Методи очищення стічних вод

Скидання стічних вод в каналізацію дозволяється за таких умов:

- якщо не порушується робота каналізаційних мереж та споруд;

- кількість завислих та тих, що злипаються, часток у стічній воді перевищує 500 мг/л;

- фізичні та механічні забруднення виробничих стоків не засмічують труби та не відкладаються на них;

- хімічні забруднення виробничих стоків не руйнують труб та елементи споруд каналізації;

- домішки горючих речовин у стоках не утворюють вибухонебезпечних сумішей в каналізаційних мережах;

- шкідливі речовини стоків не перешкоджають їхньому біологічному очищенню, температура води не перевищує 40 ⁰С;

- домішки не вступають у хімічні з’єднання з побутовими стоками і не виділяють отруйних та вибухонебезпечних газів;

- об’єм скидів не перевищує ГДС або ТПС, погоджених з Водоканалом.

Забороняється скидати у водні об’єкти СВ, що містять шкідливі речовини, для котрих не встановлено ГДК і для котрих відсутні методи аналітичного контролю.

Не допускається скидати СВ, котрі після очищення можна використовувати в оборотних та повторних схемах водопостачання підприємств або для зрошення в с/г.

Забороняється здійснювати залпові скиди сильно концентрованих виробничих стічних вод у водоймища або у каналізацію, а також стоки з вище встановленими значеннями ГДВ. Для зниження концентрації шкідливих речовин необхідно передбачати ємності-усереднювачі, в котрих слід змішувати концентровані стоки з менш концентрованими або з водою.

Виробничі стоки, котрі не відповідають перерахованим вимогам, повинні підлягати попередньому очищенню на очисних спорудах.

Місце спуску СВ має бути розташоване за течією поза населеними пунктом і місцями водокористування населенням.

В загальному випадку при спуску виробничих СВ у водоймища в розрахункових зонах слід дотримуватися умови

Сі – Концентрація і-ї шкідливої речовини в СВ;

ГДКі – гранично допустима концентрація і-ї речовини.

Розрахунки з визначення можливості спуску виробничих СВ у водоймища повинні виконуватися для не сприятливих умов (найменший рівень води в році, несприятлива течія відносно пункту водокористування тощо).

Очищення стічних вод є необхідним та дорогим заходом. Сьогодні очищення стічних вод розглядається як основний спосіб охорони вод від забруднень. Проблема очищення стічних вод підприємств та населених пунктів перед їх скидом у водойму є досить складною в зв’язку з великою різноманітністю забруднюючих речовин. Вибір методу очищення визначається складом і концентрацією забруднюючих речовин у стічних водах.

Способи очищення забруднених промислових стоків можна об’єднати в такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Механічні способи очищення застосовуються для очищення стоків від твердих та масляних забруднень. Механічне очищення здійснюється одним або кількома з таких методів:

- усереднення стоків чистою водою з метою зниження концентрації шкідливих речовин та домішок до рівня, при котрому можна скидати у водойми або у каналізацію;

- вилучення механічних домішок за допомогою елеваторів, решіток, скребків та інших пристроїв;

- подріблення великих за розміром забруднень у менші за допомогою механічних пристроїв;

- відстоювання забруднень зі стоків за допомогою нафтовловлювачів, пісковловлювачів та інших відстійників;

- фільтрування стоків через сітки, сита, спеціальні фільтри, а найчастіше – шляхом пропускання їх через пісок;

- освітлення води шляхом пропускання її через пісок або спеціальні пристрої, наповнені композиціями або мінералами, здатними поглинати завислі частки;

- розділення води та забруднювачів за допомогою центрифуг та гідроциклонів.

Фізичні способи.

Процес випаровування заключається в тому, що при температурі кипіння чиста вода переходить у пару, а розсіл з розчиненими в ньому солями залишається у ячейках. Після конденсації пара перетворюється у воду.

Процес виморожування заключається в тому, що при температурі нижче температури замерзання чиста вода утворює кристали льоду, а розсіл з розчиненими в ньому солями залишається в ячейках. Температура замерзання розсолу завжди нижче температури замерзання чистої води і залежить від концентрації розчинених солей.

Кристалізація. Сполуки, розчинність яких суттєво зростає з підвищенням температури (позитивна розчинність), кристалізують при охолодженні з насичених розчинів (MgCl₂, MgSO₄, NaCl). Якщо з ростом температури розчинність сполук зменшується, то кристалізацію проводять при підвищених температурах (CaSO₄, CaSiO₃). Речовини, які мало змінюють свою розчинність при зміні температури, кристалізують шляхом випаровування при постійній температурі (ізотермічна кристалізація).

Кристалізацію солі можна проводити введенням в концентрований розчин речовин, які зменшують її розчинність. Це речовини, які містять однаковий іон з даною сіллю або зв’язують воду.