Характеристика основних методів збору соціологічної інформації: опитування, аналіз документів, експеримент, спостереження

У соціологічному дослідженні використовують такі методи збору соціологічної інформації.

1. Спостереження – фіксація реальних актів поведінки людини. Це досить поширений метод, але спостереження фіксує поверхневі факти досить вузького кола респондентів. Воно не може проникнути в глибину суб’єкта дії, визначити причину цієї дії. Крім того, недоліком спос­тереження є складність або, навіть, неможливість його повторення.

Відрізняють спостереження структуровані і неструк­туровані. До структурованих відносять ті, в яких дослідник наперед знає, які саме елементи досліджуваного процесу треба спостерігати, а до неструктурованих – такі, коли дос­лідник наперед не знає, які саме елементи про­цесу він повинен спостерігати, тому спостерігає все підряд, що бачить, щоб потім, аналізуючи дані, виявити найхарак­терніші риси.

Спостереження може бути за участю спостерігача і без нього, коли воно проводиться прихованою камерою; відкритим, коли усі бачать і знають про спостерігача, і закритим, коли спостерігач спостерігає таємно і ніхто про це не знає; польовим (якщо відбувається у реальних умовах) і лабо­раторним (якщо відбувається в штучно створених умовах). Відрізняють також включене спостереження, коли спо­стерігач є учасником подій і знаходиться се­ред групи людей, діяльність якої досліджує,причому люди у цій групі часто про це не знають. Крім того, спостереження може бути систематичним, коли об’єкт спостерігається протягом трива­лого часу, і випадковим, коли воно може бути одно­разовим.

2. Аналіз документів – це досить поширений метод збору інформації, що найбільш притаманний для теоретич­них досліджень, коли синтезуються дані попередніх емпі­ричних досліджень.

Документом у соціології називають штучно створений людиною предмет, призначений для зберігання і пере­давання інформації. Виділяють такі види документів:

– текстові – до­кументи, в яких зміст викладено текстом – будь-які документи установ, преса, до­відники, журна­ли, особисті справи робітників, службовців, учнів, журнали відвідувань лекцій і успішності занять; залікові книжки тощо;

– іконографічні – це документи, які зберігають ін­формацію у виг­ляді різноманітних зображень.

– фонетичні – записи на магнітофонній стрічці розмов, доповідей, виступів, співів тощо;

– cтатистичні – дані певних досліджень, переведені у цифри, які можуть бути поданими у вигляді таблиць, гра­фіків, діаграм у кількіс­них, відсоткових показниках тощо;

– офіційні – ті, що мають службовий характер, і нео­фіційні, які не мають офіційного підтвердження їх пра­вильності; особистісні і безособистісні і т.п.

Ставитись до документів треба критично. Їх аналіз може бути традиційним (класичним), коли документ вивчається і інтерпретується умоглядно, і формалізованим (кількісним), коли змістовні одиниці пе­реведено у кількісні.

3. Опитування – це найпоширеніший метод одержання первинної ін­формації в соціології. Виділяють такі види опи­тувань:

– інтерв’ю – коли дослідник (інтерв’юер) задає питання досліджу­ваному (респонденту), а той відповідає. Інтерв’ю може бути безпосе­реднім (очним), коли бесіда ведеться віч-на-віч; за допомогою теле­фону тощо, і заочним; стандар­тизованим (за наперед розробленим планом) і нестандар­тизованим (у формі вільної співбесіди); одноразовим і ба­гаторазовим тощо;

– анкетне опитування – коли респондент письмово дає відповіді в наперед складеній дослідником анкеті, яку йому можуть вручити безпо­середньо в руки і після запов­нення забрати, можуть цю анкету надіс­лати поштою або опублікувати в газеті чи журналі.

– експертне опитування — це одержання інформації щодо стану і прогнозування зміни соціального явища процесу від компетенційних осіб-експертів, які мають глибокі знання про предмет чи об'єкт дослідження. До групи експертів добираються найдосвідченіші спеціалісти.

Як правило, опитування часто проводиться з метою виявлення гро­мадської думки з того чи іншого питання.

4. Експеримент у соціології - це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни діяльності та поведінки соціального об'єкта під дією певних факторів. Експеримент здатний в силу своїх можливостей "провести" певну ситуацію і видати цінну інформацію. Основна мета його проведення – перевірка тих чи інших гіпотез, результати яких мають вихід на практику, на різні за характером управлінські рішення.

За специфікою поставленого завдання розрізняють науково-дослідні та практичні експерименти.

За характером експериментальної ситуації експерименти поділяються на: польові та лабораторні.

Розрізняють експерименти лінійні, паралельні та послідовні.