Форма державного правління
У світовій практиці форми державного правління поділяють на дві основні групи: монархії і республіки.
|
|
Усі монархії поділяються на необмежені й обмежені.
Необмежена монархія – держава, де влада монарха фактично і юридично не обмежується ніякими органами, законами. Його воля є незмінною.
Обмежена монархія (конституційна) – держава, де влада монарха обмежена конституцією й поділена із владою інших суб'єктів, що мають певні повноваження.
У теорії права розглядають аристократичні та демократичні республіки. В аристократичній республіці формальне право обирати і бути обраним належить лише вищим верствам населення
(Стародавній Рим). У демократичних республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить всьому населенню країни, тобто всім її громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними або якщо їх право не обмежене на підставах, передбачених законом
Серед демократичних республік розрізняють три основні види форми правління: парламентська, президентська, змішана (президентсько-парламентська чи парламентсько - президентська). Парламентська республіка - це держава, де здійснюється верховенство парламенту, що обирається населенням країни.
Президентська республіка характеризується наявністю глави держави – президента, який може поєднувати повноваження глави держави і уряду.
Змішана (напівпрезидентська) республіка -це така республіка, яка поєднує риси парламентської і президентської республіки де:
Форма державного устрою характеризує засоби національно – державного й адміністративно – територіального розподілу держави та засоби взаємозв’язку її територіальних утворень.
Форма державного устрою відповідає на запитання, який територіальний устрій має певна держава. Державний устрій може бути простим (унітарним) і складним .
Види державного устрою
Унітарна(від лат. unitas – єдність) держава– це проста, єдина, централізована держава, територія якої поділена на адміністративно - територіальні одиниці, які не мають ознак суверенітету і державності.
Складна (союзна)державахарактеризується наявністю у її складі інших державних утворень. Вона має місце, коли її частини володіють основними ознаками суверенітету і державності. До складних форм державного устрою відносяться федерації, конфедерації, союзи держав, які створюються для виконання певних завдань оборони, економічних реформ , а також унії, імперії та ін. Найбільш поширеною формою складного державного устрою є федерації.
Якщо федерація – це союзна держава, то конфедерація – це союз держав.
Конфедерація - це досить нестійка і рідка форма державного устрою і здебільшого є перехідною від співіснування незалежних держав до унітарної або федеративної держави.
Конфедерації в наш час у чистому вигляді не збереглися. Крім конфедерацій, існує особлива форма об’єднання держав - співдружності. Це організаційно оформлені об’єднання утворені з суверенних держав, які співпрацюють на ґрунті спільних інтересів, що склалися раніше. Наприклад, СНД, Співдружність націй. Такі об'єднання створюються на основі міжнародно – правових договорів і служать для координації спільних дій у відповідній сфері діяльності (економіці, військовій сфері). У них не існує наддержавних органів влади.
Імперія (лат. imperium – влада, держава) є досить поширеною в минулому складною формою державного устрою. Більш за все імперії створювалися шляхом насильницького приєднання раніше незалежних держав або частин інших держав до великої багатонаціональної держави. Імперіями були Римська держава, Візантія, Царська Росія з часу Петра І до повалення монархіїта ін. В сучасному світі імперії подібного роду не існують. Вони практично припинили своє існування в результаті визвольної боротьби пригноблених народів. Імперіями також називають монархічні держави, главою яких є імператор.
Державний (політичний) режимобумовлює ступінь політичної свободи, методи, якими здійснюється влада в державі, способи і засоби, що до цього використовують.
Існують два основних види державного режиму: демократичний і антидемократичний .
Демократичний - такий режим, при якому державна влада здійснюється з дотриманням і реальним забезпеченням рівності людей, їх основних прав і свобод. Сьогодні переважна більшість держав світу має демократичний режим..
Демократичні державно – політичні режими склалися в більшості країн Європи і Північної Америки.
Антидемократичний - це сукупність таких засобів і методів реалізації державної влади, за яких державна влада здійснюється шляхом обмеження чи порушення основних прав та свобод людини і громадянина, не допускається волевиявлення населення через демократичні інститути. Державна влада, як правило, є неконтрольованою населенням і зосереджена в однієї особи або у певного органу. Такі режими поділяються на тоталітарні, авторитарні та расистські.
Тоталітарний (від лат. totalis – весь, повний, всеохоплюючий ) – режим, за якого усі сфери життєдіяльності суспільства й кожного громадянина (особи) абсолютно регламентовані, повністю контролюються державою, фактично ліквідовані конституційні права і свободи. Тоталітарні держави характерні для країн, в яких панують однопартійна система, одна ідеологія, відсутня можливість для волевиявлення усіх груп населення, мають місце репресії відносно до опозиції та інакомислення. (фашистська Італія, нацистська Німеччина, франкізм в Іспанії).
Авторитарний (від. лат. auctoritas - влада) – режим, за якого всі найважливіші рішення державного життя відходять від однієї особи, яка має реальну владу (сталінський режим); військово-диктаторський, коли влада знаходиться у військових, що приходять до її захоплення насильницьким неконституційним шляхом (Чилі в минулому).
Авторитарний режим має такі різновиди: деспотія(від гр. despoteia – необмежена влада) – форма самодержавної необмеженої влади; тиранія (від гр.tyrannos – одноособовий правитель) – жорстоке правління, яке встановлюється або утримується шляхом насильства; теократія(від гр. theos - бог + kratos - влада) – влада належить духовенству чи главі церкви; аристократія– влада належить представникам родової знаті .
Расистський (апартеїд) - режим, за якого визнаються права лише певної раси і повністю ігноруються права іншої (в минулому - ПАР).
Висновки з теми
Держава як соціальне явище виникає на певному етапі суспільного розвитку. Передумовами цього стали три великі суспільні розподіли праці, поява надлишкового продукту, патріархальної сім’ї, приватної власності, утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами та ін. фактори. У теорії держави і права існують різноманітні теорії походження держави. Однак єдиної думки про причини, час та обставини її творення серед правознавців немає і дотепер. Держава виникає тільки у соціально - неоднорідному суспільстві. Її суттєвими ознаками є суверенітет, територіальне розселення населення, наявність апарату управління і примусу, власних норм права, здатність стягувати податки тощо. Держава виконує функції – основні напрямки діяльності, в яких відображаються її сутність і цілі. Для здійснення своїх завдань і функцій кожна держава створює систему державних організацій – механізм держави. Серед таких організацій є державні організації, наділені державно - владними повноваженнями – апарат держави. Держава тісно пов’язана з владою. Державна влада – це здатність держави за допомогою державного апарату підкорювати поведінку людей та їх об’єднань своїй волі. Організація державної влади в значній мірі залежить від форми держави. Розрізняють такі її форми: форми правління, форми державного устрою, форми державно-правового режиму.
Список літератури та нормативних актів для самостійної роботи
1. Конституція України. Відомості Верховної ради України. -1996р.- №30.
2. Кононенко. І. В. Основи правознавства : навч.пос. у схемах і таблицях / І. В. Кононенко. —
К. : Кондор, 2008.
3. Правознавство : підручник / А.І. Берлач, С.С. Бичкова, Д.О. Карпенко, А.М. Колодій, А.Ю.
4. Олійник, В.І. Осадчий. — К. : Правова єдність, 2008.
5. Правознавство: навч. посіб. / С.В. Дрожжина, О.О. Одінцова, В.О. Кондратьєв та ін.; За
ред. С.В. Дрожжиної. – К.: Знання, 2010.
6. Правознавство: підручник / За ред. В.В.Копєйчикова, А.М.Колодія. – К.: Юрінком Інтер,
2007.
7. Семерак, О. С. Основи правознавства: навч.пос. / О. С. Семерак, І. О. Семерак.— К. : Знання, 2008.
8. Скакун, О.Ф. Теорія права і держави: підручник / О.Ф.Скакун. – 2-ге вид. – К.: Правова Єдність, 2010.
9. Юридична енциклопедія – К., 1998 - 2003 – Т. 1 - 6
10 Юридичні терміни – К., 2003.
Основні терміни теми:
Авторитаризм (від. лат. auctoritas - влада) – режим, за якого всі найважливіші рішення державного життя відходять від однієї особи, яка має реальну владу.
Антидемократичний режим - сукупність таких засобів і методів реалізації державної влади, за яких державна влада здійснюється шляхом обмеження чи порушення основних прав та свобод людини і громадянина, не допускається волевиявлення населення через демократичні інститути.
Апарат держави – сукупність всіх державних органів, які здійснюють функції держави і наділені владними повноваженнями.
Влада– здатність одного суб’єкта нав’язувати свою волю іншому суб’єкту за допомогою різних засобів.
Демократичний режим - такий режим, при якому державна влада здійснюється з дотриманням і реальним забезпеченням рівності людей, їх основних прав і свобод.
Держава – це єдина політична організація суспільства, яка поширює свою владу на всю територію країни, її населення, видає юридично обов’язкові веління, має спеціальний апарат управління, і примусу, володіє суверенітетом
Державна влада– політичне керування суспільством за допомогою державного апарату (система органів та установ, які забезпечують виконання внутрішніх та зовнішніх функцій держави).
Державний орган -
Імперія– складна, примусово утворена держава, яка складається з метрополії та її колоній і утримується за допомогою державного примусу з боку метрополії.
Конфедерація - об’єднання суверенних держав, яке створюється для виконання певних завдань.
Механізм держави– це система державних організацій, за допомогою яких реалізується державна влада, забезпечується державне керування суспільством.