людей, випадково об'єднаних загальними умовами існування, яка має стійкої мети взаємодії.
Матріархальна сім’я– тип сім’ї, у якій влада належить жінці, дружині й матері.
Метод аналізу документів– це спосіб збору даних, який передбачає одержання й використання інформації, зафіксованої в рукописних або друкованих текстах, на магнітній стрічці, кіноплівці й інших носіях інформації.
Методика соціологічного дослідження – сукупність операцій, прийомів, процедур встановлення соціальних фактів, їхньої обробки й аналізу.
Міграція –переміщення людей, зв'язані зі зміною місця проживання: переселення людей із країни в країну, з району в район, з міста в село й навпаки.
Модернізація – перехід від доіндустріального до індустріального або капіталістичного суспільства, здійснюваний шляхом комплексних реформ. Вона має на увазі кардинальну якісну зміну соціальних інститутів і способу життя людей, що охоплює всі сфери життя суспільства.
Моногамний шлюб- шлюб, укладений між одним чоловіком і однією жінкою.
Надійність соціологічної інформації –загальна характеристика емпіричних даних, отриманих під час проведення соціологічного дослідження. Інформація вважається надійної, якщо вона обґрунтована (валідна) і точна.
Народна культура – це сукупність міфів, сказань, епосу, пісень, які створені анонімними авторами, що не мають професійної підготовки.
Натуралізм соціологічний- теоретико-методологічна орієнтація цієї науки на методи природничих наук.
Номінальна спільність- це сукупність людей, об'єднаних спільними соціальними ознаками, взаємозв'язок між якими встановлюється дослідником з метою вирішення певного наукового завдання.
Нуклеарна сім’я(лат. nucleus – ядро) – це проста сім’я, що складається з подружньої пари без дітей або з дітьми, ще не одруженими.
Операціоналізація понять- це процедура переведення теоретичних понять в перемінні та емпіричні індикатори.
Описове дослідження – вид соціологічного дослідження, визначення структури, форми й характеру досліджуваного явища або процесу, що дозволяє сформувати цілісне уявлення про нього.
Опитування- метод збору соціологічних даних, при якому джерелом інформації виступають словесні повідомлення людей.
Парадигма- наукове досягнення, що протягом певного часу дає модель постановки й вирішення наукової проблеми.
Патріархальна сім’я– тип сім’ї, у якій влада належить чоловіку.
Позитивізм соціологічний- напрямок у соціології в основі якого лежить відмова від умоглядних тлумачень суспільства, створення «позитивної» соціальної теорії, здатної бути такою ж доказовою, як і природничо-наукова теорія.
Поліандрія- шлюб однієї жінки з декількома чоловіками.
Полігамія- шлюбний союз більш ніж двох партнерів.
Полігінія- шлюб одного чоловіка з декількома жінками.
Програма соціологічного дослідження -документ, який містить методологічне, методичне й організаційно-технічне обґрунтування соціологічного дослідження.
Психологізм у соціології- спроба визначення сутнісних характеристик суспільства й людини, законів їх функціонування й розвитку за допомогою психічних явищ.
Психологічний еволюціонізм - проводить грань між «природним» прогресом, обумовленим сліпою дією загальних законів еволюції, і прогресом «штучним», пов'язаним з активною діяльністю людей.
Ранжування –приписування явищам або індивідам певних значень, ціни, завдяки яким їх можна вибудувати на соціальних сходах зверху вниз.
Революція – комплексна стрибкоподібна зміна всіх або більшості сторін громадського життя, що представляє собою перехід суспільства з одного якісного стану в інше.
Регрес– тип розвитку, що характеризується переходом від вищого до нижчого.
Репрезентативність- властивість вибірки відображати характеристики досліджуваної генеральної сукупності.
Реформа– часткове вдосконалення в певній сфері життя, ряд поступових перетворень, що не зачіпають основ існуючого соціального ладу.
Розвідувальне дослідження -попереднє дослідження, проведене з метою одержання первинної інформації про досліджуване явище або процес, перевірки й уточнення всіх елементів основного дослідження й внесення в них необхідних корективів.
"Розуміюча" соціологія- соціологічна теорія, в основі якої лежить ідея якісної відмінності соціогуманітарних наук від природознавства.
Розширена сім’я- сімейна структура, яка містить у собі три й більше поколінь або дві й більше нуклеарних сім’ї, що живуть разом і ведуть спільне господарство.
Рольова взаємодія в сім’ї- сукупність норм і зразків поведінки одних членів сім’ї стосовно інших.
Сім’я- соціальний інститут з властивою йому історично визначеною організацією і мала соціальна група, члени якої зв'язані шлюбом, кровним спорідненням або всиновленням, спільністю побуту й взаємною відповідальністю.
Символічний інтеракціонізм- напрямок у соціології, об'єктом дослідження якого є процес символічної взаємодії (інтеракції) індивідів у суспільстві, система комунікацій і міжособистісного спілкування.
Синергія- приріст додаткової енергії, що перевищує суму індивідуальних зусиль учасників організації.
Система - певним чином упорядкована множина взаємозалежних елементів, що утворюють цілісну єдність.
Системний підхід –комплексне вивчення досліджуваного об'єкта як єдиного цілого з позиції системного аналізу. Ураховуються всі взаємозв'язки, вивчення окремих структурних частин, виявлення ролі кожної з них у загальному процесі функціонування системи, і, навпаки, виявлення впливу системи в цілому на окремі її елементи.
Соціальна група– сукупність людей, об'єднаних на основі спільної діяльності, спільних цілей і норм, що мають сформовану систему цінностей, життєвих орієнтацій, стійких зразків поведінки.
Соціальна мобільність – Зміна соціального статусу в системі соціальної диференціації.
Соціальна організація (організована група)– сукупність людей, яка характеризується чітким розподілом праці й спеціалізацією, наявністю ієрархії статусів і ролей, нормативною регуляцією поведінки, наявністю органів управління й координації, власною системою соціального контролю, безособовим характером взаємодії людей один з одним.
Соціальна роль –типова поведінка людини, пов'язана з її соціальним статусом.
Соціальна система –внутрішньо диференційована упорядкована цілісність, частини якої – структурні елементи, кожний з яких робить свій внесок у підтримання соціального порядку
Соціальна спільність – сукупність людей, об'єднаних спільними умовами існування, які налагодили регулярну стійку взаємодію один з одним.
Соціальна стратифікація – ієрархічний розподіл суспільства на вертикально розташовані соціальні групи й шари (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту.
Соціальна структура – стійке співвідношення частин соціальної системи, якими можуть виступати соціальні інститути, соціальні спільноти – класи, страти тощо.
Соціальний дарвінізм- напрямок у соціології, який проголосив закономірності біологічної еволюції, принципи природного відбору визначальними факторами суспільного життя.
Соціальний еволюціонізм- спроба глобального осмислення історичного процесу як частини загального нескінченного процесу еволюції космосу, Землі, культури.
Соціальний експеримент– метод одержання нових знань про причинно-наслідкові зв'язки функціонування, діяльності, поведінки соціального об'єкта й фактори, що впливають на нього, якими можна управляти з метою поліпшення даної соціальної реальності.
Соціальний статус – це елемент соціальної структури, що визначає позицію людини в соціальній структурі групи чи суспільства, яку вона посідає відповідно до свого фаху, економічного забезпечення, демографічних особливостей, політичних можливостей тощо, і яка пов’язана з іншими позиціями через систему прав та обов’язків..
Соціальна роль - це очікувана поведінка людини, пов’язана з її соціальним статусом і типова для людей відповідного статусу в певному суспільстві.
Соціальні інститути– історично сформовані й закріплені, стійкі, самовідновлювані види соціальних взаємодій, покликані задовольняти ті або інші людські потреби.
Соціологізм – принцип специфічності й автономності соціальної реальності, її домінування над індивідами.
Соціологічне дослідження -система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційних процедур, зв'язаних між собою єдиною метою: одержати об'єктивні, достовірні дані про досліджуване явище.
Соціометрія- метод опису системи міжособистісних відносин у малих групах.
Спостереження– метод збору первинних даних у вигляді реєстрації (запису) результатів цілеспрямованого і безпосереднього сприйняття подій, явищ.
Структурний функціоналізм- напрямок в соціології, відповідно до якого головне завдання соціології полягає у вивченні механізмів і структур, що забезпечують стійкість соціальної системи.
Субкультура – частина загальної культури, система цінностей, традицій, звичаїв, властивих певній соціальній групі.
Субординація – підпорядкованість і співпідпорядкованість, що вказує на особливе специфічне місце, неоднакове значення елементів у системі.
Суспільний прогрес – такий напрямок розвитку людського суспільства, який характеризується незворотними змінами, в результаті яких здійснюється перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого стану до більше досконалого.
Суспільство –тип соціальної організації, який склався історично внаслідок спільного життя, взаємодій людей і локалізований на певній території.
Теорії соціального конфлікту- напрямок у соціології, що визнає й досліджує конфлікт як найважливіший фактор суспільного розвитку.
Теорія соціокультурної динаміки- вчення, у якому історія розглядається як процес закономірних змін усередині соціокультурних систем і наступної заміни однієї системи іншою.
Умови життя сім’ї– сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів макро- і мікросередовища проживання сім’ї.
Формальна соціологія- теоретична концепція, в основі якої лежить ідея, що соціологія повинна досліджувати не зміст, а форми соціального життя (соціації), які існують у кожному з історично відомих суспільств.
Формальний соціальний інститут- характеризується тим, що взаємодія між його учасниками здійснюється переважно на основі формально оговорених правил, законів, регламентів, положень.
Функції сім’ї- способи прояву її активності, життєдіяльності.
Функціоналізм – напрямок у соціології, який розглядає суспільство як систему, всі частини якої виконують ті або інші функції, спрямовані на збереження й життєздатність цілого.
Ціль дослідження- кінцевий результат, який дослідник має намір одержати після завершення роботи.
Шлюб– історично змінювана форма відносин між чоловіком і жінкою, за допомогою якої суспільство впорядковує й санкціонує їхнє статеве життя, встановлює їх подружні й батьківські права й обов'язки.
Явні функції - функції соціального інституту, які формуються й декларуються в кодексах і закріплюються в системі статусів і ролей, їхні наслідки є очікуваними й необхідними.