Загальні вимоги до виконання контрольної роботи
Відповідно до навчального плану студенти І-го курсу заочної форми навчання виконують контрольну роботу з дисципліни „Основи екології” („Екологія”) у вигляді реферату на одну із запропонованих тем у межах відповідного варіанту. Номер варіанту визначається за першою літерою прізвища студента.
При написанні контрольної роботи слід дотримуватися наступних вимог:
1. Контрольна робота з дисципліни „Основи екології” („Екологія”) є науковим дослідженням однієї з актуальних проблем охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, виконання якого досягається шляхом об’єктивного аналізу наукових джерел та фахової літератури, вдумливим, творчим викладом теоретичного та фактологічного матеріалу, його узагальненням.
2. Текстовий редактор – Microsoft Word. Формат аркуша А-4, шрифт – 14 пт, Times New Roman, через 1,5 інтервали. Текст розміщується на сторінці, яка обмежується полями: лівим - 30 мм, правим - 15 мм, верхнім-20 мм, нижнім - 20 мм. Відстань між заголовком і текстом повинна бути в межах 15 – 20 мм. Обсяг контрольної роботи включає 15-20 сторінок.
Титульну сторінку включають у загальну нумерацію роботи, однак на титульній сторінці номер не проставляється. Всі інші сторінки нумеруються арабськими цифрами в правій нижній частині сторінки після закінчення тексту. Нумерація сторінок у роботі повинна бути наскрізна.
3. Контрольна робота повинна містити:
Ø Титульну сторінку (містить назву роботи, прізвище та ім’я студента, вказується факультет, курс, група);
Ø Зміст (містить перелік усіх пунктів роботи та найменування розділів, яких має бути не менше ніж 2 і не більше ніж 5);
Ø Вступ (розкриває актуальність обраної теми, визначає предмет наукового пошуку та його завдання);
Ø Основну частину (складається з розділів, кожний розділ починають з нової сторінки);
Ø Висновки (у них подають основні результати проведеної реферативної роботи);
Ø Список використаних джерел (повинен містити не менше ніж 5 джерел).
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ СКЛАДАННЯ ІСПИТУ (ЗАЛІКУ)
1. Екологія як наука: етапи розвитку та сучасне уявлення.
2. Мета і завдання екології як наукової дисципліни, її зв’язок з іншими дисциплінами.
3. Історія взаємовідносин людини з природою.
4. Основні екологічні проблеми України.
5. Суть і причини парникового ефекту.
6. Проблема руйнування озонового шару.
7. Кислотні опади, причини виникнення, наслідки.
8. Причини дефіциту прісної води на Землі.
9. Проблема утилізації відходів.
10. Демографічна проблема.
11. Загальні відомості про склад, структуру та екологічне значення атмосфери.
12. Особливості водної оболонки планети.
13. Загальні відомості про літосферу.
14. Склад, структура й особливості функціонування біосфери.
15. Концепція ноосфери В.І. Вернадського.
16. Сучасні підходи до ідеї ноосфери.
17. Природні ресурси Землі, їх класифікація.
18. Водні ресурси, їх класифікація й значення в житті людини.
19. Роль і значення лісових ресурсів.
20. Генетичний фонд планети Земля.
21. Альтернативні джерела енергії, перспективи їх використання.
22. Основні екологічні терміни й поняття: екосистема, біогеоценоз, біоценоз, біотоп, трофічний ланцюг, екологічна валентність.
23. Основні екологічні фактори.
24. Екологічні аксіоми Б.Коммонера.
25. Основні завдання й принципи економіки природокористування.
26. Екологічний моніторинг: поняття, класифікація.
27. Кадастри природних ресурсів, їх структура і призначення.
28. Мета, функції та процедура проведення екологічної експертизи.
29. Основні джерела та види забруднення навколишнього природного середовища.
30. Характеристика фізичних забруднень навколишнього природного середовища.
31. Шумове забруднення довкілля.
32. Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища.
33. Екологічні права й обов’язки громадян України.
34. Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства, відшкодування збитків, нанесених природі.
35. Сутність і основні завдання управління в сфері охорони навколишнього природного середовища
36. Організація управління в сфері охорони навколишнього природного середовища.
37. Міжнародний досвід і співробітництво в сфері охорони довкілля.
38. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату.
39. Міжнародна конференція в Ріо-де-Жанейро, 1992р.
40. Значення і завдання екологічної освіти й виховання.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна
1. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища". // Відомості Верховної Ради України, 1991.- № 41.-546с.
2. Конституція України. — К., 1996. — 213 с.
3. Земельний кодекс України, 1992р. // Відомості Верховної Ради України.-1992. - № 12. - 156 с.
4. Лісовий кодекс України, 1994р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 17. - 190 с.
5. Водний кодекс України, 1995р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - 99 с.
6. Кодекс "Про надра", 1994р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994.-№ 36. - 341 с.
7. Закон України "Про природно-заповідний фонд України", 1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - 502 с.
8. Закон України "Про охорону атмосферного повітря", 1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 50. - 678с.
9. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", 1994 р. // Відомості Верховної Ради України.-1994. - № 27. - 219 с.
10. Закон України "Про тваринний світ", 1993р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №18. - 181 с.
11. Закон України "Про екологічну експертизу", 1995р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 8. - 54 с.
12. Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", 1995р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 129 - 81 с.
13. Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами", 1995р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 27. - 199 с.
14. Закон України "Про відходи", 1998р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 36 - 242 с.
15. Закон України "Про рослинний світ", 1999р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 591. - 149 с.
16. Закон України "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2020 р.", від 21.12.2010 р. № 2818-VI.
17. Адаменко О.М., Коденко Я.В., Консевич Л.М., Періжок Й.І., Пилипчук О.Я. Основи екології: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 320 с.
18. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум. Навч. посіб. – К.: Лібра, 2004. – 368 с.
19. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології – К.: Либідь, 1995. – 368 с.
20. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум з загальної екології – К.: Либідь, 1997. – 158 с.
21. Добровольський В.В. Екологічні знання: Навчальний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2005. – 304 с.
22. Дуднікова І.І. Екологія і безпека життєдіяльності: Термінологічний словник-довідник / Передм. Ю.С.Шемшученка. – К.: Вища шк., 2005. – 247 с.
23. Екологія і закон: Екологічне законодавство України у 2-х книгах // під ред. В.І.Андрейцева. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – кн.1 – 704 с., кн.2 – 576 с.
24. Екологічне управління: Підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. – К.: Либідь, 2004. – 432 с.
25. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Семенова, О.Л. Михайлюк. – Київ, Центр навчальної літератури, 2004. – 407 с.
26. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.
27. Іванова Т.В., Федоренченко Л.О. Основи екології та природокористування: Опорний конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми навчання. – К.: АМУ, 2001.
28. Микитюк О.М., Грицайчук В.В., Злотін О.З., Маркіна Т.Ю. Основи екології: Навчальний посібник. – 2-е вид., стереотипне. Харків: “ОВС”, 2004. – 144 с.
29. Мусієнко М.М. та ін. Екологія: Тлумачний словник. – К.: Либідь, 2004. – 376 с. – Укр. і рос. мовами.
30. Невелєв О.М., Іванова Т.В., Федоренченко Л.О. Основи екології та природокористування. Навчальний посібник. – К.: ТОВ “Богдана”, 2000. – 144 с.
31. Оптимізація природокористування в 5-ти т.: Навч. посіб. Т. 1. Природні ресурси: еколого-економічна оцінка / Дорогунцов С.І., Муховиков А.М., Хвесик М.А. – К.: Кондор, 2004. – 291 с.
32. Про основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки // Відомості Верховної Ради. – 1998. - №38-39
33. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. Економіко-правове регулювання природокористування: Монографія. – К.: Кондор, 2004. – 524 с.
34. Шмандій В.М., Солонич І.О. Управління природоохоронною діяльністю: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 296 с.
Додаткова
35. Афанастев Ю.А., Фомин С.А. Мониторинг и методы контроля окружающей среды. Уч. пособие. В 2 - х частях. - М.: Изд - во МНЗПУ, 1998. - 346 с.
36. Атаев А.А. Управленческая деятельность. - М.: Экономика, 1992. - 245с.
37. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія. - К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 252 с.
38. Добровольський В.В. Основи теорії екологічних систем: Навчальний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2005. – 272 с.
39. Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і природоохоронної діяльності. Під ред. Шевчука В., Пилипчук М., Карпен-ко Н. та ін. - К: Геопринт, 2000. -411с.
40. О. Мороз, А. Свентух, О. Свентух. Економічні аспекти вирішення екологічних проблем утилізації твердих побутових відходів. Монографія. – Вінниця: УНІВЕРСУМ – Вінниця, - 110 с.
41. Моткин Г.А. Основы экологического страхования. — М.: Наука, 1996. - 256 с.
42. Никифоров В.В, Гальченко Н.П. // Збірник наукових праць. Вип. 1. - Полтава: Скайтек, 1999. -183 с.
43. Основи соціоекології: Навчальний посібник / Г.О. Бачинський, Н.В. Беренда, В.Д. Бондаренко. - К.: Вища школа, 1995. - 238 с.
44. Постанова Верховної ради України ”Про основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (5 березня 1998 р., № 188/98 - ВР). - К., 1998. - 79 с.
45. Програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної політики з урахуванням регіональних пріоритетів Полтавської області на період до 2010р. Під ред. Онищенко О.Г, Голік Ю.С та ін. - П.: 2001. - 220 с.
46. Разумовский В.М. Эколого-экономическое районирование: Теоретические аспекты. - Л.: Наука, ЛО, 1989. — 156 с.
47. Сахаев В.Г., Шевчук В.Я. Экономика и организация охраны окружающей среды. К. - Высшая школа, 1995. - 145 с.
48. Христенко С.И. Экономический механизм управлення производством и охраной окружающей среды. - К.: "Высшая школа", 1986. - 145 с.
49. Экологический энциклопедический словарь / Под. ред. В.И. Данилова-Данильяна. - М.: Ноосфера, 2000. - 930 с.
Тести
1. Коли вперше з’явився термін „екологія”?
а) 1966 р.;
б) 1886 р.;
в) 1866 р.
2. Скільки етапів (періодів) вчені виділяють у розвитку науки екології?
а) 5;
б) 7;
в) 3.
3. Як називається перший етап розвитку екології?
а) етап факторіальної екології;
б) етап наївної екології;
в) етап становлення істинного системного підходу.
4. Яке з наведених нижче визначень сучасної екології Ви вважаєте найповнішим?
а) наука про взаємовідносини живих організмів між собою та навколишнім середовищем;
б) наука про сучасні методи охорони і відтворення довкілля;
в) наука про середовище нашого існування, його живі і неживі компоненти, взаємозв’язки, взаємодію між цими компонентами, а такожпро особливості взаємозв’язків і узгодження Стратегії Природи та Стратегії Людини, що має базуватись на ідеї самообмеження, розумної коеволюції Техносфери та Біосфери.
5. Визначте основну мету навчального курсу „Основи екології”:
а) підготувати спеціалістів-екологів;
б) закласти фундамент знань, які спеціаліст зможе використати для практичного вирішення питань попередження негативного впливу на довкілля;
в) розширити кругозір спеціалістів.
6. На скільки груп підрозділяються методи екологічних досліджень?
а) 2;
б) 4;
в) 3.
7. Скількі періодів виділяють у розвитку взаємовідносин людства й природного середовища?
а) 4;
б) 3;
в) 5.
8. Що Ви вважаєте головною причиною виникнення першої глобальної екологічної кризи?
а) вирубування лісів;
б) винищення великої кількості тварин;
в) виснаження природних ресурсів.
9. Який етап 4-го періоду взаємовідносин людства й природного середовища характеризується зміною ставлення людей до природи, всебічний розвиток екологічної освіти в усіх країнах?
а) 1;
б) 2;
в) 3.
10. Яке з наведених визначень природного середовища є найповнішим?
а) середовище, що оточує людину;
б) середовище мешкання і виробничої діяльності людини;
в) мегаекзосфера постійних взаємодій і взаємопроникнення елементів і процесів 4 складових екзосфер: атмосфери, літосфери, гідросфери і біосфери – під впливом екзогенних та ендогенних факторів і діяльності людини.
11. З кількох екзосфер складається природне середовище?
а) 3;
б) 4;
в) 5.
12. Яку основну ознаку покладено в основу поділу атмосфери?
а) розмір;
б) призначення та походження;
в) температура.
13. Назвіть основні шари атмосфери:
а) тропосфера, стратосфера, мезосфера, термосфера, екзосфера;
б) тропосфера, мезосфера, термосфера;
в) тропосфера, стратосфера, мезосфера, техносфера, екзосфера.
14. Тонка верхня оболонка Землі, яка становить всього близько 1% маси Землі – це:
а) літосфера;
б) земна кора;
в) біосфера.
15. Земна кора на континентах складається з порід:
а) осадкових і базальтових;
б) осадкових, гранітних і базальтових;
в) гранітних і базальтових.
16. Земна кора під океанами складається з порід:
а) осадкових і базальтових;
б) осадкових і гранітних;
в) осадкових, гранітних і базальтових.
17. З яких основних компонентів (речовин) складається біосфера згідно з вченням В.І. Вернадського?
а) біогенна, косна, біокосна речовини;
б) жива, біогенна, косна, біокосна радіоактивна речовини;
в) жива, біогенна, косна, біокосна, космічна та радіоактивна речовини.
18. Виберіть варіант правильного визначення ноосфери:
а) це стадія переходу до остаточного підкорення людиною природи;
б) це вища фаза розвитку біосфери, що проходить під впливом людського суспільства, утворення на Землі сфери розуму;
в) це сфера нових відносин людини і довкілля.
19. Хто вперше запропонував термін «біосфера»?
а) Е. Леруа;
б) В.І. Вернадський;
в) Е. Зюсс.
20. Яку ознаку покладено в основу класифікації природних ресурсів?
а) походження та призначення;
б) походження;
в) тип.
21. Природні ресурси за походженням та призначенням розподіляються на:
а) біологічні, мінеральні, енергетичні, кліматичні;
б) біологічні, мінеральні, кліматичні, життєвий простір, генетичний фонд;
в) біологічні, мінеральні, енергетичні, кліматичні, життєвий простір, генетичний фонд.
22. До якої групи природних ресурсів відноситься життєвий простір?
а) відновлюваний;
б) умовно невичерпний;
в) невідновлюваний.
23. Єдиний природний комплекс, утворений за довгий період живими організмами й середовищем, в якому вони існують, і де всі компоненти тісно пов’язані обміном речовин і енергії – це:
а) біогеоценоз;
б) екосистема;
в) біоценоз.
24. Які є види екосистем?
а) мікроекосистеми, мезоекосистеми, макроекосистеми, глобальні;
б) мікроекосистеми, мезоекосистеми, макроекосистеми;
в) мікроекосистеми, макроекосистеми, глобальні.
25. Які основні характеристики використовують при вивченні екосистем?
а) видовий склад; кількісне співвідношення видових популяцій; просторовий розподіл;
б) видовий склад чи популяційний склад; просторовий розподіл; сукупність усіх зв’язків;
в) видовий склад чи популяційний склад, кількісне співвідношення видових популяцій; просторовий розподіл; сукупність усіх зв’язків.
26. Виберіть варіант правильного визначення популяції:
а) основна структурна одиниця в системі живих організмів;
б) сукупність організмів зі спорідненими морфологічними ознаками, які можуть схрещуватися один з одним і мають спільний генофонд;
в) сукупність особин одного виду з однаковим генофондом, яка живе на спільній території протягом багатьох поколінь.
27. Яку ознаку покладено в основу класифікації трофічних ланцюгів?
а) призначення;
б) тип;
в) розмір.
28. Консументи – це:
а) організми, які споживають готові органічні сполуки, якими є мертві рештки, трупи та продукти життєдіяльності тварин;
б) організми, переважно зелені рослини, які з вуглекислого газу і води продукують органічну речовину, використовуючи для процесу фотосинтезу сонячну енергію і виділяючи кисень;
в) організми, що використовують готові органічні сполуки як джерело їжі та енергії.
29. Що таке детрит?
а) мертвий органічний матеріал;
б) конструкція органічних речовин у грунті;
в) відтворення живої речовини у грунті.
30. Перенесення особин одного виду особинами іншого виду – це фактори:
а) топічні;
б) форичні;
в) трофічні;
г) фабричні.
31. Які з наведених факторів відносять до абіотичної групи?
а) кліматичні, едафічні, гідрологічні;
б) топічні, трофічні, фабричні, форичні;
в) соціально-економічні, промислові та сільськогосподарські.
32. Зона пригніченого стану – це:
а) зона загибелі;
б) зона оптимуму;
в) зона песимуму.
33. Яка з екологічних аксіом свідчить про закони збереження в природі?
а) все повинно кудись діватися;
б) все пов’язано з усім;
в) ніщо не дається задарма;
г) природа знає краще.
34. Хто сформулював чотири основні екологічні аксіоми?
а) Вернадський В.І.;
б) Ж. Кюв’є;
в) Б. Коммонер.
35. Розвиток біосфери й людства як цілого не може відбуватися від пізніших фаз до початкових, загальний процес однонаправлений – це закон:
а) оптимальності;
б) історичної необоротності;
в) рівнозначності умов життя.
36. Лімітуючим фактором процвітання організму може бути як мінімум, так і максимум екологічного впливу, діапазон між якими визначає ступінь витривалості (толерантності) організму до даного фактора - це закон:
а) мінімуму;
б) максимізації енергії;
в) толерантності.
37. Ксенобіотики – це:
а) сторонні для живої природи шкідливі речовини;
б) речовини, які сповільняють хімічні та біохімічні реакції;
в) фізичні, хімічні, біологічні речовини або агенти, які сприяють розвитку злоякісних новоутворень або їх виникненню.
38. Що є головним фактором економічного розвитку держави?
а) природні ресурси;
б) засоби виробництва;
в) трудові ресурси;
г) усе перелічене.
39. Тариф – це:
а) платежі за забруднення;
б) плата за використання природних ресурсів;
в) штрафні санкції.
40. Оцінка природних ресурсів буває:
а) енергетична;
б) соціальна;
в) економічна;
г) усе перелічене.
41. Платою за використання природних ресурсів є:
а) тариф;
б) штраф;
в) компенсація.
42. Яке з наведених визначень екологічного моніторингу є найповнішим?
а) спостереження за будь-якими об’єктами чи явищами;
б) система спостережень, оцінки, прогнозу стану навколишнього середовища;
в) комплексна науково-інформаційна система спостережень, досліджень, оцінки і прогнозу змін стану біосфери або її окремих елементів під впливом людської діяльності чи природних факторів.
43. Екологічний моніторинг можна класифікувати:
а) за призначенням;
б) за розміром охопленої території;
в) усе перелічене.
44. В залежності від призначення виділяють моніторинг:
а) кризовий;
б) фоновий;
в) загальний;
г) усе перелічене.
45. В залежності від розмірів охопленої території виділяють моніторинг:
а) загальний, кризовий, фоновий;
б) біологічний, господарський;
в) локальний, регіональний, національний, глобальний.
46. Джерелами забруднення навколишнього природного середовища, є:
а) енергетика;
б) сільське господарство;
в) будівництво;
г) промисловість;
д) транспорт;
е) усе перелічене.
47. За масштабами забруднення поділяють на:
а) природні, антропогенні;
б) глобальні, регіональні, локальні;
в) механічні, хімічні, фізичні, біологічні.
48. Проникнення в екосистеми чи техногенні системи живих істот, ворожих даним співтовариствам – це:
а) хімічне забруднення;
б) фізичне забруднення;
в) біологічне забруднення;
г) механічне забруднення.
49. До якого виду забруднень відноситься теплове забруднення?
а) фізичне забруднення;
б) біологічне забруднення;
в) хімічне забруднення;
г) механічне забруднення.
50. Парниковий ефект – це:
а) температурний показник у штучних закритих екосистемах;
б) ефект пари в екосистемі;
в) поступове потепління клімату Землі внаслідок зростання концентрації в атмосфері парникових газів.
51. Розігрівання планети відбувається через збільшення вмісту:
а) СО2;
б) N2О;
в) CH4;
г) водяної пари;
д) фреонів;
е) усе перелічене.
52. Кислотні дощі формуються у районах:
а) металургійної, хімічної та нафтопереробної промисловості;
б) мегаполісів;
в) інтенсивного розвитку сільського господарства.
53. Гранично допустимий викид (ГДВ) – це:
а) верхня межа вмісту забруднювачів від будь-якого джерела, яка не завдає шкоди людині і довкіллю;
б) обсяг викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери міста чи іншого населеного пункту, що створює приземну концентрацію, яка з урахуванням перспектив розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері не перевищує гранично допустимі концентрації для населення, рослинного і тваринного світу, якщо не існує жорсткіших екологічних вимог і обмежень;
в) рівень викиду у повітря забруднень, вище якого починається деградація екосистеми.
54. Гранично допустимі викиди встановлюються один раз на:
а) 2 роки;
б) 3 роки;
в) 5 років.
55. Гранично допустимий скид (ГДС) – це:
а) обсяг шкідливих речовин у стічних водах, максимально допустимий для відведення в установленому режимі у певному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному пункті;
б) загальний обсяг стічних вод, які може скинути об’єкт-забруднювач за місяць;
в) скид стічних вод за рік, який не перевищує встановленої норми.
56. Вміст шкідливих речовин у природних середовищах в обсягах, що практично не становлять небезпеки для здоров’я людини і живих організмів у цілому – це:
а) Гранично допустима концентрація (ГДК);
б) Гранично допустимий викид (ГДВ);
в) Гранично допустимий скид (ГДС).
57. Де зосереджена основна маса прісної води?
а) у підземних водах;
б) у озерах;
в) у льодовиках, айсбергах та у районах вічної мерзлоти.
58. Яке з наведених визначень „водокористувачі” є найбільш повним?
а) використовують воду як середовище або як джерело енергії;
б) воду з джерела не збирають, а використовують її як середовище або як джерело енергії, але можуть змінювати якість води;
в) воду з джерела не збирають, а використовують її як джерело енергії, але можуть змінювати якість води.
59. Що таке деградація ґрунту?
а) погіршення властивостей ґрунту, що виявляється у перезволожені, заболоченні, вторинному засоленні, підкисленні, дефляції, водній ерозії та осолонцюванні й спричинює зниження родючості;
б) спеціальне оброблення ґрунту;
в) штучне відновлення родючості ґрунту та рослинного покриву після техногенного порушення або руйнування об’єктів природи.
60. Найважливішою функцією лісів є:
а) функція відновлення;
б) в лісах сконцентровано близько 90% усієї фітомаси суші;
в) мають важливе значення для керування глобальними природними процесами;
г) усе перелічене.
61. Яке з наведених визначень „заповідника” є найбільш повним?
а) природна охоронна територія;
б) вилучення певної території чи об’єкта в природі із сфери звичайної господарської діяльності з метою підтримки екологічної рівноваги, збереження еталонів недоторканої природи, наукових досліджень характеру взаємозв’язків між екологічними факторами екосистем, для збереження і відтворення ландшафту;
в) форма збереження генофонду планети.
62. Заповідні території поділяються на:
а) біосферні заповідники міжнародного значення, державні та національні заповідники і парки, заказники, заповідні ландшафти, заповідні ділянки та об’єкти;
б) біосферні заповідники міжнародного значення, державні та національні заповідники і парки;
в) біосферні заповідники міжнародного значення, державні та національні заповідники і парки, заповідні ландшафти, заповідні ділянки та об’єкти.
63. Як часто повинна перевидаватися Червона книга?
а) 1 раз на 5 років;
б) 1 раз на 15 років;
в) 1 раз на 10 років.
64. Гідроелектростанції втратили свою популярність через:
а) велику матеріалоємність;
б) негативний екологічний вплив;
в) дефіцит водних ресурсів.
65. Сутність управління у сфері охорони навколишнього природного середовища полягає у виконанні функцій:
а) регулювання;
б) експертизи;
в) нагляду;
г) усе перелічене.
66. Верховна Рада України здійснює функції управління у сфері охорони навколишнього природного середовища:
а) виконавчі;
б) законодавчі;
в) спостерігаючі.
67. Головною метою екологічного управління є:
а) досягнення гармонізації соціального, економічного і екологічного розвитку;
б) контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;
в) забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо раціонального використання природних ресурсів;
г) усе перелічене.
68. Основу організації управління навколишнім середовищем і раціональним використанням природних реcурсів становить:
а) Конституція України;
б) Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”;
в) Основні напрями державної політики України в галузі довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
69. В якій статті Конституції України встановлено, що обов’язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України:
а) ст. 13;
б) ст. 50;
в) ст. 16.
70. Які законодавчі функції управління в сфері охорони навколишнього природного середовища входять до компетенції Верховної Ради України:
а) визначення основних напрямів державної політики в галузі охорони навколишнього середовища;
б) забезпечення розробки державних, міждержавних та регіональних екологічних програм;
в) організація моніторингу навколишнього середовища.
71. Які виконавчі функції управління в сфері охорони навколишнього природного середовища входять до компетенції Кабінету Міністрів України:
а) затвердження державних екологічних програм;
б) забезпечення інформування населення про стан навколишнього середовища;
в) керування зовнішніми зв’язками в галузі охорони навколишнього природного середовища.
72. До компетенції Міністерства навколишнього природного середовища належить:
а) встановлення порядку визначення плати за спеціальне користування природними ресурсами;
б) організація моніторингу навколишнього середовища;
в) затвердження місцевих екологічних програм.
73. Органи місцевої влади виконують законодавчі функції в галузі охорони навколишнього середовища:
а) організація розробки місцевих екологічних програм;
б) організація збирання, переробки, утилізації й захоронення всіх відходів на своїй території;
в) дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ, організацій.
74. В якому році в Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН з навколишнього середовища й розвитку?
а) 1972 р.;
б) 1992 р.;
в) 1994 р.
75. Сталий розвиток – це:
а) розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби;
б) розвиток, в основу якого покладено ідею „виживає мудріший і сильніший”;
в) розвиток цивілізації на основі технологічного прогресу й розвитку економіки, що супроводжується постійним нарощуванням валового продукту.