Динамічні ряди і їх класифікація
Вивчення стану злочинності та проведення заходів профілактики злочинів неможливе без співставлення показників, що їх відображають, у різні проміжки часу. Тим самим, дослідження суспільних процесів в динаміці показує характер і спрямування їх змін, свідчить про збільшення або зменшення певного показника у порівнянні з певним попереднім періодом, який визнається за базовий. Так виникають показники відносин, які характеризують динаміку (відносні величини динаміки), що виражаються здебільшого відсотками або кратними числами.
Перший системний рух дослідження злочинності в часі здійснив в 30-х роках IX століття бельгійський вчений Л.А. Кетле (1796-1874 рр.). Він проаналізував та узагальнив багаторічні статистичні дані про злочини, злочинців і каральну політику у Франції. Це дозволило науковцю встановити, що злочини, взяті у великій кількісній масі, характеризуються значною стабільністю своїх основних параметрів у часі. “У всьому, що стосується злочинів, - констатував Кетле, - числа повторюються з такою сталістю, що цього не можна не помітити”[23]. Отже, вчений прийшов до висновку що виявлення певної регулярності в динаміці злочинності показує, що злочинність - це аж ніяк не просто механічна сукупність або арифметична сума діянь, породжених винятково “вільною волею” окремих особистостей. Якщо існує регулярність, є й закономірності, що її обумовлюють. Таким чином, праці Кетле не тільки зафіксували наявність керуючих злочинністю закономірностей, але й з'явилися кроком у напрямку пізнання цих закономірностей.
Водночас, слід розуміти, що вихідна теоретична концепція Кетле була помилковою. Адже, він обумовлював злочинність із незмінної схильності людей до вчинення злочинів, а тому вважав, що зміненим є й рівень злочинності. Показником цього зміненого рівня Л.А. Кетле вважав багаторічну середню арифметичну числа злочинів. Відхилення за окремі проміжки часу, від середньої, на думку Кетле, є лише випадковим коливанням, що “затемнюють собою закономірності злочинності”. Інакше кажучи, позиція вченого була метафізичною в тому плані що він ігнорував факт розвитку злочинності, настання в ній незворотних якісних змін.
Теорія висунута Л.А. Кетле підтвердила необхідність вивчення розвитку суспільних явищ у часі з різних сторін і стосовно окремих територій. Статистика з метою дослідження кількісних і якісних змін у різних явищах, особливо правових, застосовує такий специфічний метод як статистичні ряди.
Статистичні ряди – це сукупність статистичних даних, які вибрані із звітності або з документів первинного обліку, розташовані в хронологічному або логічному порядку, характеризують зміни розміру ознак, покладених в основу статистичного ряду. Всі статистичні ряди поділяють на ряди розподілу і ряди динаміки. Як вже відомо ряди розподілу характеризують явища в певний проміжок часу в статиці (надають відомості про розподіл сукупності на окремі групи за кількісними або якісними ознаками на певний проміжок часу).
Ряди динаміки – це ряд чисел, який характеризує зміну величини суспільного явища в процесі його розвитку, тобто в часі.
Динамічний (або тимчасовий) ряд у загальному вигляді може бути визначений як послідовність чисел, що відображають рух досліджуваного явища в часі. Отже, відповідно до загального визначення динамічний ряд злочинності розуміється як вираження кількості злочинів або кількості злочинців за певні проміжки часу або на певні його моменти. Динамічний ряд злочинності найчастіше відображається у вигляді таблиці, або у вигляді діаграми.
В посібниках з кримінології а також в аналітичній роботі органів внутрішніх справ перевага віддається звичайно динамічним рядам, що відображають кількість злочинів (злочинців) за певні проміжки часу. В офіційній статистичній звітності про злочинність та заходи запобігання їй такі відрізки визначаються за квартал, півріччя, дев’ять місяців і рік. У кримінологічних наукових дослідженнях відрізком часу при побудові динамічного ряду злочинності найчастіше застосовується рік. Однак залежно від цілей дослідження можуть бути застосовані й менші відрізки часу (місяць, декада, дні тижня, часи доби).
Отже, динамічні ряди застосовуються для виявлення закономірностей і тенденцій розвитку злочинності, явищ, що її супроводжують, а також для розробки ефективних заходів боротьби з ними.
Аналіз динаміки злочинності переслідує наступні цілі:
- по-перше, дати уявлення про зміни показників за минулий період, виявити закономірності і тенденції цих змін, та підготувати на цій підставі пропозиції для управлінських рішень;
- по-друге, на основі виявлених закономірностей і тенденцій скласти статистичний, кримінологічний прогноз злочинності на найближче майбутнє.
Таким чином, послідовно розташовані за часом показники певних об’єктів дослідження створюють ряди динаміки.
Динамічні ряди бувають моментними і інтервальними що складаються як з абсолютних, так і з відносних показників.
Моментні ряди складаються з показників, що характеризують досліджуване явище за станом на певну дату. Їх не можна сумувати. Можна порівнювати тільки шляхом віднімання (кількість справ у впровадженні, кількість засуджених у закладі на 1 січня, 1 липня тощо).
Інтервальні ряди складаються з показників, що характеризують явища, що вивчаються, за певні періоди. Кожний показник це підсумок за даний період. Якщо показники абсолютні, їх можна сумувати (накопичувати підсумки) за місяць, квартал, півроку, рік. Показники динамічних рядів відносних і середніх величин сумувати не можна.
При аналізі динаміки розрізняють рівень ряду (абсолютні сумарні величини ряду), абсолютний приріст (різниця між рівнями ряду послідуючого і попереднього), темп росту (відсоткова співвідношення рівня наступного періоду до попереднього) і темп приросту - відсоткове відношення абсолютного приросту наступного періоду до рівня попереднього.
Показники динаміки за певні строки здебільшого починають відрахунок за певної дати (рік), який приймається за 100 % і називається нерухомою базою: 2000 р. – 100 % - нерухома база; 2001 р. – 110 %; 2002 р. – 120 %.
Але якщо необхідно виявити темпи росту розвитку якогось показника, то кожний показник порівнюється вже не з однією постійною величиною, а із своєю попередньою, тобто за 100 % приймається кожного разу цифра сусіднього періоду, так звана рухома база. Такий спосіб обчислення ще називається ланцюговим.
При проведенні аналітичної роботи застосовуються варіаційні ряди та паралельні ряди показників.
Варіаційні ряди застосовуються для виявлення закономірностей і тенденцій в тих випадках, коли групування, що лежать в їх основі можна варіювати. Кількісна ознака варіюєтьсяза віком злочинців, строками призначеного покарання тощо.
Паралельні ряди застосовуються для виявлення зв’язків і залежностей двох або декількох явищ, закономірностей їх розвитку. Зіставляються показники кількості автомашин і дорожньо-транспортних пригод, реалізації торгівельними закладами спиртних напоїв і кількості злочинів вчинених в стані алкогольного сп’яніння, показники безробіття і злочинності в окремому регіоні, тощо.
Ряд динаміки являє собою цифрове відображення певного статистичного показника в часі або просторі, побудованого у хронологічній послідовності.
Ряди динаміки складаються з двох основних елементів: (t) - часу та (y) - рівня ряду.
Проведення аналітичної роботи у статистиці, в т.ч. і правовій, неможливе без співставлення показників досліджуваних об’єктів та їх ознак у різні проміжки часу. Адже тільки шляхом співставлення цих показників можна обґрунтувати висновки стосовно тенденцій розвитку такого негативного соціального явища, як злочинність, і прийняти вірогідне управлінське рішення, спрямоване на підвищення ефективності заходів боротьби з цим явищем.
Співставлення показників явища, яке змінюється у часі і просторі, створює статистичні ряди, дослідження яких і дає можливість з’ясувати його сутність.
Статистичні ряди розподілу створюються показниками, які розподіляють досліджувану сукупність на окремі групи (наприклад, статистичний ряд розподілу кількості злочинів по областях України).
Статистичні ряди динаміки — це ряди, які відображають рух досліджуваних явищ у часі; зміну показників кількості злочинів та інших правопорушень; кількості засуджених осіб; кількості кримінальних чи цивільних справ; кількість задіяних правоохоронних органів та завантаженість їх працівників тощо. Кожний показник ряду динаміки, що становить сутність цього ряду на певний момент або за певний період, називається рівнем ряду.
Інтервали часу, що відображені в рівнях ряду, можуть бути різними, це: години, доби, дні тижня, місяці року, роки. При цьому, як правило, години мусять охоплювати всю добу (скажімо, показники хуліганських проявів від 24 до 8 години, від 8 до 16 години, від 16 до 24 години), дні — цілий тиждень, а місяці — увесь рік, якщо він вже закінчився. Що ж до відображення показників впродовж років, то довжина динамічного ряду має бути в межах того, яку мету ставить перед собою дослідник. Скажімо, для досліджень, які носять суто прикладний характер, достатнім є відображення показників за останні п’ять років, щонайбільше за десять. Інакше “застарілі” показники лише заважатимуть досліднику зробити правильні висновки.
В динамічному ряді розрізняють початковий і кінцевий рівні (тобто перший і останній показник ряду). Середній рівень означає здебільшого середню арифметичну, що виводиться з усіх показників ряду. Динамічний ряд може бути розташований горизонтально, і тоді перший його рядок, що містить вказівки інтервалів часу чи конкретних моментів, є рядком часу, а другий, що має показники змістовного характеру — називається рядком значень. При вертикальному розміщенні динамічного ряду відповідно зображуються графа часу та графа значень.
Динамічні ряди можуть бути класифіковані залежно від характеру величин, що складають рівні ряду. Ці величини можуть бути виражені в абсолютних або узагальнюючих (відносних і середніх) показниках. Наведемо приклад динамічного ряду, побудованого з абсолютних величин.
Таблиця 1