Штовхачі та тягнучі системи управління матеріальними потоками в виробничій логістиці
Застосування виробничої логістики починається з процесів постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.
Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику два принципово різних підходи: штовхальний і тягнучий.
Перший підхід – "штовхальна" система – є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються.
Матеріальний потік "виштовхується" кожному наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Однак у випадку збоїв виробництва, зміни попиту протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко. "Штовхальні" (виштовхувальні) системи знайшли застосування не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції.
У процесі матеріально-технічного забезпечення "штовхальна" система є системою управління запасами впродовж усього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано. Під час реалізації готової продукції 44штовхальна" система проявляється як стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо попиту формування товарних запасів в оптових і роздрібних торгових підприємствах.
Недоліки "штовхальних" систем:
1) чим більше факторів щодо кожної з ланок логістичного ланцюжка має враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;
2) у підприємства мають бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоям і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників;
3) складність перебудови виробничої системи під час збоїв або збільшення попиту;
4) можливість застосування за умови масового розповсюдження обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій.
Переваги "штовхальних" систем:
1) відсутність залежності роботи підприємства від своєчасності постачань;
2) спрощення контролю за організацією виробничого процесу, оскільки управління ними централізоване.
Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем цього типу є MRP І, MRP II та інші.
Другий підхід до організації логістичних процесів на виробництві називається "тягнучою" системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.
При застосуванні цього підходу центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центру управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.
Основними цілями "тягнучих" (витягуючих) систем є:
– запобігання поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього;
– зведення до мінімуму коливання параметрів запасів між технологічними операціями;
– максимальне спрощення управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління.
Переваги "тягнучих" (витягуючих) систем:
1) не вимагають загальної комп'ютеризації виробництва;
2) не потребують створення значних запасів матеріальних ресурсів.
Недоліки "тягнучих" (витягуючих) систем:
1) передбачають високу дисципліну і дотримання всіх параметрів постачань;
2) вимагають підвищеної відповідальності персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що централізоване регулювання виробничих процесів обмежене.
До "тягнучих" логістичних систем належать системи KANBAN і ОВТ.