Банківські операції з векселями

Операції з векселями — одна з найстаріших банківських операцій. Виникнення цього першого виду цінних паперів, як специфічного товару на фінансовому ринку, пов’язане з практикою торговельних та лихварських операцій. Батьківщиною векселя заведено вважати Італію, де вже в ХІІ столітті генуезькі купці вносили гроші місцевим міняйлам в обмін на зобов’язання сплатити цю суму в іншому місці. Сам термін вексель — cambium — означав «обмін».

Векселі мають такі ознаки, які відрізняють їх від інших цінних паперів:

1. Вони є грошовими документами, що засвідчують наявність відносин безумовної заборгованості.

2. Виступають засобом кредитування, оскільки між датою виписки або виставлення векселя та датою погашення завжди є певний період, протягом якого існують відносини заборгованості. Погашення векселя означає виконання боржником своїх грошових зобов’язань і, отже, їхнє закінчення.

3. Векселі можуть бути предметом застави.

Обіг векселів у зарубіжних країнах регулюється Законом про вексель, що спирається на вексельне право. Процедура їхнього випуску дуже ліберальна й не потребує державної реєстрації (лише наявності права та дієздатності). Однак простота випуску векселя компенсується суворістю виконання його умов сторонами угоди.

Виокремлюють векселі двох типів — комерційні, тобто забезпечені товарним покриттям, що враховуються комерційними банками, і банківські — приятельські (бронзові), що не мають товарного покриття, або фінансові векселі, що купуються банками. Крім того, є державні векселі терміном на 3, 6 і 12 місяців, що не містять процентних купонів і реалізуються зі знижкою порівняно з номіналом, а викуповуються за повною номінальною вартістю, яку встановлено законодавством. Вивезення цих документів за кордон заборонене.

Найбільш істотне значення для інвестора з позицій принципових відмінностей інвестиційних якостей векселів має поділ векселів на прості та переказні.

Простий вексель виписується та підписується боржником. Переказний вексель (тратта) виписується та підписується кредитором (трасантом) і є наказом боржнику (трасату) про сплату в зазначений строк визначеної суми грошей іншій особі (ремітенту). Передача відбувається з допомогою індосаменту — спеціального передаточного напису, який міститься на звороті формуляра. Індосамент не потребує нотаріального засвідчення. Він є підтвердженням володіння цим цінним папером. Особи, які поставили свої підписи на векселі, зокрема й індосанти, несуть за ним солідарну відповідальність.

Такий вексель містить наказ сплатити борг, що виходить від особи, яка видала вексель, але це ще зобов’язання здійснити платіж зі сторони трасата. Тому переказний вексель має бути підтверджено ним (акцептовано). Акцепт — письмова згода на сплату вказаної у векселі суми, тобто прийняття зобов’язань за ним. Акцепт є одностороннім, безумовним та абстрактним зобов’язанням. На лицевій стороні формуляра векселя має міститися напис «згоден» або «прийнято до сплати».

Для підвищення надійності векселя в обігу на ньому ставиться також підпис спеціального поручителя (гаранта) — аваль, який може стосуватися як усієї суми боргу, так і її частин. У такий спосіб особа, що здійснила аваль (аваліст) бере на себе відповідальність за платіж, якщо трасат, трасант або індосант не можуть цього зробити.

Існують чіткі вимоги законодавства щодо авалю. На лицевій стороні формуляра векселя або на додатковому аркуші (алонжі) має бути напис «вважати авалем».

Досвід установлення вексельного обігу в постсоціалістичних країнах та активного функціонування в розвинених країнах охоплює такі можливі операції: облік, інкасація, авалювання, акцептування, векселів; позика під їхню заставу; форфейтингові операції з ними; випуск банком власних векселів; переоблік їх центральним банком.

Особливістю векселів є передача його за індосаментом. Термін «індосамент» походить від лат. in dosso (на спині). Індосамент виконується на звороті векселя або на додатному листі (алонжі). Алонж повинен бути приклеєний до векселя.

Банки виконують з векселями наступні операції:

1.Інкасування векселів банком – це виконання банком доручення векселетримача про отримання платежу за векселем при настанні терміну оплати. Інкасація векселя передбачає стягнення банком платежу з боржника. Банківська черговість, яка полягає в отриманні банком грошей за різними документами (векселями, чеками) від імені та за рахунок своїх клієнтів, називається інкасо.

2.Доміциляція (від лат. domicilium – місцеперебування) векселя – це призначення платником за векселем якої-небудь третьої особи. Вексель, за яким призначено платника, називається доміцильованим векселем. Доміцильований вексель підлягає оплаті третьою особою (доміциліатом) у місці проживання платника або іншому місці. Як правило, платником за векселем призначається банк. У цьому випадку банк у протилежність інкасуванню векселя є не отримувачем платежу, а його платником, тобто доміциляція полягає в до­рученні векселедавця або трасата банку сплатити за векселем у за­значений термін за рахунок залишку коштів, що є на рахунку. Опла­та такого векселя гарантована і здійснюється швидко. Як доміциліат банк не несе ніякого ризику, тому що він оплачує вексель, якщо на рахунку боржника за векселем є необхідна сума грошей. У зворотному випадку він відмовить у платежі.

3.Аваль (фр. аval) векселя – це поручительство за векселем третьої особи, при якому особа, яка здійснила поручительство (аваліст), переймає на себе відповідальність за виконання зобов'язань будь-якою зобов'язаною за векселем особою: векселедавцем, акцептантом, індосантом. Авалістами, як правило, виступають банки та кредитні установи. Чим вище імідж аваліста, тим надійнішим вважається вексель. Аваль здійснюється у вигляді надпису на векселі або алонжі «Вважати за аваль», «Гарантую», «Як аваліст за...» і підпис у аваліста. За видачу авалю стягується плата в процентах від суми векселя. Цей процент називається надписним процентом.

Коли банк здійснює авалювання векселя, він тим самим надає такій особі кредит (строковий або до запитання). Авалістом може бути як третя особа, яка не має відношення до векселя, так і один із надписантів векселя. Підписавши вексель, аваліст відповідає за ним так само, як і той, за кого він підписався. Аваліст є боржником «другої» черги, тобто він відповідатиме за зобов'язаннями по векселю у разі невиконання зобов'язань особою, за яку він виданий. Якщо клієнт банку не виконує своїх зобов'язань, банк повинен оплатити вексель. Банк, що здійснив авалювання векселів, зобов'язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він видав аваль. Банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем, якщо: мала місце відмова від платежу або акцепту, якщо боржник за векселем припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні; боржник оголошений банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні. Відповідальність банку як аваліста припиняється, якщо була здійснена оплата векселя платником або особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника або раніше закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста. Після сплати за векселем аваліст стає його власником і отримує право вимоги до того, за кого він дав поручи­тельство, і до тих осіб, які заборгували за векселем перед останнім. Кредитор може бути впевнений у вчасній сплаті за векселем, якщо цей вексель авальований банком. Аваль здійснюється при видачі векселя або на будь-якому етапі його обігу.

4.Акцепт (лат. аcceptus – прийнятий) векселя – це підтвердження платником згоди на оплату за переказним векселем (траттою). Він висловлюється словами: «Акцептовано», «Прийнято», «Заплачу», що зроблені на лицьовій стороні векселя. Якщо акцептантом виступає банк, ліквідність акцептованого векселя значно підвищується. Векселі, акцептовані банком, тобто банківський акцепт, широко застосовуються у зовнішньоторговельних операціях. Банківські акцепти є досить ліквідними і можуть виступати як міжнародний платіжний засіб. Вони мають значний вторинний ринок і користуються попитом у інвесторів як високоліквідні надійні цінні папери поряд з борговими зобов'язан­нями казначейства та іншими інструментами грошового ринку. Схема проведення такої операції: імпортер укладає з експортером угоду на купівлю продукції, надання послуг з умовою оплати контракту за допомогою банківського акцепту. Імпортер також домовляється з банком про акцептування ним переказного векселя. Експортер, відвантаживши продукцію, виписує переказний вексель на банк імпортера і передає його разом з комерційними документами цьому банку. Банк імпортера акцептує цей вексель і передає його експортеру. Експортер може дочекатись строку оплати за векселем або перезарахувати його на грошовому ринку, що переважно відбувається.

5. До настання дня оплати вексель може бути об'єктом купівлі-продажу. При цьому ціна його буде меншою від номінальної вексельної суми на величину так званого облікового процента, або дисконту. Купівлю векселя здійснюють до настання терміну оплати комерційні банки, називаючи таку операцію обліком або дисконтом векселя. При обліку векселя банк отримує дохід, що дорівнює сумі дисконту. Цей дохід утримується банком у момент обліку векселя. Проведення обліку банком відбувається з допомогою індосаменту. Індосамент містить дору­чення попереднього власника векселя одержати банку оплату за дисконтованим векселем. Таким чином, комер­ційний кредит перетворюється на банківський.