Поняття конфлікту, його соціальна природа та функції
Змістовий модуль 2. СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ
Тема 4. СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ
План викладу матеріалу
1. Поняття конфлікту, його соціальна природа та функції.
2. Історія становлення соціології конфлікту. Сучасні соціологічні теорії конфлікту.
3. Структура, причини і умови виникнення конфліктів.
4. Управління соціальними конфліктами.
Поняття конфлікту, його соціальна природа та функції
Конфлікт– це зіткнення протилежних цілей, позицій, поглядів суб’єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють суперечливість своїх інтересів.
Соціологія конфлікту – це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми виникнення та розгортання, а також способи попередження та розв’язання соціальних конфліктів.
У вивченні конфліктів соціологія зосереджує свою увагу на дослідженні:
– їх соціальної природи та структури;
– причин та умов виникнення;
– механізмів попередження та подолання конфліктів, можливостей їх прогнозування.
Предметсоціології конфлікту:
– з’ясування соціальної природи та сутності конфліктів, принципів їх діагностики;
– соціологічний аналіз конфліктів, їх типологія та класифікація;
– визначення способів подолання та механізмів управління соціальними конфліктами.
До позитивних функційконфліктів більшість соціологів відносить:
– соціально-діагностичну – виникнення конфліктів свідчить про недоліки у функціонуванні соціальних організацій, поглиблення суспільних протиріч, поляризацію інтересів різних соціальних груп;
– регулюючу – конфлікти створюють підтримують у суспільстві соціальну рівновагу, забезпечують баланс сил у структурах влади й управляння;
– інтегративну – участь у конфлікті сприяє консолідації людей, які захищають спільні інтереси, формуванню їх зацікавленості у співпраці, узгодженні та об'єднанні своїх зусиль;
– інноваційну – конфлікти сприяють оновленню соціальних відносин, утвердженню нових норм та цінностей, дозволяють уникнути застою, є джерелом нововведень та прогресивних тенденцій;
– комунікативну – пошук шляхів розв’язання конфлікту активізує соціальну взаємодію, забезпечує взаємопристосування його учасників, спільне вироблення взаємоприйнятних рішень;
– соціально-психологічну – конфлікти сприяють зняттю психологічної напруги, викиду негативних емоцій і поступовому зниженню їх інтенсивності.
До негативних функцій конфліктів відносять:
– дестабілізуючу – деструктивні конфлікти призводять до порушення соціальної рівноваги, громадського порядку, застосуванню насильницьких методів розв’язання існуючих проблем;
– надлишиково-витратну – конфлікти, як правило, вимагають використання додаткових матеріальних, часових, моральних, зокрема, емоційних ресурсів для вирішення проблем, навколо яких вони виникають;
– дезорганізуючу – конфлікти уповільнюють та ускладнюють процеси прийняття рішень, відволікають від виконання поточних планових завдань, порушують ритм та ефективність діяльності.
Серед соціологів нема одностайності з проблеми класифікації конфліктів, проте більшість з них вважать суттєвим виділення наступних видів конфліктів:
– за способом розв’язання – насильницькі або ненасильницькі;
– за сферою розгортання – політичні, соціальні, економічні, організаційні, юридичні;
– сімейно-побудові, ідеологічні, соціокультурні тощо;
– за напрямком впливу – вертикальні та горизонтальні, в залежності від характеру соцільних зв’язків між суб’єктами конфлікту;
– за ступенем виявлення – відкриті та скриті;
– за суб’єктами – внутрішньоособистісні, міжособистісні, міжгрупові; між малими та великими соціальними спільнотами, міжетнічні та міждержавні;
– за наслідками – конструктивні та деструктивні;
– за мотивацією – конфлікти з приводу розподілу владних повноважень і позицій, з приводу розподілу ресурсів, з приводу цінностей та життєвих установок;
– за масштабами – глобальні, соцієтальні. регіональні, локальні;
– за формою – прості (бойкот, саботаж, переслідування, агресія) та складні (суспільний протест, бунт, соціальна революція, війна).