ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТИ
ПРОВІДНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ
Бере на себе всю відповідальність за освіту. В основі цієї стратегії лежить соціальна політика – суспільство соціальної взаємодії. Держава забезпечує безкоштовну освіту, обов’язкове 9-ти річне навчання.
В основі лежить компенсуюче навчання – створення рівних можливостей для всіх у досягненні навчальних успіхів. В розвинених країнах це відносилось до муніципальних шкіл (для бідних)
Негативні сторони:
§ Поділ школярів на потоки;
§ Відсутність гнучких планів;
§ Наявність тестів і екзаменів;перевантаження учнів;
§ Вища школа не враховувала бали нижчих шкіл.
Позитивні сторони:
§ Практично більшість населення могли здобувати освіту
| | Реальні, бажанні (чи небажанні)стратегії для країн з розвиненою ринковою економікою
Стратегія «розподільчої справедливості»
| | Поява різноманітних освітніх закладів, конкуренція між ними.
Батьки обирали школу за свій кошт.
§ Освіта, як приватне благо за яке треба платити;
§ Конкуренція між освітніми закладами;
§ Партнерство держави, приватного закладу і батьків у справі фінансування освіти.
Негативні сторони:
§ Підлягають критики у тому, що освітні послуги – привілей багатих.
Ознаки стратегії:
§ Прагматична направленість школи;
§ Високий рівень індивідуалізації;
§ Школи характеризуються відсутністю формування колективізму, товариськості, взаємодопомоги.
| |
|
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТИ
У березні 1998 р. громадською організацію «Інститутом політки вищої освіти (США)» було розроблено документ «Проект вищої освіти для нового тисячоліття» - про необхідність переводу оцінки економічної ефективності освіти з приватної вигоди у соціальну площину. У схематичному вигляді економічна ефективність освіти для приватних осіб та для суспільства сформульована у проекті таким чином:
|
ЕКОНОМІЧНІ ВИГОДИ ВІД ПІДВИЩЕННЯ ОСВІТНЬОГО РІВНЯ:
|
Економічні вигоди, що несе з собою підвищення освітнього рівня
| Суспільні інтереси
| Приватні інтереси
|
ü Підвищення загальної суми сплачуваних податків;
ü Більш висока продуктивність праці;
ü Більш високий рівень споживання;
ü Більша гнучкість працівника у разі необхідності зміни виду діяльності;
ü Менша вірогідність звернення за фінансовою допомогою до державних фондів.
|
ü Більш висока заробітна платня та прибутки;
ü Вищі гарантії зайнятості;
ü Більш високий рівень фінансових заощаджень;
ü Кращі умови праці;
ü Персональна професійна мобільність
|
Швидке зростання кількості молоді та неконтрольована урбанізація, що вимагає створення хоча б мінімальної інфраструктури метаполістів, які утворилися у країнах.
| |