Попит на фактори виробництва та його особливості. Фактори, що визначають попит та еластичність попиту на ресурси. Оптимальне співвідношення ресурсів
Попит на фактори — похідний попит. Скрупульозний аналіз попиту на фактори виробництва дає змогу визначити, що від попиту споживачів залежить попит на хліб, борошно, зерно, речі, працю.
Отже, попит підприємства на виробничий ресурс є похідним попитом, оскільки залежить від попиту споживача на його кінцеву продукцію. Тобто підприємства виявляють попит на фактори виробництва, тому що ці фактори дають змогу їм виробляти товар, який споживачі захочуть купити тепер або в майбутньому.
Похідний характер попиту на ресурси означає, що стабільність попиту на будь-який ресурс залежатиме від: 1) продуктивності ресурсу в процесі створення блага і 2) ринкової вартості, або ціни, блага, виробленого за допомогою цього ресурсу. Ресурс, що є високопродуктивним для виробництва блага, яке високо цінує суспільство, користуватиметься великим попитом, тоді як малопродуктивний ресурс має обмежений попит.
Разом з попитом на ресурси на ринку функціонує пропонування виробничих ресурсів. Рішення щодо пропонування ресурсів виробництва залежать від багатьох економічних і позаекономічних факторів. Так, рішення щодо пропонування праці залежать від ціни робочої сили (тобто ставки заробітної плати) та демографічних факторів, таких як вік, стать, освіта, структура населення. Пропонування капіталу залежить від попередніх інвестицій, зроблених фірмами, домогосподарствами та державою. У короткому періоді величина основного капіталу, подібно до землі, стала, але в тривалому періоді пропонування капіталу чутливе до економічних факторів, таких як доходи або процентні ставки. Звичайно вважають, що ціна пропонування землі є сталою і в тривалому періоді.
Пропонування факторів виробництва — це готовність їх власників постачати виробничі ресурси на ринок за ціни відповідного рівня та з урахуванням інших чинників.
Різні можливі коефіцієнти еластичності пропонування факторів виробництва відображає крива пропозиції. Зростання ціни спочатку збільшує пропонування виробничого ресурсу. Починаючи від точки А, зростання ціни не збільшує пропонування цього ресурсу до точки В. Подальше зростання ціни навпаки стає причиною того, що крива пропонування повертається у протилежному напрямі, а не піднімається знизу вгору, зліва направо. Наприклад, якщо робітники відчують, що за збільшеної реальної заробітної плати можуть дозволити собі працювати менше годин, то пропонування праці скоротиться за високої ставки заробітної плати.
Отже, ринковий попит на фактори виробництва формується як сума індивідуального попиту кожного виду продукту. Так само визначається і ринкове пропонування факторів виробництва. Рівноважна ціна фактора виробництва на конкурентному ринку зупиниться на тому рівні, де величини пропонування та попиту збігаються, тобто там, де крива похідного попиту DD перетинає криву пропонування фактора SS, що показано точкою Е. За цієї і тільки цієї ціни кількість фактора виробництва, що його пропонують власники, саме відповідає тій кількості, яку покупці готові купити. З цього рисунка ми бачимо, як впливають зміни у пропонуванні або попиті на певний фактор виробництва.
Теорія попиту і пропонування, застосована до факторів виробництва, дає змогу дійти такого важливого висновку про доходи в ринковій економіці: ціни факторів виробництва і доходи людей є певною мірою випадковими. Сили попиту та пропонування діють так, що забезпечують високу віддачу на фактори, які мають або обмежене пропонування, або на них існує високий дохід від граничного продукту. З іншого боку, дохід від землі, праці або капіталу буде знижуватися, якщо щоразу більша кількість кожного фактора стає доступнішою, якщо для факторів знайдено інші близькі замінники або люди не потребують товарів, для виробництва яких ці фактори найбільше підходять.
У довготерміновому періоді перед виробником постає два головних питання:
1. При якому співвідношенні ресурсів витрати на їх придбання для досягнення певного обсягу продукції будуть мінімальними?
2. Яке співвідношення ресурсів забезпечує максимальний прибуток?
Правило мінімізації витрат: витрати мінімізуються при такому співвідношенні ресурсів, коли граничні продукти у розрахунку на одиницю вартості кожного ресурсу є однаковими:
мр1/р1 = мрк/рк.
Однак мінімальні витрати на виробництво не завжди забезпечують максимальний прибуток. Вони збігаються лише для умов конкурентного ринку, де попит абсолютно еластичний, а ціна на продукт залишатиметься незмінною при зміні пропозиції фірми. Тому доцільніше користуватися більш загальним підходом: максимальний прибуток досягається за умови зрівноважування граничного продукту та граничних витрат: МР = МС.
Щодо витрат на придбання окремих ресурсів, то прибуток зростатиме до того часу, поки граничний продукт у грошовому вираженні змінного фактора виробництва буде перевищувати витрати на придбання додаткової одиниці цього ресурсу: МИР, > Р. Максимального значення прибуток набуває тоді, коли витримується така рівність:
мкр1/р1 = мкрк/рк= і.
Таким чином, у разі придбання ресурсів на конкурентному ринку фірма досягає співвідношення ресурсів, що максимізує її прибуток, якщо кожна нова одиниця факторів виробництва має ціну, яка дорівнює граничному продукту у грошовому вираженні для кожного виду ресурсів. Однак ринки ресурсів не завжди конкурентні.
Використана література:
1.Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 351 с.
2.Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2003.
3.Мікроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. М59 – К.: Знання, 2007. – 677 с. – (Класичний університетський підручник).
4.Горошко М.Ф., Кулішов В.В. Мікроекономіка: Тести, ситуації, задачі / Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 368с.
5.Павленко І.М. Мікроекономіка. Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 288 с.