ТЕМАТИКА ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ ЗАВДАНЬ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО НИХ
2.1. Анотування прочитаної додаткової літератури з курсу “Політологія”
Анотація вивченої додаткової літератури є самостійною формою індивідуальної роботи студента, яка потребує відповідного ґрунтовного аналізу запропонованої додаткової літератури на основі ретельного опрацювання наукового та інших текстів.
Анотація (від лат. annotatio – примітка, зауваження, позначка) вивченої літератури є стислою характеристикою змісту книги, статті, інших матеріалів з формуванням власних узагальнень та оцінок щодо предмета дослідження анотованого джерела.
Анотація повинна у стислій формі повідомляти, про що йдеться в тексті і яку користь від його прочитання можна одержати, тобто які теоретичні і / або практичні знання дає цей твір і які вимоги до читацьких знань висуває. У ній можуть бути надані такі відомості: про нові факти, явища, експерименти, методи, викладені в творі; про час, до якого відносяться описувані події; про наявність таблиць, графіків та інших додатків.
Рекомендований перелік літератури для анотування надається кафедрою.
Есе, етюди, реферати
Есе – наукові, критичні та інші нариси, які відзначаються оригінальністю суджень і вишуканістю форми.
Етюд – невеликий твір наукового, критичного та іншого характеру, присвячений окремій проблемі.
Реферат – доповідь на визначену тему, яка включає до себе огляд відповідних літературних та інших джерел.
Есе, етюд, реферат мають бути самостійною, завершеною роботою, що відображає наукові інтереси студента, його знання, навички, уміння й виступає формою залучення автора до наукового дослідження. Есе, етюд, реферат повинен бути цілісною, завершеною, такою, що має відповідну структуру, працею, де автор має показати вміння послідовно, логічно викладати зміст проблеми, що розглядається. Окрім цього, повинно мати місце і творче осмислення, інтерпретація, тлумачення останньої, її хоча б часткове узагальнення, висловлення своєї аргументованої точки зору щодо її розв’язання.
Вибираючи тему есе, етюду, реферату слід брати до уваги:
- рівень особистої підготовленості, коло наукових інтересів, схильність до наукового дослідження саме політології;
- важливість теми, її актуальність та рівень складності;
- консультаційну допомогу кафедри.
Структура есе, етюду, реферату з політології є традиційною: вступ, основна частина, висновок.
У вступі з’ясовуються актуальність проблеми, її значення, стан вивчення, необхідність проведення дослідження, формулюються конкретні завдання й мета реферату.
В основній частині розкривається сама тема дослідження. Автору необхідно не тільки висвітлити основні проблеми обраної теми й можливе їх вирішення, а й показати різні підходи, запропонувати власну інтерпретацію, свої форми й методи розв’язання поставленого питання.
Розкриття теми есе, етюду, реферату може здійснюватися по-різному: в історичному плані (від минулого до сьогодення), в логічному плані (за головними, істотними, вузловими моментами) чи в актуалістичному плані (від нинішнього часу, через його призму, до минулого і про минуле).
У висновках подається узагальнення важливих положень, резюмується, наскільки вдалося виконати задумане, вирішити заявлене у вступі.
Завершує есе, етюд, реферат список використаної літератури.
Обсяг кожного з цих видів робіт має бути не менше 7-8 сторінок.
Перелік тем есе, етюдів, рефератів
1. Виникнення і розвиток політичної науки.
2. Інституювання й теоретичні передумови формування політичної науки.
3. Розвиток вітчизняних політичних концепцій у ХІХ-ХХ ст.
4. Українська політична думка в X-XVIII ст.
5. Основні національні школи і проблемні підходи сучасної західної політології.
6. Сучасний стан політичної науки: проблеми й перспективи розвитку.
7. Теорія політики та прикладна політологія.
8. Політична наука як соціальний інститут.
9. Мова політології і мова політики.
10. Характер взаємозв’язку методології і методів політичної науки.
11. Кількісні й якісні методи у політичних дослідженнях.
12. Емпіричні методи політичних досліджень.
13. Специфіка методів компаративного аналізу.
14. “Ідеальна держава” Платона, Аристотеля, Цицерона.
15. Принципи законодавства у Платона.
16. Найкращий спосіб правління у Аристотеля.
17. “Технологія влади” Н.Макіавеллі.
18. Т. Гобс про владу і форми держави.
19. Дж. Локк про громадянське суспільство.
20. Проблема розподілу влади у теоретичній спадщині Ш.-Л. Монтеск’є.
21. Учення І. Канта і Г. Гегеля про правову державу та громадянське суспільство.
22. Проблеми диктатури і демократії у вченні К. Маркса і Ф. Енгельса.
23. Сучасні теорії влади.
24. Теорії влади М. Фуко і М. Крозьє.
25. Концепція легітимного панування М.Вебера.
26. Легітимність влади в Україні: ретроспективно-політологічний аналіз.
27. Способи легітимізації влади в сучасній Україні.
28. Специфіка політичної влади.
29. Політичний вплив і політичне маніпулювання як методи здійснення влади.
30. Мотиви влади.
31. Влада і конфлікт: взаємовідношення понять.
32. Сила, авторитет і примус у структурі влади.
33. Системний аналіз у політичній науці.
34. Структурний функціоналізм як методологічна основа теорії політичної системи.
35. Порівняльний аналіз концептуальних моделей політичних систем Д. Істона та Г.Алмонда.
36. Явні та латентні функції політичної системи.
37. Комунікація політичної системи.
38. Структури “входу” та структури “виходу” політичної системи.
39. “Структурні альтернативи” політичних систем.
40. Характер і зміст процесів політичної інституціоналізації.
41. Умови політичної стабільності й методи її забезпечення.
42. Політична стабільність радянської та української політичних систем: порівняльний аналіз.
43. Парадигми і теорії демократії.
44. Антична і сучасна демократія: порівняльний аналіз.
45. Порівняльне дослідження моделей демократії А. Лейпхарга.
46. Теорія поліархії Р. Даля.
47. Демократія з позиції теорії раціонального вибору.
48. XX ст. – століття демократії?
49. Причини відтворення та ерозії диктатур у сучасному СіЗІТІ.
50. Безпосередня та представницька форми демократії.
51. Ідеї демократії в історії політичної думки.
52. Політичний режим в Україні як реальність: модифікаційні тенденції та реальність.
53. Масові соціальні рухи як суб’єкт політики.
54. Місце і роль груп інтересів у політичному процесі.
55. Групи тиску в механізмі прийняття політичних рішень.
56. Динаміка і цикли масових соціальних рухів.
57. Біля джерел елітизму: теорії еліт В. Парето, Г. Моска і Р. Міхельса.
58. Українська історія крізь призму концепції “зміни еліт”.
59. Моделі циркуляції еліт і політичний процес в Україні.
60. Порівняльний аналіз зміни еліт на пострадянському просторі.
61. Регіональні еліти в Україні.
62. Політичні еліти Сходу та Заходу: порівняльний аналіз.
63. Сучасні концепції еліт.
64. Еволюція української еліти (90-ті pp. XX – початок XXI ст.).
65. Лідерство як політичний феномен.
66. Феномен харизматичного лідерства.
67. Політичне лідерство і політичні інститути.
68. Політичне лідерство з позицій політології і політичної психології.
69. Образ ідеального лідера в масовій свідомості українського суспільства.
70. Політичне лідерство в українському контексті: специфічні риси та особливості.
71. Політичне лідерство в демократичному суспільстві.
72. Психоісторичні та психобіографічні концепції політичного лідерства.
73. Біля джерел політичного лідерства: аналіз лідерства в політиці Ч. Меріама та Г. Ласуеля.
74. Політичне лідерство в епоху радикальних змін.
75. Проблема легітимації держави в історії політичної думки.
76. Фрагментація держави і демонополізація насилля.
77. Федералізм у сучасному світі.
78. Федералізм та сепаратизм у механізмі державотворення.
79. Позитивне і негативне у республіканській формі правління.
80. Сучасні монархії.
81. Виконавча влада та державне управління.
82. Модель “ідеальної бюрократії-” М. Вебера.
83. Концепція функцій і дисфункцій бюрократії М. Крозьє.
84. Реформа державного управління в Україні: чого вдалось досягнути?
85. Порівняльний аналіз виконавчої влади.
86. Аналіз поняття “політична корупція”.
87. Корупція в сучасній Україні: стан, тенденції, методи боротьби.
88. Досвід боротьби з корупцією в демократичних державах.
89. Умови ефективності виконавчої влади.
90. Відмінність правової держави від інших форм політичної організації суспільства.
91. Ідея «громадянського суспільства» в політичній думці Нового часу.
92. Розвиток теорії громадянського суспільства в XX ст.
93. Громадянське суспільство і політична теорія.
94. Ідея правової організації держави в теоріях Нового часу.
95. Характер державності в сучасній Україні.
96. Проблеми розбудови правової держави в Україні.
97. Соціальна держава в Україні: проблеми формування.
98. Основні моделі соціальної держави.
99. Права людини і права громадянина.
100. Права людини і формування правової держави в У країн і.
101. Соціальна держава і громадянське суспільство.
102. Система політико-правових інститутів сучасної України: проблеми реформування.
103. Соціальна політика в Україні: сутність, напрямки, проблеми реалізації.
104. Етнонаціональна політика в сучасній унітарній та федеративній державі: загальне та особливе.
105. Проблеми національної політики в Україні.
106. Правова політика держави: сутність, напрямки, проблеми реалізації в Україні.
107. Різновиди правової політики сучасної держави.
108. Сучасна геополітика: від біполярності до полі центризму.
109. Яким буде новий світовий порядок?
110. Євразійські комунікації XXI ст.
111. Стратегія СВРАГЕЙТ.
112. Сучасна геостратегія України: якою їй бути?
113. Інформаційна влада і демократія.
114. Перспективи Інтернет в українській політиці.
115. Місце і роль ЗМІ у виборчому процесі.
116. Взаємовідносини ЗМІ, суспільства і держави в сучасній Україні.
117. Типологія партій: сучасні підходи.
118. “Партії влади” і влада партій в сучасному українському політикумі.
119. Політичні партії в країнах демократичного транзиту.
120. Коаліційна політика українських партій.
121. Порівняльний аналіз партійних систем: методологія дослідження і результати.
122. Суспільно-політичні рухи в Україні: історія і сучасність.
123. Політична партія у механізмі політичної влади.
124. “Політичні партії-” М. Дювєрже в контексті сучасного аналізу.
125. Консерватизм: історія і сучасність.
126. Ліберальна ідеологія в сучасному світі.
127. Теорія і практика “демократичного соціалізму”.
128. Ідеологія фашизму: основні риси.
129. Релігійно-політичні течії у сучасному світі.
130. Концепція “кінця ідеології-” та рух нових лівих в західних країнах. “Відродження ідеологій”.
131. Національна ідея для України: можливість створення.
132. Нетрадиційні ідеології (фундаменталізм, антиглобалізм, фемінізм, ідеологія “зелених”).
133. Національні і релігійні ідеології.
134. Комунізм як ідеологія і політична практика.
135. Роль політичної культури в політичній системі суспільства.
136. Відношення до демократії і політичних інститутів як важливіший компонент політичної культури.
137. Політична культура епохи постмодерна.
138. Базові соціальні і політичні цінності українського суспільства.
139. Наступництво та змінюваність у політичній культурі українського суспільства.
140. Особливості політичної культури тоталітарного суспільства.
141. Homo soveticus: політико-культурні риси і політичні переваги.
142. Еволюція української політичної культури: генетичний аналіз.
143. Українська політична культура у порівняльному вимірі.
144. Політична культура сучасної української молоді.
145. Теорії політичної участі.
146. Основні форми політичної поведінки.
147. Соціальні фактори і мотиви політичної участі.
148. Політична поведінка в сучасній Україні.
149. Політичний злочин як форма політичної поведінки.
150. Відносна депривація як фактор політичної поведінки.
151. Електоральна поведінка в сучасній Україні: підсумки минулого десятиріччя.
152. “Коріння” і “крона” політичного тероризму.
153. Політичний абсентеїзм: причини появу і наслідки.
154. Політична поведінка в країнах незахідної цивілізації.
155. Сутність та особливості політичних технологій.
156. Структура політичних технологій.
157. Різновиди політичних технологій. Нормативні та девіантні технології.
158. Формування політичних технологій: суб’єктивний та аналітичний способи.
159. Становлення та розвиток політичного PR.
160. Паблік рілейшнз як різновид політичного менеджменту.
161. Політичний PR в Україні: цілі, завдання, методи.
162. PR і неформальні політичні комунікації: чутки, плітки, анекдоти.
163. Технології формування державної політики.
164. Етапи прийняття політичних рішень.
165. Інформаційні технології у прийнятті рішень.
166. Технології агітаційно-пропагандистського та маркетингового типу.
167. Комп’ютерні технології на інформаційному політичному ринку.
168. Планування та управління виборчими кампаніями.
169. Принципи і методи протидії “брудним” виборчим технологіям.
170. Демократія в сучасному світі: межі розповсюдження.
171. Проблеми консолідації демократії.
172. Досягнення та прорахунки теорії модернізації.
173. Україна: ахілесова п’ята транзитології?
174. Особливості політичного розвитку.
175. Основні тенденції розвитку сучасних держав.
176. Кризи модернізації у сучасній Україні.
177. Тупикова модернізація і квазімодернізація як альтернативи політичної модернізації.
178. Громадянське суспільство й еліти в країнах, що модернізуються.
179. Конфлікти і кризи епохи модернізації.
180. Теорії переходу до демократії.
181. Теорія “третьої хвилі” демократизації.
182. Модернізаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення.
183. Взаємозв’язок внутрішньої та зовнішньої політики.
184. Демократизація міжнародних відносин.
185. Типи і структури міжнародних систем.
186. Сучасний міжнародний порядок.
187. Сила і насилля в сучасній світовій політиці.
188. Нові концепції безпеки.
189. Теорії міжнародних режимів.
190. Співробітництво та інтеграційні процеси в сучасному світі.
191. Переваги та вади глобалізації.
192. Проблема збереження національного суверенітету в умовах глобалізації.
193. Глобальні проблеми людства: сутність, проблеми вирішення.
194. Сутність теорії залежності.
195. Місце і роль міжнародних організацій у міжнародній політиці.
196. Основні виміри національної безпеки України.
197. Основні вияви кризи людської цивілізації.
198. Національні інтереси України.
199. Україна в загальноєвропейському політичному процесі.
200. Україна на тлі глобальних політичних трансформацій.