Форми і способи вирішення соціальних конфліктів
Сучасна соціологія конфлікту виробила дві основні моделі аналізу соціальних конфліктів:
- у структурній моделі акцент робиться на аналізі причин, що лежать в основі конфлікту і визначають його динаміку, а також на встановленні параметрів, що впливають на конфліктну поведінку і його форми;
- процесуальна модель аналізує виникнення конфліктної ситуації, динаміку конфлікту, його етапи і характер його розв’язання
У межах цих моделей вітчизняними і зарубіжними фахівцями вироблений цілий ряд форм, способів і методів подолання (вирішення)конфліктних ситуацій.
Самостійна робота №6
Соціологія менеджменту
План:
1. Сутність, предмет і об’єкт , категорії соціальної праці.
2. Формування соціологічних ідей про працю.
3. Роль соціології праці у вирішенні соціально – економічних проблем.
Соціологія управління – спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносин процеси, що відбуваються в суспільстві та його підсистемах з метою впорядкування, підтримки, збереження його оптимально функціонування й розвитку або зміни , переведення до іншого стану .
Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з’ясовує соціальні цілі управління з погляду соціальних критеріїв, відповідності їх інтересам тих, ким управляють, аналізує соціальні наслідки управлінських рішень і дій.
Об’єктом соціології управління виступають різноманітні соціальні системи (групи, угрупування, організації, об’єднання, спільноти, суспільство в цілому.), їх підсистеми та ланки, що створюють в суспільстві для досягнення певної мети та розв’язання певних задач.
Предметом цієї соціологічної теорії виступають управлінські відносини, управлінські процеси і властивості суб’єктів управління різних рівнів управлінської ієрархії, а також закономірності, особливості, умови, функції те методи їх управлінської діяльності.
Виходячи з потреб суспільства, соціальне управління визначає, по –перше, шляхи розвитку суспільства у заданому напрямку, тобто виробляє цілі. По – друге, соціальне управління здійснює теоретичне і практичне забезпечення способів досягнення очікуваного результату, організацію і координацію діяльності людей, її узгодження за допомогою відповідних дій. Для збереження своєї цілісності суспільство створює необхідні для цього механізми.
Першим таким механізмом стала держава з властивими їй атрибутами влади. У суспільстві регулююча підсистема – це суб’єкт управління, а регульована підсистема – об’єкт управління.
Тому управління тут набирає вигляду впливу суб’єкта на об’єкт заради досягнення певної мети. Управління. Крім того, постає як специфічна соціальна діяльність, спрямована на розвиток соціальної системи в цілому, на регулювання взаємодії усіх її компонентів.
У такому широкому розумінні об’єктом цієї діяльності виступає система суспільних відносин , а не окремі процеси – економічні, соціальні, енергетичні, біологічні тощо. Головним завданням соціального управління є досягнення відповідності суб’єктивної діяльності людей вимогам об’єктивних законів суспільного розвитку, забезпечення збалансованого функціонування та розвитку соціального організму.
Зміст поняття „соціальне управління” може трактуватися і вужче. У цьому разі ми використовуємо специфіку управління соціальними групами, а також відносинами всередині різних людських спільнот вивчаємо особливості регулювання мі особистих стосунків, наприклад у трудовому колективі, простежуємо процес формування управління – це непроста управлінський вплив, що здійснюється на основі необхідної інформації, а насамперед політична діяльність спрямована на регулювання суспільних процесів.
При соціологічному підході зв’язки і взаємодії людей у процесах організації їхнього спільного життя розглядають
У власному значенні соціального життя розглядаються у власному значенні соціального – потреб та інтересів, становища, місця та ролі людини в суспільстві та управлінському процесі.
З огляду на сучасні проблеми дуже важливо вивчити механізм формування та становлення нових економічних відносин, які, як відомо, породжують нову соціальну структуру суспільства: виникають нові соціальні групи, версти, прошарки, зникають з історичної сцени соціальні спільноти, які донедавна мали велику вагу в соціально економічному житті суспільства ( наприклад, колгоспне селянство).
6. Ідеологічна функція. Релігія в суспільстві, як відомо , може відбивати точку зору певних груп , прошарків, класів, при певних обставинах може претендувати на роль єдиновірної і протиставлятися іншим віруванням і релігіям, а тим самим протистояти системі релігійних поглядів інших прошарків і класів.
7. Інтегративна функція, Релігія може бути фактором інтеграції суспільства, групи. Підсумовуючи поведінку і діяльність індивідів, поєднуючи їх думки, почуття, прагнення, спрямовуючи зусилля соціальних груп та інститутів, релігія, сприяє стабільності цього суспільства.
Еволюційний підхід до релігії як соціального інститут знайшов втілення у класифікації світових релігій американського вченого Р.Белла. Ця класифікація, охоплюючи всі історичні форми релігії, виокремлює п’ять рівнів її розвитку
1 Примітивні релігії – тотемізм, анімізм, табу, землеробський культ фетишизм і магія .
2 Архаїчна релігія – шаманізм, ранні та пізні національні релігії (релігія Стародавньої Греції, Риму, Китаю, Індії, конфуціанство)
3 Історичні релігії - відбувається усклад нерелігійних форм, домінують християнство, буддизм, іслам.
4 Ранні сучасні релігії - конфесаціналізованні (чітко зорієнтовані, віддані певній конвенції) релігії.
5 Сучасна релігія – модернізовані релігії, неорелігії (сатанізм, нехристиянські секти – мормони, свідки Ієгови; необхідні культи –рух Харе Крішна , дзен (чань)- буддизм; науково - релігійні об’єднання - церква сайєнології, вчення Реріхів, медитаційні об’єднання) та модифіковані варіанти традиційних релігій.
Сакралізація – це широке залучення до сфери релігійного впливу на функціонування різних соціальних інститутів, на відносини і форми суспільної та індивідуальної свідомості.
Секуляризація – це процес послаблення впливу релігії як засобу мислення та життя і одночасно послаблення впливу церкви як суспільно – політичної сил.
Запитання для самоперевірки:
1. Як визначається соціологія релігії як галузь соціологічних знань ?
2. Що є об’єктом і предметом соціології релігії ?
3. Які методи використовуються для соціального дослідження релігії ?
4. Завдання яким ідеям виникла соціологія релігії, хто стояв у витоків її розвитку ?
5. Як визначається релігія в сучасній соціології?
6. Які основні функції релігії як соціального явища?
7. В чому сутність процесів сакралізації та секуляризації?
Доктор Джанні Скотт виділяє п’ять основних способів вирішення конфліктів ( стиль конкуренція, стиль співробітництва, стиль відхилення, стиль пристосування і стиль компромісу),в основу яких покладення система, названа методом Томаса – Кілмена.
Данна система дає змогу створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту
схема1 Сітка Томаса Кілмена
Запитання для самоперевірки:
1 В чому полягає сутність соціального конфлікту ?
2 Розкрийте сутність основних теорій соціального конфлікту.
3 За якими критеріями здійснюється типологізація соціальних конфліктів ?
4 Розкрийте сутність методів вирішення соціальних конфліктів .
5 У яких випадках використовується сітка Томаса – Кілмена ?
6 Як визначити тип поведінки людини у конфліктній ситуації ?
7 Чим спричинені соціальні конфлікти в сучасній Україні ?
Самостійна робота №5