Суб'єкт злочину загальний
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Викрадення чи інше передбачене цією статтею заволодіння комп'ютерною інформацією, яка здатна заподіяти шкоду (наприклад, заволодіння щойно розробленим комп'ютерним вірусом), вчинене з метою відвернення цієї шкоди, має отримувати правову оцінку зурахуванням ст. 39.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину е вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 362).
Про поняття повторності див. ст. 32 та коментар до неї, про поняття вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою - ст. 28 та коментар до неї.
Особливо кваліфікуючою ознакою злочину (ч. З ст. 362) є заподіяння ним істотної шкоди, яка може мати вигляд втрати комп'ютерної інформації, пошкодження її носіїв, пошкодження АЕОМ, комп'ютерної мережі тощо. Ця ознака є оціночною і потребує вирішення у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи.
Доведення до самогубства 120
1. Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності, карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб,- карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього,-
карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
1. Об'єктом злочину є життя та здоров'я особи.
2. З об'єктивної сторони злочин характеризується:
1) діянням у формі:
а) жорстокого поводження з особою;
б) шантажу; в) примусу до протиправних дій; г) систематичного приниження людської гідності потерпілого;
2) наслідками у вигляді доведення особи до:
а) самогубства, б) замаху на самогубство;
3) причинним зв'язком між вказаними діянням і наслідками.
Самогубство - це умисне позбавлення себе життя. Жорстоке поводження може проявитися у безжальних, грубих діяннях винного, які спричиняють потерпілому фізичні чи психічні страждання - мордування, позбавлення їжі, ліків, води, сну, одягу, житла, систематичне нанесення тілесних ушкоджень чи побоїв, примушування до вчинення дій сексуального характеру тощо. Про поняття шантажу див. коментар до ст. 303. Примус до протиправних дій означає домагання від іншої особи шляхом погрози, насильства чи інших подібних дій вчинити дії, які заборонені чинним законодавством. Систематичне приниження людської гідності полягає, зокрема, у багаторазових образах, глумлінні над потерпілим, цькуванні, поширенні наклепницьких вигадок, іншому принизливому ставленні до потерпілого. Самогубство або замах на самогубство, що стало наслідком перевищення влади або службових повноважень, охоплюється ч. З ст. 365 і не потребує додаткової кваліфікації за ст. 120.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення потерпілим дій, безпосередньо спрямованих на позбавлення себе життя.
3. Суб'єкт злочину загальний.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю. Якщо винний умисно схилив до самогубства особу, яка не усвідомлює значення своїх дій, вчинене, залежно від обставин справи, слід кваліфікувати за відповідною частиною (і пунктом ч.2) ст. 115.
5. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його щодо:
1) особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого;
2) двох або більше осіб (ч. 2 ст. 120), а особливо кваліфікуючою ознакою - щодо неповнолітнього (ч. З ст. 120).
Про поняття матеріальної та іншої залежності див. коментар до ст. 66. Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку.