Характеристика процесу навчання

Мета : Процес навчання, його закономірності. Види і стилі навчання.

Освітні технології.Форми організації навчання в школі і в вищому навчальному закладі.Дидактичі теорії і концепції. Організаційні форми навчання, їхні основні ознаки. Форми організації навчання як способи безперервного керування пізнавальною діяльністю людини

 

Перелік основних питань

1. Процес навчання, його закономірності.

2. Види і стилі навчання.

Освітні технології.

Форми організації навчання в школі і в вищому навчальному закладі.

Дидактичні теорії і концепції.

 

Процес навчання, його закономірності.

Дидактика — це галузь педагогіки, направлена на навчання і розкриття теоретичних основ організації процесу навчання (закономірностей, принципів, методів навчання), а також на пошук і розробку нових принципів, стратегій, методик, технологій і систем навчання.

Виділяють загальну і приватну (наочну методику навчання) дидактику. Так сформувалися методики навчання для окремих учбових дисциплін (методика навчання математиці, навчання фізиці, навчання іноземній мові).

Навчання, викладання, учіння — основні категорії дидактики.

Навчання — це спосіб організації освітнього процесу. Воно є найнадійнішим шляхом здобування систематичної освіти. У основі будь-якого виду або типу навчання закладена система: викладання і учіння.

Викладання — це діяльність викладача по:

1. передачі інформації;

2. організації учбово-пізнавальній діяльності студентів;

3. наданню допомоги при скруті в процесі навчання;

4. стимулюванню інтересу, самостійності і творчості студентів;

5. оцінці учбових досягнень студентів.

Метою викладання є організація ефективного навчання кожного студента в процесі передачі інформації, контролю і оцінки її засвоєння. Ефективність навчання передбачає також взаємодію з студенами і організацію як загальної, так і самостійної діяльності.

Учіння — це діяльність того, хто навчається по:

• освоєнню, закріпленню і вживанню знань, умінь і навиків;

• само стимулювання до пошуку, вирішенню учбових завдань, самооцінці учбових досягнень;

• усвідомленню особового сенсу і соціальної значущості культурних цінностей і людського досвіду, процесів і явищ навколишньої дійсності. Метою учіння є пізнання, збір і переробка інформа­ції про навколишній світ. Результати учіння виражаються в знаннях, уміннях, навиках, системі стосунків і спільному розвитку студена.

Учбова діяльність включає:

• опанування систем знань і операція ними;

• опанування систем узагальнених і більш приватних дій, прийомів (спо­собів) учбової роботи, дорогами їх перенесення і знаходження — уміннями і на­виками;

• розвиток мотивів учіння, становлення мотивації і сенсу останнього;

• опанування способів управління своєю учбовою діяльністю і своїми психічними процесами (волею, емоціями і ін.).

Ефективність навчання визначається внутрішніми і зовнішніми крите­ріями. Як внутрішні критерії використовують успішність навчання і академічну успішність, а також якість знань і міру напрацьованості умінь і навиків, рівень розвитку тих, хто навчається, рівень навченості і навчаємості.

Академічна успішність що виученості визначається як міра співпадання реальних і запланованих результатів учбової діяльності. Академі­чна успішність знаходить віддзеркалення в бальній оцінці. Успішність навчання це також ефективність керівництва учбовим процесом, яка забезпечує високі результати при мінімальних витратах.

Виученість (обученность)— це набута у тих, хто вчиться (під впливом навчання і виховання) внутрішня готовність до різних психологічних перебудов і перетворень відповідно до нових програм і цілей подальшого навчання. Тобто загальна здібність до засвоєння знань. Найважливішим показником виученості є та кількість дозованої допомоги, яка необхі­дна тим, хто вчиться для досягнення заданого результату. Виученість — це теза­урус, або запас засвоєних понять і способів діяльності. Тобто система зна­нь, умінь і навиків, відповідна нормі (заданому в освітньому стандарті очікуваному результату).

Процес засвоєння знань здійснюється поетапно відповідно до слідучих рівнів:

- розрізнення або пізнавання предмету (явища, події, факту);

- запам'ятовування і відтворення предмету, розуміння, вживання знань з практики і перенесення знань в нові ситуації;