Визначення бажанихдля споживача характеристик якості продукції

(аналіз ринкової ситуації, вивчення продукції конкурентів тощо).

2. Визначення стандартів якості(стандарти є відправною точкою при порівнян­ні того, що вважається еталоном, з тим, що отримано в результаті діяльності).

3. Розроблення програми перевірки якості(процес перевірки повинен бути чітко формалізований і передбачати: перелік методів перевірки якості продукції; на якому етапі технологічного процесу контролюється параметр і хто здійснює цю функцію; коли здійснюється контроль; як проводиться аналіз результатів).

381


Розділ v


ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА


Тема 16


ФУНКЦІОНУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ


 


4. Розроблення мотиваційної системи (створення умов для обов'язкового забезпечення якості продукції, вдосконалення професійних навичок тощо).

5. Розробленнясистеми документації(якісні характеристики сировини, напівфабрикатів, виробничого процесу, кінцевої продукції).

Вітчизняна практика управління якістю продукції досить багата. Викорис­товуючи передовий зарубіжний досвід, підприємства колишнього СРСР, по­чинаючи з 70-х років, розробляли та впроваджували заходи та рекомендації, основою яких був комплексний, системний підхід до управління якістю продукції. Найбільш відпрацьованою у методичному та практичному плані була комплексна система управління якістю продукції (КС УЯП). Система базувалася на стандартах підприємства, які розроблялися відповідно до між­народних і державних норм. Стандарти регламентували заходи підвищення технічного рівня та якості продукції, передбачали певний порядок дій і від­повідальність кожного виконавця, організацію та механізм діяльності з підви­щення якості продукції на підприємстві, зміцнювали виробничу та технологічну дисципліну. Оцінюючи в цілому КС УЯП як систему, слід відзначити, що вона порівняно з усіма попередніми виявила найбільш благотворний вплив на зміну ставлення до діяльності з підвищення якості продукції в промисловості. Однак, вступивши у протиріччя з господарським механізмом, спрямованим на об'ємні, кількісні показники економічного зростання, КС УЯП була поступово нейтралі­зована, а її роль зведена нанівець.

Якщо аналізувати історію систем управління якістю в Японії, то ситуація там виглядала по-іншому. Спочатку йшов процес активного впровадження на під­приємствах систем управління якістю продукції, потім вони перестали існувати як відокремлені елементи. На питання про те, яким є ефект від систем управ­ління якістю, японські менеджери відповідали, що отримано подвійний ефект — спочатку шляхом створення і повторно шляхом ліквідації систем управління якістю продукції. Завдання, що ставилося перед КС УЯП, полягало в орієнту­ванні системи управління підприємством не тільки на виробництво певної кіль­кості продукції, а й конкретних, заданих параметрів якості, тобто мова йшла про зміну траєкторії в управлінській поведінці. Як тільки це завдання було виконане, КС УЯП "розчинилася" в цілях і завданнях підприємства, і її необхід­ність як самостійного органу відпала.

У нашій промисловості спостерігалася інша ситуація: як тільки органи Держстандарту припинили реєстрацію КС УЯП, вони практично самоліквіду-валися, оскільки не допомагали, а заважали підприємствам вирішувати кількісні завдання по виробництву продукції. Можна припустити, що в нових умовах господарювання підприємства повернуться до систем управління якістю не­залежно від того, чи будуть це КС УЯП, чи інші системи.

Сучасна епоха світового економічного розвитку характеризується бурхли­вим розвитком міжнародної торгівлі. За останнє десятиліття були прийняті заходи для усунення перешкод у торгівлі, пов'язаних із митними правилами та тарифами, умовами поставок продукції тощо. У цих умовах на першому

382


плані — так звані технічні бар'єри в торгівлі між країнами, тобто бар'єри, що виникають внаслідок відмінностей у національних стандартах, в правилах приймання продукції, її випробуваннях тощо. Ось чому особливої ваги набуває діяльність міжнародних організацій стандартизації, результатом якої є міжнарод­ні стандарти, що встановлюють єдині вимоги до продукції, методів її випробу­вань, зберігання, транспортування. Для прикладу розглянемо ряд стандартів, що регламентують побудову систем управління якістю продукції.

Промислові, торговельні та інші організації виробляють продукцію або на­дають послуги в розрахунку на задоволення потреб споживачів. Ці вимоги, як правило, входять до технічних умов. Однак, самі по собі технічні умови не є гарантією того, що потреби споживачів будуть дійсно задоволені, оскільки в технічні умови або в організаційну систему, яка охоплює проектування та реалізацію продукції або послуг, можуть потрапити невідповідності. Це приз­вело до необхідності розвитку стандартів і керівних документів на систе­ми якості, які доповнюють вимоги до продукції та послуг, встановлені в технічних умовах. Серія стандартів ISO 9000 — ISO 9004 (International Standart Organization) раціоналізує досвід, нагромаджений національними організаціями у цій галузі. У багатьох країнах (Австрія, Великобританія, Фінляндія, Німеччина, Франція, Швеція, Швейцарія та ін.) дані стандарти прийняті як національні. У зарубіжній практиці стандарти ISO серії 9000 знаходять все більше використання при укладанні контрактів між фірмами як моделі для оцінки системи забезпечення якості продукції у постачальника. При цьому відповідність такої системи вимогам стандартів ISO розглядається як гарантія того, що постачальник здатний виконати вимоги контракту та за­безпечити стабільну якість продукції. Розуміючи прогресивний характер стан­дартів ISO серії 9000 та їх регулюючу роль при виході на міжнародний ринок, окремі вітчизняні підприємства на їх основі розробляють і вдосконалюють сис­теми управління якістю продукції.

Система управління якістю однієї організації відрізняється від системи управління якістю іншої організації, оскільки її формування залежить від цілей, що стоять перед організацією, її специфіки, видів продукції, що виробляється, властивого їй практичного досвіду тощо. Тому міжнародний стандарт ISO 9000 "Загальне управління якістю і стандарти забезпечення якості" (per. № 9000-87) має за мету:

S визначити відмінності та взаємозв'язки між основними поняттями в галузі якості;

•/ дати рекомендації для вибору і використання серії стандартів ISO на системи якості, які можуть служити для внутрішнього використання на підприємстві при вирішенні завдань загального керівництва якістю (ISO 9004) і для використання у зовнішніх стосунках щодо питань за­безпечення якості (ISO 9001, ISO 9002, ISO 9003).

383


Розділ v


ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТЕКТИВНОСП ВИРОБНИЦТВА


Тема 16


ТУНКЦЮНУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ


 


Згідно із стандартом ISO 9000 в галузі управління якістю перед організа­цією повинні стояти такі три завдання:

■S організація повинна досягати та підтримувати якість продукціїна рівні, який забезпечує постійне задоволення встановлених або передбачуваних вимог споживача;

S організація повинна забезпечити своєму керівництву впевненістьу тому, що запланована якість досягається та підтримується на заданому рівні;

S організація повинна забезпечувати споживачу впевненістьу тому, що запланована якість продукції досягається або буде досягнута. Якщо це передбачено контрактом, забезпечення впевненості може означати взаємо­узгодженні вимоги подання доказів.

Міжнародний стандарт ISO 9001 "Модель забезпечення якості при проектуванні і (або) розробці, виробництві, монтажі та обслуговуванні" (рег. № 9001-87) визначає вимоги до системи якості у випадку, коли контракт, укладений між двома сторонами, вимагає, щоб була доведена здатність поста­чальника спроектувати та забезпечити постачання певної продукції. Вимоги стандарту спрямовані насамперед на попередження будь-якої невідповідності продукції на всіх стадіях (від проектування до обслуговування). Постачальник повинен розробити та підтримувати в робочому стані документально оформлену систему якості як засіб, що забезпечує відповідність продукції встановленим вимогам. Це передбачає:

•S підготовку документально оформлених процедур та інструкцій, що сто­суються системи якості, відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001;

■/ ефективне використання задокументованих процедур та інструкцій сис­теми якості.

Міжнародний стандарт ISO 9002 "Система якості. Модель для за­безпечення якості при виробництві та монтажі" (рег. № 9002-87) визначає вимоги до системи якості у випадку, коли контракт, укладений між двома сторонами, вимагає, щоб була доведена здатність постачальника керувати про­цесами, які визначають придатність продукції. Вимоги даного стандарту спрямо­вані, насамперед, на попередження будь-яких невідповідностей у процесі ви­робництва, монтажу, а також попередження повторного виникнення невідпо­відності.

Міжнародний стандарт ISO 9003 "Модель забезпечення якості при остаточному контролі та випробуваннях" (рег. № 9003-87) визначає ви­моги до системи якості у випадку, коли контракт, укладений між двома сто­ронами, вимагає, щоб була доведена здатність постачальника виявляти і слід­кувати за вилученням будь-якої невідповідної продукції в процесі остаточного контролю та проведення випробувань.

Міжнародний стандарт ISO 9004 "Загальне управління якістю та елементи системи якості" (рег. № 9004-87) характеризує основні елемен-384


ти, які забезпечують вироблення та впровадження системи загального управ­ління якістю продукції. Вибір елементів, встановлених даним стандартом, і ступінь їх використання залежить від умов попиту, виду продукції, характеру виробництва тощо. Система загального управління якістю повинна відповідати двом вимогам:

■S потребам та інтересам компанії (компанії необхідно досягати та підтри­мувати необхідний рівень якості при оптимальних витратах; виконання цього завдання пов'язане із запланованим ефективним використанням технічних, людських і матеріальних ресурсів);

•/ потребам і вимогам споживача (споживач повинен бути впевнений у можливостях компанії постачати продукцію або надавати послуги не­обхідного рівня якості та підтримувати досягнутий рівень якості).

Кожна з зазначених вище вимог до системи загального управління якістю передбачає надання об'єктивних даних про якість системи та якість продукції.

УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ

У

правління запасами — це функціональна діяльність, мета якої — довести загальну суму щорічних витрат на утримування запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів.

Згідно з іншим визначенням, управління запасами — це забезпечення і підтримування оптимальної кількості і типів фізичних ресурсів, не­обхідних для реалізації стратегічного плану організації.

Важливість управління запасами пояснюється, насамперед, тим, що вироб­ництво — це потік матеріальних ресурсів через процес, який змінює форму цих матеріалів, перетворюючи їх у готову продукцію.

Типи запасів найчастіше розглядають у контексті конкретної організації (стосовно банку — це запаси грошей, школи — запаси навчальних засобів, лікарні — ліків). Детальніше зупинимося на типах запасів промислового підприємства:

1. Сировина (це інгредієнти, які перетворюються в кінцевий продукт, і характер яких залежить від призначення продукції та особливостей виробничого процесу).

2. Допоміжні матеріали (матеріали, які не є часткою готового виробу: мастило, миючі засоби тощо).

3. Незавершене виробництво (вироби, що не пройшли повний технологічний цикл обробки).

4. Готова продукція (нереалізовані кінцеві продукти, які зберігаються на складах підприємства-виробника або на підприємствах роздрібної торгівлі).

w>


Розділ v


ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА


Тема 1 б


ФУНКЦІОНУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ


 


Запаси створюються з метою:

S сприяння обслуговуванню споживачів (наявність запасів — важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний із можливістю поставки продукції в будь-який час);

•/ сприяння гнучкості виробництва {здатність швидко переходити на вироб­ництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється);

•/ сприяння визначеності виробництва, (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів);

■S сприяння згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва);

•/ отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому).

Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо керувати запа­сами, щоб зазначені витрати були мінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів клієнтів, якого прагне компанія.

Витрати, пов'язані зі створенням і зберіганням запасів, охоплюють:

A. Витрати на підтримування запасів, тобто пов'язані з володінням запасами.

Б. Витрати, пов'язані з розміром партій, тобто затрати, пропорційні до кіль­кості замовлених партій, а не кількості виробленої продукції.

B. Витрати, пов'язані з дефіцитом запасів, тобто такі, що виникають при
відсутності необхідних матеріалів.